Постанова

від 07.05.2020 по справі 130/750/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/750/19

Провадження № 22-ц/801/875/2020

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 рокуСправа № 130/750/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю, Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області

відповідач Жмеринська районна державна адміністрація,

відповідач ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Порощука П. П. у м. Жмеринка, повне судове рішення складено 24 січня 2020 року,-

в с т а н о в и в :

10 квітня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області подало позов до Жмеринської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позов мотивований тим, що 18.09.2007 року між Жмеринською районною державною адміністрацією, в особі голови Сахна О.В та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі. Вважає, що зазначений договір оренди є незаконним та суперечить вимогам законодавства, оскільки при укладені оскаржуваного в обов`язковому порядку необхідно було розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, не було визначено нормативно грошову оцінку, а лише вказана сума орендної плати. Окрім того, розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 05.06.2012 року №317 було скасовано розпорядження голови Жмеринської РДА від 12.08.2007 року № 632 Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на території Леляцької сільської ради , яке стало підставою для укладення оспорюваного договору оренди.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому його права як сторони оскаржуваного договору ніяким чином не можуть бути порушенні. Розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює лише з 01.01.2013 року, при цьому попереднім розпорядником (райдержадміністрацією) Головному управлінню не було передано жодних документів щодо передачі ним зазначених земель у користування чи у власність, тому до проведення перевірки в 2019 році позивачеві не було і не могло бути відомо про існування оспорюваного договору.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно оспорюваний договір оренди землі всупереч вимог ст. 20 ЗУ Про оренду землі , ст. 22 ЗУ Про землеустрій (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), був укладений без виготовлення проекту землеустрою. Разом з тим, відсутність нормативно-грошової оцінки землі не є підставою недійсності оспорюваного правочину (Правова позиція Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 175/740/17 та Верховного Суду України у справах № 6-2195 цс 16, № 6-233 цс14). Не може також бути підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину, укладеного 18.09.2007 року, і скасування 05.06.2012 року розпорядження голови Жмеринської РДА про надання земельної ділянки в оренду від 12.08.2007 року № 632 (недійсність правочину має існувати на момент його укладення). Разом з тим суд першої інстанції, встановивши недотримання вимог законодавства у сфері землеустрою (відсутність проекту землеустрою), дійшов висновку, що позивач пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові. При цьому суд зазначив, що державою не припинялось регулювання державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, вказані повноваження делегувались різним органам, які ставали правонаступниками попередніх, а тому передання в 2016 році функцій державного контролю за земельними ділянками Держгеокадастру не може слугувати підставою для визнання поважним причин пропуску 3-річного строку для звернення до суду, адже про існування оспорюваного правочину державі стало відомо з моменту його укладення та реєстрації.

Не погодившись з таким рішенням, 02 березня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, суд першої інстанції помилково вважає не проведення нормативної грошової оцінки лише формальною підставою для визнання спірного договору недійсним. Наголошує, що суд помилково зазначив, що про укладений договір позивач міг дізнатися з 15.10.2006 року, оскільки оспорюваний договір було укладено 18.09.2007 року. Наголошує, що до 2013 року позивач ніякого відношення до розпорядження оспорюваною земельною ділянкою не мав і лише після 30.11.2013 року Головне управління отримало повноваження до проведення комплексного аналізу і дослідження спірного договору, після проведення яких було встановлено факти порушень законодавства, тому висновок суду про пропуск строку позовної давності є невірним.

08 квітня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Путіліна Є. В. в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року залишити без змін, зазначає, що суд вірно відмовив в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, так як зміна контролюючих органів не тягне за собою поновлення чи переривання строку звернення до суду.

В судове засідання апеляційного суду представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Куцький А.В., представник третіх осіб без самостійних вимог адвокат Путілін Є. В. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, повністю погоджуються з ухваленим судом першої інстанції рішенням. Також слід зазначити, що адвокат Путілін Є.В. просив не розглядати його клопотання про відкладення розгляду справи, подане ним 30.04.2020 року через канцелярію суду.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Вінницької апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

По справі встановлено наступні обставини:

- 18.09.2007 року між Жмеринською районною державною адміністрацією в особі голови Сахна О.В.(орендодавець) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (орендарі) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 13,5 га, яка знаходиться на території Леляцької сільської ради, строком на 49 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки невстановлена. Орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді в розмірі 135 грн. за рік або 10 грн за 1 га землі. (а.с.10-14 т.1 );

-Даний договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 15.10.2007 року за №040783600007 (а.с.15, 115 т.1);

-розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 05.06.2012 року № 317 скасовано розпорядження голови Жмеринської РДА від 12.09.2007 року № 632 Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на території Леляцької сільської ради (а.с.16 т.1);

-державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки, переданої в оренду на підставі оспорюваного у цій справі правочину, позивачем було здійснено в 2019 році на підставі відповідних наказів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. (а.с. 20, 23, т.1).

-ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 на а.с17 т.1), його спадкоємцями є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.57-58, т.1)

-Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 13,5 га за кадастровим номером 0521083600:05:005:0320, 22.11.2013 року зареєстровано Управлінням держземагенства у Жмеринському районі Вінницької області (а.с.67-69 т.1).

Між сторонами виник спір з приводу визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 19.12.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124 Земельного кодексу України (в редакції від 27.04.2007 року, чинній на час укладення спірного договору), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі"(в редакції від 19.12.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За замістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі", передбачено істотні умови договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не зумовлює його недійсність.

Сторони оспорюваного договору не позбавлені можливості вчинити дії, спрямовані на приведення зазначеного договору у відповідність до вимог закону та визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка передавалась в оренду та укласти додаткову угоду, якою будуть внесені зміни до спірного договору.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку має місце невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства в зв`язку з відсутністю проекту землеустрою на момент його укладення, а всі інші підстави, зазначені позивачем (відсутність нормативно-грошової оцінки, скасування в подальшому розпорядження голови РДА, на підставі якого було передано земельну ділянку в оренду) не є підставами для визнання оспорюваного правочину недійним. Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та зводяться до намагання власного тлумачення положень закону.

Щодо аргументів апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності слід зазначити наступне.

До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами ст.261 Цивільного кодексу України, ч.1 якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Сторонами не заперечується та підтверджено наявною в матеріалах справи копією договору оренди, що укладений 18.09.2007 року між Жмеринською РДА та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 договір оренди землі був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 15.10.2007 року за №040783600007 (а.с.15 т.1).

Саме на державу покладається обов`язок забезпечити стабільність цивільного обороту і допущення помилок органами державної влади не повинні впливати на звуження, припинення чи будь-яке інше втручання в права фізичних і юридичних осіб.

З огляду на статус держави перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що державою не припинялося регулювання державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, вказані повноваження делегувались різним органам, які ставали правонаступниками попередніх установ.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме з моменту державної реєстрації оспорюваного договору державі в особі відповідного органу: на той час Держкомзему (на даний час Держгеокадастру) було відомо про наявність договору оренди та саме з моменту державної реєстрації (15.10.2007 року) слід обчислювати строк позовної давності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд вказав дату 15.10.2006 року як дату коли позивачеві стало відомо про оспорюваний договір, тоді як він був укладений в 2007 році, - не заслуговує на увагу, так як це є очевидною опискою в зазначенні року: 2006 замість правильного 2007 .

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд, вирішуючи даний спір, в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, дав вірну оцінку правовідносинам що виникли, вірно застосував норми матеріального права та провів розгляд справи з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року залишити без змін.

Відновити дію рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк

Повне судове рішення складено 08 травня 2020 року