Рішення

від 21.01.2020 по справі 922/4013/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4013/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", 63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон авіатор простягнення 92 597, 86 грн. за участю представників сторін:

позивача: Карабак В.А., ордер серія ЗП № 110951;

відповідача: Шматков Д.С., довіреність № б/н від 29.11.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 92 597, 86 грн., з яких 76 623,53 грн. основного боргу, 1 226, 36 грн. - 3% річних, 1 076,49 грн. -інфляційних втрат, 13 671, 48 грн. пені та до стягнення заявлені судові витрати.

Разом з позовною заявою, позивачем надано до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 100, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов`язань за договором № ПЕ 20/05-19 від 20.05.2019 року в частині повного та своєчасного виконання зобов`язань.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4013/19. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.12.2019 року о 11:30 год.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року частково задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (№ б/н від 02.12.2019 року) про розгляд справи із застосування відеоконференції. Призначено проведення судового засідання на 24.12.2019 року о 11:30 год. у приміщенні Господарського суду Харківської області, який знаходиться за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, в залі судових засідань № 308, у режимі відеоконференції. Доручено Жовтневому районному суду м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. № 6) забезпечити проведення судового засідання у справі № 922/4013/19, призначеного на 24.12.2019 року о 11:30 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року задоволено клопотання (вх. № 31328 від 23.12.2019 року) відповідача про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд справи № 922/4013/19 на 21.01.2020 року о(б) 10:00 год.

26.12.2019 року відповідач через канцелярію суду надав відзив (вх. № 31602) у якому зазначає, між сторонами було укладено договір № ПЕ 20/05-19 від 20.05.2019 року. Загальна вартість договору складає 76 623, 53 грн. Товар було поставлено за видатковою накладною № РН-0000711 від 20.05.2019 року на суму 71 982, 00 грн. та видатковою накладною № РН-0000835 від 10.06.2019 року на суму 4 641, 53 грн. Пунктом 5.1.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату наступним чином, 100 % вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. З викладеного виходить, що строки оплати товару настають на наступний день після отримання товару та проходження вхідного контролю. Пунктом 8.3. договору передбачено, що при порушенні строків оплати товару відповідач сплачує позивачу, за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару. Таким чином, за твердженням відповідача розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу відповідає поняттю пеня . Також зазначає, що положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов`язання припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором. Тому за твердженнями відповідача, позивачем невірно нараховано пеню за видатковою накладною № РН-0000711 від 20.05.2019 року на суму 71 982, 00 грн. строк оплати настав 21.05.2019 року, а відтак, пеня має нараховуватися з 21.05.2019 року по 21.11.2019 року, тоді як позивачем пеню розраховано до 02.12.2019 року за 195 днів. За розрахунком відповідача пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 21.05.2019 року по 21.11.2019 року на суму боргу 71 982,00 складає суму у розмірі 12 258, 63 грн. у зв`язку із чим, останній вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню (т. 1, а.с. 93).

Ухвалою суду від 27.12.2019 року задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (вх. 31585 від 26.12.2019 року) про розгляд справи із застосування відео конференції.

15.01.2020 року позивач через канцелярію суду надав відповідь на відзив (вх. № 973) у якій зазначає, що відповідач безпідставно вважає, що вказаним пунктом 8.3. договору обмежується розмір пені за весь період її нарахування відсотком від вартості товару. Тобто, відповідач вважає, що в незалежності від того, який розмір пені нараховано та за який період, такий розмір пені в загальному розмірі не повинен перевищувати 1 % від вартості товару. Позивач не погоджується із таким трактуванням спірного пункту 8.3 договору, і вважає, що пеня нараховується за кожен день прострочення оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару, однак розмір такої пені, нарахованої за один день прострочення, не повинен перевищувати 1 % від вартості товару. У зв`язку із чим, просить суд викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи, відхилити.

21.01.2020 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 1381) про долучення до матеріалів справи копії документів у підтвердження повноважень представника.

Вищевказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні (в режимі відео конференції) представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, із урахуванням наданої до суду відповіді на відзив та просив позов задовольнити у повному обсязі. Також підтримав надану до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 100, 00 грн.

Присутній у судовому засіданні (в режимі відео конференції) представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, судом встановлено наступне.

20.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний завод" (покупець, відповідач) було укладено договір № ПЕ 20/05-19 (т. 1, а.с. 28-30).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 6.1. договору).

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар згідно специфікації (додаток №1), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, які є невід`ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складає 76 623, 53 грн., у т.ч. ПДВ (20 %) - 12 770, 59 грн. (пункти 2.1.-2.2. договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату наступним чином:

5.1.1. 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.

Відповідно до пункту 5.2. розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання та поставив відповідачу товар на загальну суму 76 623, 53 грн., що підтверджується специфікацією на суму 76 623, 53 грн., рахунком - фактурою № СФ-0000702 від 20.05.2019 року на суму 76 623, 53 грн., видатковою накладною № РН-0000711 від 20.05.2019 року на суму 71 982, 00 грн. та видатковою накладною № РН-0000835 від 10.06.2019 року на суму 4 641, 53 грн. які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін (т. 1, а.с. 31, 32, 33, 37).

Відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати товару, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір № ПЕ 20/05-19 від 20.05.2019 року є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором ПЕ 20/05-19 від 20.05.2019 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 76 623, 53 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем було нараховано: 1 226, 36 грн. - 3% річних, 1 076,49 грн. -інфляційних втрат, 13 671, 48 грн. пені.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних у розмірі 1 226, 36 грн. за період:

- видаткова накладна № РН-0000711 від 20.05.2019 року на суму 71 982, 00 грн. з 21.05.2019 року по 02.12.2019 року;

- видаткова накладна № РН-0000835 від 10.06.2019 року на суму 4 641, 53 грн. з 11.06.2019 року по 02.12.2019 року, суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі у розмірі 1 226, 36 грн.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат у розмірі 1 076,49 грн. за період:

- видаткова накладна № РН-0000711 від 20.05.2019 року на суму 71 982, 00 грн. з 21.05.2019 року по 02.12.2019 року;

- видаткова накладна № РН-0000835 від 10.06.2019 року на суму 4 641, 53 грн. з 11.06.2019 року по 02.12.2019 року, судом встановлено, що розрахунок позивача є помилковим.

Судом здійснено власний розрахунок за допомогою системи "Законодавство" та встановлено що сума яка підлягає до стягнення становить: 70, 19 грн.

В решті нарахованої позивачем суми інфляційних втрат у розмірі - 1 006, 30 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені у розмірі - 13 671, 48 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 8.3 договору визначено, що при порушенні строків оплати товару відповідач сплачує позивачу, за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано пеню:

- видаткова накладна № РН-0000711 від 20.05.2019 року на суму 71 982, 00 грн. з 21.05.2019 року по 02.12.2019 року у розмірі 12 931,12 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000835 від 10.06.2019 року на суму 4 641, 53 грн. з 11.06.2019 року по 02.12.2019 року у розмірі 740,36 грн. (т. 1, а.с. 36, 40).

Відповідач у наданому до суду 26.12.2019 року відзив (вх. № 31602) заперечував проти позову та зазначав, що розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу відповідає поняттю пеня . Положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов`язання припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором. Тому за твердженнями відповідача, позивачем невірно нараховано пеню за видатковою накладною № РН-0000711 від 20.05.2019 року на суму 71 982, 00 грн. строк оплати настав 21.05.2019 року, а відтак, пеня має нараховуватися з 21.05.2019 року по 21.11.2019 року, тоді як позивачем пеню розраховано до 02.12.2019 року за 195 днів. За розрахунком відповідача пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 21.05.2019 року по 21.11.2019 року на суму боргу 71 982,00 складає суму у розмірі 12 258, 63 грн. (т. 1, а.с. 93).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 13 671, 48 грн. за вищезазначений період у системі "Законодавство" та із урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та позиції сторін у справі, судом встановлено, що такі нарахування здійснено не вірно, а саме позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування за видатковою накладною № РН-0000711 від 20.05.2019 року на суму 71 982, 00 грн. з 21.05.2019 року по 02.12.2019 року у розмірі 12 931,12 грн..

Судом здійснено власний розрахунок у системі "Законодавство" із урахуванням вимог статті 232 Господарського кодексу України та встановлено, що період який підлягає до стягнення за видатковою накладною № РН-0000711 від 20.05.2019 року на суму 71 982, 00 грн. становить:

- з 21.05.2019 року по 21.11.2019 року на суму боргу 71 982, 00 грн.

Тому, пеня яка підлягає до стягнення за вищезазначений період за видатковою накладною № РН-0000711 від 20.05.2019 року становить суму у розмірі 12 258, 63 грн.

В решті нарахованих 672,49 грн. суми пені у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені за видатковою накладною № РН-0000835 від 10.06.2019 року на суму 4 641, 53 грн. за період з 11.06.2019 року по 02.12.2019 року у розмірі 740,36 грн. (т. 1, а.с. 36, 40) судом встановлено, що вони здійснено вірно, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі у розмірі 740, 36 грн.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 76 623,53 грн. суми основного боргу, 1 226, 36 грн. - 3% річних, 70,19 грн. -інфляційних втрат, 12 998, 99 грн. суми пені.

В частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі - 1 006, 30 грн. та 672,49 грн. суми пені у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем разом із позовною заявою до суду було надано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 100, 00 грн. (т. 1, а.с. 47-49).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії: договору-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019 року, додаткову угоду № 1 до договору-доручення від 07.05.2019 року, акт № 129 приймання-передач наданої правничої допомоги від 02.12.2019 року до договору - доручення про надання правничої допомоги від 05.05.2019 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, рахунок-фактура № СФ-0000133 від 02.12.2019 року на суму 5 100, 00 грн., платіжне доручення № 6761 від 02.12.2019 року на суму 5 100, 00 грн. (призначення платежу: за надання правової допомоги зг. Рахунка № СФ-0000133 від 02.12.19 року, акт № 129 від 02.12.2019 року) (т. 1, а.с. 41-43, 50, 51, 52, 53).

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку суми гонорару за надану допомогу до акту приймання-передачі № 129 від 02.12.2019 року визначено характер правової допомоги, а саме підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення з Державного підприємства Чугуївський авіаційний завод" заборгованості у сумі 92 597, 86 грн. вартістю 700,00 грн. година (всього 3 години) та правовий аналіз укладених між клієнтом та його контрагентом договору, складення первинних документів, бухгалтерських документів, надання роз`яснень та пропозицій 3000,00 грн.1 година, всього на суму 5 100, 00 грн. (т. 1, а.с. 50-51).

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.

Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

В даному випадку витрати позивача на послуги адвоката в заявленому розмірі 5100,00 грн. підтверджені належними фінансовими документами, копії яких наявні у матеріалах справи № 922/4013/19 (т. 1, а.с. 41-43, 50, 51, 52, 53).

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному пунктом 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 5 100,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 1 921, 00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 1 886,17 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 86, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А, ЄДРПОУ 24510970) 76 623, 53 грн. - основного боргу, 1 226, 36 грн. - 3% річних, 70,19 грн.- інфляційних втрат, 12 998, 99 грн. - пені, 5 100, 00 грн. витрат на правничу допомогу та 1 886, 17 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми пені у розмірі 672, 49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 006, 30 грн. у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А, ЄДРПОУ 24510970);

відповідач - Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, ЄДРПОУ 08305644).

Повне рішення складено "27" січня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова