Постанова

від 22.01.2020 по справі 806/1083/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

Київ

справа №806/1083/17

касаційне провадження №К/9901/38951/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя: Охрімчук І.Г.; судді: Капустинський М.М., Моніч Б.С.) у справі №806/1083/17 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Результат Новопетрівської сільської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю А.Т.К. про визнання дій незаконними та скасування державної реєстрації ,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Результат Новопетрівської сільської ради (далі - відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю А.Т.К. (далі - ТОВ А.Т.К. ), в якому просив:

визнати протиправними дії державного реєстратора філії КП Результат Новопетрівської сільської ради у м. Житомирі Житомирської області Дмитренко Анастасії Володимирівни щодо здійснення державної реєстрації інших речових прав (прав оренди) на земельну ділянку з кадастровим номером 1825882800:09:000:0112 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і.н. 33803661 від 10.02.2017;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і.н. 33803661 від 10.02.2017, здійснену державним реєстратором філії КП Результат Новопетрівської сільської ради у м. Житомирі Житомирської області (номер запису про інше речове право - 18955811 спеціальний розділ).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому, як учаснику антитерористичної операції, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Чуднівського району, за межами населених пунктів Жеребківської сільської ради, орієнтовним розміром 2,0 га, за рахунок земельної ділянки, що обліковується в національній кадастровій системі за кадастровим номером 1825882800:09:000:0112. Проте позивача протиправно позбавлено можливості реалізувати надане йому право у зв`язку із неправомірними діями державного реєстратора філії КП Новопетрівської сільської ради Результат у м. Житомир, Житомирської області щодо реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки за третьою особою.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при здійсненні спірних реєстраційних дій не було належним чином перевірено поданий пакет документів на відповідність його вимогам чинного законодавства та не враховано наявності підстав для відмови у вчиненні державної реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених статтею 25 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV), а також порушення вимог частини другої статті 28 цього Закону.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірними правовідносинами не порушені права позивача, позаяк надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою є одним із етапів, визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок та не гарантує прийняття компетентним органом позитивного рішення про відведення бажаної земельної ділянки у власність.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначив, що реєстрація права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1825882800:09:000:0112 відбулась з порушенням вимог Закону №1952-IV, а тому не може вважатися законною. В спростування доводів суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушення спірними правовідносинами його прав та інтересів скаржник вказав на те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою було надано останньому на вільну земельну ділянку з намірами її подальшого узаконення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 був визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від третьої особи надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких остання з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, є учасником бойових дій, який звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чуднівського району Житомирської області за межами населених пунктів Жеребківської сільської ради.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.02.2017 №6-847/14-17-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

В рамках розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність, кадастровий номер 1825882800:09:000:0112, інженером -землевпорядником Драган Ю.В. були підготовлені відповідні документи.

Однак, під час перевірки відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було виявлено державну реєстрацію права оренди низки земельних ділянок, здійснену державним реєстратором філії КП Новопетрівської сільської ради Результат у м.Житомир, Житомирської області, зокрема, ділянки з кадастровим номером 1825882800:09:000:0112, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і.н. 33803661 від 10.02.2017, номер запису про інше речове право - 18955811 спеціальний розділ. Підставою виникнення іншого речового права зазначено: договір оренди землі, б/н, виданий 01.11.2005, додаткова угода, б/н, від 08.05.2009, додаткова угода, б/н, від 22.01.2010, розпорядження Чуднівської районної державної адміністрації №475 від 15.09.2005.

Підстава для внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33803661 від 10.02.2017, державний реєстратор філії КП Новопетрівської сільської ради Результат у м. Житомирі, Житомирська область Дмитренко А.В. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Строкове платне користування землі сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії 31.12.2025. Орендар: ТОВ А.Т.К. , код ЄДРПОУ 32826820. Орендодавець: Держава в особі Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області, код ЄДРПОУ 04053460. Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 1825882800:09:000:0112. Площа: 271,5373 га.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (права оренди земельної ділянки), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте рішення про державну реєстрацію права оренди стосується реєстрації права третьої особи (ТОВ А.Т.К. ), а не позивача.

Визнання протиправними і скасування рішення про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є способом захисту права позивача шляхом реалізації намірів узаконити бажану земельну ділянку.

Отже, цей спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване право оренди на таке майно.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), яка кореспондується зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (у чинній редакції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому, належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто вони вчинені за заявою іншої особи, спір щодо його оскарження є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено таку державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства.

Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державних реєстраторів з реєстрації за нею права оренди на земельні ділянки, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули справу за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі має приватноправовий характер.

Так, Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанови від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 28.11.2018 у справі №823/1508/16, від 16.01.2019 у справі № 823/692/17 та інші).

У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 349 КАС України (у чинній редакції; тут та надалі) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Відповідно до пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №806/1083/17скасувати, а провадження у цій справі - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа