Постанова

від 21.01.2020 по справі 925/1037/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. Справа№ 925/1037/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Горбенко К.О. (договір №16/08-19 від 16.08.19);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ліщинівське

на рішення господарського суду Черкаської області від 08.10.2019 року у справі №925/1037/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ювалон

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ліщинівське

про стягнення 222 214,75 грн.,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ювалон" звернувся з позовом до господарського суду Черкаської області про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" 222 214 грн. 75 коп., з яких: 111 847 грн. 04 коп. основного боргу, 40 037 грн. 10 коп. пені, 34 243 грн. 60 коп. штрафу, 22 501 грн. 78 коп. 20% річних та 13 585 грн. 23 коп. інфляційних втрат, обґрунтувавши позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов за договором поставки №ЮВ/14/04/2018 від 02.04.2018 року та додатків до нього в частині оплати поставленого товару. Крім того, позивач також просив господарський суд вирішити питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору у сумі 3 333 грн. 22 коп. та витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 20 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.10.2019 року у справі №925/1037/19 позов задоволено повністю: стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ліщинівське на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ювалон 111 847,04 грн. заборгованості, 40 037,10 грн. пені, 34 243,60 грн. штрафу, 22 501,78 грн. двадцять відсотків річних, 13 585,23 грн. інфляційних втрат, 3 333,22 грн. судового збору та 7 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що факт поставки позивачем, на виконання умов договору та додатків до нього (Додатків №1-№7), відповідачу товарів за період з 06.04.2018 до 05.10.2018 на загальну суму 430877,87 грн., підтверджено видатковими накладними: №22 від 06.04.2018 на суму 5 713,74 грн; №48 від 26.04.2018 на суму156 000,00 грн; №43 від 25.04.2018 на суму 61 504,02 грн; №95 від 23.05.2018 на суму 36 830,75 грн; №102 від 23.05.2018 на суму 134 893,20 грн; №103 від 23.05.2018 на суму 18 514,32 грн; №191 від 05.10.2018 на суму 17 421,84 грн. За поставлений товар відповідач, у визначений договором та додатками строк, повністю не розрахувався, прострочивши оплату товару у сумі 111 847,04 грн.. Сума боргу відповідачем документально не спростована, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Враховуючи прострочення відповідачем оплати товару за накладною №43 від 25.04.2018 за період з 26.04.2018 до 03.05.2018, за накладною №95 від 23.05.2018 за період з 02.09.2018 до 20.08.2019, за накладною №102 від 23.05.2018 за період з 02.10.2018 до 20.08.2019, за накладною №103 від 23.05.2018 за період з 02.10.2018 до 20.08.2019., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення пені в розмірі 40 037 грн. 10 коп., 20% штрафу від вартості неоплаченої частини поставленого товару на загальну суму 34 243 грн. 60 грн., 22501,78 грн. 20% річних та 13585,23 грн. інфляційних втрат за наведений період та наявність підстав для їх задоволення.

В частині стягнення на користь позивача витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 7 500,00 грн., господарський суд Черкаської області зазначив, що послуги з надання правничої допомоги надані адвокатським об`єднанням "Старокиївське" за договором про надання правової допомоги від 16.08.2019 №16/08-19 та додатку до нього, виконання наданих послуг підтверджене актом виконаних робіт від 30.08.2019, рахунком-фактурою від 03.09.2019, платіжним дорученням №1213 від 26.09.2019 на оплату наданих послуг. Враховуючи відсутність заперечень відповідача з приводу неспіврозмірності витрат позивача на правничу допомогу та неподання до суду клопотання про їх зменшення, у зв`язку з повним задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у сумі 7 500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Ліщинівське звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 08.10.2019 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог та вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянт вказував на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, а саме вибірково проаналізовано положення договору поставки, внаслідок чого зроблено безпідставний висновок про наявність у відповідача заборгованості. Також, за твердженнями апелянта, висновок суду про обґрунтованість розрахунку суми боргу відповідача перед позивачем та правильність обрахунку відповідачем розміру штрафних санкцій, процентів та інфляційного збільшення є такими, що не відповідають положенням договору та чинному законодавству. В частині незгоди з судовими рішеннями про стягнення витрат на правничу допомогу, апелянт посилається на ненадання позивачем належних та допустимих доказів понесення відповідних витрат.

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №925/1037/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ліщинівське на рішення господарського суду Черкаської області від 08.10.2019 року у справі №925/1037/19 та справу призначено до розгляду на 21.01.2020 року.

05.12.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу на рішення, в якому позивач, зважаючи на повноту встановлених обставин та обґрунтованість позовних вимог належними доказами, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

20.01.2020 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів щодо розмірі судових витрат, які ТОВ Ювалон сплатило у зв`язку з розглядом апеляційної скарги СТОВ Ліщинське по справі №925/1037/19.

В судовому засіданні 21.01.2020 року представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомленні належним чином (а.с. 145-148).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02 квітня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ювалон" (постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" (покупець) було укладено договір №ЮВ/14/04/2018 (12-14 ), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар (насіння та/або засоби захисту та /або агрохімікати та/або інший товар), а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та сплатити за нього. Найменування, асортимент і кількість товару зазначаються у додатках до договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору ціна товару визначається в додатках до договору, що є невід`ємною частиною договору або видаткових накладних (у випадку відсутності зазначення ціни у додатку) Загальна ціна договору являє собою сумарну ціну товару, що поставляється в рамках даного договору згідно з додатками, які є його невід`ємною частиною.

Пункту 3.2 вищевказаного договору сторони передбачили, якщо у додатку строки оплати не вказані то вартість товару підлягає оплаті протягом трьох банківських днів від дати поставки.

Строк дії договору сторонами встановлений у пункті 11.1 договору, відповідно до якого договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018, а щодо виконання зобов`язань-до повного виконання взятих зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Між сторонами договору було укладено ряд додатків на поставку товару: Додаток №1 від 02.04.2018 (а.с. 15), відповідно до якого сторони погодили поставити товар на суму 5713,74 грн. з датою оплати товару до 06.04.2018; Додаток №2 від 11.04.2018 (а.с. 16) на суму 156000,00 грн. з датою оплати товару до 25.04.2018; Додаток №3 (а.с. 17) від 23.04.2018 на суму 61504,02 грн, оплата товару до 25.04.2018 у сумі 18451,21 грн та до 01.09.2018 у сумі 43052,81 грн; Додаток №4 (а.с.18) від 07.05.2018 на 36830,75 грн.: з датою оплати товару до 14.05.2018 у сумі 1049,23 грн, до 01.09.2018 у сумі 25781,52 грн; Додаток №5 від 16.05.2018 (а.с. 19) на суму 134893,20 грн: з датою оплати товару до 23.05.2018 у сумі 40467,96 грн та до 01.10.2018 у сумі 94425,24 грн; Додаток №6 від 16.05.2018 (а.с.20) на суму 18514,32 грн: з датою оплати товару до 21.05.2018 у сумі 5554.30 грн та до 01.10.2018 у сумі 12960,02 грн; Додаток №7 від 25.09.2018 (а.с.21) на суму 17421,84 грн. з датою оплати товару до 05.10.2018.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач за період з 06.04.2018 до 05.10.2018, згідно з Додатками №1-№7 поставив відповідачу товар на загальну суму 430877,87 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: №22 від 06.04.2018 (а.с. 22) на суму 5713,74 грн; №48 (а.с. 48) від 26.04.2018 на суму156000,00 грн; №43 від 25.04.2018 (а.с. 24) на суму 61504,02 грн; №95 від 23.05.2018 (а.с. 25) на суму 36830,75 грн; №102 від 23.05.2018 (а.с. 26) на суму 134893,20 грн; №103 від 23.05.2018 (а.с. 27) на суму 18514,32 грн; №191 від 05.10.2018 (а.с. 28) на суму 17421,84 грн.

В порушення умов договору та Додатків №1-№7 до нього, відповідач за поставлений товар у визначений строк, повністю не розрахувався, прострочивши оплату товару у сумі 111 847,04 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого за договором товару, 18.07.2019 позивач на адресу відповідача направив претензію (а.с. 55-56), у якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання претензії сплати заборгованість та нараховані штрафні санкції, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що сума боргу в розмірі 111 847,04 грн., за поставлену позивачем відповідачу продукцію підтверджується належними доказами і документально не спростована, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є право позивача на стягнення з відповідача заборгованості за поставлений йому товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № ЮВ/14/04/2018 від 02 квітня 2018 року, разом із штрафними санкціями, 3% річних та інфляційними втратами за несвоєчасну та неповну оплату за договором.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як передбачено ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору кожна поставка товару відбувалася на підставі укладення додатків до договору із зазначенням найменування товару, кількості, ціни та строків оплати поставленого позивачем товару.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору позивач поставив відповідачу обумовлений сторонами товар, який був прийнятий відповідачем без застережень, що свідчить про належне виконання свого зобов`язання позивачем. Водночас, оплата за поставлений товар відповідачем була здійснена частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку (а.с. 29-53).

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Підписання Додатків до договору та видаткових накладних, як і факт отримання товарів, відповідачем не заперечувалося, відтак судом першої інстанції вірно встановлено, що неоплаченим залишився товар, який отриманий за накладними: №95 від 23.05.2018 на суму 4461,82 грн, №102 від 23.05.2018 на суму 94425,20 грн, №103 від 23.05.2018 на суму 12960,02 грн.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості за отриманий товар за вказаними накладними, тому колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не спростовано наявність в нього заборгованості за договором, а отже рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості отриманого товару у розмірі 111 847 грн. 04 коп. є законним та обґрунтованим.

Що стосується посилання скаржника на те, що судом першої інстанції було вибірково проаналізовано положення договору поставки, внаслідок чого зроблено безпідставний висновок про наявність у відповідача заборгованості, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було всесторонньо досліджено обставини справи, наявність заборгованості відповідача та її розмір позивачем доведений вищевказаними доказами, наявними в матеріалах справи, які не викликають жодних сумнівів у їх достовірності.

Відповідач не був позбавлений права та можливості спростувати це на підставі належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, надавши суду платіжні документи, які б підтверджували розмір та перерахування зазначеної суми позивачу (повну сплату вартості отриманих товарів за договором).

Натомість, об`єктивність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений товар на суму 111 847,00 грн. не спростована відповідачем у встановленому законом порядку, не зазначено і в апеляційній скарзі конкретних підстав, що свідчили б про неповноту встановлених обставин справи, що з огляду на принципи диспозитивності та змагальності сторін судового процесу, доводить переконливість вимог позивача, їх обґрунтованість відповідними доказами та відповідно законність рішення від 08.10.2019 року в цій частині.

Колегія суддів наголошує, що принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені 40 037,10 грн. пені, 34 243,60 грн. штрафу, 22 501,78 грн. двадцять відсотків річних, 13 585,23 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У частині 6 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розділом 8 договору сторони встановили відповідальність сторін у випадку порушення умов договору.

Так, пунктом 8.3 договору встановлено, що у випадку несплати покупцем отриманого товару у визначені строки покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни неоплаченого товару. Якщо прострочення оплати складає більше 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Пунктом 8.4 договору його сторони встановили, що у випадку прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 20% річних за користування чужими грошовими коштами згідно з ст. 625 ЦК України.

Умовами пункту 8.7 договору встановлено, що згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором здійснюється протягом 2-х років.

Враховуючи, що покупцем прострочено оплату товарів за накладною №43 від 25.04.2018 за період з 26.04.2018 до 03.05.2018, за накладною №95 від 23.05.2018 за період з 02.09.2018 до 20.08.2019, за накладною №102 від 23.05.2018 за період з 02.10.2018 до 20.08.2019, за накладною №103 від 23.05.2018 за період з 02.10.2018 до 20.08.2019 (а.с. 24-28), перевіривши правильність розрахунків та межі граничного строку нарахування, який сторонами в п. 8.7. договору встановлений протягом 2-х років, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення штрафних санкцій та наявності підстав для їх задоволення в межах сум, визначених судом першої інстанції, а саме: пені в розмірі 40 037 грн. 10 коп.

Крім того, зважаючи на прострочення покупцем оплати товару більше 10 календарних днів, з урахуванням пункту 8.3 договору, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості неоплаченої частини поставленого товару із розрахунку: 7 610,40 грн. розраховану із суми заборгованості 38 052,02 грн. (за накладною №43 від 25.04.2018); 5 156,15 грн. розраховану із суми заборгованості 25 780,75 грн. (за накладною №95 від 23.05.2018); 18 885,04 грн. розраховану із суми заборгованості 94 425,20 грн. (за накладною №102 від 23.05.2018); 2 592,00 грн. розраховану із суми заборгованості 12 960,02 грн. (за накладною №103 від 23.05.2018).

Перевіривши правильність наведених розрахунків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення штрафних санкцій та наявності підстав для їх задоволення в межах сум, визначених судом першої інстанції, а саме: штрафу в сумі 34 243 грн. 60 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачають можливість сторін погодити в договорі інший розмір процентів (правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2019р. у справі 910/9077/18).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р., згідно яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Враховуючи прострочення покупцем оплати отриманих за договором товарів те, що умовами договору, а саме пунктом 8.4, визначено інший розмір процентів (20%), перевіривши правильність розрахунків та межі граничного строку нарахування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 20% річних та інфляційних втрат та наявності підстав для їх задоволення в межах сум, визначених судом першої інстанції, а саме 22 501,78 грн. 20% річних та 13 585,23 грн. інфляційних втрат.

Стосовно доводів апелянта про те, що висновок суду про обґрунтованість розрахунку суми боргу відповідача перед позивачем та правильність обрахунку відповідачем розміру штрафних санкцій, процентів та інфляційного збільшення є такими, що не відповідають положенням договору та чинному законодавству, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в Постанові від 02.07.2019 у справі №925/1641/17.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача (а.с. 54), з яким погодився суд першої інстанції, був перевірений колегією суддів на предмет правильності та обґрунтованості розрахунків, арифметичних помилок чи невідповідностей умовам договору та приписам законодавства України, виявлено не було.

Відносно задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн. відповідно до рішення від 08.10.2019 колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що послуги з надання правничої допомоги надані товариству з обмеженою відповідальністю Ювалон адвокатським об`єднанням "Старокиївське" за договором про надання правової допомоги від 16.08.2019 №16/08-19 (а.с. 61-62) та додатку до нього. У позовній заяві, відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, адвокат позивача Горбенко К.О. вказував, що орієнтовна сума гонорару на правничу допомогу становитиме 20 000,00 грн., зазначивши, що її розмір залежатиме від обсягу наданої допомоги, що буде визначена в акті наданих послуг, заява про надання відповідних доказів на підтвердження розміру вказаних витрат була зроблена адвокатом під час розгляду справи по суті.

Виконання наданих послуг було підтверджене актом виконаних робіт від 30.08.2019, рахунком-фактурою від 03.09.2019, платіжним дорученням №1213 від 26.09.2019 на оплату наданих послуг на суму 7 500,00 грн., які були надані суду першої інстанції з відповідним клопотанням (а.с. 67) через канцелярію суду 08.10.2019 року до початку судового засідання у справі з доказами попереднього відправлення вказаних документів відповідачу 07.10.2019 року (а.с.79, 80).

В свою чергу, відповідач ніяких заперечень з приводу неспіврозмірності витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн. чи клопотання про їх зменшення суду першої інстанції не подавав.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про достатність підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції на суму 7 500,00 грн. стягнуто за рішенням господарського суду Черкаської області від 08.10.2019 року.

Таким чином, фактично, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що є виключною компетенцією суду, та незгоди з ухваленими судовими рішеннями, що не є підставою для їх зміни чи скасування.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав, відтак апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Черкаської області від 08.10.2019 року, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Також, позивачем до суду апеляційної скарги було подано клопотання, в якому останній просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом в суді апеляційної інстанції апеляційної скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ліщинівське на рішення господарського суд Черкаської області від 08 жовтня 2019 року у справі №925\1037\19 у розмірі 9 000,00 грн.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Як зазначалось вище, за приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, сторона повинна документально довести, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16 від 27.06.2018 року)

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Як вже зазначалось вище, 16.08.2019 року між адвокатським об`єднанням Старокиївське та товариством з обмеженою відповідальністю Ювалон було укладено договір про надання правової допомоги №16/08-19 (а.с.167), за змістом якого замовник доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в питанні стягнення на користь ТОВ Ювалон заборгованість по договору поставки №ЮВ/14/04/2018 від 02.04.2018 року, укладеному з СТОВ Ліщинівське , в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.4.1 договору гонорар адвоката за надання послуг, передбачені договором, за домовленістю сторін складає 3000 грн. за годину без ПДВ (адвокат/юрист), 1000 грн. (помічник адвоката/молодший юрист).

На підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано платіжне доручення №1268 від 16.01.2020 на суму 15000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції (а.с. 175). Також в матеріалах справи міститься ордер серія КС №648403 (а.с. 60). Окрім того, додано до матеріалів справи звіт про виконану адвокатом роботу за договором про надання правничої допомоги від 16.08.2019 року №16/08-19 за період з 28.11.2019 по 28.12.2019, відповідно до змісту якого вартість послуги за ознайомлення в Північному апеляційному господарському суді з матеріалами справи становить 3000 грн., підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області по справі №925\1037\19 становить 6 000 грн. (а.с.172). Акт про надання правничої допомоги. (а.с. 173)

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 9000,00 грн. (Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення від 08.10.19 у справі №925/1037/19 - вартість 6000,00 грн.; ознайомлення у Північному апеляційному господарському суді з матеріалами справи №925/1037/19 - вартість 3000,00 грн.)

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ліщинівське (ЄДРПОУ 03794555) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ювалон (ЄДРПОУ 38315930) судові витрати з оплати послуг адвоката в апеляційній інстанції в розмірі 9000,00 грн.

Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ліщинівське на рішення господарського суду Черкаської області від 08.10.2019 року у справі №925/1037/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 08.10.2019 року у справі №925/1037/19 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ліщинівське (ЄДРПОУ 03794555) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ювалон (ЄДРПОУ 38315930) судові витрати з оплати послуг адвоката в апеляційній інстанції в розмірі 9000,00 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/1037/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.01.2020

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко