Рішення

від 27.01.2020 по справі 904/5615/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5615/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовської К.В., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" смт. Васильківка, Васильківський район, Дніпропетровська область

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (КЕВ Дніпро), м. Дніпро

про стягнення заборгованості, пені, річних відсотків та втрат від інфляції в розмірі 284 848,23 грн. за надані послуги з постачання теплової енергії.

Представники:

Від позивача не з`явився

Від відповідача Хмара О.О. - представник

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (КЕВ Дніпро) про стягнення заборгованості, пені, річних відсотків та втрат від інфляції в розмірі 284 848,23 грн. за надані послуги з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, в частині оплати спожитих відповідачем послуг з постачання теплової енергії за період з 01.01.2019 по 30.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

28.12.2019 відповідач надав до суду відзив на позов в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, та зазначає, що належних доказів отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії без договору позивачем не надано. Наявність позадоговірних відносин позивачем не доведено.

Також відповідач вказує на те, що висновок позивача про те, що підставою зобов`язання по сплаті наданих послуг без договору є Закон України "Про житлово-комунальні послуги" є хибним. Доказів відмови відповідача від укладення відповідного договору позивачем не надано. Крім того, відповідач вказує на те, що помилковим є твердження позивача, що підставою виникнення зобов`язання сплатити заборгованість за надані послуги у сумі 240 855,53 грн. є узгоджені дії сторін. Наявність у позивача технічної можливості надавати послуги з теплопостачання на об`єкт відповідача, та визначення рішенням Дніпропетровської обласної ради № 144-7VІІ від 02.12.2016 позивача єдиним виконавцем послуг для бюджетних установ, не тотожне узгодженим діям сторін або згоді відповідача на отримання таких послуг та не є підставою виникнення зобов`язання по їх оплати.

У відзиві на позов відповідач звертає увагу на те, що бюджетні асигнування на послуги з постачання теплової енергії на об`єкт, розташований за адресою: вул. Дніпровська, 31, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області на період січень-квітень 2019 року не встановлювались, що підтверджується відсутністю в електронній системі закупівель оголошень відповідача про проведення процедури закупівлі.

Відповідач стверджує, що він не мав потреби в послугах з теплопостачання, не вчиняв будь-яких дій (розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій) для замовлення та отримання послуг з постачання теплової енергії на об`єкт, розташований за адресою: вул. Дніпровська, 31 м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області та не отримував такі послуги без договору в період з 01.01.2019 по 30.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2020 призначено судове засідання на 21.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 призначено судове засідання на 27.01.2020.

27.01.2020 представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 27.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення факту споживання відповідачем теплової енергії, встановлення факту оплати відповідачем спожитого обсягу теплової енергії в заявлений позивачем період та обґрунтованість нарахування штрафних санкцій.

Згідно зі Статутом та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ДП Васильківкатеплоенерго КП Дніпротеплоенерго ДОР є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (КВЄД 35.30).

Відповідно до п. 6 рішення Дніпропетровської обласної ради № 144-7/УП від 02.12.2016 ДП Васильківкатеплоенерго КП Дніпротеплоенерго ДОР визначено з технічних причин єдиним виконавцем послуг з централізованого опалення й гарячого водопостачання для бюджетних закладів, до яких відноситься Відповідач.

Згідно з п. 22 рішення Дніпропетровської обласної ради № 389-14/УІІ від 19.10.2018 для ДП Васильківкатеплоенерго КП Дніпротеплоенерго ДОР і додатком 18 до цього рішення до 01.03.2019 установлена вартість гігакалорії теплової енергії для надання послуг бюджетним закладам в розмірі 3 084.35 грн., з яких: 2 966,70 грн. - виробництво теплової енергії; 90,45 грн. - транспортування теплоенергії; 27,20- постачання теплоенергії.

Відповідно до п. 16 рішення Дніпропетровської обласної ради № 461-16/УІІ від 22.02.2019 для ДП Васильківкатеплоенерго КП Дніпротеплоенерго ДОР і додатком 18 до цього рішення з 01.03.2019 установлена вартість гігакалорії теплової енергії для надання послуг бюджетним закладам в розмірі 3 084.35 грн., з яких: 2886,21 грн. - виробництво теплової енергії; 92,01 грн. - транспортування теплоенергії; 20,70 - постачання теплоенергії.

Відповідач є державною установою, фінансування діяльності якої здійснюється з державного бюджету та є балансоутримувачем адміністративних будівель, розташованих за адресою: вул. Дніпровська, 31, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області, і споживачем послуг з постачання теплової енергії за вказаною адресою, які без договору надаються йому позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.01.2019 по 30.04.2019 позивач здійснив постачання, а відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 240 855,53 грн., що підтверджується:

- актом виконаних робіт (наданих послуг) №144 від 04.02.2019 на суму 98 933,62 грн. (а.с. 58);

- актом виконаних робіт (наданих послуг) №204 від 04.03.2019 на суму 71 063,42 грн. (а.с. 59);

- актом виконаних робіт (наданих послуг) №302 від 04.04.2019 на суму 58 550,92 грн. (а.с. 60);

- актом виконаних робіт (наданих послуг) №384 від 30.04.2019 на суму 12 307,57 грн. (а.с. 61).

Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та застережень.

У вищевказаних актах міститься посилання на договір №191, проте за стверджуваннями обох сторін будь-який договір купівлі-продажу теплової енергії у формі єдиного документу між сторонами не укладався, а посилання на нього в Актах виконаних робіт (наданих послуг) є помилковими.

На оплату спожитої теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 240 855,53 грн. (а.с.58-61).

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідач спожиту теплову енергію не оплатив, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 240 855,53 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Також, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 033,10 грн., 3% річних на суму 3 263,00 грн. та втрати від інфляції в розмірі 2 696,60 грн.

Відповідач позов не визнає з підстав не укладення між сторонами правочину на постачання теплової енергії та відповідно відсутності обов`язку щодо її оплати.

На час розгляду справи доказів оплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до загальноприйнятого визначення, теплова енергія - енергія руху атомів, молекул або інших частинок, з яких складається тіло. Теплова енергія може виділятися завдяки хімічним та ядерним реакціям, механічним взаємодіям. Виходячи з положень статей 177, 179 ЦК України, статті 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія є матеріальним благом (товарною продукцією), яке отримує споживач від надавача послуг і важливою ознакою якого (завдяки якій таке благо є об`єктом цивільних прав) є здатність задовольняти ті чи інші потреби людей. Враховуючи положення статті 1 Закону України "Про теплопостачання", послугою є не теплова енергія, а постачання теплової енергії.

В розумінні Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Суд звертає увагу, що укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. Відтак, сам факт неукладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період. Враховуючи зазначене, не виконуючи вимоги чинного законодавства щодо укладення зазначеного договору, споживач фактично сам створює ситуацію, в якій він позбавлений права впливати на якість, ціну, вибір постачальника послуг тощо, а також користуватись іншими правами, передбаченими Правилами користування тепловою енергією.

У пункті 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено право споживача на одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, тоді як пунктом 5 частини 2 наведеної норми передбачено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити спірні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

У пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Верховний Суд України в постанові від 30.10.2013 у справі №6-59цс13 також дійшов висновку, що відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (із змінами і доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що підписані сторонами та скріплені їх печатками акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з січня 2019 по квітень 2019 відповідають вищенаведеним приписам, у зв`язку із чим господарський суд доходить висновку, що в цьому випадку акти виконаних робіт (наданих послуг) є первинними документами, що фіксують господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому можуть підтверджувати факт набуття відповідачем у позивача означеного в цьому акті обсягу теплової енергії на платній основі.

За умовами частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідачем не спростовано факту постачання житлово-комунальних послуг позивачем, не надано доказів неотримання житлово-комунальних послуг чи оформлення у встановленому порядку відмови від їх отримання у спірний період, натомість у матеріалах справи наявні підписані відповідачем акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з січня 2019 по квітень 2019 із зазначенням послуги теплова енергія , кількості наданих гігакалорій, вартість послуг у кожному місяці.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, загальна сума основного боргу відповідача за надані останньому позивачем житлово-комунальні послуги з теплопостачання, складає 240 855,53 грн.

Докази оплати відповідачем суми 240 855,53 грн. основного боргу - вартості спожитої теплової енергії за актами виконаних робіт (наданих послуг) за період з січня 2019 по квітень 2019 суду не надано.

Таким чином судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку зі сплати фактично спожитої теплової енергії не виконав, заявлена сума боргу підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи та підлягає до стягнення з відповідача.

Дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 3 263,00 грн. за період з 21.02.2019 по 01.09.2019 та втрати від інфляції в розмірі 2 696,60 грн. за період з лютого 2019 по серпень 2019.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних на суму 3 263,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував інфляційні втрати наступним чином:

- за актом виконаних робіт (наданих послуг) №144 від 04.02.2019 на суму 98 933,62 грн. за період з лютого 2019 по серпень 2019;

- за актом виконаних робіт (наданих послуг) №204 від 04.03.2019 на суму 71 063,42 грн. за період з березня 2019 по серпень 2019;

- за актом виконаних робіт (наданих послуг) №302 від 04.04.2019 на суму 58 550,92 грн. за період з квітня 2019 по серпень 2019;

- за актом виконаних робіт (наданих послуг) №384 від 30.04.2019 на суму 12 307,57 грн. за період з травня 2019 по серпень 2019.

При цьому, враховуючи, що строк оплати послуг настав:

- за актом виконаних робіт (наданих послуг) №144 від 04.02.2019 на суму 98 933,62 грн. - 20.02.2019; інфляційні втрати повинні нараховуватись за період з березня 2019 по серпень 2019 на суму 1179,39 грн.;

- за актом виконаних робіт (наданих послуг) №204 від 04.03.2019 на суму 71 063,42 грн. - 20.03.2019; інфляційні втрати повинні нараховуватись за період з квітня 2019 по серпень 2019 на суму 205,73 грн.;

- за актом виконаних робіт (наданих послуг) №302 від 04.04.2019 на суму 58 550,92 грн. - 20.04.2019; інфляційні втрати повинні нараховуватись за період з травня 2019 по серпень 2019, в зазначеному періоді мала місце дефляція - 411,89 грн.;

- за актом виконаних робіт (наданих послуг) №384 від 30.04.2019 на суму 12 307,57 грн. - 20.05.2019; інфляційні втрати повинні нараховуватись за період з червня 2019 по серпень 2019, в зазначеному періоді мала місце дефляція - 171,53 грн.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача становлять 1 385,12 грн.

В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 1311,48 грн. суд відмовляє.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені, господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, Законом передбачено обов`язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язань.

Зважаючи на те, що фактичні правовідносини виникли між сторонами внаслідок споживання відповідачем теплової енергії без укладання між сторонами відповідного договору, розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов`язання, сторонами не визначено.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 38 033,10 грн. задоволенню не підлягають.

Суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що він не мав потреби в послугах з теплопостачання, не вчиняв будь-яких дій (розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій) для замовлення та отримання послуг з постачання теплової енергії на об`єкт, розташований за адресою: вул. Дніпровська, 31 м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області та не отримував такі послуги без договору в період з 01.01.2019 по 30.04.2019, оскільки як вже зазначалось вище, Акти щодо надання послуг з теплопостачання підписані ним без жодних заперечень, доказів відключення приміщень від системи опалювання також суду не надано.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (КЕВ Дніпро) про стягнення заборгованості, пені, річних відсотків та втрат від інфляції в розмірі 284 848,23 грн. за надані послуги з постачання теплової енергії - задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (49005, м. Дніпро, вул. Феодосійська, 13, код ЄДРПОУ 08004581) на користь Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Абрикосова, 177 а , код ЄДРПОУ 20242337) суму основного боргу у розмірі 240 855,53 грн., 3% річних на суму 3 263,00 грн., втрати від інфляції в розмірі 1 385,12 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 682,55 грн., про що видати наказ.

В частині стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 1 311,48 грн. та пені у розмірі 38 033,10 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.01.2020

Суддя Н.Г. Назаренко