Рішення

від 21.01.2020 по справі 912/3156/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Кропивницький Справа № 912/3156/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В. за участю секретаря судового засідання Кравченка О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/3156/19

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", 01601, м.Київ, вул.Мечникова,16-А

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградмлин", 25028, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Героїв України, 8

про стягнення 86 142,66 грн

за участю представників:

від позивача - Давидова Т.О., довіреність № 14/20-98-19 від 04.12.19 ;

від відповідача - Коробєйніков А.В., довіреність № б/н від 16.12.19 посвідчення адвоката №249 від 05.03.2018 року

1. Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградмлин" про стягнення заборгованості в сумі 168 531,10 грн, з яких: 82 388,44 грн - сума основного боргу, 63 395, 78 грн - сума пені, 16 992, 73 грн- індекс інфляції, 5 754, 15 грн - 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неодноразове порушення відповідачем умов Договору прямого лізингу від 03.09.2015 №11015-10 пл-стз/266 в частині оплати лізингових платежів.

2. Процесуальні питання вирішенні судом

Ухвалою від 18.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 3912/3156/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 10.12.2019 о 15:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

10.12.2019 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи банківських виписок, які підтверджують сплату відповідачем суми основного боргу.

10.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградмлин" надійшла заява про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якої відповідач зазначає, що про існування вказаної справи йому стало відомо з Реєстру судових рішень 09.12.2019, копія ухвали та позову відповідач не отримував, у зв`язку з чим останньому необхідний додатковий час для підготовки відзиву.

Протокольною ухвалою від 10.12.2019 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні по розгляду справи №912/3156/19 до 12:00 на 20.12.2019.

19.12.2019 Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" подано до суду клопотання про перенесення судового засідання по справі №912/3156/19, у зв`язку з перебування представника позивача на лікарняному.

20.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградмлин" подано до суду відзив на позовну заяву.

Крім того, 20.12.2019 відповідачем подано до суду заяву, відповідно до якої останній заперечує проти розгляду справи №912/3156/19 в порядку спрощеного провадження та зазначає, що справа повинна бути розглянута в порядку загального оскільки в даній справі відповідач заперечує щодо наявності заборгованості та розміру нарахованих штрафних санкцій, крім того вказана справа має велике значення для сторін, оскільки ціна позову є значною для відповідача.

Ухвалою від 20.12.2019 відмовлено в задоволенні заперечень відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Постановлено за ініціативою суду здійснювати подальший розгляд справи №912/3156/19 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі, замінено судове засідання з розгляду справи по суті, що призначено на 20.12.2019 о 12:00, підготовчим засіданням. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі №912/3156/19 на 21.01.2020 о 15:00 год.

03.01.2020 позивачем подано відповідь на відзив.

21.01.2020 відповідачем подано клопотання про зменшення пені на 90%.

У засіданні суду 21.01.2020 приймали участь представники позивача та відповідача.

Ухвалою від 21.01.2020 закрито провадження у справі в частині стягнення 82 388,44 грн основного боргу.

Ухвалою від 21.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №912/3156/19 до судового розгляду по суті в даному судовому засіданні 21.01.2020 о 15:40.

У судовому засіданні 21.01.2020 судом з`ясовано обставини на яких ґрунтуються позиції сторін та досліджено докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

3. Позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним стосовно основної суми боргу зобов`язання було виконано 12.11.2019, згідно платіжного доручення №41 та 42, а також згідно платіжного доручення №43 від 15.11.2019 було сплачено позивачеві черговий лізинговий платіж, а отже позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 82 388,44 грн (сума основного боргу) не підлягає задоволенню. До того ж, відповідач просить зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, адже задоволення їх у повному обсязі призведе до неможливості сплати чергового лізингового платежу, який припадає на 28.12.2019, що призведе до неможливості виконання договору прямого лізингу. Разом з тим, відповідачем у відзиві зазначено, що оскільки умовами договору визначено кінцевий строк сплати заборгованості тому з часу настання кінцевого строку погашення заборгованості необхідно обчислювати початок перебігу позовної давності. Також, за твердженнями відповідача, невірно розраховано суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних і невраховано строк позовної давності.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем був сплачений основний борг у розмірі 82 388,44 грн, в підтвердження чого ним було надано до суду банківські виписки. Разом з тим, стягненню з відповідача підлягає 86 142,66 грн, з яких 63 395,78 грн сума пені, 16 992,73 грн індекс інфляції, 5 754,15 грн 3% річних.

Щодо застосування строку позовної давності в один рік до вимоги про стягнення неустойки, то позивач зазначає, що пунктом 9.3. Договору строк позовної давності, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, 3% річних та індексу інфляції становить 10 років.

4. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі, належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань відповідача по суті спору, наявність факту прострочення грошових зобов`язань відповідача, доведеність суми боргу та наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошових зобов`язань по суті спору.

5. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано наступні докази: копія Договору прямого лізингу №11-15-10 пл-стз/266 від 03.09.2015 з додатками (а.с.11-21), копія акту приймання-передачі №1 від 28.09.2015 (а.с.22), копія акту приймання-передачі №2 від 28.09.2015 (а.с.23), копія вимоги № 14/713 від 11-09.2019 (а.с.24-26), копія Розрахунку основного боргу з урахуванням пені, індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми нарахованих "НАК "Украгролізинг" ТОВ "Кіровоградмлин" по договору 11-15-10 пл-стз/266 від 03.09.2015 (а.с.27-37), копія детальної інформації про юридичну особу "НАК "Украгролізинг"(а.с.38-51), копія детальної інформації про юридичну особу ТОВ "Кіровоградмлин" (а.с.52-57).

Докази подані відповідачем: копія банківських виписок від 12.11.2019 (а.с.71-73), копії платіжних доручень № 41 від 12.11.2019 (а.с.86), №42 від 12.11.2019 (а.с.87), №43 від 15.11.2019 (а.с.88).

6. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

03.09.2015 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгаролізинг" (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградмлин" (далі - Лізингоодержувач) укладеного Договір прямого лізингу №11-15-10 пл-стз/266 (далі - Договір, а.с. 11-17), відповідно до пункту 1.1. якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який є власністю Лізингодавця та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору Лізингодавець за Договором передає Лізингоодержувачу Предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904, що знаходиться в користуванні у Державного підприємства "Cільськогосподарське підприємство Кагарлицької виправної колонії Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київської області (№115) по договору від 06.03.2013 №10-13-10 пл-стз/113 і його було повернуто Лізингодавцю.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (далі - Акт), що укладається у 4 автентичних примірниках (пункт 2.2. Договору).

Перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Передача Предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс.

За умовами пункту 4.1. Договору за користування предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10% (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки Предмета лізингу;

- комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7%(семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7% (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Згідно п. 3.4.3. Договору Лізингоодержувач зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору. За умовами п.3.5. Договору, Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору.

Відповідно до п. 4.3. Договору з моменту підписання акта Лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору;

- комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі визначеному пунктом 4.1 даного Договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: 90% сплачуються разом зі сплатою першого чергового лізингового платежу, 10% сплачуються разом зі сплатою другого чергового лізингового платежу.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання акта, подальші платежі - через кожні 3 місяці.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору предмет лізингу передається Лізингоодержувачу за актом не пізніше одного року після підписання цього договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю Лізингодавця.

Відповідальність сторін передбачена розділом 7 цього Договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору, останній набуває чинності з дня, наступного за днем підписання його сторонами, і діє, до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Додатком №1 до Договору (а.с. 18) визначено найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу, а саме: Зернозбиральний комбайн ДОН-ЛАН "Акрос" з двигуном "ЯМЗ", строк лізингу - 5 років, кількість - 1, ціна за одиницю з ПДВ - 733 778,78 грн.

Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що надалі передається в лізинг, у розмірі 10% його вартості складає 61 148,23 грн, крім того ПДВ 12 229,65 грн, разом 73 377,88 грн.

Додатком №2 до Договору (а.с. 19) визначено "Графік сплати лізингових платежів", що підлягають сплаті протягом 5 років.

Додатком №3 до Договору (а.с. 20) визначено найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу, а саме: Зернозбиральний комбайн ДОН-ЛАН "Акрос" з двигуном "ЯМЗ", строк лізингу - 5 років, кількість - 1 од., ціна за одиницю з ПДВ - 736 323,60 грн.

Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що надалі передається в лізинг, у розмірі 10% його вартості складає 61 360,30 грн, крім того ПДВ 12 272,06 грн, разом 73 632,36 грн.

Додатком №4 до Договору (а.с.21) визначено "Графік сплати лізингових платежів", що підлягають сплаті за 5 років.

Позивачем згідно актів приймання-передачі №1 та №2 від 28.09.2015 (а.с. 22-23) було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградмлин" у платне користування предмети лізингу (сільськогосподарську техніку, яка була у користуванні) на умовах договору прямого лізингу від 03.09.2015 № 11-15-10 пл-стз/266.

В акті зазначено, що ТОВ "Кіровоградмлин" приймає зобов`язання перед "НАК "Украгролізинг" по сплаті вартості переданої йому техніки.

Разом з тим, відповідачем було порушено графік сплати лізингових платежів та не сплачено у строк наступні платежі:

- від 28.09.2019 у розмірі 35 909,30 грн (згідно додатку №2);

- від 28.09.2019 у розмірі 36 033,83 грн (згідно додатку №4).

Всього до сплати основного боргу - 71 943,13 грн.

До того ж платежі за 28.06.2019 за Додатком №2 та Додатком №4 складають 9 540,92 грн та 904,39 грн відповідно, що в сукупності становить 10 445,31 грн.

Таким чином, основний борг відповідача складає 71 943,13+10 445,31 грн = 82 388,44 грн.

Разом з тим, після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 82 388,44 грн, у зв`язку з чим провадження щодо стягнення суми основного боргу було закрито ухвалою суду від 21.01.2020.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору прямого лізингу №11-15-10 пл-стз/266 від 03.09.2015 в частині сплати лізингових платежів, у строк встановлений договором позивачем нараховано відповідачу 63 395,78 грн пені, 16 992,73 грн інфляційних втрат та 5 754,15 грн 3% річних.

Пунктом 7.10 Договору передбачено, що зарахування штрафних санкцій, в тому числі, але не виключно пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення Лізингоодержувачем умов договору, здійснюються Лізингодавцем в порядку встановленому ст.ст. 534, 625 Цивільного кодексу України.

При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за вказані у розрахунку періоди, суд дійшов до висновку, що 3% річних в розмірі 5 754,15 грн та інфляційних втрат в розмірі 16 992,73 грн обраховані правомірно та вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарський суд враховує, що відповідно до п. 7.1 Договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

Судом враховано, що відповідачем у відзиві на позовну заяву, заперечено з приводу початку перебігу позовної давності до вимог про стягнення пені посилаючись на норму ст. 258 Цивільного кодексу України, за якою позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Окрім того, за твердженнями відповідача, з урахуванням положень ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, початок перебігу строку позовної давності про оплату лізингового платежу та пені визначено періодичними щомісячними платежами та повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Оскільки умовами договору визначено кінцевий строк сплати заборгованості, тому з часу настання кінцевого строку погашення заборгованості необхідно обчислювати початок перебігу строку позовної давності. Таким чином, відповідач вказує на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом, який був направлений 12.11.2019 року, тобто з пропуском річного строку з вимогами про сплату пені.

Суд наведені доводи відповідача не приймає, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2.ст 268 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Зміна тривалості позовної давності передбачена положеннями ст. 259 Цивільного кодексу України, де зазначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Зокрема, сторони при укладенні Договору лізингу у п.9.3 передбачили, що строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

Враховуючи наведені положення законодавства та укладеного договору, позивачем при зверненні до суду не було пропущено строку позовної давності за вимогою про нарахування пені, адже останній відповідно до погоджених сторонами умов договору становить 10 років.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позивачем правомірно, в межах можливих нарахувань, заявлено до стягнення 63 395,78 грн пені, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%. У своїх доводах відповідач посилається на скрутне фінансове становище та зазначає, що задоволення позову в частині стягнення повного розміру пені може призвести до погіршення фінансового становища відповідача та позбавлення можливості сплати чергового лізингового платежу. Крім того, розмір пені є надмірно великим порівняно з розміром основного боргу.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечив.

Господарський суд враховує, що відповідачем по справі повністю погашено основну заборгованість, яка визнана позивачем, таким чином, з огляду на наведені положення законодавства та судову практику, господарський суд вважає за можливе скористатись своїм правом та зменшити пред`явлену до стягнення суму пені.

Господарський суд враховує, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені, позивач нараховує та стягує також інфляційні нарахування та проценти річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Оцінивши в сукупності доводи позивача та відповідача, а також обставини розрахунку і періоди прострочення, суд вважає за можливе зменшити пеню на 50%.

З підстав викладеного господарський суд згідно клопотання відповідача зменшує пеню на 50%, тобто до 31 697,89 грн.

7. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір прямого лізингу від 03.09.2015 № 11-15-10 пл-стз/266.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтями 807 Цивільного кодексу України та 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору та своєчасно сплачувати лізингові платежі. При цьому сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ході судового розгляду встановлено, що на виконання договору прямого лізингу відповідачу було передано зернозбиральні комбайни ДОН-ЛАН "Акрос з двигуном "ЯМЗ", що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі від 03.09.2015р

Умовами договору на Лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі (п. п. 3.4.3, 4.1, 4.3 договору, додатки №2, №4 до договору). Однак відповідач свої договірні зобов`язання щодо своєчасної сплати чергових лізингових платежів не виконав.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Зокрема, сторони при укладенні Договору передбачили порядок нарахування штрафних санкцій, який визначений у п.7.1, 7.7, 7.10 Договору.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Пеня як вид забезпечення виконання зобов`язання та її розмір визначена частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

При розгляді клопотання про зменшення розміру пені суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу положень частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Викладено в п.6 рішення.

9. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі

Обов`язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття вірогідності доказів. Так, Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене, докази подані позивачем на підтвердження обставин порушення відповідачем умов Договору прямого лізингу, господарський суд вважає вірогідними, належними та такими, що стосуються предмета доказування.

10. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

ТОВ "Кіровоградмлин" належним чином своїх зобов`язань не виконувало, а саме неодноразово порушувало умови Договору в частині оплати лізингових платежів.

Враховуючи вищенаведене, відповідач порушив інтереси позивача на отримання коштів за наданий у строкове, платне користування предмет лізингу.

Оскільки, п. 9.9. Договору встановлено, що спори, які можуть виникнути при виконанні Договору, вирішуються в судовому порядку, останнє стало підставою для звернення позивача до суду із заявленою ним вимогою.

11.Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Зазначені обставини у справі відсутні.

12. Висновок господарського суду за результатами вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградмлин", (25028, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Героїв України, 8, ідентифікаційний код 32416050) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м.Київ, вул. Мечникова,16-А, ідентифікаційник код 30401456) 31 697,89 грн пені, 16 992,73 грн - індекс інфляції, 5 754,15 грн - 3% річних та судовий збір у розмірі 2 527,97 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення вручити або направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградмлин", (25028, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Героїв України, 8,), Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова,16-А).

Повне рішення складено 27.01.2020.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.