Постанова

від 21.01.2020 по справі 340/620/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 рокуСправа № 340/620/17 пров. № 857/11572/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Шевчук С.М.

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 3 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Шамотайло О.В., м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною відмови щодо виплати одноразової допомоги та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20.11.2017 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховинського відділення Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача щодо виплати одноразової допомоги в розмірі п`ятирічної заробітної плати; зобов`язати відповідача здійснити виплату одноразової допомоги в розмірі п`ятирічної заробітної плати.

05.02.2019 ОСОБА_1 подав доповнення до пояснення, поданого ним 13.12.2018, та просив здійснити йому виплату одноразової допомоги на підставі акту Н-5 та Н-1 та ст.92 Лісового кодексу України в розмірі п`ятирічної заробітної плати, що становить 207 694 грн.12 коп.

09.09.2019 ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення позовних вимог та просив змінити підстави позову з ч.7 ст.92 Лісового кодексу України на ч.8 ст.92 Лісового кодексу України, яка передбачає, що у разі нанесення посадовій особі державної лісової охорони тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків, що не перешкоджають надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

25.09.2019 ОСОБА_1 подав суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 25000,00 грн. моральної шкоди і понесені судові витрати, надавши свій розрахунок останніх

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2019 замінено відповідача у справі - Верховинське відділення Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області на правонаступника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 3 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області щодо виплати одноразової допомоги в розмірі п`ятирічної заробітної плати. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в розмірі 19080,00 грн. В задоволенні решті вимог позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, так як подія мала місце 13.03.2014 під час робочого дня, оскільки позивач прирівнюється до працівника правоохоронного органу.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами внесеними Законом України від 28.12.2014 №77-VІІ, підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Таким чином, відмова у виплаті одноразової соціальної допомоги за вказаних вище обставин є такою, що порушує права позивача.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування під час розрахунку йому одноразової допомоги в розмірі однорічної заробітної плати положень частини 8 статті 92 Лісового кодексу України, то суд першої інстанції зазначає, що згідно вказаної норми Лісового кодексу України у разі нанесення посадовій особі державної лісової охорони тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків, що не перешкоджають надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з наступним стягненням цієї суми з винних осіб. Однак, частину 8 статті 92 Лісового кодексу України виключено на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці №77-VIII від 28.12.2014.

Така зміна законодавства, яка відбулася після настання нещасного випадку потягла за собою відмову позивачу в отриманні виплат.

Суд першої інстанції вважає, що право позивача на отримання вказаних виплат виникло у позивача в момент отримання травми, коли відносно категорії осіб, до яких належить позивач, діяли відповідні гарантії держави. Відтак, зважаючи на гарантії держави, які мав позивач на момент отримання травми, яка в подальшому призвела до виникнення спірних правовідносин, позивач мав всі законні очікування щодо державної гарантії на одержання відповідних виплат. Отже, виходячи з принципу верховенства права, керуючись засадами розумності та співмірності суд першої інстанції дійшов висновку, що є підстави для часткового задоволення позову з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначає, що оскільки норма закону передбачає, що для нарахування розміру одноразової допомоги береться сума всіх грошових виплат за останньою посадою за рік, що передував рокові ушкодження здоров`я, то суд при розрахунку враховує посадовий оклад майстра лісу станом на 13.07.2011 року (становив 1590,00 грн.), оскільки це був рік, який передував отриманню травми (ушкодженню здоров`я), а не рік, який згодом настав і на який помилково посилається позивач, який виходив із розрахунків станом на 21.07.2016 року.

За таких обставин до сплати позивачу належить одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в розмірі 19080,00 грн. (1590,00 грн. х 12 міс.), яка в подальшому повинна бути стягнена з осіб, винних у настанні ушкодження здоров`я позивача.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в зв`язку з їх недоведеністю позивачем.

Також, позивачем не надано жодного документального підтвердження в обґрунтування понесення судових витрат, а надано лише їх розрахунок, а відтак суд не може задовольнити і вказану вимогу в зв`язку з їх недоведеністю позивачем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним, постановленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 3 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, щовідповідач не є належним відповідачем щодо виплати одноразової допомоги в розмірі однорічної заробітної плати згідно Лісового кодексу України за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, так як пункт 1 частини другої статті 10 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №1105) передбачає обов`язок страховика Фонду соціального страхування Украхни виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .Урішенні суд першої інстанції зазначає про виплату одноразов соціальної допомоги згідно Закону України та ст.92 Лісового кодексу України.

Фонд здійснює страхові виплати, які встановлені Законом №1105, виплат згідно Лісового кодексу України Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не здійснював, так як не мав правових підстав, передбачених Законом №1105 для їх виплат.

Апелянт вказує на те, що 17.05.2018 позивач подав до Верховинського відділення Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області заяву про призначення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався 13.03.2014 за час роботи в Державному підприємстві Кутське лісове господарство .25.05.2018 Верховинським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області прийняло постанову про призначення позивачу щомісячних страхових виплат з 29.01.2018, тобто з дати встановлення МСЕК в позивача стійкої втрати професійної працездатності відповідно до вимог Закону №1105 та подачі всіх необхідних документів.14.03.2014 слідчим СВ Косівського ВП ГУ НП відомості про умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090190000078 та розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Розпочате 14.03.2014 кримінальне провадження закрите 28.02.2018 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 та інших осіб складу кримінального правопорушення. 18.07.2016 позивач звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду СС НВ та ПЗ України в Косівському районі Івано-Франківської області з листом, в якому просив надати йому направлення на МСЕК для встановлення відсотка ступеня втрати професійної працездатності. Відділення виконавчої дирекції Фонду СС НВ та ПЗ України Косівському районі Івано-Франківської області листом від 20.07.2018 №230/01-21 відмовило позивачу у наданні такого направлення на МСЕК, оскільки згідно окремої думки члена комісії з повторного спеціального розслідування нещасного випадку страхового експерта з охорони праці Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Косівському районі Івано-Франківської області висновок окремих членів комісії щодо акту за формою Н-1 є безпідставним і цей випадок необхідно вважати непов`язаним з виробництвом. За висновком МСЕК від 26.04.2018 серії АБ №0046627 позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% та 3 група інвалідності, з повторним оглядом 26.04.2019.

Апелянт посилається на те, що частина 2 статті 38 Закону №1105 передбачає обов`язок, в тому числі, робочого органу виконавчі дирекції Фонду соціального страхування України, надати потерпілому направлення на МСЕК, проте відповідачу згідно ст.44 Закону №1105 надано право затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог. Статтею 4 Закону України № 1105 встановлено, що кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України і використовуються тільки за цільовим призначенням.

Апелянт вважає, що посилання суду першої інстанції на норми Лісового кодексу України як на підставу для виплати одноразової допомоги в розмірі однорічної заробітної плати є безпідставні, необгрунтовані та незаконні, страхові виплати за рахунок коштів Фонду виплаті не підлягають. Відтак, суд першої інстанції прийняв рішення, яке унеможливлює його виконання.

Крім того, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме: статті 47 КАС України, згідно якої позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з лютого місяця 1993 року працював лісником в Кутському лісокомбінаті, а 13.07.2011 року його було переведено на посаду майстра лісу Березівського лісництва ДП Кутське лісове господарство , що підтверджується копією трудової книжки.

05.04.2014 ОСОБА_1 звернувся із заявою до прокуратури Івано-Франківської області, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Івано- Франківській області, Територіального управління Держгірпром нагляду в Івано-Франківській області, в якій прсив оформити акт про нещасний випадок на виробництві та відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду (а.с.9 т. 1).

Відповідно до звернень ОСОБА_1 було розпочате спеціальне розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався з ним 13.03.2014 в приміщені ДП Кутське лісове господарство .

Згідно акта повторного спеціального розслідування нещасного випадку (відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015), затвердженого начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області 01.07.2016, складеного 22.06.2016 за формою Н-5, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обв`язків так, як подія мала місце 13.03.2014 під час робочого дня.

27.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу ДФСС в Косівському районі із заявою про призначення йому страхових виплат та одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

21.08.2017 ОСОБА_1 повторно звернувся до Начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Івано-Франківській області про надання йому одноразової допомоги на підставі актів Н-5 та Н-1 та згідно ст.92 Лісового кодексу України та ст.34 ЗУ Про загальнообов`язкове страхування (а.с.34 т.1).

Зі змісту довідки від 21.07.2019 року №01-3/310, виданої Державним підприємством Кутське лісове господарство Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України видно, що ОСОБА_1 дійсно працював з 02.07.1999 (наказ №211-к від 02.07.1999) лісником Березівського лісництва. З 13.07.2011(наказ №49-к від 13.07.2011) переведений майстром лісу цього ж лісництва, а з 14.03.2013 по 11.03.2014 (наказ №74-к/в) перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (а.с.38 т.1).

Згідно листа відділення виконавчої дирекції Фонду в Косівському районі Івано-Франківської області від 07.12.2016 №397/01-21, ОСОБА_1 18.07.2016 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Косівському районі Івано-Франківської області з листом, в якому просив надати йому направлення на МСЕК для встановлення відсотка ступеня втрати професійної працездатності. Однак, ОСОБА_1 було відмовлено надати направлення на МСЕК і запропоновано звернутись за направленням на підприємство згідно з п.2 ст.38 Закону України Про загальнообов`язкове соціальне страхування . 27.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду з проханням призначити йому страхові виплати та одноразову матеріальну допомогу, однак 18.08.2016 року йому була направлена відповідь за №256/01-21, що відповідно до ст.42 Закону Україи Про загальнообов`язкове соціальне страхування Фонд проводить одноразову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, встановленої висновком МСЕК (а.с.44-45 т.1).

Зі змісту довідки, виданої виконкомом Лючківської сільської Ради Косівського району Івано-Франківської області, від 04.10.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 ніде не працює, та на його утриманні є троє неповнолітніх дітей.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.07.2017 визнано протиправною бездіяльність відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Косівському районі та зобов`язано надати ОСОБА_1 при наявності підтверджуючих документів направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.07.2017 змінено, виключено з абзацу другого резолютивної частини постанови слова: при наявності підтверджуючих документів , у решті постанову залишено без змін.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 26.04.2018 серії АБ №1096700 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності, з повторним оглядом 29.01.2019.

Відповідно до ст.1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Стаття 4 Основ до видів загальнообов`язкового державного соціального страхування відносить страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ч.1 ст.26 Основ до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать, зокрема, нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про охорону праці відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності .

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності № 1105 від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105- XIV).

Згідно п.1 ч.1 ст.18 Закону №1105-XIV обов`язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Статтею 36 Закону №1105-XIV передбачено, що сраховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України Про охорону праці .

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Встановлено, що згідно акта повторного спеціального розслідування нещасного випадку (відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015), затвердженого начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області 01.07.2016, складеного 22.06.2016 за формою Н-5, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обв`язків так, як подія мала місце 13.03.2014 під час робочого дня.

Відповідно до ч.8 ст.92 Лісового кодексу України, в редакції, чинній на момент отримання позивачем травми, у разі нанесення посадовій особі державної лісової охорони тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків, що не перешкоджають надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Таким, чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про наявність у позивача права на отримання одноразової допомоги в розмірі однорічної заробітної плати.

З огляду на викладене, право позивача на отримання цих виплат підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову допомогу в розмірі однорічної заробітної плати.

Щодо заяви про збільшення позовних вимог, поданої ОСОБА_1 до суду 25.09.2019, про стягнення з відповідача 25000,00 грн. моральної шкоди суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно вимог частини 1 ст.47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 204 КАС України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З аналізу вказаних норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 25000,00 грн. моральної шкоди, подану 25.09.2019, необхідно залишити без розгляду, оскільки така подана після закінчення встановленого строку на подачу такої.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 3 жовтня 2019 року у справі №340/620/17 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною відмови щодо виплати одноразової допомоги та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області щодо виплати одноразової допомоги в розмірі однорічної заробітної плати.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу в розмірі однорічної заробітної плати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в сумі 25 000 грн. залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 27.01.2020.