Постанова

від 02.09.2020 по справі 288/1856/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 288/1856/18

провадження №61-3987св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2019 року у складі судді Рудника М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області про визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2019 року Корнинську селищну раду Попільнянського району Житомирської області, як неналежного відповідача, замінено на належних відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є спадкоємцями за законом та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 .

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що 29 травня 2017 року ОСОБА_4 на його користь було складено заповіт на належну спадкодавцеві земельну ділянку площею 4,0332 га, яка занаходиться за адресою: Сущанська сільська рада, Попільнянський район, Житомирська область.

Вказував, що ОСОБА_4 не був його родичем та з ним постійно не проживав. Про наявність заповіту та смерть ОСОБА_4 йому відомо не було. У вересні 2018 року він отримав заповіт від свого батька і відразу звернувся до нотаріуса, проте, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Вважав, що незнання ним про наявність заповіту та про смерть спадкодавця є поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини, що є підставою для визначення йому відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини. Крім того, вказав, що нотаріус не вчинив жодної дії для повідомлення його як спадкоємця за заповітом про відкриття спадщини.

Наголошував, що пропущений ним шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, так як строк закінчився - 17 липня 2018 року, а з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини він звернувся - 12 вересня 2018 року.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивоване тим, що позивач не проживав зі спадкодавцем, не знав про його смерть і наявність складеного на його ім`я заповіту, а нотаріусом не було вчинено дій для повідомлення спадкоємця про наявність заповіту. Зазначені причини пропуску строку прийняття спадщини суд визнав поважними як такі, що перешкоджали йому звернутися до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом шестимісячний строк.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , залишено без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2019 року без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення районного суду є законним, оскільки до спірних правовідносин судом правильно застосовано норми права.

Апеляційний суд зазначив, що відповідачами належних, допустимих та достатніх доказів на спростування обставин необізнаності ОСОБА_1 про наявність складеного на його ім`я заповіту суду не надано. Отже, районний суд дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому апеляційний суд вважав, що надані ОСОБА_2 аудіозапис її розмови з позивачем та стенограма такої розмови не можуть бути враховані при вирішенні спору, як допустимі докази, оскільки отримані із порушенням порядку, встановленого законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги відсутність у позивача об`єктивних перешкод для своєчасного прийняття спадщини. При цьому суди безпідставно визнали належними, допустимими та достатніми доказами причини пропуску строку для прийняття спадщини - усні твердження позивача щодо його необізнаності про смерть спадкодавця та заповіт, які спростовуються іншими доказами у справі.

Стверджує, що матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а судами безпідставно не взято до уваги показання свідків.

Крім того, посилається на те, що суди попередніх інстанцій, покладаючи на нього сплату судового збору, не взяли до уваги той факт, що він є учасником бойових дій та інвалідом війни 3-ї групи і, відповідно, звільнений від сплати судового збору.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 червня 2011 року ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 4.0332 га, розташована в с. Сущанка Сущанська сільська рада, ділянка № НОМЕР_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 063115 від 29 жовтня 2004 року (том 1, а. с. 7).

29 травня 2017 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, а саме - належну йому на праві власності земельну ділянку площею 4.0332 га, що знаходиться за адресою: Сущанська сільська рада, Попільнянський район, Житомирська область, кадастрові номери: 1824787000:01:000:0263, 1824787000:01:000:0485 заповів - ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом посвідченим Пилипчуком А. Я., нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу житомирської області (том 1, а. с. 6).

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 26 січня 2018 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сущанка Попільнянського району Житомирської області, про що Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області складено актовий запис № 19 (том 1, а. с. 5).

03 липня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується спадковою справою № 381/18 (том 1, а. с. 43-81, 83-97).

12 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 (том 1, а. с. 61).

14 вересня 2018 року за вих. № 3214/02-31 завідувачем Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно з якою ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії: видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ним не надано документи, що підтверджують прийняття спадщини після спадкодавця, та у зв`язку із пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини (том 1, а. с. 9, 61 (зворот)).

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 26 грудня 2018 року, Чотирнадцятою київської державною нотаріальною конторою 03 липня 2018 року заведено спадкову справу № 381/2018 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (том 1, а. с. 8).

29 січня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_4 по 1/2 частці кожному на земельну ділянку площею 6.6482 га, яка розташована на території Лучинської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, кадастровий номер 1824783600:03:000:0090 (том 1, а. с. 69-78, 90, 93-95).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди попередніх інстанцій належно не дослідили зібрані у справі докази. Крім того зазначає про те, що районний суд, розподіляючи судові витрати у справі, не взяв до уваги той факт, що він є інвалідом другої групи, тому звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України Про судовий збір (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особам додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що наведені позивачем підстави пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними. Зокрема, посилання позивача на те, що позивач не проживав зі спадкодавцем, не знав про його смерть і наявність складеного на його ім`я заповіту, а нотаріусом не було вчинено дій для повідомлення спадкоємця про наявність заповіту.

Ухваливши рішення про задоволення позову, суди встановили, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних та об`єктивних причин, оскільки він не є родичем померлого ОСОБА_4 , мешкав окремо від спадкодавця, будь-яких відносин із ним не підтримував та не знав про складений на його ім`я заповіт.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що суди попередніх інстанцій із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.

Крім того, відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Отже, ухваливши рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій встановили, що нотаріус не вчинив дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснив його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця ОСОБА_4 .

При цьому, вирішуючи спір у цій справі судами обґрунтовано враховано свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримано принцип пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Доводи касаційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, колегія суддів відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які не суперечать висновкам Верховного Суду України про підстави встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Поважність причин пропуску строку встановлюється окремо у кожній справі на підставі поданих сторонами доказів.

Пунктом 13 статті 5 Закону України Про судовий збір передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Посилання касаційної скарги на відсутність підстав для стягнення із заявника судового збору у розмірі 352,50 грн колегія суддів відхиляє, оскільки позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не пов`язаний з порушенням прав ОСОБА_3 як учасника бойових дій.

При цьому вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк