Постанова
від 21.01.2020 по справі 927/517/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. Справа№ 927/517/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 21.01.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2019, повний текст якого складено 20.09.2019

у справі №927/517/19 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до відповідача-1: Комунального підприємства "Міськсвітло" Чернігівської міської ради

до відповідача-2: Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради

до відповідача-3: Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради

співвідповідачі: 1) Чернігівська міська рада

2) Виконавчий комітет Чернігівської міської ради

про стягнення 96 618,80 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідачів: 1. Комунального підприємства "Міськсвітло" Чернігівської міської ради; 2. Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради; 3. Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради про стягнення солідарно шкоди в розмірі 96 618,80 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № УА/110600 від 30.06.2015, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 21.06.2016 за участю застрахованого транспортного засобу, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 96618,80 грн, в результаті чого згідно з приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до позивача перейшло право вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду, якими є відповідачі.

Оскільки вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок недотримання відповідачами та співвідповідачами свого обов`язку щодо експлуатаційного утримання автодороги в належному стані станом на 21.06.2016, зокрема, ремонт автомобільної дороги, на якій трапилось ДТП, у тому числі шляхом встановлення попереджувальних знаків про наявність вибоїн, позивач просить суд стягнути з відповідачів завдану матеріальну шкоду у розмірі суми страхового відшкодування.

Позивач вважає, що спільна протиправна бездіяльність відповідачів-1,2,3 та співвідповідачів-1,2 по належному експлуатаційному утриманню автодороги, на якій трапилось ДТП є підставою для солідарного обов`язку по відшкодуванню 96618,80 грн шкоди позивачу, завданою такою протиправною бездіяльністю.

Матеріально правовою підставою позову позивачем визначено статті 22, 993, 1166, 1173, ст. 27 Закону України Про страхування , ст.ст. 6, 12, 24 Закону України Про дорожній рух , ст.ст. 17, 19, 21 Закону України Про автомобільні дороги .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви їого прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2019 у справі №927/517/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги. Крім того, суд встановив, що відповідальною особою за відрізок дороги на якому трапилось ДТП в даному випадку є відповідач-1, проте, суд дійшов висновку про відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення та недоведеність позивачем протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками та дійсного розміру відшкодування, а тому відстуні обставини притягнення до відповідальності відповідача-1 у вигляді відшкодування збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2019 у справі №927/517/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що судом надано невірну наявним у справі доказів в їх сукупності, якими пыдтверджуэться факт наявності неналежного експлуатаційного утримання автодороги станом на момент ДТП.

Зазначив, що судом безпідставно не взято до уваги постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2016 у справі №751/9486/16-п, якою закрито провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 140 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Оскльки в данному випадку закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення, спливу встановленого законом строку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019, справу №927/517/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Демидова А.М., Ходаківська І.П..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2019 у справі №927/517/19 залишено без руху та роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали він має право усунути наведені недоліки, надавши суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме сплатити судовий збір у сумі 2 881,50 грн.

Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 клопотання Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників судового процесу - задоволено. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 17.12.2019 о 14:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 11.12.2019. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 було оголошено перерву в судовому засіданні на 21.01.201 о 14 год. 00 хв.

Явка представників сторін.

В судове засідання 21.01.2020 представник відповідача-2 не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

10.12.2019 через відділ документального забезпечення суду відповідачем-2 подано відзив, у якому він серед іншого просив розгляд апеляційної скарги здійснити без його участі.

Враховуючи приписи ч.12 ст. 270 ГПК України, з огляду на те, що відповідач-2 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, присутні учасники справи не заперечували про розгляд справи за відсутності відповідача-2, та те, що судочинство здійснюється, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи за відсутності відповідача-2.

Узагальнені вимоги інших учасників справи.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Відповідач-1 наголошував на відсутності факту його вини у спірних правовідносинах, оскільки постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2016 у справі №751/9486/16-п, закрито провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.140 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП. В свою чергу, інші наявні у справі докази також його вину не доводять та складені з порушеннями, що виключає його відповідальність.

Інші відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу просили оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідачі за своїми доводами зазначають, що вони не є належними відповідачами у цій справі, оскільки до їх повноважень не входить утримання такого відрізку дороги, де трапилась ДТП.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

30.06.2015 між ПАТ "СК "Країна" (страховик) та ТОВ "ПЕТ Технолоджис" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600, предметом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем PORSCHE PANAMERA, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Страхова сума становить 1700000,00 грн; страховий тариф 4,35%; страховий платіж 73950,00 грн.

Згідно з п. 8 договору добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600 від 30.06.2015, договір набуває чинності та вступає в дію з моменту сплати страхового платежу за перший період страхування в повному розмірі, але не раніше 00:00 годин дати, зазначеної як початок першого періоду страхування та діє до 24:00 годин дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж в повному розмірі. Другий та наступний страхові платежі страхувальник зобов?язаний сплачувати до початку чергового періоду страхування. Строк дії періодів страхування та розмір страхових платежів: з 02.07.2015 по 29.12.2015 - 36975,00 грн; з 30.12.2015 по 01.07.2016 - 36975,00 грн.

