Постанова

від 16.01.2020 по справі 910/14522/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14522/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників :

ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" : Бурносов Є. В.,

ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" : Шуліма Д. В.,

Державного концерну "Укроборонпром" : Голубєва О. О., Прудь О. В.,

Офісу Генерального прокурора: Голуб Є. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019

у складі колегії суддів: Остапенка О. М. - головуючого, Отрюха Б. В., Пантелієнка В. О.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний технічний центр"

до Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного концерну "Укроборонпром"

за участю Військового прокурора Київського гарнізону

про стягнення 2 502 437,33 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

1 . У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний технічний центр" (далі - ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" (далі - ДП "Київський автомобільний ремонтний завод", відповідач) про стягнення 2 502 437,33 грн, з яких: 2 175 590,53 грн інфляційні втрати та 326 846,80 грн 3 % річних за період з 28.03.2011 по 30.09.2018.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами від 04.03.2008 № 01/03-08, від 15.12.2008 № 15-1, від 14.01.2009 № 01/09-1, від 03.06.2009 № 9/6, від 01.07.2009 № 9/4, від 28.09.2009 № 28/09-10 та простим векселем від 02.07.2010 серії АА № 1565539 щодо своєчасності їх оплати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі № 43/122 про банкрутство відповідача ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" визнано кредитором на суму 1 522 306,77 грн. Станом на дату звернення до суду з даним позовом відповідач перебуває в стані санації, тому у ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" наявне право на стягнення з відповідача 2 175 590,53 грн інфляційних втрат та 326 846,80 грн 3 % річних, нарахованих за час прострочення платежу на суму кредиторської заборгованості, визнаної в межах справи про банкрутство.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 порушено провадження у справі № 43/122 про банкрутство ДП "Київський автомобільний ремонтний завод".

4 . Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі № 43/122, окрім іншого, ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" визнано кредитором ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" на суму 1 522 306,77 грн.

5 . Постановою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 визнано ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; постановлено, що строк виконання всіх грошових зобов`язань є таким, що настав 13.02.2014; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 13.02.2014.

6 . Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у справі № 43/122 визнано грошові вимоги ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" до ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" в сумі 138 765,56 грн, з яких 128 410,13 грн - 3 % річних, 10 355,43 грн - інфляційні нарахування за період 28.03.2011 по 13.02.2014, які включено до шостої черги задоволення.

7 . У вказаній постанові від 27.10.2015 у справі № 43/122 апеляційним господарським судом встановлено, що грошові вимоги ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" ґрунтуються на укладених ним з ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" договорах від 04.03.2008 № 01/03-08, від 14.12.2008 № 15-1, від 14.01.2009 № 01/09-1, від 03.06.2009 № 9/6, від 01.07.2009 № 9/4 та угодах від 02.07.2010, від 04.01.2011.

8 . Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно статей 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), вказані обставини перевірялись у попередньому засіданні, за результатами проведення якого у даній справі винесено ухвалу від 26.08.2011, якою визнано грошові вимоги ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" в сумі 1 522 306,77 грн.

9 . Також встановлено, що згідно доданого до заяви від 12.12.2014 розрахунку поточних вимог ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр", ним ставиться питання про визнання грошових вимог в сумі 289 448,83 грн, в тому рахунку 163 026,85 грн у вигляді 3 % річних та 126 421,98 грн, нарахованих внаслідок інфляції за весь період прострочення виплати боргу, тобто з 25.05.2006 по 13.02.2014.

10 . Перевіривши правильність розрахунку додаткових вимог ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" наданого ліквідатором - арбітражним керуючим Гусаком Ю. М., суд апеляційної інстанції прийняв його як вірний в частині нарахування на суму боргу 128 410,13 грн - 3 % річних та 10 355,43 грн внаслідок інфляції за час, що тривало провадження у даній справі до визнання боржника банкрутом, тобто з 28.03.2011 по 13.02.2014.

11 . З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначив, що відхиляючи відповідні грошові вимоги на загальну суму 138 765,56 грн місцевий господарський суд не врахував, що на передбачені статтями 536 та 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство не поширюється, у зв`язку з чим кредитор не позбавлений був права подати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат.

12 . Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018, постанову Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 про визнання ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури скасовано; справу повернуто до Господарського суду міста Києва на стадію, яка передувала винесенню оскаржуваної постанови.

13 . Провадження у справі № 43/122 про банкрутство ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" на момент розгляду спору перебувало на стадії процедури санації.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14 . Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/14522/18 позов ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Київський автомобільний ремонтний завод на користь ТОВ "Кременчуцький регіональний центр" 101 327,28 грн інфляційних втрат, 12 665,98 грн - 3 % річних та 1 709,90 грн витрат по сплаті судового збору.

15 . Рішення місцевого господарського суду щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 28.03.2011 по 13.02.2014 мотивовано необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог позивача у зв`язку з їх визнанням судом у постанові Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у справі № 43/122, яка набрала законної сили та не скасована.

16 . Щодо інфляційних втрат та 3 % річних за період з 14.02.2014 по 30.09.2018 , суд першої інстанції встановив правильність та обґрунтованість розрахунку вимог, наданого позивачем, однак дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 101 327,28 грн інфляційних втрат та 12 665,98 грн - 3 % річних, які нараховані позивачем за період з 01.12.2017 до 30.09.2018 .

17 . Водночас, відмовляючи у стягненні заявлених вимог за період з 13.02.2014 до 30.11.2017 місцевим господарським судом зазначено про неможливість застосування до відповідача відповідальності у період дії постанови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 про визнання боржника банкрутом, оскільки суд не може враховувати тільки майнові інтереси позивача, який під час дії вказаного судового рішення не міг звертатись до суду з додатковими кредиторськими вимогами, але має взяти до уваги й аргументи відповідача, на якого розповсюджувалась дія мораторію під час дії постанови про визнання боржника банкрутом.

18. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/14522/18 змінено, викладено пункт 2 його резолютивної частини наступним чином: "2. Стягнути з Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний технічний центр" 2 144 572,22 грн інфляційних втрат, 211 113,45 грн 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 35 335,29 грн".

19 . Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована правомірністю заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 14.02.2014 по 30.09.2018 у сумі 2 355 685,67 грн та помилковістю висновку суду першої інстанції по відмову у задоволенні цих вимог, оскільки обставини скасування постанови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122, якою припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 13.02.2014, свідчать про відсутність підстав для застосування наслідків дії мораторію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 . Не погоджуючись із наведеним судовим рішенням апеляційного господарського суду ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 залишити в силі.

РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. 07.11.2019 ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 910/14522/18 та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

22 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/14522/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019.

23 . Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху з надання скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надання належних доказів отримання/неотримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції або наведення інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

24 . 17.12.2019 на адресу суду від ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з доказами отримання оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

25 . Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 910/14522/18 поновлено ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" пропущений строк для подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 16.01.2020.

26 . 11.01.2020 на адресу Верховного Суду від ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

27. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/14522/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020.

28 . Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2020 справу № 910/14522/18 новим складом колегії прийнято до провадження та призначено розгляд касаційної скарги ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" на раніше визначену дату.

29 . 15.01.2020 ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" до Верховного Суду подано заяву від 14.01.2020 № 7 про зміну касаційної скарги, в якій скаржником змінено пункт 4 касаційної скарги, а саме викладено його наступним чином: "Справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду".

30 . У судове засідання 16.01.2020 з`явилися представники сторін, третьої особи та прокуратури, які надали пояснення у справі.

31. Представниками позивача та третьої особи в судовому засіданні в усному порядку заявлялись клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату, які касаційним судом відхилені з огляду на безпідставність про що постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати та оформлення окремим документом, яку занесено до протоколу судового засідання від 16.01.2020.

32 . Крім того, в судовому засіданні, у зв`язку з недотриманням умов звернення з відповідною заявою, залишено без задоволення заяву скаржника про зміну касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 910/14522/18.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи скаржника

(ДП "Київський автомобільний ремонтний завод")

33. ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права зазначаючи, зокрема, таке:

- судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено посилання на сплив строку позовної давності;

- у цій справі не може застосовуватися позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18 та від 12.09.2019 у справі № 910/12680/18;

- апеляційним господарським судом безпідставно відхилено твердження, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, 3 % річних тощо;

- судом апеляційної інстанції винесено постанову з порушенням засад справедливості, добросовісності та розумності. Судом не прийнято до уваги твердження відповідача, що охоронюваний законом інтерес ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" за період з 14.02.2014 по 30.11.2017 не порушений;

- судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, відсутність обов`язкових елементів, які підлягають доказуванню при стягненні таких витрат, а саме: наявність збитків, вини ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" та причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками позивача;

- Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) не передбачено можливості одночасного перегляду в апеляційному порядку різних за своєю правовою природою процесуальних актів по одній справі, в зв`язку з чим заявлені в апеляційній скарзі вимоги не могли бути предметом розгляду в одному апеляційному провадженні;

- зміст постанови Київського апеляційного Господарського суду від 30.11.2017 у справі № 43/122 не свідчить про одночасне скасування всіх рішень, які було винесено у період з 13.02.2014 по 30.11.2017.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи Державного концерну "Укроборонпром"

34 . Державний концерн "Укроборонпром" (третя особа у справі) у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначаючи, що судами не надано оцінки доводам та доказам, що подані учасниками даної справи. Зокрема, доводам щодо дії Закону про банкрутство в часі враховуючи зміни його редакцій, переривання строків позовної давності у зв`язку з визнанням боржником заборгованості, порушення інтересу позивача, його попередньої поведінки, а також доказам долученим концерном до справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

35. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

38. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

39 . Предметом касаційного оскарження у цій справі є оцінка правомірності задоволення судом апеляційної інстанції заявлених позивачем вимог у частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 14.02.2014 по 30.11.2017 .

40 . Надаючи оцінку доводам скаржника наведеним у пункті 33 цієї постанови, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.

Щодо правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

41. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини; інші юридичні факти.

42 . Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

43 . Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

44 . Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 порушено провадження у справі № 43/122 про банкрутство ДП "Київський автомобільний ремонтний завод".

45 . Згодом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі № 43/122, окрім іншого, ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" визнано кредитором ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" на суму 1 522 306,77 грн.

46 . Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013) поточними вимогами є грошові зобов`язання, які виникають після порушення справи про банкрутство.

47 . Позовні вимоги, які є предметом цього судового розгляду заявлено за період з 14.02.2014 по 30.11.2017, відтак суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що така заборгованість є поточною.

48 . За змістом статей 1, 12 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013) мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом (аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6771/17, від 24.05.2018 у справі № 920/1093/17, від 20.02.2018 у справі № 910/10889/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.

49. Відповідно до статей 22, 23 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013) у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

50 . Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" перебуває в процедурі санації, введеної ухвалою суду від 16.11.2011 у справі № 43/122, оскільки постанову суду про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури від 13.02.2014 у справі скасовано в апеляційному порядку.

51 . Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24.06.2015 у справі № 907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення , відступу від якого колегія судів не вбачає.

52 . Тому правомірним є висновок апеляційного господарського суду щодо наявності у позивача права звернення з цим позовом до суду про стягнення з відповідача, який перебуває в процедурі санації інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з порушення його охоронюваних законом прав та інтересів з метою їх ефективного захисту.

53. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

54 . Суд наголошує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18 ).

55 . Враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення статті 625 ЦК України, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний вище період.

56 . Разом з тим суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав помилковим висновок місцевого господарського суду зроблений із посиланням на приписи статті 19 Закону про банкрутство (в редакції чинній з 19.01.2013) щодо відсутності підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 13.02.2014 до 30.11.2017, з огляду на обставини скасування постанови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122, якою припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 13.02.2014, що свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків дії мораторію (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18 ).

57 . За вказаних обставин, враховуючи факт скасування постанови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури, в результаті чого вказаний судовий акт не має юридичної сили та не породжує будь-яких юридичних наслідків з моменту його прийняття, місцевий господарський суд, на що обґрунтовано вказав апеляційний господарський суд, дійшов неправомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, помилково застосувавши правову норму Закону про банкрутство, яка не підлягала застосуванню.

Щодо застосування строків позовної давності

58 . За приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

59 . Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

60 . Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

61 . Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

62. Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

63. Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

64. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позову.

65. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

66. При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

67 . Апеляційним господарським судом у ході надання оцінки доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності враховано, що з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (13.02.2014) до її скасування (30.11.2017) у позивача в силу положень статті 38 Закону про банкрутство (в редакції чинній з 19.01.2013) не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, однак після скасування цієї постанови в апеляційному порядку відповідне право у позивача виникло, що свідчить про відсутність пропуску ним трирічного строку на звернення з позовом до суду.

68 . З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, що скасування постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 постанови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 про визнання ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" банкрутом не має для позивача правових наслідків у вигляді пропущення ним строку позовної давності щодо вимог, заявлених у цій справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18 та від 12.09.2019 у справі №910/12680/18, підстав для відступу від якої суд не вбачає.

69 . Доводи скаржника, які зводяться до тверджень про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із відсутністю в його діях вини, недоведенням позивачем наявності збитків, а також щодо ухвалення оскаржуваної постанови із порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не узгоджуються з вище встановленим обставинами цієї справи. Крім того, як вказувалось у пункті 54 цієї постанови, заявлені позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

70 . Окрім того, між сторонами у даній справі на підставі договору виникли господарські (цивільні) відносини, які відповідно до частини першої статті 1 ЦК України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

71 . Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги аргументи скаржника щодо поширення на заявлені позивачем вимоги дії мораторію на задоволеннях цих вимог, оскільки такі доводи ґрунтуються на невірному тлумаченні норм законодавства, які регулюють відповідні правовідносини. До того ж зроблені без фактичного урахування обставин даної справи, які свідчать про перебування провадження у справі про банкрутство відповідача на стадії процедури санації, призначеної у відповідності до норм Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013) та відсутність поширення на спірних правовідносин положень Закону про банкрутство (в редакції чинній з 19.01.2013).

72 . Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують фактичні обставини покладені в основу оскаржуваних судових рішень та не впливають на їх правильність.

Щодо суті касаційної скарги

73. Доводи ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" наведені в скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

74 . Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

75 . Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

76 . Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

79. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Судові витрати

80. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" та залишенням без змін постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 910/14522/18 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

81 . Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові

82 . Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

83. Скасування постанови місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури із ухваленням якої в силу положень статті Закону про банкрутство (в редакції чинній з 19.01.2013) припиняється нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не має наслідком пропуску строку позовної давності щодо таких вимог заявлених після скасування цього судового акта.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 910/14522/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков