Рішення

від 24.01.2020 по справі 640/21522/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2020 року м. Київ № 640/21522/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90 відсотків до 70 відсотків від сум грошового забезпечення та обмеження виплат перерахованої підвищеної пенсії; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням отриманих сум.

Ухвалою від 22.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно при перерахунку позивачу пенсії зменшив її розмір із 90 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, а тому при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а не на момент самого перерахунку.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки перерахунок пенсії здійснено за чинною на час перерахунку пенсії нормою, тобто у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення.

Суд зазначає, що дана справа відповідає ознакам типової справи, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18, а отже суд, відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді даної адміністративної справи враховує правові висновки, викладені у зазначеному рішенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з розрахунку 90 відсотків сум грошового забезпечення.

У травні 2018 року на підставі пункту 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб , позивачу здійснено перерахунок пенсії, виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення.

На звернення позивача щодо підстав зменшення основного розміру пенсії з 90 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення, відповідач листом від 24.07.2018 № 44913/02 повідомив, що при проведенні перерахунку пенсії розмір пенсії обчислено відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, чинних на момент проведення такого перерахунку.

Позивач, вважаючи, що відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії з розрахунку 90 відсотків сум грошового забезпечення, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів (частина друга статті 13 Закону № 2262-ХІІ).

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ: цифри 80 замінено цифрами 70 .

Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на момент проведення позивачу перерахунку пенсії, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.

Так, частиною першою та четвертою цієї статті визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка не передбачає зміну розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2018 № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а отже позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про обмеження виплат суми підвищення пенсії суд звертає увагу сторін на наступне.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45.

Частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно, вказаний нормативно-правовий акти втратив чинність з 05.03.2019, і не може застосуватися відповідачем для нарахування пенсії позивачу з цієї дати.

Водночас, чинним законодавством не визначено наслідків визнання нормативно-правового акту протиправним щодо правовідносин, які мали місце під час його чинності, і для визначення цих наслідків суд керується статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права також з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 26.06.2014 по справі Суханов та Ільченко проти України судом зроблено висновок, що стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам.

Щодо підстав втручання у право власності на визначені соціальні виплати з огляду на їх розмір суд виклав свою позицію у пунктах 52, 53 вказаного рішення, згідно яких, зокрема, суд зазначає, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Оскільки нормативно-правові акти, на підставі яких позивачу зроблено розрахунок розміру пенсії, визнані в судовому порядку протиправними, втручання у право власності позивача не може бути визнано законним.

Суд також зазначає, що хоча відповідач як суб`єкт владних повноважень, починаючи з 01.01.2018, керувався чинними нормативно-правовими актами для розрахунку розміру пенсії позивача, проте, з огляду на наступне визнання їх протиправними позивачу має бути проведено перерахунок пенсії без врахування передбачених вказаними нормативно-правовими актами обмежень.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42099068) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90 відсотків до 70 відсотків сум грошового забезпечення та виплати 50 відсотків суми підвищення пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 відсотків сум грошового забезпечення без обмежень виплати суми підвищення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42099068) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов