Постанова

від 24.01.2020 по справі 2а-4865/12/1470

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2020 року

Київ

справа №2а-4865/12/1470

адміністративне провадження №К/9901/25106/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Кравець О.О., Яковлева Ю.В.)

у справі №2а-4865/12/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства Миколаївський комбінат хлібопродуктів

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області

про часткове визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство Миколаївський комбінат хлібопродуктів (далі - Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних (том 2 а.с. 15-16) вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.06.2012 №0000382301 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 624 912 грн 47 коп. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 136 234 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.06.2012 №0000392301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 39 455 грн;

- відшкодувати з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства Миколаївський комбінат хлібопродуктів суму сплаченого за подання позовної заяви судового збору у розмірі 2 146 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що в повній мірі підтвердило правомірність формування валових витрат та податкового кредиту наявними та необхідними первинними документами, які підтверджують реальність виконання господарських угод укладених між позивачем та ТОВ Укрвторметагро , ТОВ Де-Лонга , ТОВ Перлина Півдня ЛТД та ТОВ Агропортторг .

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в провадженні СВ ПМ ДПА у Миколаївській області перебуває кримінальна справа №11800032, порушена за фактом незаконного створення фіктивного підприємства ТОВ Де-Лонга , досудовим слідством у якій встановлено, що ОСОБА_1 (номінальний директор ТОВ Де-Лонга ) у 2009 році, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, на прохання невстановленої особи зареєстрував на соє ім`я підприємство ТОВ Де-Лонга , при цьому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Де-Лонга не мав, будь-які первинні бухгалтерські та податкові документи не складав та не підписував. Також, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку про нереальність господарських операцій укладених позивачем з ТОВ Укрвторметагро , ТОВ Перлина Півдня ЛТД та ТОВ Агропортторг посилаючись при цьому на інформацію отриману від інших органів ДФС про відсутність у контрагентів позивача основних засобів як власних так і орендованих транспортних засобів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Позивач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку.

Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Миколаївський комбінат хлібопродуктів задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05 червня 2012 року №0000382301 в частині збільшення Публічному акціонерному товариству Миколаївський комбінат хлібопродуктів суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 624 913 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 136 233 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05 червня 2012 року №0000392301 в частині зменшення Публічному акціонерному товариству Миколаївський комбінат хлібопродуктів суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 39 455 грн; стягнуто з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївський комбінат хлібопродуктів у відшкодування судових витрат 3 219 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанцій зазначив про відсутність належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, які б призвели до протиправного завищення податкового кредиту з ПДВ за період, який перевірявся контролюючим органом, оскільки висновки відповідача про порушення Товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях та спростовані наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Не погодившись з зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на інформацію, отриману від інших органів ДФС про порушення кримінальної справи №11800032 за фактом незаконного створення фіктивного підприємництва ТОВ Де-Лонга , акти органів ДФС про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, а також зазначає, що у контрагентів відсутні основні засоби, трудові ресурси для здійснення господарських операцій.

Також, відповідач у касаційній скарзі просить замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України утворено як юридичні особи приватного права територіальні органи Державної фіскальної служби та визначено їх правонаступниками територіальних органів, що реорганізовуються. Так,

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

21 вересня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Миколаївський комбінат хлібопродуктів з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10. 2010 по 31.12.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 16.05.2012 №1007/22-100/00952114 (далі- Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством, у тому числі, вимог:

- п. 3.1 ст. 3, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 закону України Про оподаткування прибутку підприємств ,п. 134.1 ст. 134, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 071 113 грн. в тому числі ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 3 071 113 грн та занижено податок на прибуток в сумі 93 637 грн, в тому числі ІІ- IV квартали 93 637 грн;

- пп.7.4.1. п. 7.4, пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість та п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1. ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 627 181 грн, в т.ч. по періодах: за жовтень 2010 року в сумі - 239 876 грн, за листопад 2010 року в сумі - 182 704 грн, за грудень 2010 року в сумі - 122 354 грн. за січень 2011 року в сумі 1 648 грн, за лютий 2011 року в сумі - 53 109 грн, за березень 2011 року в сумі - 7 223 грн. за квітень 2011 року в сумі - 18 592 грн, за червень 2011 року в сумі - 1 675 грн

На підставі акту та за результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 05 червня 2012 року №0000382301, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 763 415 грн 50 коп., у тому числі за основним платежем - 627 181 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 136 234 грн 50 коп.

Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ Укрвторметагро ТОВ Де-Лонга , ТОВ Перлина Півдня ЛТД , ТОВ Агропортторг , з огляду на те, що вони не спричинили настання реальних правових наслідків, а були спрямовані на мінімізацію своїх податкових зобов`язань.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про оподаткування прибутку підприємств , Законом України Про податок на додану вартість та ПК України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку: з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Про оприбуткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв`язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Де-Лонга (Постачальник) укладено договір поставки № К -3/50 від 09.08.2010, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує борошно пшеничне та житнє (надалі - продукція), в кількості, асортименті за цінами у строк, що наведені у погоджених Сторонами специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору і підписуються Сторонами не пізніше ніж за 1 календарний день до початку поставки кожної партії продукції.

Відповідно до цього правочину позивач отримав у власність борошно пшеничне першого ґатунку в кількості 1,750 тонн на загальну суму 3 850 грн та борошно житнє в кількості 5,750 тонн на загальну суму 12 937, 50 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних, товарино-транспортних накладних, податкових накладних.

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ Де-Лонга (Постачальник) укладено договір поставки №К-4/81-1 від 05.07.2010, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю зерно (в подальшому - Товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у Додатках до даного Договору, а Покупець зобов`язується здійснити приймання Товару та його оплату.

Відповідно до цього правочину позивач отримав у власність пшеницю 2 та 3 класу в загальній кількості 19,015 тонн на загальну суму 30 558 грн, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій та наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, податковими накладними.

Крім того, на виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ Агропортторг договору поставки, ТОВ Агропортторг поставлено на адресу Товариства запасні частини, що підтверджується рахунками, видатковими накладними, податковими накладними.

Крім того, між ТОВ Укрвторметагро (Експедитор) та Товариством (Замовник) укладено договір про організацію експедиції вантажів №159 від 06.12.2010, предметом якого є надання Позивачу послуг з організації перевезення вантажів, їх транспортно-експедиційного обслуговування: підготовка супровідних документів, оформлення страхових полісів, тощо.

На підтвердження виконання умов укладеного договору про організацію експедиції вантажів, Товариством надано акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ Перлина Півдня ЛТД (далі - Постачальник) укладено договір поставки № К-4/179 від 29.10.2010, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю зерно в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у додатках до даного договору, а Покупець зобов`язується здійснити приймання Товару на його оплату.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Перлина Півдня ЛТД поставлено на адресу Товариства пшеницю 2 та 3 класу, на підтвердження чого позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних, складських квитанцій, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, що були досліджені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку.

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію про порушення кримінальної справи за фактом незаконного створення фіктивного підприємництва ТОВ Де - Лонга , колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності свого контрагента і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що судово-почеркознавчі експертизи №6466 від 07.10.2011, №6465 від 10.10.2011 відповідно до висновків яких підписи від імені директора ТОВ Де-Лонга у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ Де-Лонга за грудень 2010 року №137447 від 17.01.11, розшифровки податкових зобов`язань та податковому кредиту по ПДВ за грудень 2010 року №137446 від 17.01.11, що уточнює розрахунок податкових зобов`язань і податкового кредиту по ПДВ за листопад 2010 року №5916 від 17.02.11, розшифровки податкових зобов`язань та податковому кредиту по ПДВ за листопад 2010 року №5915 від 17.02.11, у податковій декларації по ПДВ ТОВ Де-Лонга`за листопад 2010 року №125903 від 20.12.10, декларації по податку на прибуток підприємства ТОВ Де-Лонга за 2010 рік №151769 від 17.02.11 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою та підписи від імені директора ТОВ Де-Лонга ОСОБА_1 у податковій декларації по ПДВ ТОВ Де-Лонга за період з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. , з огляду на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, крім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, а контролюючим органом не надано доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит та витрати за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова