Рішення

від 16.01.2020 по справі 130/750/19

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/20/2020

130/750/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі судових засідань Маліщук Н.А.,

за участі: відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача: адвоката Куцького А.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Держгеокадастру у Віницькій області до Жмеринської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Віницькій області звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області в особі начальника Козака Ю. з позовом до Жмеринської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 , в якому просив поновити строк позовної давності, прийняти позовну заяву до розгляду, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.09.2007 року укладений між Жмеринською районною державною адміністрацією в особі голови Сахна О.В. з одного боку ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з другого боку, стягнути на користь позивача суму судового збору за подання позовної заяви. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.09.2007 року між Жмеринською районною державною адміністрацією, в особі голови Сахна О.В та ОСОБА_5 і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі. За договором в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 13,5 га із земель запасу (пасовище поліпшене) Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Договір укладено на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді в розмірі 135 грн. за рік або 10 грн. за 1 га земель. Вважає, що зазначений договір оренди є незаконним та суперечить вимогам законодавства, оскільки при укладені оскаржуваного договору оренди від 18.09.2007 року в обов`язковому порядку необхідно було розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Як слідує з документів та тексту самого договору при укладенні договору не розроблявся необхідний проект землеустрою, що порушує вимоги законодавства, оскільки не розроблення документації із землеустрою під час укладення договору оренди земельної ділянки тягне за собою ряд порушень та негативних наслідків, зокрема неможливо визначити чітко цільове призначення земельної ділянки, що в подальшому може призвести до розорювання земель та їх неефективному використанні. Крім того, згідно п.4 вищезазначеного договору нормативна грошова оцінка не встановлена, а лише вказана сума орендної плати. Також зазначив, що згідно розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 05.06.2012 року №317 Про скасування розпорядження голови Жмеринської райдержадміністрації від 31.08.2007 №609 та від 12.09.2007 №632, відповідно скасовано рішення від 12.08.2007 року №632 Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на території Леляцької сільської ради , яким було безпосередньо надано в оренду земельну ділянку, що слугувало підставою для укладення договору оренди земельної ділянки від 18.09.2007 року. Позивач зазначив, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому його права як сторони по оскаржуваному договору ніяким чином не можуть бути порушенні. Розпорядженнями землями державної власності сільськогосподарського призначення Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює лише з 01.01.2013 року, при цьому попереднім розпорядником (райдержадміністрацією) Головному управлінню не було передано жодних документів щодо передачі ним зазначених земель у користування чи у власність. Крім того, функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру розпорядженням Кабінету Міністрів України №910-р від 30.11.2016 року. На підставі листа Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області від 21.11.2018 № 0101 -40/2228 Головному управлінню стало відомо про існування оскаржуваного договору оренди та про смерть ОСОБА_5 . З урахуванням зазначеного листа 29.01.2019 та 30.01.2019 року старшим інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель на території Вінницькій області Сатановським А.А. відповідно до наказів № 3-ДК та №4-ДК від 02.01.2019 року було проведено перевірку стосовно земельних ділянок, як об`єктів перевірки площею 31,5 га з кадастровим номером 0521083600:04:002:0446, площею 13,5 га з кадастровим номером 0521083600:05:005:0320 на території Ляляцької сільської ради Жмеринського району та площею 57,6300 га з кадастровим номером 0521083000:06:001:0117 на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району. Відповідно до доповідної записки начальника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та на підставі наказів № 251-ДК та № 252-ДК від 05.03.2019 року було проведено повторну перевірку вищезазначених земельних ділянок, тобто до проведення перевірки Головне управління не знало і не могло знати про вищезазначені порушення.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

01.07.2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куцького А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що оспорюваний договір оренди від 18.09.2007 року зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.10.2007 року за №040783600007, крім того за витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.11.2013 року управлінням Держземагенствау Жмеринському районі проведено державну реєстрацію земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, договір оренди зареєстрований ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а щодо и документації із землеустрою, на підставі якої здійснена реєстрація земельної ділянки зазначено Проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою 02.11.2013; ФОП ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що свідчить про те, що дана земельна ділянка була сформована, документація на земельну ділянку була розроблена і відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру. Однак, відділом у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 26.06.2019 повідомлено ОСОБА_1 , що копія архівного примірника технічної документації на земельну ділянку у відділі відсутня, у зв`язку з чим останній звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації на орендовану ним земельну ділянку. З моменту укладання договору оренди землі ОСОБА_1 належним чином виконував його умови та вчасно вносив орендну плату за землю, розмір якої визначався Жмеринською ОДПІ. 10.09.2019 року була виготовлена технічна документація про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, після виготовлення якої та у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 , який також був орендарем даної земельної ділянки за даним договором, у 2015 році помер, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про укладання додаткової угоди до договору оренди землі від 18.09.2007 року. Крім того, на виконання припису від 19.04.2019 року за результатами перевірки стану додержання вимог земельного законодавства при використанні орендованої земельної ділянки, ОСОБА_1 були вжиті заходи щодо закріплення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки межовими знаками встановленого зразка, що підтверджується планом розташування земельної ділянки, актом прийому - передачі межових знаків на зберігання від 14.05.2019 року, повідомлення про виконання припису. Відтак, в діях ОСОБА_1 відсутні будь-які ознаки не дотримання вимог законодавства чи недобросовісності при укладання спірного договору оренди землі. Просив відмовити в задоволенні позову. Крім того відповідачем ОСОБА_1 на орендованій земельній ділянці за 12 років її користування було висаджено фруктовий сад, середній вік якого становить понад 5 років, ринкова вартість якого становить 147758 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

29.07.2019 року від представника третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Путіліна Є.В. надійшли пояснення щодо позовних вимог, в якому він просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю, необґрунтованістю та спливом строків позовної давності, оскільки відсутність проекту землеустрою не суперечить чинному законодавству та не може бути достатньою підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки перелік підстав визнання договорів недійсними передбачено ч.1 ст. 215 ЦК України та є вичерпним. Крім того, позивачем пропущені строки позовної давності, так як принаймі з 01.06.2012 року Головному управлінню Держкомзему у Вінницькій області, яке було перетворене в головне управління Держземагенства, а згодом в Головне управління держгеокадастру Вінницької області було відомо про договір оренди укладений між Жмеринською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , що є предметом позову по даній справі. Крім того, зазначив, що орендарями ОСОБА_5 , його (правонаступниками) та ОСОБА_1 на виконання умов зазначеного договору оренди вчасно як вносилася так і вноситься орендна плата за користування земельною ділянкою. При цьому Жмеринською районною адміністрацією ці платежі приймались і заперечень орендарю щодо дії договору оренди від 18.09.2007 року не надсилалось до теперішнього часу.

05.08.2019 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову. Заява мотивована тим, що з 01.06.2012 року позивачу як правонаступнику головного управління Держкомзему у Вінницькій області, яке було перетворене в головне управління Держземагенства, а згодом в Головне управління держгеокадастру Вінницької області було відомо про договір оренди укладений між Жмеринською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , який є предметом позову у справі справі.

05.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

16.01.2020 року в судове засідання представник позивача Бойко А.М. не зв`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність. В судовому засіданні 16.10.2019 року представник позивача Бойко А.М. підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Зазначив, що у Головному управлінні Держгеокадастру у Віницькій області наявна лише копія оскаржуваного договору, оскільки відповідно договору Головне управління не є стороною зазначеного договору оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Куцький А.В. вважає позовні вимоги безпідставним та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі.

Третя особ, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги не визнала, просила відмовити в позові з підстав викладених у поясненнях до позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 та його представник адвокат Путілін Є.В. в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причини їх неявки суду невідомі. Будь-яких заяв та клопотань суду не надали.

Відповідності до ч.3 ст.211, п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснено у відсутність відповідача, третьої сторони та його представника.

Заслухавши відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Куцького А.В., представника позивача, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.09.2006 року між Жмеринською районною державною адміністрацією в особі голови Сахна О.В.(орендодавець) та ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (орендарі) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 13,5 га для садівництва, яка знаходиться на території Леляцької сільської ради. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна Нормативна грошова оцінка земельної ділянки невстановлена. Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді в розмірі 135 грн. за рік або 10 грн. за 1 га землі. Обчислення розміру орендної плати заземлю здійснюється з урахуванням індексу інфляції (а.с.10-14 т.1 ). Згідно п.34 вказаного договору право перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізацію юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.(а.с.13 т.1). Зазначений договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 15.10.2006 року за №040783600007 (а.с.115 т.1). Згідно розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 05.06.2012 року №317 Про скасування розпорядження голови Жмеринської райдержадміністрації від 12.09.2007 №632, відповідно скасовано рішення від 12.08.2007 року №632 Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на території Леляцької сільської ради (а.с.16 т.1). Позивачу стало відомо про існування договору оренди землі 18.09.2006 року після отримання листа Жмеринської районної державної адміністрації (дата та номер нерозбірливо), в якому зазначалось про існування оскаржуваного договору оренди (а.с.18-19 т.1). Згідно наказу №3-дк від 02.01.2019 року старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель на території Вінницькій області Сатановському А.А. доручено у термін з 04.01.2019 року по 04.02.2019 року здійснити зазначений в п.1 цього наказу захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, а саме перевірки стосовно земельної ділянки площею 13,5 га з кадастровим номером 0521083600:05:005:0320 на території Леляцької сільської ради Жмеринського району (а.с.20 т.1). Згідно наказу №252-дк від 05.03.2019 року старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель на території Вінницькій області Цибку В.В. доручено у термін з 05.03.2019 року по 20.03.2019 року здійснити зазначений в п.1 цього наказу захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, а саме перевірки стосовно земельної ділянки площею 13,5 га з кадастровим номером 0521083600:05:005:0320 на території Леляцької сільської ради Жмеринського району (а.с.23 т.1). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с17 т.1). Оригіналів зазначених документів для огляду їх у судовоому засіданні позивачем не надано. Будь-яких інших доказів та відомостей позивачем не надано. Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17 т.1). За довідкою Жмеринської міської державної нотаріальної контори, діти орендаря ОСОБА_11 - ОСОБА_3 (а.с.52 т.1) та ОСОБА_2 (а.с.53 т.1) є єдиними спадкоємцями на все майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 (а.с.57 т1) та з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що 13.04.2016 року заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_5 (а.с.58 т.1). Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 13,5 га за кадастровим номером 0521083600:05:005:0320, цільове призначення для індивідуального садівництва, яка розташована на території Леляцької сільської ради Жмеринського району (форма власності державна), 22.11.2013 року зареєстровано Управлінням держземагенства у Жмеринському районі Вінницької області (а.с.67-69 т.1). За інформацією, земельна ділянка площею 13,5 га за кадастровим номером 0521083600:05:005:0320, цільове призначення для індивідуального садівництва, на території Леляцької сільської ради Жмеринського району, 31.08.2016 року була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна, державним реєстратором Скрупською О.В. (а.с.70-71). Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 10.06.2019 року зазначеної земельної ділянки її нормативно грошова оцінка становить 13294,90 грн. (а.с.72). Відповідачем ОСОБА_1 на рахунок Леляцької сільської ради Жмеринського району сплачувалася орендна плата (73-75, 78 т.1) у визначеному розмірі (а.с.76 т.1). Згідно довідки Жмеринської ОДПІ, виданої ОСОБА_1 , станом на 30.05.2016 року заборгованості по орендній сплаті за землю на території Леляцької с/р не рахується. За приписом, винесеного за результатом перевірки стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 13,5 га на території Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області виявлено відсутність межових знаків зазначеної земельної ділянки, що є порушенням вимог ч.1 ст.79 ЗК. України (а.с.79 т.1). Відповідачем ОСОБА_1 було виконано вимоги зазначеного припису, про що повідомлено начальника Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.80-88 т.1). Відповідач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про укладання додаткової угоди до договору оренди землі від 18.09.2007 року (а.с.90-92 т.1). Відділом у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 26.06.2019 року повідомлено відповідача ОСОБА_1 , що копія архівного примірника технічної документації на земельну ділянку у відділі відсутня (а.с.89 т.1), у зв`язку з чим останній звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації на орендовану ним земельну ділянку (а.с.94-95 т.1). Згідно звіту з незалежної оцінки багаторічних насаджень розташованих на площі 5 га, на території Леляцької сільської ради (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0521083600:05:005:0320, станом на 30.06.2019 року становить 147758 грн. (а.с.96- 117 т.1).

Також відповідачем ОСОБА_5. Сплачувалася орендна плата за землю на рахунок Леляцької сільської ради (а.с.141-148 т.1). Згідно відомостей Вінницької обласної державної адміністрації на запит адвоката Путіліна Є.В., розпорядження обласної державної адміністрації від 05.06.2012 року №217 розроблялось на основі внесених протестів прокуратури Вінницької області від 23.05.2012 року (а.с.166-170 т.1).

Отже, судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є вирішення питання щодо відповідності нормам чинного законодавства договору оренди земельної ділянки, встановлення наявності або відсутності порушеного права позивача, яке підлягає захисту у спосіб визначений у предметі позову, визначення початку перебігу, підстав переривання, спливу строку позовної давності, наявності поважних причин пропуску позовної давності відносно вимог позивача.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 19.12.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124 Земельного кодексу України (в редакції від 27.04.2007 року, чинній на час укладення спірного договору), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.792 Цивільного кодексу України (в редакції від 31.05.2007 року, чинній на час укладення спірного договору), за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватися у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, розташованими на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 19.12.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За замістом ст.15 Закону України "Про оренду землі", передбачено істотні умови договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За приписами ст.21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

Згідно ст.1 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно зі ст.22 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 22.05.2003 року), підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом.

В силу ст.20 Закону України "Про землеустрій", землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, у разі: надання земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою.

Отже, передача в оренду земельної ділянки на підставі оспорюваного договору від 18.09.2007 року повинно було супроводжуватись розробленням проекту землеустрою.

Однак, відомостей про наявність розробленого та погодженого у визначеному законом порядку проекту землеустрою відносно спірної земельної ділянки сторонами суду не надано, що підтверджує його відсутність.

Так, в силу ч.2 ст.20 Закону України "Про землеустрій", заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Тобто, відповідач є відповідальною особою за дотримання вимог законодавства при оформленні права на земельну ділянку.

З приводу встановлення обставин порушення прав та інтересів позивача як підстави для їх захисту у судовому порядку суд констатує, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013 року, до ч.4 ст.122 Земельного Кодексу України внесено зміни.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру", повноваження Головне управління Держгеокадастру розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп. 13 п.4 Положення).

Тому, наявність договору оренди земельної ділянки, що суперечить вимогам закону обмежує право розпорядження земельною ділянкою, яке віднесено до компетенції позивача. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є належним позивачем у даній справі.

Вважаючи обґрунтованими вимоги позову в частині не дотримання вимог земельного законодавства у сфері землеустрою, суд одночасно відхиляє інші доводи позивача стосовно недійсності договору оренди від 18.09.2007 року.

За приписами ст.5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону).

За приписами ст.23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Однак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не зумовлює його недійсність.

Крім того, в подальшому сторони оспорюваного договору не позбавлені можливості вчинити дії, спрямовані на приведення зазначеного договору у відповідність до вимог закону та визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка передавалась в оренду та укласти додаткову угоду, якою будуть внесені зміни до спірного договору.

При цьому суд, зазначає, що приведення у відповідність розміру орендної плати можливо шляхом внесення змін до договору, у спосіб зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду зі зміненим розміром орендної плати, а не шляхом визнання договору оренди від 18.09.2007 року недійсним.

Аналогічна правова позиція підтверджена Верховним Судом у справі № 175/740/17 від 20.03.2019 року та Верховним Судом України у справах №6-2195цс16, №6-233цс14.

Крім того, твердження позивача про наявність розпорядження Вінницької обласної адміністрації №317, яке було винесено 05.06.2012 року щодо скасування розпорядження голови Жмеринської районної адміністрації від 12.08.2007 року №632 про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 13,5 га із земель запасу Леляцької сільської ради судом оцінюється критично, оскільки вказані доводи не можуть бути підставами для недійсності договору оренди укладеного у 2007 році.

Позивач помилково посилається на практику Верховного Суду, яка визначає підстави для витребування майна внаслідок скасування судового рішення, яке стало підставою набуття права власності на майно, оскільки предмет спору у даній справі є відмінним від наведених правових позицій Верховного Суду.

Водночас, питання про можливість задоволення позовних вимог залежить від встановлення початку перебігу та спливу строків позовної давності за зверненням до суду.

Відповідно до ст.256, ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Тобто, Європейський суд з прав людини визначає критерії застосування строку позовної давності, а саме: забезпечення остаточності, юридичної визначеності, захист відповідачів, запобігання несправедливості, пов`язаної зі спливом значного проміжку часу з моменту виникнення обставин, які є предметом спору, посилання судом на докази, які втратили достовірність і повноту із плином часу.

Водночас, застосування норм національного законодавства, визначення підстав початку перебігу та спливу строку позовної давності віднесено до компетенції державних судових органів.

До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами ст.261 Цивільного кодексу України, ч.1 якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, перебіг строку позовної давності почався з дати укладення договору оренди - 19.09.2006 року, оскільки саме з цієї дати держава, в особі уповноваженого органу (на той час Жмеринська районна державна адміністрація Вінницької області) була обізнана про наявність оспорюваного договору та могла звернутися з позовом до суду.

Посилання позивача на те, що функції державного розпорядження та контролю за земельними ділянками Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює лише після прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 22.07.2016 р. № 482, згідно якої зазначені повноваження були передані органам Держгеокадастру є помилковими.

Так, з копії зазначеного договору оренди договору вбачається, що він був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 15.10.2006 року за №040783600007 (а.с.15 т.1) отже, саме з цього моменту, структурним підрозділам Держкомзему (на данний час Держгеокадастру) було відомо про наявність зареєстрованого права оренди на підставі оспорюваного договору оренди.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, які свідчили б про наявність поважних причин, котрі перешкоджали звернутися до суду з відповідним позовом, принаймні з 15.10.2006 року. Тобто, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав з цієї дати, тобто внесення відомостей про земельну ділянку.

Тому, строк звернення позивачем до суду, починаючи з дати коли Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області могло дізнатися про існування оспорюваного договору, сплинув.

Суд також виходить з того, що державою не припинялося регулювання державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, вказані повноваження делегувались різним органам, які ставали правонаступниками попередніх установ.

Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/200 (чинний на момент укладення оспорюваного договору) затверджено Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, згідно п.3 якого основними завданнями Держкомзему України є: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

п. 2 Указу Президента України від 8 квітня 2011 року № 445/2011 установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, у тому числі за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких є Державний комітет України із земельних ресурсів.

З 10.09.2014 року функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів було покладено на Державну екологічну інспекцію, що підтверджується п. 4.1. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 12 січня 2012 року № 34/20347.

З 22.09.2016 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.07 2016 р. № 482, зазначені повноваження були передані органам Держгеокадастру.

Функції державного контролю за земельними ділянками Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює з 01.01.2013 року на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI.

Як встановлено вище, дізнатися про можливість звернення до суду позивач міг з 15.10.2006 року.

Відповідно ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Отже, делегування повноважень державою різним органам або установам. зокрема, позивачу не змінює строку обчислення позовної давності.

Враховуючи, що право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення станом на момент укладення оспорюваного договору було віднесено до компетенції Жмеринської районної державної адміністрації (ч.3 ст.122 Земельного Кодексу України в редакції від 31.03.2006 року), контролюючим органам держави було відомо про існування договору, передача контролюючих функцій не впливає на перебіг строку позовної давності, то строк звернення до суду з метою захисту інтересів держави сплинув 18.09.20009 року. Тобто, 10.04.2019 року позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що, незважаючи на встановлені обставини суперечності договору актам законодавства, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного, з позивача слід стягнути витрати за надання правничої допомоги на користь відповідача ОСОБА_1 в сумі 3000 грн. (а.с.100-102).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 211, 223, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.1, 15, 256 - 257, 261-262, 267 ЦК України, ст.124 Земельного Кодексу України, ст.1, 2, 13, 15 Закону України Про оренду землі , ст.20, 22, 30 закон України Про землеустрій , суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Віницькій області до Жмеринської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Віницькій області (вул.Келецька,63 м.Вінниця 21027, код ЄДРПОУ 39767547) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ід.н. НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , 3000 (три тисячі) грн. понесених ним витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде проголошений 24.01.2020 року о 15:00 год.

Суддя Порощук П.П.