Постанова

від 21.01.2020 по справі 500/2013/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2013/19 пров. № 857/12234/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Приватбуд" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, головуючий суддя - Мірінович У.А., ухвалене у м. Тернополі, повний текст якого складено 09.10.2019 року, у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Приватбуд" до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2019 року позивач - ОК "Житлово - будівельний кооператив "Приватбуд" звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради № 7/35/185 "Про втрату чинності рішення міської ради від 18.12.2014 року № 6/54/120".

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що рішенням п`ятдесят четвертої сесії шостого скликання Тернопільської міської ради від 18.12.2014 року № 6/54/120 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,1380 га для обслуговування нежитлового приміщення магазину з подальшою зміною цільового призначення та з реконструкцією під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими торгово - офісними, громадськими приміщеннями та творчими майстернями за адресою: вул. Київська, 7б ОК ЖБК "Приватбуд" (далі - Рішення № 6/54/120) надано дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,1380 га для обслуговування нежитлового приміщення магазину з подальшою зміною цільового призначення та з реконструкцією під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими торгово - офісними, громадськими приміщеннями та творчими майстернями за адресою: АДРЕСА_1 б з наданням земельної ділянки в оренду терміном на п`ять років. Однак, рішенням тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради № 7/35/185 від 06.06.2019 року "Про втрату чинності рішення міської ради від 18.12.2014 р. № 6/54/120" (далі - Рішення № 7/35/185) визнано таким, що втратило чинність Рішення №6/54/120. Оскаржене рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки орган місцевого самоврядування не має права скасовувати свої попередні рішення, в тому числі вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Водночас, позивач зазначав, що таке рішення відповідач прийняв з грубим порушенням Законів України "Про статус депутатів місцевих рад" та "Про доступ до публічної інформації".

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОК "Житлово - будівельний кооператив "Приватбуд" оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення Тернопільської міської ради від 18.12.2014 року № 6/54/120 є актом індивідуальної дії, на підставі якого у позивача виникло право отримання у користування земельної ділянки, а тому відповідач не мав законодавчо визначених підстав для скасування такого рішення, внесення до нього змін або прийняття нового рішення про втрату чинності такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 02.12.2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. та зареєстрований в реєстрі за №5389 (а.с. 49-50).

Право власності на зазначений об`єкт з реєстраційним номером 98191361101 зареєстроване 02.12.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30330934 (арк. справи 51).

Рішенням № 6/54/120 від 18.12.2014 року надано дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,1380 га для обслуговування нежитлового приміщення магазину з подальшою зміною цільового призначення та з реконструкцією під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими торгово - офісними, громадськими приміщеннями та творчими майстернями за адресою: АДРЕСА_1 б з наданням земельної ділянки в оренду терміном на п`ять років (а.с. 10).

Рішенням Тернопільської міської ради від 06.06.2019 року №7/35/185 визнано нечинним рішення Тернопільської міської ради від 18.12.2014 року №6/54/120 (а.с. 11).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарженим рішенням №7/35/185 права позивача у складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не порушені.

Як встановлено ч. 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно із ч. 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Також, згідно із ч. 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1380 га для обслуговування нежитлового приміщення магазину з подальшою зміною цільового призначення та реконструкцією під багатоквартирний будинок з вбудованими торгово-офісними, громадськими приміщеннями та творчими майстернями за адресою вул. Київська, 7б ОК ЖБК Приватбуд неодноразово розглядалось Тернопільською міською радою на її засіданнях, за результатами яких рішення не було прийнято.

Колегія суддів звертає увагу, що саме рішеннями про розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1380 га для обслуговування нежитлового приміщення магазину з подальшою зміною цільового призначення та реконструкцією під багатоквартирний будинок з вбудованими торгово-офісними, громадськими приміщеннями та творчими майстернями за адресою вул. Київська, 7б ОК ЖБК Приватбуд було би порушено права позивача на отримання у власність вказаної земельної ділянки, не погоджуючись з якими, позивач міг оскаржити їх у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу, що оскарженим рішенням №7/35/185 відповідач не відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому права позивача щодо його затвердження оскарженим рішенням не порушені.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що рішення Тернопільської міської ради від 18.12.2014 року № 6/54/120 є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки із матеріалів справи видно, що позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1380 га для обслуговування нежитлового приміщення магазину з подальшою зміною цільового призначення та реконструкцією під багатоквартирний будинок з вбудованими торгово-офісними, громадськими приміщеннями та творчими майстернями за адресою вул. Київська, 7б ОК ЖБК Приватбуд , а визнання такого рішення нечинним не породжує будь-яких прав чи обов`язків для позивача.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що рішення Тернопільської міської ради від №7/35/185 не порушує прав, свобод чи інтересів позивача, відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Приватбуд" залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №500/2013/19 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді Н. М. Судова-Хомюк В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 24.01.2020 року.