КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
24 січня 2020 року м. Київ № П/320/607/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши заяву про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська Група Ю.С.Ж. до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Девелоперська Група Ю.С.Ж. з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ2053/1777/АВ/СПТД/ФС-714 від 24.12.2019, яка винесена першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком Владиславом Степановичем, згідно якої накладено на позивача штраф у розмірі 417300, 00 грн.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву, в якій він просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ2053/1777/АВ/СПТД/ФС-714 від 24.12.2019, яка винесена першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком Владиславом Степановичем, згідно якої накладено на позивача штраф у розмірі 417300, 00 грн. до набрання судовим рішення по даній справі законної сили; заборонити Головному управлінню Держпраці у Київській області та посадовим особам Головного управління Держпраці у Київській області здійснювати стягнення за постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ2053/1777/АВ/СПТД/ФС-714 від 24.12.2019, яка винесена першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком Владиславом Степановичем, згідно якої накладено на позивача штраф у розмірі 417300, 00 грн.
В обґрунтування цієї заяви позивач зазначає, що на даний час існує реальна небезпека заподіянню шкоди правам позивача до прийняття рішення по суті, оскільки у разі відкриття виконавчого провадження і повернення безпідставно стягнутих коштів виконавчою службою з рахунків підприємства буде складно здійснити через юридичну процедуру їх повернення. Зазначив також, що при цьому доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити порушені права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання даної постанови. Також вказує, що оскільки сума штрафу є надто значною (великою), а саме 417300, 00 грн., незаконне її стягнення та/або накладення арештів на майно або на рахунки позивача призведе до ускладнення, а то й неможливості ведення господарської діяльності та нанесе збитки товариству. Решта змісту заяви зводиться до цитування норм права та позовної заяви.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що подана заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки позивачем не зазначено у чому саме полягає складність юридичної процедури повернення коштів, які можуть бути стягнуті виконавчою службою; позивачем не надано доказів відкриття виконавчого провадження.
Необхідно звернути увагу на те, що у разі забезпечення позову в частині зупинення дії оскаржуваної постанови, суд фактично надасть правову оцінку його правомірності до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.
У зв`язку з викладеним, підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, на даний час не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.01.2020 |
Оприлюднено | 27.01.2020 |
Номер документу | 87121451 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Панченко Н.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні