Постанова

від 29.04.2020 по справі 910/12177/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2020 р. Справа№ 910/12177/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 (повний текст рішення складено 28.01.2020)

у справі №910/12177/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Знання АНУ"

про стягнення 43624,81 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Знання АНУ" про стягнення 43 624,81 грн, у тому числі: 30 667,16 грн заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 7 958,56 грн інфляційних втрат, 1 899,97 грн 3% річних, 32,40 грн пені та 3 066,72 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору №16070/9-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.08.2016, у зв'язку утворилась заборгованість по коду 29-51347 за період з 01.08.2016 по 30.11.2017 у сумі 30279,25 грн; по коду 29-998 за період з 01.08.2018 по 31.05.2019 у сумі 359,31 грн; по коду 29-949 за червень-серпень 2018 року, квітень 2019 року у сумі 28,60 грн. У зв'язку із простроченням розрахунків позивачем були нараховані 3% річних, інфляційні, пеня та штраф.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що з грудня 2016 року він не є колективним споживачем теплової енергії, оскільки між мешканцями будинку та ПАТ "Київенерго" були укладені прямі договори на постачання теплової енергії, за якими мешканці будинку оплачували вказані послуги, про що позивачу неодноразово направлялись відповідні листи. При цьому відповідач не заперечував наявності заборгованості останнього як колективного споживача за період з серпня по листопад 2016 року. Також відповідач вказав про недостовірність даних, які містяться в актах зняття показань за період з вересня 2016 року по листопад 2016 року.

У процесі розгляду справи позивач вказав, що відповідачем було сплачено частину заборгованості з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим просив закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кодом 29-998 в сумі 359,31 грн та за кодом 29-949 в розмірі 28,60 грн, решту позовних вимог позивач просив задовольнити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 січня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Знання АНУ" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 5880,50 грн боргу, 2040,52 грн інфляційних втрат коштів, 459,54 грн - три відсотків річних, 588,05 грн штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 386,12 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 387,91 грн закрито.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених вимог та прийняти нове рішення, яким позов в частині стягнення позовних вимог 24398,75 грн. основного боргу, 5918,04 грн інфляційних втрат, 1440,43 грн. трьох відсотків річних, 32,40 грн пені та 2478,67 грн штрафу задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки договір від 30.07.2016 є діючим, показники з приладу обліку знімались в присутності представника відповідача; відповідач має на балансі індивідуальний тепловий пункт, де підігрівається надана позивачем питна вода; після отримання у листопаді 2017 року повідомлення про підписання відповідачем договору про співпрацю з ПАТ "Київенерго" позивач припинив нарахування за кодом 29-51347 (питна вода, що йде на підігрів) з грудня 2017 року; відповідач не повідомляв про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.08.2016 по 30.11.2017 послуг; відповідач є споживачем по відношенню до водопостачальної організації та зобов'язаний оплатити спожиті ним послуги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 23.03.2020. Роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи.

18.03.2020 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що у грудні 2016 року ним був укладений договір про співпрацю із ПАТ "Київенерго", відповідно до якого останнє надавало мешканцям будинку послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води і відповідно виставляло рахунки для оплати; акти з серпня 2016 року по вересень 2017 року не підписувались головою правління Гільченко О.М. і її підпис є підробленим (вона підписала лише акти за жовтень і листопад 2017); у деяких актах, доданих до позову, показники не співпадають з тими, що зазначені у примірниках, наданих відповідачу; мешканці були на прямих договорах із позивачем з грудня 2015 року та з ПАТ "Київенерго" з грудня 2016 року; зняття показників лічильників повинні були робити представники постачальників послуг; відповідач з моменту укладення договору про співпрацю не є колективним споживачем послуг; вартість холодної води на підігрів сплачувалась власниками квартир у будинку в складі тарифу з послуг з постачання гарячої води.

21.04.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій він вказує на те, що договір між сторонами є діючим; до листопада 2017 року відповідач не повідомляв позивачу про укладення договору із ПАТ" Київенерго", тому позивач не здійснював нарахування ПАТ "Київенерго" за обсяги питної води, що йде на підігрів за період з 01.08.2016 по 30.11.2017; відповідачем не надано належних доказів сплати коштів за обсяги питної води, що йде на підігрів, ні мешканцями на рахунок ПАТ "Київенерго", ні відповідачем на рахунок позивача; між мешканцями будинку та позивачем укладені прямі договори щодо постачання холодної води, приймання стоків холодної та гарячої води, а за холодну воду, що йде на підігрів, позивач кошти не отримає і за цю послуги мешканцям рахунки не виставляє.

Також 21.04.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справ у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.08.2016 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, було укладено Договір №16070/9-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (том 1 а.с.12-13), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва, за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за №17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691 (Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за №1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за №44/903 (Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п.1.3 Договору, обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Згідно з п.2.1.1 Договору, облік поставленої поди та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

Зняття показів засобу обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (п.2.1.2 Договору).

Пунктом 2.1.4 Договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобу обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.

У п.2.2.1 Договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Відповідно до п.2.2.2 Договору, у розрахункових документах зазначається вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента.

У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг (п.2.2.3 Договору).

Згідно з п.2.2.5 Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.5 Договору визначено, що абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

За умовами п.4.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства.

У разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.6 Договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити.

За умовами п.7.1 Договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Отже, за вказаним договором позивач-є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а відповідач є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог (том 1 а.с.15-17) вбачається, що позивачем по коду 29-51347 за період з 01.08.2016 по 30.11.2017 нараховано вартість послуг з постачання води на суму 32630,06 грн, з яких відповідачем було сплачено 2350,81 грн, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 30279,25 грн; по коду 29-998 позивачем було надано послуги за період з 01.08.2018 по 31.05.2019 на суму 541,84 грн з яких відповідачем було сплачено 182,53 грн, у зв'язку і чим утворилась заборгованість в розмірі 359,31 грн, а також, по коду 29-949 за червень, серпень 2018 року та травень 2019 року надані послуги на суму 28,60 грн, які відповідачем оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 28,60 грн, що разом становить 30667,16 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що за кодом 29-51347 обліковується питна вода, що йде на підігрів; за кодом 29-998 обліковується питна вода (вода + стоки); за кодом 29-949 обліковується питна вода.

Обсяги питної води визначені позивачем на підставі Актів про зняття показань з приладу обліку (том 1 а.с.18-29), згідно яких прилади обліку у будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 88-92 встановлені на наступних точках: виносна бойлерна (акти за період з вересня 2016 року по травень 2019 року, з боку абонента акти підписані управдомом/головою правління Гільченко О.М. (по листопад 2018 року), а з грудня 2018 року по травень 2019 року акти з боку абонента не підписані); санвузол (акти за період серпня 2018 року по листопад 2018 року підписані Гільченко О.М., а з грудня 2018 року по травень 2019 року не підписані абонентом).

Доводи відповідача про те, що вказані акті не підписувались головою правління Гільченко О.М. і на окремих актах її підпис є підробленим, відхиляються судом, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами.

З доданих до позовної заяви реєстрів надходження грошових коштів, банківських виписок, реєстрів дебетових повідомлень, відомостей про розщеплення оплат, розшифровок рахунків абонента, платіжних вимог-доручень (том 1 а.с.30-87) вбачається, що відповідач частково проводив оплату вказаних послуг у спірні періоди.

Згідно актів обстеження водопостачання та водовідведення об'єкт, а також актів опломбування, вузли обліку встановлені на виносному бойлері та санітарному вузлі (том 1 а.с.88-99).

У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 30 667,16 грн заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а також нарахованих, у зв'язку із простроченням виконання грошових зобов'язань, 7 958,56 грн інфляційних втрат, 1 899,97 грн 3% річних, 32,40 грн пені та 3 066,72 грн штрафу.

Заперечуючи проти позовних вимог, як у суді першої інстанції, так і підчас апеляційного перегляду справи, відповідач посилався на те, що у зв'язку зі зміною чинного законодавства надавачі комунальних послуг зобов'язані укладати прямі договори з мешканцями будинків, у зв'язку із чим між позивачем та відповідачем 30.08.2016 був укладений договір №557/1198АД-10 про співпрацю щодо постачання холодної (питної) води та водовідведення, а 21.12.2016 між відповідачем та ПАТ "Київенерго" був укладений договір №1020034 про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, тому з грудня 2016 року у відповідача відсутній обов'язок оплачувати питну воду по коду 29-51347 (питна вода, яка йде на підігрів), оскільки вона включена у відповідні тарифи та оплачується мешканцями будинку на рахунок ПАТ "Київенерго".

На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано, зокрема, лист від 02.12.2015, згідно якого відповідач, у зв'язку із заключенням прямих договорів між мешканцями кооперативу та ПАТ "Київводоканал", надав позивачу список власників квартир (том 1 а.с.122-128).

Листом від 23.12.2015 відповідач просив КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (яке здійснює направлення рахунків за житлово-комунальні послуги у місті Києві), не нараховувати оплату за холодне водопостачання та водовідведення гарячої води мешканцям будинку за адресою вул. Богдана Хмельницького 88-92 (а.с.129).

Також з грудня 2015 року позивачем виставлялись рахунки за централізоване постачання холодної води та водовідведення, а також централізоване водовідведення гарячої води мешканцям будинку (том 1 а.с.132).

Листами від 02.12.2015 та від 09.02.2016 відповідач просив позивача направити фахівців для обстеження бойлерної кооперативу та опломбування лічильника ХВП (том 1 а.с.133-134).

30 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №557/1198АД-10 про співпрацю, згідно якого відповідач, як управитель, зобов'язався забезпечити належні умови для передачі (транзиту) питної води внутрішньо будинковими мережами та скид стічних вод через внутрішньо будинкові мережі, що знаходяться у нього в управлінні або обслуговуванні, при наданні послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва, а позивач, як виконавець, зобов'язався, зокрема, забезпечити постачання питної води належної якості, а також забезпечити будинковий облік спожитої води шляхом встановлення будинкового приладу обліку (том 1 а.с.119-121).

21 грудня 2016 року між ПАТ "Київенерго", як стороною 1, та відповідачем, як стороною 2, був укладений договір №1020034 про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності (том 1 а.с.173-178), відповідно до якого сторона 1 зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води тепловими мережами, зовнішньо- та внутрішньо-будинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, які перебувають в експлуатації сторони 2, при наданні стороною 1 послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, в будинку відповідно до переліку Додатку №1 до договору. Сторона 2 зобов'язується утримувати теплове обладнання сторони 2 у належному технічному стані, здійснювати його технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати підготовку житлових будинків до опалювального періоду, зокрема утеплення місць загального користування. Сторона 1 зобов'язана забезпечити постачання теплової енергії та гарячої води належної якості та встановлених параметрів відповідно до температурного графіка роботи теплових мереж, адекватного реальній потребі споживачів до межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності, встановленої цим договором.

Отже, з грудня 2016 року ПАТ "Київенерго" здійснювало постачання мешканцям будинку за адресою вул. Богдана Хмельницького 88-92 теплової енергії та гарячої води за прямими договорами, що зокрема, підтверджується копіями окремих договорів та рахунками ПАТ "Київенерго" (том 1 а.с.218-226).

Листами від 17.09.2019, 23.10.2019 та 12.11.2019 відповідач просив позивача здійснити коригування обсягів (том 1 а.с.227-229), однак матеріали справи не містять відповідей позивача на вказані листи.

Зі змісту листа КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" від 22.10.2019 №02-2159 (том 1 а.с.195) вбачається, що відповідно до листа ПАТ "Київенерго" нарахування по послугах з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення з грудня 2016 споживачам будинку за адресою вул. Богдана Хмельницького 88-92 здійснюється персоналом ПАТ "Київенерго", у зв'язку із чим було припинено нарахування по послугах з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення з 01 грудня 2016 року.

Також відповідачем надані копії власних примірників актів зняття показань з приладу обліку за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року (том 1 а.с.204-210), окремі з яких відрізняються від доданих позивачем до позовної заяви.

У письмових поясненнях від 09.10.2019 (том 1 а.с.243-244) позивач пояснив причини розбіжностей у наданих сторонами актах, вказавши, що у серпні 2016 року обсяги були визначені за середньодобовою витратою, оскільки шкала водолічильника було запітніла, а у жовтні 2016 було встановлено новий прилад обліку.

У процесі розгляду справи відповідачем було сплачено позивачу 604,43 грн в рахунок погашення заборгованості по коду 29-998 - на суму 552,74 грн та по коду 29-949 на суму 51,69 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.10.2019 (том 1 а.с.217).

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5880,50 грн заборгованості по коду 29-51347 за період з серпня 2016 року по листопад 2016 року, а також 2040,52 грн інфляційних втрат, 459,54 грн трьох відсотків річних і 588,05 грн штрафу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості по коду 29-998 та 29-949 в розмірі 387,91 грн. підлягає закриттю за відсутністю предмету спору. В іншій частині позову відмовлено.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не може у повній мірі погодитись із цими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позовні вимоги заявлені у зв'язку із неналежним, за доводами позивача, виконанням відповідачем умов договору №16070/9-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, який за правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627; далі - Правила № 190) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За правилами статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем, зокрема, заявлено до стягнення суму заборгованості по коду 29-51347 (вода на підігрів) за період з 01.08.2016 по 30.11.2017 в розмірі 30279,25 грн.

Постачання питної води та водовідведення за укладеним між сторонами у справі договором здійснювалось до багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 88-92, для задоволення потреб його мешканців, а не для використання її саме відповідачем.

Однак, 21.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Знання АНУ" було укладено Договір про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності.

З 01 грудня 2016 року було припинено нарахування по послугах з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення у зв'язку з переходом мешканців на прямі договори з ПАТ "Київенерго" та здійснення вказаних нарахувань персоналом ПАТ "Київенерго".

Відповідно до статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а ПАТ "Київенерго" є виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що після укладення між відповідачем та ПАТ "Київенерго" вказаного договору про співпрацю та наступним укладенням між ПАТ "Київенерго" з мешканцями будинку прямих договорів з надання послуг гарячого водопостачання та централізованого опалення, саме ПАТ "Київенерго" надає мешканцям будинку послуги гарячого водопостачання та централізованого опалення, використовуючи при цьому будинкові мережі, індивідуальний тепловий пункт, який перебуває на балансі відповідача, та вузол обліку тепла. При цьому, ПАТ "Київенерго", як виконавець вказаних послуг, має отримувати від мешканців плату за ці послуги на підставі прямих договорів з мешканцями будинку відповідно до встановлених тарифів, до складу яких також входить і вартість води на підігрів.

Таким чином вартість води на підігрів за період з грудня 2016 року по листопад 2017 року була включена до вартості послуг з централізованого гарячого водопостачання та централізованого опалення та повинна сплачуватись мешканцями будинку на користь ПАТ "Київенерго".

Доводи позивача щодо неповідомлення відповідачем про укладення договору про співпрацю та прямих договорів у порядку визначеному п.3.3.3 договору, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вказане не спростовує факту включення вартості спожитої води на підігрів у вартість послуг по централізованому гарячому водопостачанню та централізованому опаленню.

Щодо посилань позивача, як на підставу для нарахування за період з грудня 2016 року по листопад 2017 року, на те що, договір є діючим, то за приписами статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.05.2017 зі справи № 910/31573/15 та Верховним Судом в постановах від 15.02.2018 зі справи № 910/973/16, від 16.04.2018 зі справи №910/1541/16, від 12.06.2018 зі справи № 910/20226/16, від 31.07.2018 зі справи № 910/17959/17, від 23.11.2018 зі справи № 910/17776/17.

Отже, внаслідок укладення прямих договорів між мешканцями будинку та ПАТ "Київенерго" припинились зобов'язання відповідача по договору в частині оплати води на підігрів з грудня 2016 року (по коду 29-51347), однак не припинились зобов'язання щодо оплати іншої питної води (по коду 29-998 та коду 29-949), яка використовується самим кооперативом (полив тощо).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача плати за послуги по коду 29-51347, починаючи з грудня 2016 року у зв'язку з тим, що відповідач не був споживачем вказаних послуг у цей період. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, отримавши від відповідача лист з повідомленням про укладення договору про співпрацю з ПАТ "Київенерго" та перехід мешканців на прямі договори позивач, починаючи з грудня 2017 року припинив здійснювати нарахування відповідачу по коду 29-51347, однак при цьому не здійснив дій щодо коригування заборгованості за попередні періоди.

За вказаних обставин, позовні вимоги в цій частині (по коду 29-51347 - вода на підігрів) підлягають частковому задоволенню, за період з серпня 2016 року по листопад 2016 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5880,50 грн., а в іншій частині ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості по коду 29-998 та коду 29-949 в загальному розмірі 387,91 грн, то у цій частині суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України за відсутності предмету спору, оскільки відповідачем вказана заборгованість була сплачена після відкриття провадження у справі.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 7958,56 грн інфляційних втрат, 1 899,97 грн 3% річних, 32,40 грн пені та 3066,72 грн штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки суд прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, то, відповідно, підлягають частковому задоволенню і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат коштів. Перевіривши розрахунок, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2040,52 грн інфляційних втрат та 459,54 грн 3% річних.

Згідно з положеннями ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.6 договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити.

Оскільки суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення суми основного боргу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 588,05 грн штрафу (10% від суми заборгованості за серпень-листопад 2016 року), а тому є вірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення цих позовних вимог.

У пункті 4.2 договору сторони домовились, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Позивачем пеня у розмірі 32,40 грн. нарахована на заборгованість відповідача по коду 29-998 за період з 01.08.2018 по 31.05.2019 та по коду 29-949 за червень-серпень 2018 року, квітень 2019 року, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

Заборгованість за вказаними кодами існувала на момент подання позову, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та відповідачем була фактично визнана і оплачена у процесі розгляду справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, не навів у рішенні жодних мотивів для висновку щодо відсутності підстав для її стягнення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені (том 1 а.с.16-17), апеляційний господарський суд встановив, що пеня позивачем нарахована у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 32,40 грн. прийняте із невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає зміни в частині стягуваної суми та, відповідно, розподілу судових витрат. Отже, апеляційна скарга підлягає до частково задоволення.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 16 січня 2020 року, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Знання АНУ" (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 88-92; ідентифікаційний код 23493347) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 5880 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 50 коп. заборгованості, 2040 (двi тисячi сорок) грн 52 коп. інфляційних втрат, 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 54 коп. трьох відсотків річних, 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн 05 коп. штрафу, 32 (тридцять дві) грн 40 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 396 (триста дев'яносто шість) грн 36 коп.

Провадження у справі №910/12177/19 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 387 (триста вісімдесят сім) грн 91 коп. закрити.

В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Знання АНУ" (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 88-92; ідентифікаційний код 23493347) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) - 2 (дві) грн 72 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.04.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук