Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/12177/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/12177/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Денисевича А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Знання АНУ

про стягнення 43624,81 грн,

за участі представників :

від позивача - Карандюк Ю.О. (уповноважений представник);

від відповідача - Гільченко О.М. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Знання АНУ про стягнення заборгованості в розмірі 43624,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Знання АНУ не виконав взятих на себе зобов`язань за Договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №16070/9-10 від 30.08.2016, зокрема позивачем було надано послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі по коду 29-51347 за період з 01.08.2016 по 30.11.2017 на суму 32630,06 грн з яких відповідачем було сплачено 2350,81 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 30279,25 грн, по коду 29-998 позивачем було надано послуги за період з 01.08.2018 по 31.05.2019 на суму 541,84 грн з яких відповідачем було сплачено 182,53 грн внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 359,31 грн. Також, по коду 29-949 за червень, серпень 2018 року та травень 2019 року на суму 28,60 грн які відповідачем оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 28,60 грн, що разом становить 30667,16 грн. Також у зв`язку із неналежним виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення 7958,56 грн інфляційних втрат, 1899,97 грн 3% річних, 32,40 грн пені та 3066,72 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 20.09.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 30.09.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 09.10.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 04.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 постановлено здійснювати розгляд справи №910/12177/19 за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що з грудня 2016 року відповідач не є колективним споживачем теплової енергії, оскільки між мешканцями будинку та ПАТ Київенерго було укладено прямі договори на постачання теплової енергії, за якими мешканці будинку оплачували вказані послуги. Разом з тим, відповідач не заперечив проти наявності заборгованості останнього як колективного споживача за період з серпня по листопад 2016 року. Разом з тим, відповідач зазначив про недостовірність даних, що містяться в актах зняття показань за період з вересня 2016 року по листопад 2016 року.

В ході розгляду справи позивачем, в судовому засіданні 10.12.2019, було подано письмові пояснення в яких останній, зокрема зазначив, що 29.10.2019 відповідачем було сплачено частину заборгованості з водопостачання та водовідведення у зв`язку з чим, позивач просив закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості по коду 29-998 в сумі 359,31 грн та заборгованості по коду 29-949 в розмірі 28,60 грн, решту позовних вимог позивач просив задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст.12 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 30.08.2016 між Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (позивач, постачальник) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Знання АНУ (відповідач, абонент) укладено Договір №16070/9-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації м. Києві, за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за №17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691 (Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за №1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за №44/903 (Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п.1.3 Договору, обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником є невід`ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Згідно з п.2.1.1 Договору, облік поставленої поди та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

Зняття показів засобу обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (п.2.1.2 Договору).

Пунктом 2.1.4 Договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобу обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування.

У п.2.2.1 Договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Відповідно до п.2.2.2 Договору, у розрахункових документах зазначається вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг (п.2.2.3 Договору).

Згідно з п.2.2.5 Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.5 Договору визначено, що абонент зобов`язаний сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

За умовами п.4.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства.

У разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконане (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.6 Договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити.

За умовами п.7.1 Договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Так, за вказаним договором позивач - Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Відповідач - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Знання АНУ є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем по коду 29-51347 за період з 01.08.2016 по 30.11.2017 нараховано вартість послуг з постачання води на суму 32630,06 грн з яких відповідачем було сплачено 2350,81 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 30279,25 грн, по коду 29-998 позивачем було надано послуги за період з 01.08.2018 по 31.05.2019 на суму 541,84 грн з яких відповідачем було сплачено 182,53 грн внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 359,31 грн. Також, по коду 29-949 за червень, серпень 2018 року та травень 2019 року на суму 28,60 грн які відповідачем оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 28,60 грн, що разом становить 30667,16 грн.

Обсяг питної води, наданої відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, за якими відповідач частково проводив оплату вказаних послуг у спірні періоди, а також платіжними вимогами-дорученнями. Спір між сторонами щодо зазначених обсягів води відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627; далі - Правила № 190) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За правилами статті 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Факт існування заборгованості, відповідача перед позивачем станом на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, належним чином підтверджений матеріалами справи.

Утім щодо розміру заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості по коду 29-51347 (вода на підігрів) за період з 01.08.2016 по 30.11.2017 в розмірі 30279,25 грн суд зазначає таке.

Судом встановлено, що постачання питної води та водовідведення за укладеним між сторонами у справі договором здійснювалось до багатоквартирного будинку, для задоволення потреб його мешканців.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг та, зокрема послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги , Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення .

21.12.2016 між Публічним акціонерним товариством Київенерго (сторона 1) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Знання АНУ (сторона 2) було укладено Договір про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності, відповідно до п.1 якого, сторона 1 зобов`язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води тепловими мережами, зовнішньо- та внутрішньо-будинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, які перебувають в експлуатації сторони 2, при наданні стороною 1 послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, в будинку відповідно до переліку Додатку №1 до договору. Сторона 2 зобов`язується утримувати теплове обладнання сторони 2 у належному технічному стані, здійснювати його технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати підготовку житлових будинків до опалювального періоду, зокрема утеплення місць загального користування. Сторона 1 зобов`язана забезпечити постачання теплової енергії та гарячої води належної якості та встановлених параметрів відповідно до температурного графіка роботи теплових мереж, адекватного реальній потребі споживачів до межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності, встановленої цим договором.

Також, як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа КП ГІОЦ від 22.10.2019 №02-2159, пояснень відповідача, що не заперечувалось позивачем, мешканцям будинку 88-92 по вул. Б.Хмельницького у м. Києві з 01.12.2016 припинено нарахування по послугах з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення у зв`язку з переходом мешканців на прямі договори з ПАТ Київенерго та здійснення вказаних нарахувань персоналом ПАТ Київенерго .

Отже, після укладення між відповідачем та ПАТ Київенерго згаданого договору про співпрацю та наступним укладенням між ПАТ Київенерго з мешканцями будинку прямих договорів з надання послуг ГВП та централізованого опалення, саме ПАТ Київенерго надає мешканцям будинку послуги ГВП та централізованого опалення, використовуючи при цьому будинкові мережі, індивідуальний тепловий пункт та вузол обліку тепла. При цьому ПАТ Київенерго , як виконавець вказаних послуг, отримував від мешканців плату за ці послуги на підставі прямих договорів з мешканцями будинку відповідно до встановлених тарифів, до складу яких також входить і вартість води на підігрів.

Таким чином вартість води на підігрів за період з грудня 2016 по листопад 2017 року включена до вартості послуг з цетралізованого гарячого водопостачання та централізованого опалення та сплачена мешканцями будинку на користь ПАТ Київенерго .

З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача плати за послуги по коду 29-51347, починаючи з грудня 2016 року у зв`язку з тим , що відповідач не був споживачем вказаних послуг у цей період. Крім того, отримавши від відповідача лист повідомлення про укладення договору про співпрацю з ПАТ Київенерго та перехід мешканців на прямі договори позивач, починаючи з грудня 2017 року припинив здійснювати нарахування відповідачу по коду 29-51347.

Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме за період з серпня 2016 року по листопад 2016 року.

Заперечення позивача щодо його неповідомлення про укладення договору про співпрацю та прямих договорів у порядку визначеному п.3.3.3 Договору, судом відхиляються, оскільки вказане не спростовує факту включення вартості спожитої води на підігрів у вартість послуг по централізованому гарячому водопостачанню та централізованому опаленню.

Так, перевіривши наданих позивачем розрахунок заборгованості по коду 29-51347 за період з серпня 2016 року по листопад 2016 року судом встановлено, що заборгованість відповідача за цей період становить 5880,50 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості по коду 29-998 та 29-949 в загальному розмірі 387,91 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що після звернення позивача до суду із даним позовом, відповідачем було сплачено на користь позивача частину заборгованості в розмірі 387,91 грн, про що позивачем було повідомлено суд у письмових поясненнях від 09.10.2019.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми заборгованості по коду 29-998 та 29-949 в загальному розмірі 387,91 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості та наявності підстав для стягнення з відповідача 5880,50 грн основного боргу.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 7958,56 грн та трьох відсотків річних в сумі 1899,97 грн.

Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд зазначає, що оскільки судом частково відмовлено у вимогах позивача про стягнення суми основної заборгованості, наданий позивачем розрахунок підлягає перерахунку.

Так здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 2040,52 грн інфляційних втрат та 459,54 грн трьох відсотків річних.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 32,40 грн та штрафу в сумі 3066,72 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконане (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.6 Договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд зазначає, що оскільки суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення суми основної заборгованості наданий позивачем розрахунок підлягає перерахунку.

Так здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу та наявності підстав для стягнення 588,05 грн штрафу.

Разом з тим, в частині заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені, враховуючи періоди нарахування пені, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволений вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Знання АНУ (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 88-92; ідентифікаційний код 23493347) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 5880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 50 коп. заборгованості, 2040 (двi тисячi сорок) грн 52 коп. інфляційних втрат, 459 (чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 54 коп. трьох відсотків річних, 588 (п`ятсот вісімдесят вісім) грн 05 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 386 (триста вісімдесят шість) грн 12 коп.

Провадження у справі №910/12177/19 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 387 (триста вісімдесят сім) грн 91 коп. закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 28.01.2020.

Суддя Я.В. Маринченко