Постанова

від 23.01.2020 по справі 587/381/15-ц

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року місто Суми

Справа №587/381/15-ц

Номер провадження 22-ц/816/12/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Універбур

відповідачі: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

третя особа: приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Висєканцева Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду цивільну справу № 573/381/15-ц за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Універбур адвоката Маківського О.В. на рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 вересня 2019 року (суддя Черних О.М.), -

в с т а н о в и в :

03 лютого 2015 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Універбур звернувся з позовом у якому з урахуванням уточнень від 07 серпня 2019 року просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які є спадкоємцями прав і обов`язків померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_4 , борг за невиконаним остатнім Договором купівлі - продажу № 7/12/09 від 07 грудня 2009 року у розмірі 604.250, 41 гривень.

Посилаючись на те, що відповідачі зволікають з виконанням передбаченого статтею 1297 Цивільного кодексу (ЦК) України обов`язку звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також просив стягнути на його користь за період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2019 року інфляційні втрати у розмірі 691.927,14 гривень, три відсотки річних за порушення виконання зобов`язання у розмірі 82.861,54 гривень, а всього - 1.379.039 гривень 09 копійок. Окрім того, представник ТОВ Універбур просив покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору (т.2 а.с. 201-206).

Рішенням Сумського районного суді від 10 вересня 2019 року у позові відмовлено за необґрунтованістю заявлених вимог.

В апеляційній скарзі представник ТОВ Універбур - адвокат Маківський О.В., посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення від 10 вересня 2019 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

За доводами апеляційної скарги місцевий суд помилився, коли визнав, що спадкодавець ОСОБА_4 не мав невиконаного боргового зобов`язання перед позивачем за Договором від 07 грудня 2009 року. Обставини погашення заборгованості ОСОБА_4 у справі не доведено, а надана відповідачами розписка від 04 березня 2014 року відсутність такої заборгованості ОСОБА_4 перед ТОВ Універбур не засвідчує. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що заборгованість за Договором від 07 грудня 2009 року мала погашатися шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Універбур , чого ОСОБА_4 за життя не зробив. Видачу і підписання розписки від 04 березня 2014 року, яку виконано шляхом роздруківки тексту певного змісту, директор ТОВ Універбур ОСОБА_5 категорично заперечував. Наданий суду висновок експерта викликає обґрунтовані сумніви щодо його допустимості як доказу, оскільки експериментальні зразки свого підпису ОСОБА_5 експерту не надавав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Самохін А.М., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ Універбур адвокатів Маківського О.В. і Маківського В.О., відповідача ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 - адвоката Самохіна А.М., перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя працював заступником директора ТОВ Універбур (т.1 а.с.17).

07 грудня 2009 року між ТОВ Універбур в особі директора - Сілюченка В.І., як продавцем і ОСОБА_4 , як покупцем, укладений Договір № 7/12/09. Згідно з умовами цього договору ОСОБА_4 за 617.450,40 гривень придбав у продавця виставковий екземпляр будинку щитового. Передача товару покупцю підтверджено Накладною № 447 від 07.12.2009 року, рахунком № 465 від 07.12.2009 року, податковою накладною № 469 від 07.12.2009 року і Актом приймання-передачі (т. 1, а.с. 8-11, 14-16, 237).

30 грудня 2010 року між ТОВ Універбур і ОСОБА_4 укладено Додаткову угоду до Договору № 7/12/09 від 07.12.2009 року. Пункт 3.1 основного договору викладено в новій редакції, відповідно до якої покупець зобов`язується провести оплату за товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом трьох років з моменту передачі товару продавцем покупцю. Крім того, вказаною додатковою угодою викладено в новій редакції пункт 8.1 Договору, яким визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та діє до 31 грудня 2012 року (т.1 а.с.12).

03 грудня 2012 року сторони уклали ще одну Додаткову угоду до Договору № 7/12/09 від 07.12.2009 року у якій зазначили, що станом на 01 грудня 2012 року ОСОБА_4 здійснив розрахунок за отриманий товар в сумі 8.399,99 грн. Оплату здійснено шляхом утримання боргу із заробітної плати. Заборгованість станом на 01.12.2012 року сторони визначили в сумі 609.050,41 грн, а також домовились про наступне:

1. Пункт 3.1. викласти в наступній редакції Борг покупця перед продавцем станом на 01.12.2012 року становить 609050,41 грн. Покупець зобов`язаний провести оплату за товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 01 грудня 2015 року. В рахунок часткової оплати Продавець також проводить щомісячні утримання з заробітної плати покупця в розмірі 300 грн.

2. Пункт 8.1 договору викласти в наступній редакції Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та діє до 31 грудня 2015 року.

3. Дана додаткова угода набирає чинності з 03.12.2012 року і є невід`ємною частиною договору № 7/12/09 від 07.12.2009 року (т.1 а.с.13)

На протязі 2009 - 2014 років було стягнуто з заробітної плати ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу 13.199,99 гривень. Залишок боргу за договором складає 604.250,41 гривень (617450,00 - 13199,99) (т. 1, а.с. 22, 23).

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, із заявами про прийняття якої у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса звернулися: дружина померлого - ОСОБА_1 , а також сини - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 81-102).

27 серпня 2014 року, у встановлений частиною 2 статті 1281 ЦК України строк, директор ТОВ Універбур направив на адресу приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Висєканцевої Т.С. претензію до спадкоємців боржника (т.1 а.с.19) та просив довести до відома відповідачів вимоги ТОВ Універбур про необхідність сплати боргу ОСОБА_4 за Договором № 7/12/09 від 07.12.2009 року у розмірі 604.250,41 гривень.

01 грудня 2014 року приватний нотаріус повідомив позивача про те, що заява-вимога кредитора ТОВ Універбур до спадкоємців по спадковій справі після спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована 28 серпня 2014 року за № 08/02-14 та долучена до спадкової справи, про що спадкоємцям за законом 28 серпня 2014 року приватний нотаріус направив листи-оповіщення. За видачею свідоцтв про право на спадщину спадкоємці не зверталися (т.1 а.с.21).

Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі Договору міни № 2590 від 21.12.2007 року є власником призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку земельної ділянки, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 138-139).

У березні 2015 року ОСОБА_1 зверталася з позовом до ТОВ Універбур про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 7/12/09 від 07.12.2019 року. Рішенням Зарічного районного суду від 18 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Під час розгляду вищевказаної цивільної справи було встановлено, що право власності на нерухоме майно - виготовлений з дерев`яних каркасів житловий будинок по АДРЕСА_1 , з 25 січня 2010 року зареєстроване за ОСОБА_4 ( а.с. 152-157, 164-166).

02 серпня 2018 року у судовому засіданні за клопотанням відповідача ОСОБА_2 до матеріалів справи було долучено копію розписки у якій під виконаним засобами друкарської техніки текстом від руки проставлений підпис. У перекладі з російської на українську мову надрукований текст наступного змісту : Я, ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ), директор ТОВ Універбур отримав від ОСОБА_4 гроші в сумі 640.000 (шістсот сорок тисяч) грн. як оплату за договором купівлі-продажу від 07.12.2009 року № 7/12/09 укладеного між ТОВ Універбур і ОСОБА_6 Претензій не маю. Борг за договором купівлі-продажу від 07.12.2009 року № 7/12/09 сплачено повністю. 04.03.2014 ( т. 2 а.с.118)

У письмових поясненнях від 09.09.2019 року генеральний директор ТОВ Універбур ОСОБА_5 зазначив, що він не отримував від ОСОБА_4 грошові кошти в рахунок повернення боргу за договором 7/12/09 року від 07.12.2019 року. Надану відповідачем розписку ОСОБА_5 не писав, не складав, не готував, свій підпис під зазначеним у розписці текстом не проставляв (т.2 а.с. 239).

Згідно з висновком експертного дослідження від 20 березня 2018 року № 19/119/6-6/2д, проведеного за заявою ОСОБА_2 , досліджувані підписи від імені ОСОБА_5 у двох розписках від 04.03.2014 року про отримання грошових коштів та оплату за договором виконані ОСОБА_5 , відповідно до зразків наданих на дослідження (т. 2., а.с. 243-251).

Відповідно до висновку експерта № 19/119/6-6/29е від 26 квітня 2019 року проведеної за заявою відповідача ОСОБА_2 від 02.04.2019 року почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_5 у розписці від 04.03.2014 року виконаний ОСОБА_5 згідно зразків, наданих на дослідження (т.3 а. с 1-12).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що спадкодавець ОСОБА_4 не мав невиконаного боргового зобов`язання за Договором від 07 грудня 2009 року, оскільки 04 березня 2014 року він повернув директору ТОВ Універбур ОСОБА_5 гроші у розмірі 640.000 гривень. Погашення боргу підтверджено розпискою, яку 04 березня 2014 року видав і підписав директор ТОВ Універбур ОСОБА_5 Зазначену розписку, з урахуванням висновку експертного дослідження № 19/119/6-6/2д від 20 березня 2018 року та висновку експерта № 19/119/6-6/29е від 26 квітня 2019 року, місцевий суд визнав належним, допустимим і достатнім доказом відсутності боргу спадкодавця ОСОБА_4 , що стало підставою для відмови у позові до його спадкоємців.

Апеляційний суд не може погодитися з правильністю такого висновку з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 264 ЦУПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно частиною 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

Виходячи із змісту та характеру заявлених позовних вимог, серед інших, у справі підлягав встановленню та входив до обов`язкового предмету доказування факт існування боргу спадкодавця ОСОБА_4 перед ТОВ Універбур у розмірі 604.250,41 гривень за Договором від 07 грудня 2009 року (з додатковими угодами від 30 грудня 2010 року та 03 грудня 2012 року).

Визнавши встановленими обставини повернення ОСОБА_4 04 березня 2014 року цього боргу, місцевий суд не звернув увагу на те, що за Договором від 07 грудня 2009 року оплату за товар покупець мав провести у безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Універбур до 01 грудня 2015 року (пункт 3.1).

Надану відповідачами 02 серпня 2018 року, тобто після трьох з половиною років після відкриття провадження у справі, розписку від 04 березня 2014 року, суд першої інстанції помилково розцінив у якості беззаперечного доказу, яким підтверджено здійснення спадкодавцем ОСОБА_4 повної оплати за Договором від 07 грудня 2009 року. Перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Універбур , як це визначено умовами Договору від 07 грудня 2009 року ( пункт 3.1), вищевказана розписка не засвідчує, зазначена у її тексті сума не співпадає із сумою заборгованості за договором. Суд першої інстанції не врахував, що директор ТОВ Універбур ОСОБА_5 категорично заперечував факт видачі такої розписки, яка за своєю формою не відповідає звичаям ділового обороту. Експериментальні зразки свого підпису ОСОБА_5 експертам не надавав. Висновок експерта № 19/119/6-6/29е від 26 квітня 2019 року, на який спирався суд першої інстанції, категоричного твердження про належність виконаного у розписці підпису ОСОБА_5 не містить, а лише констатує виконання цього підпису ОСОБА_5 згідно зразків, наданих на дослідження (вільних та умовно-вільних). Висновок експертного дослідження № 19/119/6-6/2д від 20 березня 2018 року має такі ж недоліки щодо повноти проведеного дослідження. Отже, надану відповідачами розписку не можна вважати достовірним доказом у розумінні статті 79 ЦПК України. Повернення ОСОБА_4 боргу за розпискою від 14.03.2019 року у справі не доведено.

Приписами статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених норм матеріального права, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості майна, отриманого спадщину. При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів в порядку задоволення вимог кредитора спадкодавця, у відповідності з правилами частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, доведення обставин щодо обсягу отриманого спадкового майна та його вартості покладено на спадкоємця, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця.

Загальна сума заборгованості спадкоємців - 604.250, 41 гривень знаходиться в межах реальної вартості успадкованого ними майна (житлового будинку, земельної ділянки та частини нежитлового приміщення), а тому підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках по 201.416,80 гривень з кожного на користь ТОВ Універбур .

Б оржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( стаття 625 ЦК України).

Оскільки відповідачі тривалий час оспорювали існування боргу спадкодавця ОСОБА_4 у судовому порядку, про зволікання ними з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України з метою ухилення від погашення цього боргу, стверджувати не можна. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Універбур про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2019 року, задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення ( пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( частина 1 статті 376 ЦПК України).

Отже, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 вересня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ Універбур .

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами необхідно здійснити наступним чином. В суді першої інстанції позивачем сплачено 15.275,83 гривень судового збору, а в суді апеляційної інстанції - 20.685,60 гривень. Позовні вимоги ТОВ Універбур задоволено на 44 % від ціни позову. За таких обставин, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ТОВ Універбур за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 6.721,35 гривень, в суді апеляційної інстанції - 13.652,32 гривень, а всього 20.373, 70 гривень по 6791 гривень 20 копійок з кожного відповідача.

Керуючись статтями 367,374, 376, 382,383, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Універбур - адвоката Маківського О.В. задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 вересня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Універбур задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Універбур (код ЄДРПОУ 34328050) заборгованість спадкодавця - ОСОБА_4 за Договором № 7/12/09 від 07 грудня 2009 року в загальному розмірі 604250 (шістсот чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень 41 копійка, у рівних частках по 201416 (двісті одна тисяча чотириста шістнадцять тисяч) гривень 80 копійок з кожного з відповідачів.

У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2019 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Універбур судові витрати в загальному розмірі 20373 (двадцять тисяч триста сімдесят три) гривень 70 копійок, по 6791 гривень 20 копійок з кожного з відповідачів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 27 січня 2020 року.

Головуючий І.В. Орлов

Судді: О.І.Собина

С.Г.Хвостик