Постанова

від 20.01.2020 по справі 826/8095/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8095/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.М.Холдинг" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "І.С.М.Холдинг" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 року № 0002341401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянти мотивують свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, за результатами якої складено акт № 588/26-15-14-01-01/32530737 від 28.12.2017 року.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, встановлених п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1704148 грн., в тому числі: 2014 рік - 264 740 грн., 2015 рік - 1 439 408 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки № 588/26-15-14-01-01/32530737 від 28.12.2017 в частині нарахувань при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з ПП Діслав , ТОВ Брокбудкепітал та ТОВ Палсонт , звернувся до податкового органу з запереченнями від 15.01.2018.

За результатами розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ на вказаний акт від 15.01.2018, контролюючим органом було призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ І.С.М.ХОЛДИНГ з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було складено акт № 71/26-15-14-01-01/32530737 від 15.02.2018 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, в частині, що стали предметом оскарження .

За результатами вказаної перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ І.С.М.ХОЛДИНГ п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на протязі 2014 р.), п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на протязі 2015 р. - 2016 р.), п. 5 П (с)БО № 11, П (С)БО 7 Основні засоби , п. 5 П (с)БО № 15, П (С)БО 16 Витрати , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 632 849 грн., у тому числі: 2014 р. - 264 740 грн.; 2015 р. - 1 173 178 грн.; 2016 р. - 120 554 грн.; 2017 р. - 74 377 грн.

У зв`язку з виявленими порушеннями податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки № 71/26-15-14-01-01/32530737 від 15.02.2018, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 № 0002341401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 747 767 грн., з якої 1 632 849 грн. - за основним платежем та 114 918 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ І.С.М.ХОЛДИНГ з його контрагентами надано договори поставки товару (послуг), договори про надання, акти надання послуг, видаткові накладні, банківські виписки по рахунках, що свідчать про списання коштів з рахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунках, банківські виписки про оплату послуг, накази про введення в експлуатацію основного засобу, фотозвіти наданих до договорів послуг.

Крім того, позивачем надано докази подальшої реалізації (експорту) придбаної у контрагентів продукції.

Матеріали справи не містять інформації про наявність вироків суду відносно позивача чи його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем недійсними в судовому порядку не визнавались.

Крім того, відповідачем не доведено того, що контрагенти позивача на момент укладення договору не були зареєстровані як платник ПДВ, не мали свідоцтва платника ПДВ.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дійсність та товарність взаємовідносин з контрагентами позивачем підтверджено документами, які, до того ж, надавались також і відповідачу під час проведення перевірки, якими жодних зауважень щодо невідповідності форми первинних документів в акті зазначено не було.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним докази, відповідачем суду не надано, відтак, не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Земляна Г.В.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Повний текст постанови виготовлено - 23 січня 2020 року.