Рішення

від 26.12.2019 по справі 911/2910/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2910/17

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші", с. Матюші Білоцерківського району,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса", с. Яблунівка Білоцерківського району

про усунення перешкод у користуванні майном

Секретар судового засідання Зоря В.С.

За участю представників:

від позивача: Тетеря С.І. (орд. серії КВ № 789203 від 23.05.2019 р.);

від відповідача: Прохорчук В.І. (орд. серії КР № 67008 від 17.12.2019 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського кооперативу імені Щорса (відповідач), в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні єдиним масивом земельних ділянок шляхом зобов`язання сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса звільнити єдиний масив земельних ділянок загальною площею 128 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, до складу якого входять земельні ділянки за такими кадастровими номерами:

3220485100:01:013:0087; 3220485100:01:013:0073; 3220485100:01:013:0077; 3220485100:01:013:0064; 3220485100:01:013:0082; 3220485100:01:013:0068; 3220485100:01:013:0086; 3220485100:01:013:0074; 3220485100:01:013:0080; 3220485100:01:013:0066; 3220485100:01:013:0085; 3220485100:01:013:0084; 3220485100:01:013:0070; 3220485100:01:013:0075; 3220485100:01:013:0053; 3220485100:01:013:0049; 3220485100:01:013:0067; 3220485100:01:013:0057; 3220485100:01:013:0043; 3220485100:01:013:0071; 3220485100:01:013:0062; 3220485100:01:013:0065; 3220485100:01:013:0039; 3220485100:01:013:0069; 3220485100:01:013:0041; 3220485100:01:013:0024; 3220485100:01:013:0040; 3220485100:01:013:0042; 3220485100:01:013:0044; 3220485100:01:013:0030; 3220485100:01:013:0047; 3220485100:01:013:0059; 3220485100:01:013:0072; 3220485100:01:013:0031; 3220485100:01:013:0045; 3220485100:01:013:0025; 3220485100:01:013:0076; 3220485100:01:013:0078; 3220485100:01:013:0079; 3220485100:01:013:0037; 3220485100:01:013:0055; 3220485100:01:013:0032; 3220485100:01:013:0029; 3220485100:01:013:0083; 3220485100:01:013:0061; 3220485100:01:013:0081; 3220485100:01:013:0060; 3220485100:01:013:0056; 3220485100:01:013:0054; 3220485100:01:013:0052; 3220485100:01:013:0051; 3220485100:01:013:0050; 3220485100:01:013:0048; 3220485100:01:013:0046; 3220485100:01:013:0033; 3220485100:01:013:0034; 3220485100:01:013:0035; 3220485100:01:013:0036; 3220485100:01:013:0038; 3220485100:01:013:0028; 3220485100:01:013:0027; 3220485100:01:013:0026; 3220485100:01:013:0058; 3220485100:01:013:0063, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в квітні-травні 2017 року ТОВ "Ресіліент Матюші" придбало за договорами купівлі-продажу для ведення сільськогосподарської діяльності єдиний масив ділянок загальною площею 128 га в межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, до складу якого входять вище перелічені земельні ділянки. В подальшому працівники ТОВ "Ресіліент Матюші" виявили на вказаному земельному масиві посіви соняшнику, які, як було встановлено в ході проведення слідчих дій у межах кримінального провадження №12017110030003551, були засіяні та оброблялися відповідачем. Листом від 21.07.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою звільнити масив земельних ділянок. За зверненням позивача 18.09.2017 було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої було встановлено, що посіви та збирання урожаю соняшнику на земельних ділянках, які входять до масиву земельних ділянок, проведено СВК ім. Щорса, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.09.2017 р. Оскільки внаслідок незаконного зайняття СВК ім. Щорса масиву земельних ділянок позивач позбавлений можливості використовувати його для обробітку та вирощування власного врожаю сільськогосподарських культур, він, посилаючись на п. б ч. 1 ст. 90 ЗК України, ч. 1 ст. 319 ЦК України, ч. 1 ст. 391 ЦК України, звернувся з даним позовом до суду.

11.12.2017 від позивача надійшли письмові пояснення щодо відсутності у СВК імені Щорса права користування земельними ділянками ТОВ "Ресіліент Матюші", в яких позивач зазначає, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №001537 КСП ім. Щорса у постійне користування було передано 411,2 га землі. При цьому, зі змісту державного акту не вбачається за можливе встановити місце розташування цієї земельної ділянки та встановити чи входить спірний масив земельних ділянок до її складу. Крім того, наголошує, що реорганізація КСП ім. Щорса шляхом перетворення в СВК ім. Щорса є підставою для припинення права постійного користування, наданого КСП ім. Щорса відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА від 04.12.1995 № 46 та Державного акту відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 27 Земельного кодексу від 18.12.1990.

12.12.2017 від сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса до господарського суду Київської області надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю та твердить, що жодних земельних ділянок, які б належали позивачу, СВК імені Щорса не займало. Відповідач зазначає, що відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА № 46 від 04.12.1995 КСП ім. Щорса, правонаступником якого є СВК ім. Щорса, передано у постійне користування 411,2 гектарів землі, в адміністративних межах Яблунівської сільської ради 283,2 га та в межах Пилипчанської сільської ради 128 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, виданого 04.12.1995 згідно розпорядження Білоцерківської РДА №46, серії І-КВ №001537, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п. Відповідач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 твердить, що Державний акт є дійсним і СВК імені Щорса має право користуватися земельними ділянками, зазначеними в акті. На даний час, СВК ім. Щорса користується однією земельною ділянкою площею 128 га, яка розташована в межах Пилипчанської сільської ради, іншими земельними ділянками на території Пилипчанської сільської ради СВК ім. Щорса не користується. Вказує, що земельна ділянка в розмірі 128 га знаходиться в полі загальною площею 168 га, 40 га належить іншому сільськогосподарському підприємству, площі 128 га та 40 га розділені між собою польовою дорогою, будь які інші межові знаки на даному полі відсутні. Відповідач вказує, що користується своїми землями законно, а землі позивача самовільно не займав.

18.12.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" до господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 09.07.2018 здійснено заміну відповідача сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса (код 03755452) на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса".

Рішенням господарського суду Київської області від 05.11.2018 р., яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 р., позов задоволено; зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" усунути перешкоди для товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" у користуванні єдиним масивом земельних ділянок шляхом звільнення єдиного масиву земельних ділянок загальною площею 128 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, до складу якого входять земельні ділянки за кадастровими номерами за переліком, що міститься в позовній заяві, та належать на праві власності ТОВ "Ресіліент Матюші".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2019 р. постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 р. та рішення господарського суду Київської області від 05.11.2018 р. у справі № 911/2910/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Рябцеву О.О.

12.09.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що право постійного користування землею відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №001537, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10 п, не лише не було припиненим, але й у порядку правонаступництва в силу закону перейшло від КСП ім. Щорса до СВК ім. Щорса, а згодом до ТОВ СВК ім. Щорса , про що вказано, зокрема, у передавальному акті від 14.06.2018 р. Також, відповідач в підтвердження власних заперечень просить суд долучити до матеріалів справи № 911/2910/17 копію висновку земельно-технічної експертизи у господарській справі 911/1502/18 № 1229/19-41/15831ч15894/19-41 від 12.06.2019 р. та керуючись ст. 80 Господарського процесуального кодексу України повідомляє, що у нього була відсутня об`єктивна можливість подати вищевказаний доказ під час розгляду справи, оскільки про висновок експертизи № 1229/19-41/15831ч15894/19-41 від 12.06.2019 р. він дізнався лише після 13.06.2019 в рамках розгляду справи № 911/1502/18.

17.09.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення щодо обставин справи, зазначених для з`ясування у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 р., в яких позивач стверджує, що після реорганізації КСП ім. Щорса СВК ім. Щорса не набуло права постійного користування землею за державним актом і навіть не могло його набути як правонаступник КСП ім. Щорса. Також позивач посилається на те, що масив земельних ділянок не входить до складу земель, наданих у постійне користування КСП ім. Щорса відповідно до державного акта. Відповідач не може посилатися на державний акт як на правову підставу для користування масивом земельних ділянок. Фактичне землекористування відповідача у межах Пилипчанської сіської ради Білоцерківського району Київської області не відповідає державному акту, а саме відповідач вийшов за межі земельної ділянки у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що відображена в державному акті № 21, безпідставно зайнявши земельні ділянки позивача, що входять до складу масиву земельних ділянок. Замість земельної ділянки, що відображена в державному акті № 21, СВК ім. Щорса користувалося спочатку земельною ділянкою площею 128 га з кадастровим номером 3220485100:01:013:0019, а після її поділу СВК ім. Щорса та відповідач як його правонаступник користуються утвореними внаслідок такого поділку 64 земельними ділянками загальною площею 128 га, що входять до складу масиву земельних ділянок. Позивачем до пояснень також доданно копію висновку земельно-технічної експертизи у господарській справі 911/1502/18 № 1229/19-41/15831ч15894/19-41 від 12.06.2019 р.

05.11.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2019 р.

В підготовчих засіданнях 17.09.2019 р., 03.10.2019 р. , було оголошено перерви до 03.10.2019, 22.10.2019 р. та у судових засіданнях 26.11.2019 р., 17.12.2019 р. було оголошено перерви до 17.12.2019 р. та 26.12.2019 р. відповідно.

Представник позивача в підготовчіх та судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в підготовчіх та в судових засіданнях проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2017 між ОСОБА_1 (продавець), від імені якого діє Какурін Андрій Олексійович та товариством з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений Малькевичем П.В., державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованим в реєстрі за №1950, відповідно до умов якого продавець передає майно у власність покупця, тобто продає, а покупець товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" приймає майно і сплачує за нього грошову суму, тобто купує належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 2,0000 гектара, яка належить продавцю на підставі наказу про надання у власність земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 14.04.2017 №10-6339/15-17-сг. Право власності продавця зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.04.2017, номер запису про право власності 20143759, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1218923532204 (пункт 1.1 договору);

Згідно з пунктом 1.4 договору кадастровий номер земельної ділянки: 2,0000 га - 3220485100:01:0130063.

Право власності на земельну ділянку у покупця виникає з моменту державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії проводиться після завершення такої дії (п. 5.1 договору).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88440258 земельна ділянка з кадастровим номером 3220485100:01:0130063 належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матіюші" з 30.05.2017 (дата державної реєстрації).

26.04.2017 між ОСОБА_2 (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" (покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених Зимою Н.Ф., приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу, відповідно до умов яких продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельні ділянки, без зміни їхніх меж та цільового призначення і сплачує за них грошову суму у порядку та на умовах передбачених договорами. Зокрема договори купівлі продажу укладені щодо таких земельних ділянок:

3220485100:01:013:0041, 3220485100:01:013:0042, 3220485100:01:013:0043, 3220485100:01:013:0031, 3220485100:01:013:0027, 3220485100:01:013:0032, 3220485100:01:013:0044, 3220485100:01:013:0045, 3220485100:01:013:0046, 3220485100:01:013:0047, 3220485100:01:013:0048, 3220485100:01:013:0049, 3220485100:01:013:0050, 3220485100:01:013:0051, 3220485100:01:013:0052, 3220485100:01:013:0053, 3220485100:01:013:0054, 3220485100:01:013:0055, 3220485100:01:013:0056, 3220485100:01:013:0057, 3220485100:01:013:0058, 3220485100:01:013:0059, 3220485100:01:013:0060, 3220485100:01:013:0061, 3220485100:01:013:0064, 3220485100:01:013:0062, 3220485100:01:013:0065, 3220485100:01:013:0033, 3220485100:01:013:0025, 3220485100:01:013:0029, 3220485100:01:013:0028, 3220485100:01:013:0036, 3220485100:01:013:0037, 3220485100:01:013:0038, 3220485100:01:013:0039, 3220485100:01:013:0024, 3220485100:01:013:0034, 3220485100:01:013:0030, 3220485100:01:013:0026, 3220485100:01:013:0035, 3220485100:01:013:0040, 3220485100:01:013:0066, 3220485100:01:013:0067, 3220485100:01:013:0068, 3220485100:01:013:0069, 3220485100:01:013:0070, 3220485100:01:013:0071, 3220485100:01:013:0072, 3220485100:01:013:0073, 3220485100:01:013:0074, 3220485100:01:013:0075, 3220485100:01:013:0076, 3220485100:01:013:0077, 3220485100:01:013:0078, 3220485100:01:013:0079, 3220485100:01:013:0080, 3220485100:01:013:0081, 3220485100:01:013,0082, 3220485100:01:013:0083, 3220485100:01:013:0084, 3220485100:01:013:0085, 3220485100:01:013:0086, 3220485100:01:013:0087.

Згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказані вище земельні ділянки належать на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" з 26.04.2017 (дата державної реєстрації).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном, а саме земельними ділянками, на підставі ст. 391 ЦК України.

За вимогами статті 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою (відповідачем) перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилється на те, що жодних земельних ділянок, які б належали позивачу, він не займав, та вказує, що здійснює обробіток, посів, вирощування та збирання врожаю виключно із земельних ділянок, на які він має речові права.

На підтвердження наявності речових прав на земельну ділянку у межах населеного пункту, де розташовані земельні ділянки позивача, відповідач надав Державний акт від 07.06.2016 серії І-КВ № 001537, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п.

Вказаний державний акт видано на підставі розпорядження Білоцерківської РДА від 04.12.1995 № 46.

Відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА № 46 від 04.12.1995 КСП ім. Щорса, правонаступником якого є СВК ім. Щорса, передано у постійне користування 411,2 гектарів землі, в адміністративних межах Яблунівської сільської ради 283,2 га та в межах Пилипчанської сільської ради 128 га Білоцерківського району Київської області.

Звертаючись з позовом до суду та під час нового розгляду справи, позивач посилався на те, що після реорганізації КСП ім. Щорса, СВК ім. Щорса не набуло права постійного користування землею за державним актом від 07.06.2016 серії І-КВ № 001537 і навіть не могло його набути як правонаступник КСП ім. Щорса.

Cкеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 р. зазначив що на законодавчому рівні було чітко визначено підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, відтак - судам належало достеменно встановити як факт і підстави вибуття спірної земельної ділянки із постійного користування КСП ім. Щорса в установленому вищезазначеним законом порядку, так і подальше її набуття позивачем. Зазначені обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій та не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, проте їх встановлення є суттєвим для правильного вирішення даного спору виходячи із предмета та підстав позову.

Також у постанові від 31.07.2019 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно встановити чи мав місце факт припинення права користування КСП ім. Щорса землями, наданими йому на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія І-КВ № 001537 від 07.06.1996 та підстави набуття у власність спірної земельної ділянки позивачем, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

З цього приводу судом встановлено наступне.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державний акт на право постійного користування землею від 07.06.1996 серія І-КВ № 001537 зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10п відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова Верховного суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11).

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення п. 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому, Конституційний Суд України вказав на наступне: встановлення обов`язку громадян переоформитиземельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог ч. 2 ст. 14, ч. 2 ст. 41 Конституції України; громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою; пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням ч. 4 ст. 13, ч. 2 ст. 14, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 24, ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 41 Конституції України.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак, у господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок та строк вчинення дій, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 907/916/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі Державного акта від 07.06.1996) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до статуту СВК ім. Щорса, прийнятого установчими зборами засновників кооперативу протокол № 1 від 04.02.2000, Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Щорса (далі КСП ім. Щорса) перереєстроване в Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Щорса Білоцерківською районною державною адміністрацією 06.03.2000.

Згідно п. 1.1 цього Статуту СВК ім. Щорса є добровільним об`єднанням засновників фізичних осіб, створений на основі членства, об`єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській діяльності для виробництва, заготовки, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції і товарів та діє на засадах підприємництва, приватної власності, взаємодопомоги та економічного співробітництва.

Кооператив створено на основі заяв засновників і є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса.

Відповідно до розділу 7 ("Власність, майно, фінанси та земля кооперативу") цього Статуту члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу, як пайовий внесок у порядку, визначеному земельним кодексом України; землі передаються членами кооперативу на підставі земельних актів або сертифікатів, що засвідчують право володіння з відповідним документальним оформленням і належать кооперативу на праві колективного оперативного користування або власності (п.п. 7.1, 7.11 Статуту).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.06.2018 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи СВК ім. Щорса (ідентифікаційний код 03755452) за рішенням засновників, а також внесено запис про юридичну особу - правонаступника ТОВ "СВК ім. Щорса".

Статтею 27 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, яка діяла станом на 06.03.2000 (перереєстрація КСП ім. Щорса в СВК ім. Щорса), було визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених п.п. 1 - 8 ч. 1 та ч. 3 цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому п. 9 ч. 1 цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Відповідно до ст. 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (у редакції, чинній на час реорганізації КСП ім. Щорса) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній на час реорганізації КСП ім. Щорса) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Відповідно до діючого на той час Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998, у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб`єкта підприємницької діяльності, а також форми власності відбувалась лише перереєстрація такого суб`єкта.

Згідно ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції станом на час перереєстрації КСП ім. Щорса в СВК ім. Щорса) ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства. У разі поділу підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (частина шоста цієї статті).

Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об`єднуватися в асоціації.

Таким чином, припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 907/916/17.

Як встановлено судом, Державний акт на право постійного користування землею І-КВ № 001537, виданий Білоцерківською районною державною адміністрацією 07.06.1996 Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса с. Яблунівка у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 411,2 га землі в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва відповідно до розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 04.12.1995 № 46, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п.

Відповідно до Статуту СВК ім. Щорса, прийнятого установчими зборами засновників кооперативу протокол № 1 від 04.02.2000, КСП ім. Щорса перереєстроване в СВК ім. Щорса Білоцерківською районною державною адміністрацією 06.03.2000. З 15.06.2018 правонаступником СВК ім. Щорса зареєстровано ТОВ "СВК ім. Щорса".

Докази прийняття відповідною місцевою радою рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою наданою відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-КВ № 001537 відсутні.

Відтак, право постійного користування землею відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-КВ № 001537 від 07.06.1996 станом на час виникнення спірних правовідносин не було припинено.

Водночас, судом встановлено, що господарським судом Київської області розглядалася справа № 911/1502/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент Матюші до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" про стягнення 2780266,50 грн, в рахунок відшкодування заподіяних збитків.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2018 у справі № 911/1502/18 судом призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складений висновок експертів №1229/19-41/15831-15894/19-41 від 12.06.2019 р., належним чином засвідчені копії якого як позивачем так і відповідачем доані до матеріалів цієї справи.

На вирішення експертизи було поставлено лише питання про те чи накладаються земельні ділянки позивача (з позовом про усунення перешкод у користуванні якими позивач звернувся і у даній справі № 911/2910/17) на земельну ділянку № 21, передану за Державним актом на право постійного користування землею серії І-КВ №001537 від 07.06.1996, оскільки лише така земельна ділянка № 21 площею 128 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 411,2га, знаходиться у межах Пилипчанської сільської ради, де розташовані земельні ділянки позивача. Інша частина земельної ділянки, на право користування якою видано відповідний Державний акт І-КВ№001537 розташована у межах Яблунівської сільської ради, про що свідчить план зовнішніх меж земельної ділянки та вищевказане розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації.

Як вказано у висновку експерта № 1229/19-41/15831-15894/19-41 від 12.06.2019, земельні ділянки, належні на праві власності позивачу, не накладаються на земельну ділянку № 21, передану КСП імені Щорса у постійне користування на підставі розпорядження Білоцерківської РДА № 46 від 04.12.1995 та Державного акта від 07.06.2016 серії І-КВ № 001537.

При цьому, позивач стверджує, що цей факт не свідчить про необґрунтованість позовних вимог, оскільки факт відсутності накладення Масиву земельних ділянок та земель, на які КСП ім. Щорса видано Державний акт, жодним чином не спростовує той факт, що відповідач займає і користується Масивом земельних ділянок позивача.

На підтвердження факту вчинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні земельними ділянками, які належать останньому на праві власності, позивач, зокрема посилався на Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 18.09.2017 № 224-ДК/161/АП/09/01/-1, складений Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Як вказано у зазначеному акті, проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства на земельних ділянках, які розміщені на адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

При перевірці встановлено, що станом на 18.09.2017 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 128га розміщені в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області для ведення особистого селянського господарства та належать позивачу на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 128га у складі 64 земельних ділянок (по 2га кожна):

3220485100:01:013:0063, 3220485100:01:013:0041, 3220485100:01:013:0042, 3220485100:01:013:0043, 3220485100:01:013:0031, 3220485100:01:013:0027, 3220485100:01:013:0032, 3220485100:01:013:0044, 3220485100:01:013:0046, 3220485100:01:013:0047, 3220485100:01:013:0048, 3220485100:01:013:0049, 3220485100:01:013:0050, 3220485100:01:013:0051, 3220485100:01:013:0052, 3220485100:01:013:0053, 3220485100:01:013:0054, 3220485100:01:013:0055, 3220485100:01:013:0056, 3220485100:01:013:0057, 3220485100:01:013:0058, 3220485100:01:013:0059, 3220485100:01:013:0060, 3220485100:01:013:0061, 3220485100:01:013:0064, 3220485100:01:013:0062, 3220485100:01:013:0065, 3220485100:01:013:0033, 3220485100:01:013:0025, 3220485100:01:013:0029, 3220485100:01:013:0028, 3220485100:01:013:0036, 3220485100:01:013:0037, 3220485100:01:013:0038, 3220485100:01:013:0039, 3220485100:01:013:0024, 3220485100:01:013:0034, 3220485100:01:013:0030, 3220485100:01:013:0026, 3220485100:01:013:0035, 3220485100:01:013:0040, 3220485100:01:013:0066, 3220485100:01:013:0067, 3220485100:01:013:0068, 3220485100:01:013:0069, 3220485100:01:013:0070, 3220485100:01:013:0071, 3220485100:01:013:0072, 3220485100:01:013:0073, 3220485100:01:013:0074, 3220485100:01:013:0075, 3220485100:01:013:0076, 3220485100:01:013:0077, 3220485100:01:013:0078, 3220485100:01:013:0079, 3220485100:01:013:0080, 3220485100:01:013:0081, 3220485100:01:013,0082, 3220485100:01:013:0083, 3220485100:01:013:0084, 3220485100:01:013:0085, 3220485100:01:013:0086, 3220485100:01:013:0087, 3220485100:01:013:0045.

У даному акті зазначено, що: вказані земельні ділянки входять до складу земельної ділянки площею 411,2га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА від 04.12.1995 № 46 надана у постійне користування КСП ім. Щорса; Державний акт від 07.06.2016 серія І-КВ №001537, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п; інформація щодо припинення права користування землею відповідно до вказаного Державного акта у міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутня; згідно відомостей Національної кадастрової системи вказана вище земельна ділянка не зареєстрована у Державному земельному кадастрі; зі слів директора СВК ім. Щорса, в особі ОСОБА_3., посіви та збирання урожаю сільськогосподарської культури (соняшник) на вищевказаних земельних ділянках проведено СВК ім. Щорса.

Отже, під час перевірки факт посіву та збирання врожаю на земельних ділянках позивача фактично не встановлено особами, які проводили перевірку, а інформація про те, що посів та збирання врожаю із земельних ділянок відповідача занесено до акту із слів директора СВК ім. Щорса ОСОБА_3.

Крім того, у даному акті зазначено, що вказані земельні ділянки входять до складу земельної ділянки площею 411,2га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА від 04.12.1995 № 46 надана у постійне користування КСП ім. Щорса, тоді як позивач під час нового розгляду справи вже стверджував, що відповідач вийшов за межі земельної ділянки у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що відображена в державному акті № 21.

Посилання позивача на копії протоколів допиту свідка ОСОБА_3 (у 2017 році голова правління СВК ім. Щорса) від 25.07.2017 та від 09.02.2018 , як доказ того, що відповідачем обробляється та засівається єдиний масив земельних ділянок позива, судом не приймаються, оскільки з відповідних документів вбачається, що відповідна фізична особа вказала, що ТОВ "СВК ім. Щорса" на підставі вищевказаного Державного акта та договорів оренди використовує земельні ділянки, що не підтверджує використання саме земельних ділянок позивача. Так, відповідна особа вказує, що дізналось про те, що "Ресіліент Матюші" є власником такої земельної ділянки від працівників поліції . Отже, така особа не підтверджуює використання позивачем земельних ділянок позивача, а лише вказує на правомірність користування земельними ділянками, наданими у відповідності з актом та договорами. Крім того, .в зазначених свідченнях жодним чином не зазначені кадастрові номери земельних ділянок, про які веде мову свідок, або кадастрові номери земельних ділянок, які знаходяться в користуванні позивача, і що ці земельні ділянки накладаються.

Надана позивачем довідка Пилипчанської сільської ради № 46/02-15 від 07.02.2017, яку позивач надає у підтвердження заявлених вимог, підтверджує використання відповідачем земельної ділянки площею 128га на території сільської ради за Державним актом на право постійного користування землею серії І-КВ № 001537.

Відповідно до частини 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказів того, що відповідач безпідставно зайняв земельні ділянки позивача, що входять до складу масиву земельних ділянок, тим самим створюючи позивачу перешкоди у користуванні його майном, позивачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" про усунення перешкод у користуванні майном відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України .

У той же час згідно з пунктом 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення підписано 27.01.2020 р.

Суддя О.О. Рябцева