Автомобіль PORSCHE PANAMERA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ТОВ "ПЕТ Технолоджис", ЗКПО 36823522, м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Широка,2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.22 т.1).

З аналізу договору добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600 від 30.06.2015 вбачається, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли відносини з добровільного страхування, які регулюються нормами параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексів України та Законом України "Про страхування", отже укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2016 було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АП2 №149974, у якому зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , який будучи посадовою особою КШБП не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху по вул.Широкій в м.Чернігові, не встановив відповідні дорожні знаки та не огородив вибоїни розміром 1,6 х 1,3 х 0,11 та 0,9 х 1,0 х 0,115, внаслідок чого 21.06.2016 о 16 год 03 хв автомобіль Porsche Panamera д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.1.5. розділу 3 ДСТУ 3587-97 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.4 ст. 140 КУпАП (а.с.30 т.1).

На підтвердження даних, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серія АП2 №149974 від 21.09.2016 позивачем надано Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та Схема місця ДТП від 21.06.2016 (а.с.29,31,32 т.1).

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2016 по справі №751/9486/16-п (провадження №3/751/1803/16), провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

У постанові Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2016 по справі №751/9486/16-п (провадження №3/751/1803/16) вказано, що ОСОБА_1 будучи відповідальною посадовою особою Комунального шляхо-будівельного підприємства, у м. Чернігові по вул. Широкій не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху, не встановив відповідні дорожні знаки та не огородив вибоїни розміром 1,6 м. х 1,3 м. х 0,11 м. та 0,9 м. х 1,0 м. х 0,115 м. внаслідок чого автомобіль "Porsche-Panamera" реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження (а.с.35 т.1).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з 14.2.2. договору добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600 від 30.06.2015, страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про настання випадку, що має ознаки страхового, негайно, але не пізніше строків, що визначені в п.16.2. цього договору, а саме: протягом трьох робочих днів з моменту настання події письмово повідомити страховика про настання страхового випадку шляхом надання відповідного повідомлення за встановленою страховиком формою.

22.06.2016, ТОВ "Технолоджис Україна" (власник пошкодженого транспортного засобу автомобіля "Porsche-Panamera" реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхувальник) письмово повідомив позивача про настання страхового випадку, шляхом надання повідомлення вх.№3841 за встановленою формою (а.с.28 т.1).

Відповідно до п.11.1. договору добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600 від 30.06.2015, згідно з цим договором страховик приймає на себе обов`язок на умовах Правил та цього договору здійснити виплату страхового відшкодування в разі настання страхового випадку за ризиками, зазначеними в цьому договорі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України „Про страхування" передбачено, зокрема, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Аналогічна норма міститься в п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.17.1., 17.3. договору добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600 від 30.06.2015, впродовж 15 робочих днів з моменту одержання всіх документів, необхідних для підтвердження факту настання страхового випадку, встановлення причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, страховик приймає обґрунтоване рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, що оформлюється страховим актом.

Виплата страхового відшкодування, за винятком страхового випадку за ризиком "НЗ", здійснюється у строк до 15 робочих днів з дати затвердження страхового акту.

Статтею 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку (ч. 1); страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (ч. 2), страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16), а франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ч. 18).

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600 від 30.06.2015, позивачем було перераховано на рахунок страхувальника - ТОВ "ПЕТ Технолоджис Україна", страхове відшкодування в розмірі 96618,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9460 від 03.08.2016, призначення платежу: стр.відш. по стр/а №25/40395/2.1.5.1. від 03.08.2016 (стр: ТОВ "ПЕТ Технолоджис Україна", ід.к.36823522, дер №СВ0888ВА), копія якого додана до матеріалів справи (а.с.45 т.1). Відтак, позивачем виконано його обв`язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку із настанням страхового випадку на виконання умов договору від 30.06.2015.

На підставі ст.ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, тобто право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток на суму страхового відшкодування - 96 618,80 грн.

Таким чином, позивач звернувся з позовом про стягнення солідарно з відповідачів-1,2,3 та співвідповідачів-1,2 шкоди в розмірі 96618,80 грн, сплаченої позивачем, як страхове відшкодування, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № УА/110600 від 30.06.2015, як до осіб, яких він вважає відповідальними за завдану шкоду.

Суд першої інстанції встановив, що відповідальною особою в даному випадку є відповідач-1, проте дійшов висновку про відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення та недоведеність позивачем протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками та дійсного розміру відшкодування, що унеможливлює притягнення до відповідальності відповідача-1 у вигляді відшкодування збитків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом спору у даній справі є стягнення шкоди внаслідок незадовільного експлуатаційного утримання автомобільної дороги по вул.Широкій у м.Чернігові, на якій трапилась ДТП 21.06.2016.

Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначені Законом України "Про автомобільні дороги" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 21.06.2016).

Відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зі змінами, автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

За приписами ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги", вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів. Автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях (ст. 5 Закону України "Про автомобільні дороги").

Як вбачається з матеріалів справи, пошкодження належного ТОВ "ПЕТ Технолоджис" застрахованого автомобіля PORSCHE PANAMERA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулося на вулиці Широкій у м.Чернігові.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Згідно з ст. 17 Закону України "Про автомобільні дороги", управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги", складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Пунктом 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про автомобільні дороги", визначено основним обов`язком органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів - організацію будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

За приписами ст. 21 Закону України "Про автомобільні дороги", саме на орган місцевого самоврядування покладено відповідальність за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Користувачі автомобільних доріг, до яких відносяться власники автомобілів або уповноваженні на керування транспортним засобом, мають право відповідно до ст. 32 Закону на: безперервні, безпечні та зручні умови руху; отримання оперативної інформації про дорожні умови та напрямки руху; відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.

У розділі 3 ДСТУ 3587-97 зазначено, що автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Згідно з підпунктом 1 пункту "а" частини 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Згідно з п. 2.1. положення про Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради (відповідач-2), затвердженого рішенням міської ради 31.03.2016 №6/VII- (в редакції чинній на момент скоєння ДТП), управління здійснює функції замовника з будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів житла, соціальної сфери, комунального будівництва і інших, які фінансуються з державного, місцевих бюджетів та інших джерел.

Завданням Управління є реалізація державної та міської політики в галузі будівництва, дорожнього та комунального господарства. Виконання завдань щодо освоєння бюджетних асигнувань, завтерджених рішенням міської ради, виконавчого комітету та розпорядженнями міського голови, а також залучення інвестицій на будівництво житла, об`єктів дорожнього та комунального господарства(а.с.57-60 т.1).

Відповідно до положення про Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (відповідач-3), затвердженого рішенням міської ради 31.03.2016 №6/VII- (в редакції чинній на момент скоєння ДТП), завданням управління є виконання функцій з управління у сфері житлово-комунального господарства міста Чернігова, коорднація діяльності підвідомчих комунальних підприємств; організація робіт з будівництва, реконструкції, поточного капітального ремонту об`єктів благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, контроль за їх виконанням (а.с. 61-64 т.1).

Відповідно до п.2.1., 2.2. статуту Комунального шляхо-будівельного підприємства, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 05.05.2016 №172 (в редакції чинній на момент скоєння ДТП), підприємство створено з метою залучення інвестицій у будівництво автомобільних шляхів, об`єктів соціально-культурної та комунальної сфери, та одержання на цій основі прибутків в інтересах власника і трудового колективу.

Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виконання підрядних робіт із будівництва, капітального ремонту та реконструкції автомобільних доріг; будівництво, ремонт та утримання вулично-дорожньої мережі та об`єктів благоустрою міста (а.с.49-54 т.1).

Рішенням Чернігівської міської ради від 29.06.2017 №21/VII-6 Про зміну назви комунального підприємства, змінено назву Комунального шляхо-будівельного підприємства на Комунальне підприємство "Міськсвітло" Чернігівської міської ради (відповідач-1) та затверджено статут Комунального підприємство "Міськсвітло" Чернігівської міської ради у новій редакції (а.с.55 т.1).

Підпунктом "г" пункту 1 частини 1 ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дороги належать до об`єктів благоустрою населених пунктів.

Згідно з ч.1, 5 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, серед іншого, покриття доріг; технічні засоби регулювання дорожнього руху.

За приписами ч.1 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України "Про автомобільні дороги", фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється за рахунок бюджетів міст та інших населених пунктів, а також інших джерел фінансування, визначених законодавством.

Статутом відповідача-1 та положенням відповідача-3 передбачено, що зазначені органи є виконавчими органами міської ради, головними розпорядниками бюджетних коштів, які відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України, отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних асигнувань.

Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно з ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Відповідно до п. 1.11. Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства (в редакції станом на момент скоєння ДТП), ремонт і утримання доріг у населених пунктах здійснюється відповідно до вимог нормативно-правових актів з організації експлуатаційних доріг по вулицях та дорогах, проектно-кошторисної документації, технологічних карт на окремі види робіт.

З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що бюджетні призначення головним розпорядникам коштів міського бюджету міста Чернігова затверджуються рішеннями Чернігівської міської ради про міський бюджет на відповідний рік, відповідно до яких затверджено видатки на благоустрій, зокрема, у рамках виконання Програми організації дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях міста Чернігова на 2015-2017 роки, затвердженої рішенням міської ради від 28.11.2014 (Комунальному шляхо-будівельному підприємству на утримання служби з утримання та експлуатації технічних засобів регулювання дорожнього руху), Програми покращення покриття доріг та проїздів у житловій забудові міста Чернігова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням міської ради від 30.11.2011, а також капітальні видатки на проведення робіт, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням автомобільних доріг. Зазначеними рішеннями встановлюється загальних обсяг видатків міського бюджету на відповідний рік, у тому числі загального та спеціального фондів за тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів та головними розпорядниками коштів міського бюджету (а.с.103-135 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2016 між Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (замовник, відповідач-3) та Комунальним шляхо-будівельним підприємством, назву якого змінено на Комунальне підприємство "Міськсвітло" Чернігівської міської ради (генпідрядник, відповідач-1) було укладено договір №170703-1 про надання послуг з поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова.

Відповідно до п. 1.1.-1.3. договору №170703-1 про надання послуг з поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова від 04.03.2016, генпідрядник зобов`язується протягом дії договору надати послуги з поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова, а замовник зобов`язується прийняти та оплати їх вартість відповідно до умов договору. Найменування послуг: поточний ремонт об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова (згідно ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013). Обсяги надання послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. (а.с.136-145 т.1).

Строк дії договору, відповідно до п. 10.1. договору, з 01.01.2016 до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 5.1. договору №170703-1 про надання послуг з поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова від 04.03.2016 також передбачено, що генпідрядник надає послуги з поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова в 2016 році згідно затвердженого графіку.

Додатком №2 до договору №170703-1 про надання послуг з поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова від 04.03.2016 визначено зведений кошторисний розрахунок вартості послуг Поточний ремонт об`єктів вулично-дорожньої мережі м.Чернігова.

Конкретний перелік об`єктів житлово-комунального господарства, зокрема, по будівництву, реконструкції, капітальному ремонту автомобільних доріг в межах затверджених призначень встановлюється рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №39 від 04.02.2016 "Про затвердження переліків об`єктів житлово-комунального господарства на 2016 рік", з внесеними змінами і доповненнями рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №553 від 06.12.2016 затверджено перелік об`єктів житлово-комунального господарства, зокрема, по будівництву, реконструкції, ремонту та утриманню автомобільних доріг, що належать до комунальної власності міста Чернігова та фінансується за рахунок коштів міського бюджету міста Чернігова на 2016 рік.

З доданого до матеріалів справи графіку поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі м.Чернігова на 2016 рік, затвердженого 09.03.2016 начальником управління ЖКГ, погодженого 09.03.2016 заступником міського голови, за підписом директора КШБП Яловець В.Г., яким визначено перелік вулиць, місяць виконання, обсяг та вартість робіт, вбачається, що до переліку вулиць поточного ремонту у 2016 році не відноситься вулиця Широка у місті Чернігові, на проїзній частині якої сталося ДТП (а.с.144-146 т.1).

Проте, у зазначеному графіку поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі м.Чернігова на 2016 рік міститься графа "непередбачувані роботи", вартість яких становить 184,6 тис.грн, до яких відносяться роботи, що неможливо було передбачити при складанні графіка (ремонт аварійних ям, звернення громадян, виконання приписів та ін).

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, cлідує, що погоджуючи графік поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі м.Чернігова на 2016 рік, на виконання п. 5.1. договору №170703-1 про надання послуг з поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова від 04.03.2016, органом місцевого самоврядування: Чернігівською міською радою та виконавчим органом ради - Управлінням житло-комунального господарства Чернігівської міської ради було покладено саме на відповідача-1: Комунальне підприємство "Міськсвітло" Чернігівської міської ради обов`язок з поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова в 2016 році, як виконавця та розпорядника бюджетних коштів, які передбачались на поточний ремонт об`єктів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова у 2016.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, безпідставними є аргументи відповідача-1 про те, що він не відповідає за стан дороги по вул. Широкій, де трапилась дорожньо-транспортна пригода 21.06.2016.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду стосовно того, що належним відповідачем у даній справі є відповідач-1: Комунальне підприємство "Міськсвітло" Чернігівської міської ради.

Відтак, Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради, Управління жилово-комунального господарства Чернігівської міської ради, Чернігіська міська рада та виконавчий комітет Чернігівської міської ради є неналежними відповідачами у даній справі.

Статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" також передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Положеннями ст.ст. 14, 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про дорожній рух" автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами, а згідно з ч. 1 ст. 24 названого Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Згідно з ч.1,2 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами 1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом наведених законодавчих положень відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

Відповідно до п.11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані, зокрема: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Отже, у розумінні наведених положень, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. (Аналогічну правову позицію, викладено у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 686/5458/17 та від 24.10.2018 у справі № 465/11817/16-ц, від 15.04.2019 №924/133/18).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідальною особою у даних спірних правовідносинах та належним відповідачем у даній справі є відповідач-1 Комунальне підприємство "Міськсвітло" Чернігівської міської ради.

Проте, ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволені позову, з підстав недоведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення та недоведеність позивачем протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками та дійсного розміру відшкодування, що унеможливлює притягнення до відповідальності відповідача-1 у вигляді відшкодування збитків.

Із зазначеними висновками в цій частині, колегія суддів не може погодитись, приймаючи до уваги наступне.

Відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт передбачена ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Згідно з ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Діяльність органів патрульної поліції, пов`язана з притягненням громадян до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, регламентована, зокрема, Інструкцією з оформлення поліцейськими, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Відповідно до вимог пункту 5 розділу І Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім того, пунктом 3 розділу II Інструкції передбачено, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: - пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; - самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; - пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; - умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; - порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, - залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; - порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

Дослідивши матеріали адміністративної справи №751/9486/16-п (провадження №3/751/1803/16) колегією суддів встановлено наступне.

21.09.2016 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне порушення серія АП2 №149974 по факту ДТП, яке трапилось 21.06.2016, про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. Як вбачається з даного протоколу, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою КШБП (відповідача-1) не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху по вул.Широкій в м.Чернігові, не встановив відповідні дорожні знаки та не огородив вибоїни розміром 1,6 х 1,3 х 0,11 та 0,9 х 1,0 х 0,115.

Крім того, у потоколі ОСОБА_1 по суті порушення пояснив, що фінансування ремонтних робіт по даній ділянці в поточному році не передбачене, тому і ремонтні роботи не можуть бути виконані.

Також, в матеріалах адміністративної справи міститься акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 21.06.2016, який складено у присутності інспектора роти №1БУПП в м. Чернігові рядового поліції ОСОБА_3 , та двох свідків. Щодо представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за неналежне утримання зазначеної ділянки вказано не з`явився . Відповідно до акту що за результатами обстеження ділянку визнано такою, що має пошкодження із зазначенням: ями 1) 1,6 х 1,3 гл 0,11 м та 2) 0,9 х 1,0 х 0,115.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи містить схема місця ДТП, яка сталася 21.06.2016 о 16 год 03 хв по вул . вул.Широкій в м . Чернігові в якій вказано про наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП, а також містить відповідні заміри та схеми. Складена та підписана інспектором роти №1БУПП в м. Чернігові рядового поліції Нікітенко С.М.

При розгляді адміністративної справи, суд дослідивши вищезазначені матеріали, у постанові Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2016 у справі №751/9486/16-п у мотивувальній частині встановив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , будучи відповідальною посадовою особою КШБП, у м. Чернігів, по вул. Широкій , не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху, не встановив відповідні дорожні знаки та не огородив вибоїни розміром 1,6 х 1,3 х 0,11 та 0,9 х 1,0 х 0,115, внаслідок чого 21.06.2016 року о 16 год. 03 хв. автомобіль СВ0888ВА отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 1.5 ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП, про що був складений адміністративний протокол.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення притягуваного, суд у розгляді адміністративної справи прийшов до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю, як того вимагає п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки на даний час сплинули строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП, так як порушення допущено 21.06.2016 року, а адміністративні матеріали до суду надійшли лише 29.09.2016 року.

В результаті розгляду адміністративної справи, суд постановив провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП - закрити в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП.

В силу вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, послався на те, що у Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2016 по справі №751/9486/16-п (провадження №3/751/1803/16) не було встановлено факту вини посадової особи КШБП ОСОБА_1 , а лише зазначено обставини, які вказані в протоколі про адміністративне порушення серія АП2 №149974 від 21.09.2016 та заперечення самого ОСОБА_1 . Водночас, суд акцентував увагу, що ДТП сталась 21.06.2016, а протокол про адміністративне порушення серія АП2 №149974 відносно громадянина ОСОБА_1 складений 21.09.2016, тобто через три місяці після ДТП, самі адміністративні матеріали направлені до суду лише 26.09.2016, тобто з пропуском трьохмісячного строку. Таким чином, за висновком суду, ці обставини не можуь слугувати належним доказом наявності вини та протиправної поведінки відповідача-1.

Однак, суд першої інстанції, формально пославшись на закриття адміністративної справи в зв`язку з закінченням строків і власну оцінку документів наявних у адміністративній справі, не звернув увагу на те, що окремим абзацом суд при розгляді адміністративної справи встановив, що порушення допущено 21.06.2016, проте зробив висновок про сплин строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, закрив провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Така правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019 № 927/623/18.

До того ж, зазначена постанова адміністративного суду не оскаржена відповідальною особою відповідача-1 та набула законної сили.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що закриття справи у зв`язку з закінченням строків не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Водночас, посилання на недоліки та зауваження щодо оформлення протоколу від 21.09.2016 серія АП2 №149974, зокрема що він не містить відомостей на норми ПДР, а тільки на п.1.5 розділу 3 ДСТУ Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану є недоцільними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення від 19.05.2017 є документом, який складається лише для фіксації факту ДТП, а наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, зокрема протиправної поведінки такої особи, яка полягає у порушенні правил дорожнього руху, та її вини, встановлюється виключно судом у межах справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, як було зазначено вище, у постанові Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2016 у справі №751/9486/16-п у мотивувальній частині встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 1.5 ПДР України, та вказане порушення допущено 21.06.2016.

Між тим, відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху, визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Серед іншого, до матеріалів справи позивачем в підтвердження факту незадовільного експлуатаційного утримання автомобільної дороги по вул. Широкій у м. Чернігові, в результаті чого 21.06.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода, надано Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 21.06.2016 (а.с.29 т.1), який також міститься і в адміністративній справі.

Відповідно до акту зазначено, що за результатами обстеження ділянку визнано такою, що має пошкодження із зазначенням: ями 1) 1,6 х 1,3 гл 0,11 м та 2) 0,9 х 1,0 х 0,115.

Колегія суддів, вважає помилковими висновки суду першої інстанції, а також ідентичні продубльовні доводи відповідача-1 про те, що цей акт не є належним доказом у справі, який підтверджує незадовільне експлуатаційне утримання вказаної ділянки дороги.

При цьому, колегією суддів взято до уваги те, що обведення зазначеної у акті інформації олівцем, а потім наведеня її ручкою, не свідчить про недостовірність цієї інформації. Також не знайшли свого підтвердження висновки про те, що не зазначено відповідальної особи яка підписала цей акт, оскільки в графі посада, спеціальне звання та ПІБ поліцейського, який виявив недоліки в утриманні зазначеної земельної діллянки вказано: інспектор роти №1БУПП в м. Чернігові рядовий поліції Проскура Богдан Сергійович, та два свідки, які також підписали цей Акт. До того ж, не зазначено нормативно-правовго акту станом на момент ДТП, згідно якого визначено вид, спосіб та засіб, яким визначено вимірювати ширину, довжину і глибину вибоїни на дорогах.

Щодо представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за неналежне утримання зазначеної ділянки у Акті вказано не з`явився . Але, при цьому, також слід врахувати, що відповідальна особа головний інспектор відповідача-1 Громовий Ю.Р. викливався при складанні протоколу про адміністративне правопорушення АП2 №149974, де міститься його підпис від якого він не відмовився та його пояснення.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Зауважень до протоколу Громовим Ю . Р . також не викладено. Більш того, за змістом його пояснень він не спростовував відомостей щодо розміру глибини/ширини/довжини зафіксованих ям на відповідному відрізку дороги, а тільки зазначив про те, що фінансування ремонтних робіт по даній ділянці в поточному році не передбачене, тому і ремонтні роботи не можуть бути виконані. Тобто, з цих пояснень не заперечено розміру та глибини двох ям, також і не заперчено факт того, що саме відповідач-1 є відповідальною особою за цей участок дороги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з бланку акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток відповідної Інструкції) встановлено, що обстеження повинно проводитись за присутності представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначеної ділянки. У Акті обстеження від 21.06.2016 щодо цього вказано не з`явився .

Водночас, в даному випадку не оцінюється правильність дій уповноважених органів, які складали зазначені документи, та їх технічні помилки при виконанні посадових обов`язків, чи правомірність винесення судом постанови у адміністративній справи, ці докази в сукупності досліджуються з метою повного та всебічного, об`єктивного та безпосереднього з`ясувння обставин справи, що мають значення для вирішення цього господарського спору. Поряд з іншими обставинами, перевіряється також факт чи дійсно наявні ями у вказаних розмірах, тобто чи мало місце утримання в неналежному стані відрізку дороги, що послідувало виникненню ДТП.

До того ж, у розіділ 3 ДСТУ 3587-97 зазначено, що що атомобльні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлутатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів і пішоходів. Стан покриття проїзної частини та інших елементів дороги повинні перевірятися організаціями, які їх експлуатують, - щодекадно. А відповідно до п.10.3.16 ДСТУ Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Праила застосування. у разі наявності на ділянках дорг вибоїн, що перевищують допустимі значення відповідно до ДСТУ 3587-97 має бути встановлено попереджувальний знак 1.12 Вибоїна не менше ніж за 50 метрів до початку небезпечної ділянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених доказів в їх сукупності не встановлено розбіжностей щодо розміру та глибини ям пошкодженого відрізку дороги. А також не доведено, що відповідальною особою було вжито всіх можливих заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці, а якщо це неможливо, (зокрема не виділення коштів, як стверджує відповідач-1), попереджено про них учасників дорожнього руху, зокрема забезпечено інформацією щодо стану аварійності, шляхом встановлення попереджувальних знаків.

Крім того, як встановлено вище, зокрема у графіку поточного ремонту об`єктів вулично-дорожньої мережі м.Чернігова на 2016 рік міститься графа "непередбачувані роботи", вартість яких становить 184,6 тис.грн, до яких відносяться роботи, що неможливо було передбачити при складанні графіка ремонту доріг (ремонт аварійних ям, звернення громадян, виконання приписів та ін), що в свою чергу може свідчити про наявність коштів для ремонту аварійних ям.

За загальним правилом, відсутність своєї вини має доводити особа, до якої пред`явлений позов про відшкодування шкоди. Отже, саме на відповідача-1, як юридичну особу, завданнями якої є утримання в належному стані означеної ділянки автодороги, покладено обов`язок доводити відсутність вини у не виконанні цих своїх зобов`язань.

Відповідач-1 як у суді першої інстанції так і у своїх запереченнях на апеляційну скаргу, наводячи неточності та технічні помилки у документах, наявних у адміністративній справі, в протилежне не спростовує належними та достовірними доказами відсутність його вини та факту незадовільного утримання відрізку дороги, де трапилась ДТП.

Крім того, не притягнення відповідачльної особи відповідача-1 до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в настанні ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо. Зокрема, відповідач-1 не надав до справи доказів, в спростування факту наявності ями, її розміру та глибини, тощо.

Відтак, вищезазначені обставини в сукупності підтверджують те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль, відбулась внаслідок протиправної поведінки відповідача-1, яка виявилась у неналежному утриманні дороги.

Посилання відповідача-1 у його заперечені на апеляційну скаргу на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2016 по справі №751/9486/16-п (провадження №3/751/1803/16), як на доказ відсутності його вини чи його посадової (відповідальної) особи у скоєнні відповідного адміністративного правопорушення, колегією суддів відхиляються, оскільки провадження відносно посадової (відповідальної) особи було закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а не з підстав відсутності порушення. Крім того, вказане судове рішення не містить жодних аргументів про відсутність вини відповідача-1 чи його посадової (відповідальної) особи у скоєнні відповідного адміністративного правопорушення, навпаки наявний висновок про те, що порушення п. 1.5 ПДР допущено 21.06.2016. Тобто, не спростовує встановленні вище обставини справи.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.

Так, частиною 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15).

Пославшись на відсутність встановленого факту вини у постанові / неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та визнавши неналежним доказом акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, суд першої інстнції не забезпечив повного дослідження сукупності наявних доказів, хоча за їх оцінкою мав самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, адже питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває в площині цивільних правовідносин. (Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 щодо самостійного встановлення судом наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у деліктних правовідносинах.)

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2016 у справі №751/9486/16-п набула законної, у її мотивувальній частині адміністративним судом встановлено факт, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 1.5 ПДР України, та вказане порушення допущено 21.06.2016. Зазначена винна особа цю постанову не оскаржила.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, перевіривши обґрунтованість розрахунку позивачем розміру завданих збитків в сумі 96 618,80 грн, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аналогічна норма міститься в ст. 990 Цивільного кодексу України.

Пунктом 18.1. договору добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600 від 30.06.2015 передбачено, що відповідно до обраних умов страхувальником при укладанні цього договору визначення розміру збитків та страхового відшкодування може здійснюватися страховиком на підставі: калькуляції страховика, автотоварознавчого дослідження щодо визначення розміру збитку, рахунків СТО.

22.06.2016, ТОВ "Технолоджис Україна" (власник пошкодженого транспортного засобу автомобіля "Porsche-Panamera" реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхувальник) звернувся до позивача із заявою вх.№6157 про виплату страхового відшкодування (а.с.42 т.1).

З матеріалів справи слідує, що 01.07.2016, на замовлення страховика (позивача), АС Укравтоекспертиза було проведено огляд транспортного засобу з метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Porsche-Panamera" реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП.

Актом огляду колісного транспортного засобу від 01.07.2016, складеного АС Укравтоекспертиза, було виявлено наявність пошкоджень автомобіля "Porsche-Panamera" реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження в ДТП (а.с.38-41 т.1).

У відповідності до п.18.1. договору добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600 від 30.06.2015, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Porsche-Panamera" реєстраційний номер НОМЕР_1 було визначено на підставі Акту огляду транспортного засобу та рахунку №1029908 від 06.07.2016, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту склала 96 618,80 грн (а.с.38-41, 43 т.1).

03.08.2016, позивачем, на підставі поданих страхувальником (ТОВ "Технолоджис Україна") документів було складено страховий акт №25/40395/2.1.5.1., затверджений головою правління ПАТ "СК "Країна", яким прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком; визначено розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику в сумі 96618,80 грн (а.с.34 т.1).

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №УА 110600 від 30.06.2015, позивачем було перераховано на рахунок страхувальника - ТОВ "ПЕТ Технолоджис Україна", страхове відшкодування в розмірі 96618,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9460 від 03.08.2016, призначення платежу: стр.відш. по стр/а №25/40395/2.1.5.1. від 03.08.2016 (стр: ТОВ "ПЕТ Технолоджис Україна", ід.к.36823522, дер №СВ0888ВА), копія якого додана до матеріалів справи (а.с.45 т.1). Відтак, позивачем виконано його обв`язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку із настанням страхового випадку на виконання умов договору від 30.06.2015 та виплачено суму відшкодування 96618,80 грн.

Відповідач-1 заперечуючи розмір цієї суми страхового відшкодування вказав на те, що АС Укравтоекспертиза в результаті огляду транспортного засобу Актом огляду колісного транспортного засобу від 01.07.2016 зафіксовано інші пошкодження автомобіля "Porsche-Panamera" реєстраційний номер НОМЕР_1 , ніж ті, що зазначені як в схемі ДТП, складеній 21.06.2016 на вулиці Широка у місті Чернігові, так і в повідомленні про настання страхового випадку вх.№3841 від 22.06.2016. В цьому Акті огляду відсутні відомості про те, що вказані пошкодження виникли в результаті ДТП, яке сталось 21.06.2016; відсутня посада працівника АС Укравтоекспертиза, який склав відповідний Акт огляду колісного транспортного засобу від 01.07.2016; а також відсутні посилання на фото автомобіля "Porsche-Panamera" реєстраційний номер НОМЕР_1 , додані до Акту та посилання на те, ким і коли вони були зроблені чи надані. Даний акт складений за відсутності представника страхової компанії та власника автомобіля.

Однак, самі лише зауваження відповідача-1 в противагу сукупності інших доказів не спростовують роміру розміру заподіяної шкоди. В той же час, відповідач-1 не був позбавлений права надати свої докази щодо спростування суми матеріального збитку, завданого авто. Відповідачем-1 та в тому числі іншими учасниками справи не подано висновку експерта з цього питання, відповідного клопотання в процесі розгляду справи заявлено не було. Відтак, сторонами не надано суду обґрунтованих доказів щодо неправильності визначення розміру спричиненої позивачу матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про не з`ясування обставин справи, що мають значення, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та передчасність висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, що в силу вимог ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо солідарного стягнення з відповідачів: 2) Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради; 3) Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради та співвідповідачів: 1) Чернігівської міської ради та 2) Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, шкоди в розмірі 96 618,80 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги щодо солідарного стягнення 96618,80 грн шкоди з відповідачів-1,2,3 та співвідповідача-2, позивач посилається на спільну протиправну бездіяльність по належному експлуатаційному утриманню автодороги по вул. Широкій у м. Чернігові (як елемент складу цивільно-правового делікту) станом на 21.06.2016, що і визначило спільність обов`язку по відшкодуванню шкоди, завданою такою протиправною бездіяльністю.

Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачено у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання. Спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржників за основним зобов`язанням не створює солідарного обов`язку для останніх.

У відповідності до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Таким чином, за правилами ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарним може бути обов`язок боржників, який виникає тільки у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Проте, за результатом розгляду справи, позивачем не доведено, що шкоди було завдано спільними діями або бездіяльністю відповідачів-1,2,3 та співвідповідачів-1,2, а також не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують спільний обов`язок відповідачів-1,2,3 та співвідповідачів-1,2 щодо належного утримання та створення безпечних умов відрізку автомобільної дороги по вулиці Широкій у місті Чернігові, на проїзній частині якої сталося ДТП, в результаті якого відбулося пошкодження застрахованого автомобіля PORSCHE PANAMERA, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Водночас слід зауважити, що визначення відповідача, предмета та підстав позову є правом позивача, однак встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц). Таким чином, те, що позивач визначив солідарний обов`язок відповідачів, али при цьому судом встановлено, що належним відповідачем у даному випадку є відповідач-1. зазначене не є підставою відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів: 2). Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради; 3). Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради та співвідповідачів: 1) Чернігівської міської ради та 2) Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, шкоди в розмірі 96618,80 грн, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, ооскаржене рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача-1 матеріальної шкоди у сумі 96 618,80 грн.

Судові витрати.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача-1 - Комунальне підприємство "Міськсвітло" Чернігівської міської ради.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2019 №927/517/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Міськсвітло" Чернігівської міської ради (14001, м. Чернігів. вул. Робітнича 6, код 03333699) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків 29 А, код 20842474) 96 618 (дев`яносто шість тисяч шістсот вісімнадцять) грн 80 коп, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн судового збору за подачу позовної заяви, 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят один) грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті позовних вимог відмовити.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

3. Матеріали справи № 927/517/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 27.01.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення21.01.2020
Оприлюднено27.01.2020
Номер документу87149462
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —927/517/19

Ухвала від 27.04.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

Ухвала від 10.03.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

Постанова від 21.01.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Корсак В.А.

Ухвала від 17.12.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Корсак В.А.

Ухвала від 25.11.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Корсак В.А.

Ухвала від 11.11.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Корсак В.А.

Рішення від 18.09.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

Ухвала від 12.09.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

Ухвала від 02.09.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

Ухвала від 02.09.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні