Постанова

від 22.01.2020 по справі 674/461/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 674/461/16-ц

провадження № 61-34764св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , приватне підприємство Клінкер АВС ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , яка підписана представником Литвиненко Оленою Леонідівною, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року у складі судді: Артемчук В. М., та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до АТ КБ ПриватБанк , ПП Клінкер АВС про визнання недійсним договору поруки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 грудня 2015 року ОСОБА_1 стало відомо про рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2015 року у справі № 202/5711/14-ц за позовом АТ КБ ПриватБанк до ПАТ Акцент-Банк , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Підставою залучення її як сторони у справі як відповідача став договір поруки від 20 червня 2008 року, який був укладений для забезпечення виконання умов кредитного договору № 0806/107Д від 20 червня 2008 року, укладеного між АТ КБ ПриватБанк та ПП Клінкер АВС .

Позивач вказувала, що договір поруки від 20 червня 2008 року не підписувала, волевиявлення на вчинення цього договору не виявляла, їй не було відомо про його існування, а тому договір поруки від 20 червня 2008 року № 0806/107Д, укладений від її імені із банком є недійсним.

ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір поруки від 20 червня 2008 року № 0806/107Д, укладений від її імені з АТ КБ ПриватБанк .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір поруки № 0806/107 Д від 20 червня 2008 року, сторонами якого є АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не підписувала договір поруки № 0806/107 Д від 20 червня 2008 року, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору поруки.

Аргументи учасників справи

У квітні 2018 року АТ КБ ПриватБанк через представника Литвиненко О. Л. звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що для проведення судової почеркознавчої експертизи не було надано належну кількість зразків вільного підпису ОСОБА_1 крім того з моменту підписання договору до моменту проведення експертизи пройшла значна кількість часу.

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що у ОСОБА_1 було відсутнє вільне волевиявлення на укладення оспорюваного договору поруки, оскільки вона не підписувала договір поруки № 0806/107 Д від 20 червня 2008 року.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 20 червня 2008 року між АТ КБ ПриватБанк та ПП Клінкер АВС було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 30 000 євро із кінцевим терміном повернення до 18 червня 2013 року.

20 червня 2008 року між АТ КБ ПриватБанк та від імені ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, було укладено договір поруки.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № 0806/107Д від 20 червня 2008 року у сумі 19 025,03 євро, що відповідно до курсу НБУ складає 200 048,43 грн, яка складається з 15 106,48 євро - заборгованість за кредитом; 3 313,36 євро - заборгованість по процентам за користування кредитом; 605,19 євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис у нижньому правому кутку аркуша договору поруки № 0806/107Д від 20 червня 2008 року навпроти запису поручитель у договорі поруки - ОСОБА_1 , чи іншою особою? .

Згідно висновку судового експерта № 20п від 20 квітня 2017 року підпис від імені ОСОБА_1 в договорі поруки №0806/107Д від 20 червня 2008 року у нижньому правому куті аркуша виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

При задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поруки суди зробили висновок, що ОСОБА_1 не підписувала договір поруки № 0806/107 Д від 20 червня 2008 року, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору поруки.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Згідно частини другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У частинах першій, другій статті 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, правовим наслідком недодержанням письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов`язання є його нікчемність.

Суди встановили, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі поруки №0806/107Д від 20 червня 2008 року у нижньому правому куті аркуша виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

Оскільки недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у випадку недодержання письмової форми встановлена законом і цей правочин є нікчемним, а тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту прав і у задоволенні позову необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За подання апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк було сплачено 826,80 грн, а за подання касаційної скарги - 1 102,40 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1 929,20 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , яка підписана представником Литвиненко Оленою Леонідівною, задовольнити.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , приватного підприємства Клінкер АВС про визнання недійсним договору поруки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк 1 929,20 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року та постанова апеляційного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук