Постанова

від 20.01.2020 по справі 918/426/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Справа № 918/426/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської обласної ради на рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 р. у справі №918/426/19 (суддя Пашкевич І.О., повний текст рішення складено 04.11.2019р)

за позовом Рівненської обласної ради

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Н"

відповідача-2 регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

третя особа - 1 Державне агентство автомобільних доріг України

третя особа - 2 Фонд державного майна України

третя особа - 3 Служба автомобільних доріг у Рівненській області

третя особа - 4 Державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірина Сергіївна

за участю третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

третя особа - 5 Рівненська обласна державна адміністрація

про визнання майнових прав, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації та договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації

за участю представників сторін:

позивача - Навроцького Е.А.,

відповідача 1 - Януля В.С., Нікольченка Б.Б.,

відповідача 2- Паски В.В.,

третьої особи 1- Цимбалюк О.П.,

третьої особи 2- Паски В.В.,

третьої особи 3 - Цимбалюк О.П.,

третьої особи 4 - не з`явився,

третьої особи 5 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 р. (повний текст рішення складено 04.11.2019) у справі №918/426/19 у задоволенні позову Рівненської обласної ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Н" та до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання майнових прав, визнання недійсним результатів приватизації об`єкта малої приватизації та договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що судом не можуть бути прийняті надані позивачем рішення Ради та розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації в якості доказів, які підтверджують створення Радою (участь у створенні) Об`єкта, оскільки останні вказують лише на заплановані напрями використання коштів виділених на такі цілі. Фактичні докази, що могли б свідчити про безпосередню участь Ради у створенні об`єкта в матеріалах справи відсутні.

Аудиторські висновки надані позивачем також, на думку суду, не підтверджують безпосереднє використання Радою коштів на будівництво об`єкта, оскільки з останніх не вбачається дослідження аудиторами первинних документів з цього приводу. Висновки аудиторських установ, згідно наданих документів (том 1, а.с. 80-84) ґрунтуються на наведених вище рішеннях Ради та розпорядженні голови Рівненської обласної державної адміністрації. Також, відповідно до зазначеного у висновках "аудитор не несе відповідальності за достовірність даних наданих аудитором під час виконання погоджених процедур. Обов`язком аудиторів є висловлення думки стосовно інформації, отриманої під час виконання завдання" (том 1, а.с. 83, зворот).

Так само, не є належним доказом лист Рівненського ОБТІ №57 від 13.02.2019, в якому йдеться про те, що будівництво Об`єкту у 2001-2004 профінансовано за рахунок коштів обласного бюджету - 26%, оскільки з листа не вбачається на підставі яких документів вказане комунальне підприємство дійшло таких висновків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, що на будівництво спірно об`єкта протягом 2001-2004 років виділялись кошти, зокрема, з обласного бюджету в сумі 2 565 000 гривень 20 копійок. При цьому посилається на розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 04 квітня 2001 року №228 "Про затвердження титульних списків будов на 2001 рік", рішення Ради від 10 січня 2002 року №318 "Про обласний бюджет на 2002 рік", рішення Ради від 21 листопада 2003 року №268 "Про затвердження напрямів використання обласного територіального дорожнього фонду, який є складовою частиною спеціальних коштів обласного бюджету", рішення Ради від 18 грудня 2003 року №285 "Про затвердження напрямів використання коштів спеціального фонду обласного бюджету на 2004 рік" та рішення Ради від 17 червня 2004 року №374 "Про внесення доповнення до рішення обласної ради від 18.12.2003 №285 "Про затвердження напрямів використання коштів спеціального фонду обласного бюджету на 2004 рік"; аудиторський висновок про суму витрат, пов`язаних з незавершеним будівництвом "Комплексу дорожнього сервісу" Служби автомобільних доріг у Рівненській області від 25.01.2006, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю - аудиторською фірмою "АРІЇ-АУДИТ"; звіт незалежного аудитора щодо погоджених процедур дослідження незавершеного будівництва об`єкта "Комплекс дорожнього сервісу", за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108, виконаного аудиторською фірмою "Веріф-Аудит" у період з 15.08.2018 по 15.09.2018.

Апелянт вказує, що оскільки на будівництво спірного об`єкта згідно з відповідними актами Рівненської обласної державної адміністрації та Рівненської обласної ради були виділені кошти з обласного бюджету в розмірі 2 565 000 гривень 20 копійок, Рада вважає обґрунтованою позицію щодо участі територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області в особі обласної ради в створенні комплексу дорожнього сервісу, що є підставою для набуття права комунальної власності відповідно до частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та визнання майнових прав за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради у розмірі 26 відсотків (26/100 частин) на комплекс дорожнього сервісу.

Оскільки територіальним громадам сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради належать майнові права у розмірі 26 відсотків (26/100 частин) спірно об`єкта, тому результати приватизації даного об`єкта, оформленого протоколом про результати електронного аукціону №11А-Р8-2019-03-17-000006-2 від 02.04.2019 та затвердженого наказом відповідача 2 від 08.04.2019 №175, суперечать нормам Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", зокрема частини 1 статті 4, частини 5 статті 7, частини 1 статті 10 частини 4 статті 11, а тому є недійсними. Крім того, вказує, що Рівненська обласна рада не приймала жодних рішень, визначених Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо приватизації згаданого об`єкта незавершеного будівництва.

Також апелянт зазначає, що під час підписання оскаржуваного договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації набувач права власності був освідомлений, що купує вказане майно за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати. А тому висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Транс-Н" є добросовісним відповідачем не узгоджується з положеннями ст. 388 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Н" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Служба автомобільних доріг у Рівненській області також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначила що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Фонд державного майна України надав суду письмові заперечення з приводу доводів наведених в апеляційній скарзі, в яких просить апеляційну скаргу Рівненської обласної ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області у справі №918/426/19 від 24.10.2019 року - без змін.

Держане агентство автомобільних доріг України надало суду письмові пояснення, в яких зазначило зокрема, що доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому вказане рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, об`єкт незавершеного будівництва, законсервований об`єкт - комплекс дорожнього сервісу, який розміщений за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108 (надалі за текстом - Об`єкт), та перебував на балансі Служби автомобільних доріг у Рівненській області, був включений в перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 (том 1, а.с. 38-45).

До переліку об`єкта малої приватизації - комплекс дорожнього сервісу, який розміщений за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108, входить: готель "літ. А-4" (процент готовності - 46%); кафе "літ. Б-4" (процент готовності - 60%); прохідна №1 з перехідною галереєю "літ. В1" (процент готовності - 60%); прохідна №2 "літ. П" (процент готовності - 100%); ЦТП і прохідна "літ. ДГ" (процент готовності - 85%); трансформаторна підстанція "літ. Е1" (процент готовності - 100%); каналізаційно-насосна станція "літ. Є-1" (процент готовності - 70%); котеджі (блок з 4-х будинків) "літ. Ж1" (процент готовності - 98%); водонасосна станція "літ. З1" (процент готовності - 40%); адміністративно-побутовий корпус з даховою котельнею та сауною, станція техобслуговування легкових автомобілів, станція техобслуговування вантажних автомобілів, крита стоянка автомобілів, приміщення для зберігання автомобілів "літ. И2" (процент готовності 70/50/50/90/90%); виробничий цех (цех переробки) "літ. 1-1" (процент готовності 10%); очисні споруди "літ. ЙІ" (процент готовності - 85%); залізобетонна стінка №5; залізобетонний відстійник №6; підпірна стінка № 1; тенісний корт №2; огорожа №3, №7, №8; відкритий басейн №4; замощення №10, №11, №12.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо Об`єкта (том 1, а.с. 50) 23.01.2018 було зареєстровано право державної власності за Державою Україна в особі Державного агентства автомобільних доріг України, номер запису 24559025, дата та час державної реєстрації 23.01.2018 16:17:32.

Відповідно до опублікованої інформації на веб-сайті zakupki.prom.ua Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській області 02 квітня 2019 року було проведено електронний аукціон №UA-РS-2019-03-17-000006-2, де об`єкт незавершеного будівництва, законсервований об`єкт - комплекс дорожнього сервісу, який розміщений за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108, та перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Рівненській області було продано за 12 500 000 (дванадцять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень 01 копійку, а переможцем аукціону стало товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Н" (копія протоколу з електронної торгової системи zakupki.prom.ua том 1, а.с. 46).

19 квітня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Н" було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності - об`єкт незавершеного будівництва - комплекс дорожнього сервісу за адресою: 33000, Рівненська область, м. Рівне, вул. Київська, 108, балансоутримувач - Служба автомобільних доріг у Рівненській області, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Січовою Т.І. та зареєстровано в реєстрі за №441 (том 1, а.с. 49).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків встановлені у статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно до частини першої цієї статті цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Водночас відповідно до частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник (у тому числі і співвласник) майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності слід враховувати, що судове рішення про таке визнання не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна , яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на нерухоме майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує об`єкт нерухомого майна, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на цей об`єкт, у особи, яка заявила вимоги щодо нього.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України , за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Одночасно частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177 - 179, 182 цього Кодексу, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно, як об`єкт цивільних прав, виникає з моменту його державної реєстрації.

Що стосується об`єкта незавершеного будівництва, то за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України він за своєю суттю є сукупністю будівельних матеріалів, які також є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво). З метою отримання можливості укладення цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, застави тощо) щодо такого майна (сукупності будівельних матеріалів), тобто можливості набути відповідні цивільні права та обов`язки власника майна, забудовник вправі, до завершення будівництва та досягнення його кінцевої мети у вигляді створення нерухомого майна, здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, надавши органу державної реєстрації визначений законодавством перелік документів.

Однак матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували юридичний факт виникнення у позивача права комунальної власності на об`єкт - комплекс дорожнього сервісу, який розміщений за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108.

Доводи апелянта про те, що розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 04 квітня 2001 року №228 "Про затвердження титульних списків будов на 2001 рік" (том 1, а.с. 54-55), рішення Ради від 10 січня 2002 року №318 "Про обласний бюджет на 2002 рік" (том 1, а.с. 56-74), рішення Ради від 21 листопада 2003 року №268 "Про затвердження напрямів використання обласного територіального дорожнього фонду, який є складовою частиною спеціальних коштів обласного бюджету" (том 1, а.с. 75-76), рішення Ради від 18 грудня 2003 року №285 "Про затвердження напрямів використання коштів спеціального фонду обласного бюджету на 2004 рік" та рішення від 17 червня 2004 року №374 "Про внесення доповнення до рішення обласної ради від 18.12.2003 №285 "Про затвердження напрямів використання коштів спеціального фонду обласного бюджету на 2004 рік" (т. 1, а.с. 77-79) підтверджують створення позивачем (участь у створенні) вищевказаного об`єкта, не відповідають дійсності, оскільки наведені документи вказують лише на заплановані напрями використання коштів виділених на такі цілі та, при цьому, первинні бухгалтерські документи, що могли б свідчити про безпосередню участь позивача у створенні об`єкта в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що використання позивачем коштів на будівництво комплексу дорожнього сервісу підтверджується наявним в матеріалах справи аудиторським висновком (т.1, а.с. 80-84), оцінюється судом апеляційної інстанції критично, оскільки зі змісту вказаного висновку не вбачається дослідження аудиторами первинних документів з цього приводу. Висновки аудиторських установ, згідно наданих документів ґрунтуються на наведених вище рішеннях Рівненської обласної ради та розпорядженні голови Рівненської обласної державної адміністрації. Також, відповідно до зазначеного у висновках "аудитор не несе відповідальності за достовірність даних наданих аудитором під час виконання погоджених процедур. Обов`язком аудиторів є висловлення думки стосовно інформації, отриманої під час виконання завдання" (том 1, а.с. 83, зворот).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист Рівненського ОБТІ №57 від 13.02.2019, в якому зазначено, що будівництво об`єкту - комплексу дорожнього сервісу, у 2001-2004 профінансовано за рахунок коштів обласного бюджету - 26%, також не є належним доказом у справі, оскільки за відсутності первинних бухгалтерських документів, з вказаного листа не вбачається на підставі чого саме комунальне підприємство дійшло наведених висновків.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що об`єкт - комплекс дорожнього сервісу, який розміщений за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108, частково (на 26 %) належить до комунальної власності.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації та договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вимоги є похідними та можуть розглядатись у разі визнання права власності (визнання майнових прав) за позивачем на об`єкт - комплекс дорожнього сервісу.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів включення спірного майна до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, та перебування вказаного об`єкту у комунальній власності, а також не доведено під час розгляду даної справи, що спірний об`єкт частково (на 26 %) належить до комунальної власності.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що спірний об`єкт включений до переліку об`єктів малої приватизації згідно наказу Фонду державного майна України від 27 грудня 2018 року № 1637, зазначений наказ є чинним.

На момент приватизації, проведення оспорюваного аукціону та укладення договору купівлі-продажу від 19.04.2019 року власником спірного об`єкту була держава. У зв`язку з включенням спірного майна до об`єктів, що підлягають приватизації, повноваження щодо розпорядження цим майном від імені держави здійснювалося Фондом державного майна України. Рівненська обласна рада, в свою чергу, не мала будь-яких прав на таке майно, останнє не перебувало в комунальній власності, відтак, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що посилання позивача на необхідність прийняття ним рішення про приватизацію зазначеного об`єкту та про відсутність повноважень на прийняття рішення про приватизацію та проведення приватизація Фондом державного майна України є безпідставними. Також, з огляду на вищенаведене, необґрунтованим є твердження апелянта та позивача у справі, що майно вилучалося із комунальної власності без згоди уповноваженого органу територіальної громади.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Дана норма Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає умови оформлення угод приватизації.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що з наявних у справі матеріалів не вбачає наявність майнового права Рівненської обласної ради на об`єкт - комплекс дорожнього сервісу, який розміщений за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108., враховуючи приписи статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ст. ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що похідні вимоги в даній справі про визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації та договору купівлі-продажу не підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 р., серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 р. у справі №918/426/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Рівненської обласної ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" січня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.