Постанова

від 21.01.2020 по справі 924/273/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/273/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В.І . ,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

третьої особи на стороні позивача 1 - не з`явився,

третьої особи на стороні позивача 2 - не з`явився,

третьої особи на стороні відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення Господарського суду Хмельницької області

у складі судді Заверухи С. В.

від 24.06.2019 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філіпова Т. Л., Петухов М. Г., Бучинська Г. Б.

від 12.09.2019

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри", Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4

про визнання недійсними іпотечного договору з моменту його укладення,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" та Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 22.02.2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення іпотечного договору від 22.02.2008 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри" відбулося порушення корпоративних прав та інтересів ОСОБА_1 як учасника товариства, з огляду на те, що спірний договір укладено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" з перевищенням повноважень, визначених статутом товариства, тобто без відповідного рішення загальних зборів товариства.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

22.02.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" як кредитором та фізичною особою ОСОБА_4 як позичальником було укладено генеральний договір № 890/65-ГД 14, відповідно до пункту 1 якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США, євро (кредит), в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентним за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору 2 000 000,00 грн, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору, та є його невід`ємною частиною.

22.02.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", як іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри", як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір. Іпотечний договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" був підписаний директором Логіном Володимиром Терентійовичем, який діяв на підставі статуту, зареєстрованого виконкомом Кам`янець-Подільської міської ради за № 384 від 06.05.2000, зі змінами та доповненнями від 19.12.2000 № 1093, що є майновим поручителем за зобов`язаннями громадянина України ОСОБА_4 (позичальник).

Згідно із пунктом 1.1 договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за генеральним договором № 8920/65-ГД 14 від 22.02.2008, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, таке нерухоме майно, належне іпотекодавцю: комплекс АДРЕСА_2, загальною площею 2 202,5 кв. м. Вартість предмету іпотеки за згодою сторін (заставна вартість) становить 5 000 000,00 грн, що в еквіваленті складає 990 099,01 доларів США, 671 891,29 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення цього договору (пункт 1.2 договору). Загальна вартість предмету іпотеки, згідно з витягом з реєстру, наданого Кам`янець-Подільським БТІ № 16770555 від 23.11.2007 складає 1 300 000,00 грн (пункт 1.3 договору).

Іпотечний договір від 22.02.2008 скріплений підписами начальника Кам`янець-Подільського відділення Хмельницької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" та їх печатками, посвідчений 22.02.2008 приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 439.

Відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ "Товтри" № 1 від 02.03.2000, прийнято рішення, зокрема, обрати ОСОБА_2 директором товариства. На виконання вказаного рішення зборів видано відповідний наказ № 1-К від 06.03.2000 "Про призначення" ОСОБА_2. директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри".

Згідно із протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" № 2 від 18.12.2000, вирішено: задовольнити прохання ОСОБА_1 та ввести її до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри"; збільшити розмір статутного фонду товариства на суму 487 000 грн; затвердити новий розмір статутного фонду в сумі 494 000 грн; у зв`язку з збільшенням розміру статутного фонду та складу засновників товариства провести перерозподіл статутного фонду в такому порядку: ОСОБА_2 - 33,3%, що становить 164 635,2 грн; ОСОБА_5 - 33,3%, що становить 164 635,2 грн; ОСОБА_1 - 33,3%, що становить 164 635,2 грн; затвердити відповідні зміни та доповнення до статуту та установчого договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри".

До статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" вносились зміни і доповнення, зокрема, щодо розміру статутного капіталу (фонду), відповідно до протоколів зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" № 2 від 18.12.2000, № 4 від 19.05.2006, № 12 від 29.03.2013, № 13 від 14.10.2013, № 14 від 21.10.2013, № 15 від 08.11.2013.

ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" з 2000 року та володіє 33,3% статутного капіталу товариства.

У розділі 7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" визначені права та обов`язки учасників товариства. Зокрема, у пункті 7.1 вказано, що учасники товариства мають право: приймати участь в управлінні справами товариства; одержувати частину прибутку від діяльності товариства; одержувати повну інформацію про діяльність товариства, враховуючи право знайомитися з усіма документами товариства; одержувати на правах користування майно, яке належить товариству, за згодою решти учасників; бути носієм інших прав, які передбачені установчим договором та цим статутом.

Згідно із пунктом 7.3 статуту права учасників з передачі своїх прав (своєї частки) іншим учасникам, третім особам, порядок повернення внесеного вкладу учаснику, який вибуває з товариства, а також права правонаступників визначаються установчим договором та чинним законодавством.

У пункті 8.1 статуту вказано, що вищим органом товариства є збори його учасників, які складаються з учасників товариства, або призначених ними представників. Як передбачено у пунктах 8.2, 8.8 статуту, виконавчим органом товариства є директор.

Відповідно до пункту 8.10 статуту директор товариства має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні, так і за кордоном; здійснювати всякого роду угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки. Згідно із пунктом 8.11 статуту за рішенням зборів учасників товариства до компетенції директора можуть бути віддані питання, які входять до компетенції зборів товариства.

Як передбачено у пункті 8.12 статуту, договори на суму, які перевищують 5 000,00 грн, повинні обов`язково узгоджуватися з учасниками товариства.

У протоколі зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" № 1 від 27.03.2018, у розділі 2 зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 повідомила, що основним джерелом отримання товариством коштів для відновлення виробничих потреб та зменшення витрат на формування собівартості продукції можливо лише отримання товариством коштів з реалізації невикористаного нерухомого майна, а саме приміщень, які стоять декілька років без використання та потребують постійних витрат для їх утримання. Директор ОСОБА_2 . повідомив, що продаж невикористаних приміщень товариства є неможливим через те, що все нерухоме майно товариства знаходиться у заставі. На питання ОСОБА_1 , з яких підстав майно товариства знаходиться у заставі, директор ОСОБА_2 відповів, що на підставі іпотечного договору від 22.02.2008, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри" у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_4 генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008. На запитання, чим керувався директор під час підписання вказаного договору, останній відповів, що на підставі статуту товариства. Також директор товариства вніс пропозицію про надання згоди учасниками на укладання вказаного договору іпотеки та поставив дане питання на голосування.

ОСОБА_1 повідомила, що відповідно до пункту 8.12 статуту товариства питання необхідно було узгодити та отримати згоду усіх 3-х учасників товариства до підписання вказаного договору, а не зараз, коли залишилося всього два учасники товариства, так як ОСОБА_5 немає в живих і згода не буде мати юридичного значення. Підписання товариством вказаного договору без згоди учасників є незаконним, яке порушує корпоративні права та інтереси усіх учасників.

Директор ОСОБА_2. вніс пропозицію учасникам щодо надання ними згоди на укладення ТОВ "Товтри" іпотечного договору від 22.02.2008 з Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_4 генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008.

Також, як зазначено у протоколі зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" № 1 від 27.03.2018, рішення з розгляду внесеної директором ОСОБА_2 пропозиції щодо надання згоди на укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри" іпотечного договору від 22.02.2008 з Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_4 генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008 не набрало законної сили.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" № 1/04-18 від 04.04.2018 станом на 22.02.2008 нерухоме майно, яке іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю, складає 53,8 відсотків загальної вартості майна підприємства.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019, визнано недійсним іпотечний договір від 22.02.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри", посвідчений Приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.Й., зареєстрований в реєстрі за № 439, з моменту його укладення.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- корпоративні права позивача порушено, оскільки ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" з грудня 2000 року та володіє 33,3% статутного капіталу (з урахуванням змін та доповнень до статуту), а відтак обтяження майна товариства іпотечним зобов`язанням безпосередньо впливає на ці права;

- оспорюваний договір було укладено директором позивача з перевищенням необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- оспорюваний договір був укладений з метою протиправного позбавлення позивача права власності на майно, а його сторони, зокрема Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" ОСОБА_2 діяли недобросовісно і нерозумно, тобто знали і за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могли не знати про обмеження повноважень виконавчого органу товариства;

- подальше схвалення іпотечного договору не відбулося.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- позивач звернувся із позовом зі спливом позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України;

- позивачем не доведено того, що вартість предмета іпотеки перевищує 50 відсотків вартості всього майна товариства;

- суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.01.2019, у зв`язку із якими скасовано судові рішення у даній справі;

- даний позов ініційовано з метою уникнення виконання зобов`язань по кредиту.

6. Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" , в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним Товариством, права та обов`язки набуваються самим Товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього Товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені Товариства, а не його учасника.

Отже, підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" оспорюваного договору без передбаченого статутом попереднього погодження учасниками цього Товариства може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права позивача.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16. В ухвалах від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 та від 13.01.2020 у справі № 910/10734/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в зазначених постановах.

Верховний Суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Враховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, Верховний Суд не вбачає необхідності надавати оцінку законності спірного договору.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами 1 - 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" слід задовольнити, рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі № 924/273/18 скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

10. Судові витрати

У зв`язку зі скасуванням рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, та прийняттям нового рішення відповідно до приписів статей 129, 315 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

З огляду на висновок Верховного Суду про скасування судових рішень у справі та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300-302, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі № 924/273/18 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) 6 167 (шість тисяч сто шістдесят сім) гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Хмельницької області .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець