Рішення

від 24.01.2020 по справі 489/2617/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/2617/19 провадження №2/489/233/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства ЛЕКС-ФОРТ (далі - ПП ЛЕКС-ФОРТ про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

встановив:

У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним договір про надання юридичних послуг від 12.09.2017 №12/09, укладений між нею та ПП ЛЕКС-ФОРТ , стягнути з відповідача на її користь 55 000,00 грн., одержані ним за недійсним договором про надання юридичних послуг, та судові витрати у розмірі 4 526,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.09.2017 між нею та ПП ЛЕКС-ФОРТ , в особі директора підприємства Погребняка К.В. в простій письмовій формі, було укладеного договір № 12/09 про надання юридичних послуг (далі - Договір).

Згідно пунктів 1.3, 6.1 Договору, сторони встановили, що договір діє протягом чотирьох місяців та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .

Згідно статті 1220 ЦК України, після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки та об`єктів нерухомості. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є вона позивач в даній справі, спільна малолітня донька подружжя та два дорослих сина чоловіка від іншого шлюбу, які мають власні погляди на обсяг спадкового майна і порядок його поділу.

Саме на врегулювання непорозуміння, яке виникло між спадкоємцями й повинні були спрямовуватися дії надавача послуг.

На виконання зобов`язання за договором, нею сплачено ОСОБА_3 за його пропозицією та її згодою 55 000 грн., а саме: 11000,00 грн. - в день укладення договору, та 28.09.2017 ще 44000,00 грн.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, а в позасудовому прядку відмовився від повернення коштів, вона звернулася до суду з позовом про розірвання вказаного договору та стягнення збитків, але рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31.10.2018 у справі №489/1434/18, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на статті 203, 215, 216, 638 ЦК України та постанову апеляційного суду, позивач вважає, що договір про надання юридичних послуг від 12.09.2017 №12/09, укладений між нею та позивачем є недійсним. За такого, звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У судове засідання, призначене на 14.01.2020 на 14:00 годину, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надав до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності та задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача причини неявки суду не повідомив, надав до суду відзив відповідно до якого він вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. Разом з тим, суд не бере до уваги даний відзив у зв`язку з тим, що відповідачем пропущено строк для надання відзиву і поновити даний строк, з наведенням поважності причин його пропуску, відповідач не просить.

За такого, згідно з вимогами частини восьмої статті 117 ЦПК України суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2017 між ОСОБА_1 та ПП ЛЕКС-ФОРТ , в особі директора підприємства Погребняка К.В. було укладено договору № 12/09 про надання юридичних послуг. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору виконавець зобов`язується надати, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити консультаційні та юридичні послуги, а саме: надання роз`яснень з правових питань, що стосуються спірних відносин; складання та подання обумовлених сторонами документів, складання суміжних заяв, клопотань; представництва замовника у суді.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 Договору загальна сума договору за надання послуг визначених в пункті 1.1 становить 55 000,00 грн. Оплата послуг виконавця здійснюється: на день підписання договору 11 000,00 грн.; остання сума сплачується замовником не рівними частками по факту необхідності за домовленістю сторін.

Згідно пункту 5.2 Договору, усі спори, що пов`язані з цим договором, його укладенням або такі, що виникають в процесі виконання умов договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чином в Україні законодавством.

На звороті Договору № 12/09 про надання юридичних послуг, вбачається, що (мовою оригіналу) сумма, в размере 55 000 гривен мною получена. ОСОБА_3 28.09.2017 г. та поставлено підпис.

У вересні 2017 року позивач зверталась до Ленінського районного суду міста Миколаєва з позовом про розірвання вказаного договору, посилаючись на невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків. В задоволенні зазначеного позову рішенням суду від 31.10.2018, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04.03.2019, їй було відмовлено.

Згідно статті 3 ЦПК України, кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, змінюються і припиняються із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої названої статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, зміст яких не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; за умови їх вчинення у формі, встановленій законом; особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; за їх вільного волевиявлення, відповідно до їх внутрішньої волі і спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (статі 203-204, 215, 626 ЦК України).

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить договір, як вид правочину, нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність (у повному обсязі або окремої його частини) за судовим рішенням.

Якщо недійсність договору прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним то він є правомірним і підлягає виконанню сторонами, відповідно до встановлених в ньому умов.

За статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторонами в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Істотними умовами договору про надання послуг слід вважати:

-предмет - опис послуги, яка надається;

-плата (розмір,строки оплати,порядок оплати)- якщо договір є оплатним;

-термін дії договору;

-виконавця договору - особисто чи з можливістю передачі цього обов`язку третій особі;

-відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору;

-умови дострокового розірвання договору.

Пунктами 1.1, 1.2 Договору визначено, що виконавець зобов`язується надати, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити консультаційні та юридичні послуги по факту представництва Замовника в суді, нотаріальній конторі та в інших підприємства на підставі оформлення спадкових прав. Надання консультаційних та юридичних послуг включає в себе: надання роз`яснення з правових питань, складання та подання обумовлених сторонами документів, складання суміжних заяв, клопотань, представництво замовника в суді.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що послуги надаються замовнику шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань, що стосуються спірного питання; складання відповідних процесуальних документів, заяв, клопотань, доповнень тощо; особистої участі та представництва у відповідних органах.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено його предмет (пункт 1 Договору визначає послуги, які за ним надаються, пункт 2 встановлює порядок їх надання), виконавця договору, порядок розрахунку (пункт 4), відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору та порядок вирішення спорів (пункт 5), термін його дії (пункт 6).

При укладенні Договору позивач була ознайомленою з його умовами, про що свідчить її особистий підпис на ньому, не заперечувала проти вказаних умов та проти підписання договору, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки будь-яких належних доказів протилежного ОСОБА_1 суду не надано.

Крім того, з рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.10.2018 по справі №489/1431/18 вбачається, що з умовами договору позивач погодилась, що нею не заперечувалось. Також позивач хоча і вказувала на повне невиконання договору, тоді як у судовому засіданні вона не заперечувала факту надання їй юридичних послуг. Також в результаті проведеної відповідачем роботи ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на частку земельної ділянки.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04.03.2019 встановлено, що вказаний договір не містить опису послуг, які відповідач повинен був надати позивачу, а той їх виклад, що має місце в договорі, не дає можливості їх індивідуалізувати, а, відповідно, пред`явити виконавцю, як на доказ неналежного їх виконання. Інше було б довільним тлумаченням правочину, який суд з власної ініціативи робити не може і не повинен.

Таким чином, при такому викладі договору про надання послуг ні у суду першої інстанції, ні у суду апеляційної інстанції не було і не має достатніх доказів бездіяльності та неналежного виконання його умов виконавцем.

Апеляційна інстанція дослідивши наявні у справі докази також вказала, що роботу щодо оформлення частки в праві на землю проводив відповідач, чого позивач в суді апеляційної інстанції не заперечував. В результаті проведеної відповідачем роботи, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на частку земельної ділянки.

Щодо ж до твердження позивача, про невиконання договору в частині ініціювання та участі у судових справах щодо спадкування майна чоловіка позивача, то їх не можна назвати обґрунтованими, оскільки з договору не вбачається, що відповідач зобов`язаний був їх надавати.

Цей договір підписано позивачем власноручно, а значить з його умовами вона погодилася.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином встановлені наведеними рішеннями обставини щодо належного виконання відповідачем договору, хоча і при умові нечіткого випису істотних умов, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач не довела належними і допустимими доказами обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання договору недійсним з підстав, передбачених статтями 203 , 215 або 230 ЦК України .

Не чітке викладення істотних умов в частині фактичних послуг, які мав би надати відповідач, при умові що такі послуги ним надавалися, що підтверджується матеріалами справи, за встановлених обставин також не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Тому, оскільки суд за наявними в матеріалах справи доказами не встановив підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4 , 19 , 141 , 263-265 ЦПК України , суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства ЛЕКС-ФОРТ про визнання договору недійсним та стягнення коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд міста Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua .

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Приватне підприємство ЛЕКС-ФОРТ , код ЄДРПОУ 35272781, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. 28 Армії, 10, кв. 55 .

Повний текст судового рішення складено 24.01.2020.

Суддя І.В.Коваленко