Постанова

від 22.01.2020 по справі 288/1856/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1856/18 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №288/1856/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області, ухвалене 27 вересня 2019 року суддею Рудником М.І. у смт. Попільня,

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом у якому, з урахуванням заяви від 03.04.2019 (а.с. 103, 104-107), просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що спадкодавець не був його родичем та з ним постійно не проживав. Про наявність заповіту та смерть ОСОБА_4 йому не було відомо. У вересні 2018 року заповіт складений на його користь ОСОБА_4 він отримав від свого батька і відразу звернувся до нотаріуса, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із пропуском строку прийняття спадщини. Вважає, що незнання ним про наявність заповіту та про смерть спадкодавця є поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини, що є підставою для визначення йому у відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини. Крім того, вказав, що нотаріус не вчинив жодної дії для повідомлення його як спадкоємця за заповітом про відкриття спадщини.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2019 року Корнинську селищну раду Попільнянського району Житомирської області як неналежного відповідача замінено на належних відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є спадкоємцями за законом та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 (а.с.109-110).

Рішенням цього суду від 27 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вирішити питання розподілу судових витрат.

На їх думку, суд дійшов помилкового висновку про поважність причин пропуску строку встановленого законом для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про існування заповіту, який був гарантією оформлення у майбутньому продажу, належної ОСОБА_4 земельної ділянки після скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Вказали, що обставини обізнаності позивача про існування заповіту підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , показанням яких суд не надав належної оцінки. Крім того, суд безпідставно відмовив у витребуванні та долученні доказів щодо телефонної розмови між ОСОБА_2 та позивачем, яка підтверджує обізнаність останнього про існування заповіту.

У відзиві ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, посилаючись на її безпідставність.

У судовому засіданні ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах ОСОБА_3 , апеляційну скаргу підтримала. Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Так, за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї правової норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2017 ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів належну йому земельну ділянку площею 4,0332 га, що знаходиться за адресою: Сущанська сільська рада Попільнянського району Житомирської області, кадастрові номери 1824787000:01:000:0263, 1824787000:01:000:0485, ОСОБА_1 Вказаний заповіт посвідчено нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Пилипчуком А.Я. (а. с. 6, 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а. с. 5).

14.09.2018 ОСОБА_1 , який не проживав із спадкодавцем, звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Цього ж числа нотаріус відмовив йому у вчиненні даної нотаріальної дії у зв`язку із тим, що спадкоємець протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця не подав заяву про прийняття спадщини (а.с. 9).

Також матеріали справи свідчать про те, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 45, 45 зв.). Спадкова справа щодо майна померлого заведена 03.07.2018, а 19.07.2018 нотаріус отримав заповіт від 29.05.2017 (а.с. 84-96). Проте, матеріали спадкової справи, копії документів якої містяться у цивільній справі, не містять доказів того, що після встановлення наявності заповіту спадкодавця, нотаріусом відповідно до ст. 63 Закону України Про нотаріат вчинялися дії для повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини, чи виклик останнього, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач не проживав із спадкодавцем, не знав про його смерть і наявність заповіту, а нотаріусом не було вчинено дій для повідомлення спадкоємця про наявність заповіту. Зазначені причини пропуску строку прийняття спадщини суд визнав поважними як такі, що перешкоджали йому звернутись до нотаріуса із відповідною заявою у встановлений законом шестимісячний строк.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, оскільки він відповідає нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, узгоджується із дослідженими судом доказами та встановленими обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Окрім того, показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо можливої обізнаності ОСОБА_1 про наявність складеного на його ім`я заповіту, не спростовують наданих позивачем доказів щодо поважності причин пропуску строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Водночас обставини про обізнаність особи про наявність складеного на її користь заповіту, за відсутності будь-яких письмових доказів, показаннями лише свідків доводитись не можуть.

Тому, посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ту обставину, що показання зазначених свідків підтверджують те, що позивач їздив до нотаріальної контори у смт.Попільня разом із спадкодавцем і не міг не знати, що на його ім`я складений заповіт на цінне майно, ґрунтуються на припущеннях.

ОСОБА_1 у суді не визнавав обставину обізнаності про існування заповіту, а надані ОСОБА_2 аудіозапис її розмови з позивачем та стенограма такої розмови не можуть бути враховані при вирішенні спору, як допустимі докази, оскільки отримані із порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, відповідачами належних, допустимих та достатніх доказів на спростування обставин необізнаності ОСОБА_1 про наявність складеного на його ім`я заповіту суду не надано. Тому суд, встановивши, що позивач був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, нотаріусом не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17.

Доводи апеляційної скарги про виготовлення судом вступної та резолютивної частини рішення за 10 хвилин не вказують на упередженість суду при вирішенні даного спору.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність рішення суду не впливають.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 27 січня 2020 року.