Рішення

від 14.01.2020 по справі 910/11460/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2020Справа № 910/11460/19

За позовом Приватного підприємства "Агропроммонтаж"

до 1. Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

2. Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

3. Державного підприємства "Сетам"

про відшкодування майнової шкоди

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Пашинін О.А. (адвокат);

від відповідачів-1, 2, 3 не з`явилися.

В судовому засіданні 14.01.2020 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 28.01.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

22 серпня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Агропроммонтаж" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 20.08.2019 року до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (відповідач-1), Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (відповідач-2), Державного підприємства "Сетам" (відповідач-3), в якій викладені позовні вимоги, щоб судовому порядку:

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" грошові кошти у розмірі 2 565 000,00 грн. у відшкодування завданої шкоди Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області;

- стягнути з Державного підприємства "Сетам" на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" грошові кошти у розмірі 135 000,00 грн. у відшкодування завданої шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач прийняв участь у електронних торгах з продажу комплексу будівель загальною площею 3327,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Мурманська, 27 та за результатами проведення торгів, які оформлені протоколом № 337553, був визнаний переможцем. За наслідками проведення електронних торгів позивачем було сплачено вартість майна в розмірі 2 700 000,00 грн. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/1756/18 від 23.11.2018 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 року, визнано недійсними електронні торги, які оформлені протоколом № 337553 та визнано недійсним акт про проведення електронних торгів від 18.06.2018 року, складений державним виконавцем Лисенком М.А. та затверджений начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Внаслідок неправомірних дій державних виконавців Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Черкаській області, які полягали у допущенні порушень у процесі передачі нерухомого майна на торги, а саме: під час здійснення опису, арешту та передачі на реалізацію майна, та діями працівників ДП "Сетам" під час організації та проведення електронних торгів, що в комплексі призвело до визнання недійсним таких торгів та відповідного акта позивачу завдано майнову шкоду у розмірі 2 700 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/11460/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2019 року.

18.09.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву № 5-10-10/15702 від 16.09.2019 року, в якому відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, то відповідно Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів.

20.09.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву № 8099 від 17.09.2019 року, в якому відповідач-2 проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що в діях працівників Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відсутня вина у заподіянні шкоди позивачу. Крім того, відповідач-2 посилається на неналежно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

24.09.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечив, з огляду на те, що дії відповідача-3 щодо публікації повідомлення про реалізацію комплексу будівель на офіційному сайті інформації ДП Сетам не є протиправними, а посилання позивача на судові рішення у справі № 912/1756/18 є безпідставними.

В підготовчому засіданні 24.09.2019 року судом оголошувалася перерва.

В підготовчому засіданні 24.09.2019 року судом було розглянуте та відхилене клопотання № 8097 від 17.09.2019 року Про зупинення провадження у справі Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 24.09.2019 року. Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що у відповідності до п. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дослідивши підстави поданого відповідачем-2 клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість на підставі приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, а саме з мотивів не доведення заявником факту об`єктивної неможливості розгляду справи № 910/11460/19 до набрання законної сили кінцевим рішенням суду в справі № 912/1756/18 та про неможливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даному господарському спорі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, задоволено клопотання б/н від 20.08.2019 року Про витребування доказів Приватного підприємства "Агропроммонтаж", підготовче засідання відкладено на 05.11.2019 року.

В підготовчих засіданнях 05.11.2019 року та 19.11.2019 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 03.12.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/11460/19 до судового розгляду по суті на 24.12.2019 року.

В судовому засіданні 24.12.2019 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 14.01.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідачів-1, 2, 3 в судове засідання 14.01.2020 року не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дочірнє підприємство "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Приватного підприємства "Агропроммонтаж" та Державного підприємства "Сетам" про: визнання недійсними електронних торгів з продажу комплексу будівель, а саме: готель-їдальня, А, 598,0 кв. м; готель-їдальня, ББ1б, 1134,6 кв.м; завод залізобетонних виробів, Г, 650,9 кв.м; котельня, Д; вбиральня, Ж; фундамент, б2; фундамент, З; огорожа, Т, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, буд. 27, які оформлені протоколом №337553 та актом про проведені електронні торги від 18.06.2018; визнання недійсним правочину та застосувати наслідки його недійсності з метою реального захисту майнових прав боржника.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2018 року у справі № 912/1756/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 року та постановою Верховного Суд від 22.10.2019 року, позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги з продажу комплексу будівель, а саме: готель-їдальня, А, 508,0 кв.м; готель-їдальня, ББ1б, 1 134,6 кв.м; завод залізобетонних виробів, Г, 650,9 кв.м; котельня, Д; вбиральня, Ж; фундамент, б2; фундамент, З; огорожа, N, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, буд. 27, які оформлені протоколом №337553. Визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 18.06.2018, складений державним виконавцем та затверджений начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Зазначеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено наступне:

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало зведене виконавче провадження № 34580120 про стягнення з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості на користь юридичних осіб, не пов`язаної із виплатами заробітної плати, іншими виплатами, пов`язаними із трудовими відносинами або перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем органу Державної виконавчої служби здійснено опис та арешт нерухомого майна, а саме: комплексу будівель, який розташовано по вул. Мурманська, 27 у смт. Нове м. Кропивницький, про що винесено постанову про опис та арешт майна боржника від 22.02.2018 та постанову про арешт майна боржника від 02.05.2018.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області замовлено оцінку вказаного арештованого майна. Після отримання висновку про вартість майна 04.05.2018 подано Черкаській філії Державного підприємства "Сетам" заявку щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Відповідно до протоколу про проведення електронних торгів №337553, 07.06.2018 відбулися електронні торги з продажу комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул . Мурманська, 27, переможцем яких визнано Приватне підприємство "Агропроммонтаж", яке запропонувало ціну 2 700 000,00 грн.

Приватне підприємство "Агропроммонтаж", як переможець торгів, перерахувало кошти на рахунок організатора торгів Державного підприємства "Сетам" - 05.06.2018 в сумі 109 795 грн, як гарантійний внесок, та 14.06.2018 в сумі 25 205 грн, як винагорода організатора; на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби - 14.06.2018 в сумі 2 565 000 грн за придбання майна.

18 червня 2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області складено акт про проведені електронні торги, який затверджено начальником відповідного відділу. .

Згідно зі статутом Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" товариство створене рішенням Державного агентства автомобільних доріг України (наказ Укравтодору від 05.03.2002 № 93) на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та інших законодавчих актів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 та статуту Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" засновником Компанії є Держава в особі Державного агентства автомобільних доріг України, 100% акцій Компанії закріплюються у державній власності.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.06.2008 та витягу про реєстрацію права власності від 24.06.2008, майно, а саме, комплекс будівель за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 27 належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а на правах господарського відання - Дочірньому підприємству "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Конституційний Суд України у пункті 3.3 Рішення від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) підкреслив, що за змістом ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об`єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, на спірних електронних торгах було продано нерухоме майно, а саме, комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 27, яке належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком правомірного висновку про те, що на реалізоване на спірних торгах майно поширюються приписи Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", тому правочин щодо відчуження вищезазначеного нерухомого майна суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Враховуючи вищенаведене, оскільки реалізація майна на спірних прилюдних торгах, які оформлено протоколом № 337553 від 07.06.2018, відбулася з порушенням Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. .

При вирішенні даного спору судом прийнято до уваги, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2018 року у справі № 912/1756/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 року та постановою Верховного Суд від 22.10.2019 року, щодо наявності неправомірних дій державних виконавців органу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області, тобто посадових осіб органу державної влади, та відповідних працівників ДП Сетам мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню при розгляді справи № 910/11460/19.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем за наслідками проведення електронних торгів, які в подальшому визнано недійсними, було повністю сплачено вартість майна, придбаного на таких торгах, шляхом перерахування коштів на рахунки відповідача-2 та відповідача-3 у розмірі 2 700 000,00 грн., зазначені кошти підлягають поверненню ПП Агропроммонтаж на підставі ч. 1 ст. 216 України, що є загальним наслідком недійсності правочинів, позивачу було завдано майнову шкоду у розмірі 2 700 000,00 грн., що дорівнює оплаченій позивачем, як переможцем торгів, вартості комплексу будівель, реалізований на відповідних торгах.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 923/574/17 та від 18.06.2018 року у справі № 904/1284/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 року у справі № 916/336/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрати майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.06.2018 року по справі № 916/1371/17.

Як вже зазначалося судом вище, 07.06.2018 року відбулися електронні торги з продажу комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул . Мурманська, 27, оформлені протоколом про проведення електронних торгів № 337553, переможцем яких визнано Приватне підприємство "Агропроммонтаж", яке запропонувало ціну 2 700 000,00 грн.

Приватне підприємство "Агропроммонтаж", як переможець торгів, перерахувало кошти на рахунок організатора торгів Державного підприємства "Сетам" - 05.06.2018 року в сумі 109 795,00 грн., як гарантійний внесок, та 14.06.2018 року в сумі 25 205,00 грн., як винагорода організатора; на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби - 14.06.2018 року в сумі 2 565 000,00 грн. за придбання майна.

В подальшому, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2018 року у справі № 912/1756/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 року та постановою Верховного Суд від 22.10.2019 року визнано недійсними електронні торги з продажу комплексу будівель, а саме: готель-їдальня, А, 508,0 кв.м; готель-їдальня, ББ1б, 1 134,6 кв.м; завод залізобетонних виробів, Г, 650,9 кв.м; котельня, Д; вбиральня, Ж; фундамент, б2; фундамент, З; огорожа, N, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, буд. 27, які оформлені протоколом №337553; визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 18.06.2018, складений державним виконавцем та затверджений начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Так, вищезазначеними судовими рішеннями встановлені обставини неправомірності дій державних виконавців органу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області та відповідних працівників ДП Сетам , оскільки на електронних торгах було продано нерухоме майно, а саме, комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 27, яке належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", на яке поширюються приписи Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", тому правочин щодо відчуження вищезазначеного нерухомого майна суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

За висновками суду, в обґрунтування розміру заподіяної шкоди позивач обґрунтовано посилається на преюдиційні факти, встановлені у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2018 року у справі № 912/1756/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 року та постановою Верховного Суд від 22.10.2019 року.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, факт неправомірності дій державних виконавців органу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області та відповідних працівників ДП Сетам на момент розгляду господарським судом даного спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили, і в цій частині мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2 565 000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області та про стягнення з Державного підприємства "Сетам" 135 000,00 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачами у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

У підпункті 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 5 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Порядок безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам встановлено у пунктах 35-40 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 на виконання пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 38 вказаного Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Відтак, на теперішній час безспірне списання коштів державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади, покладено саме на Державну казначейську службу України, а не його територіальні органи.

Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду. Водночас, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів влади, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в справі № 907/769/17 від 26.07.2018 року.

Отже, задоволена до стягнення шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Що стосується розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що судовий збір за подання позовної заяви в частині стягнення грошових коштів в розмірі 2 565 000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області не покладається на відповідачів-1, 2.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України (ідентифікаційний код 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" (ідентифікаційний код 24145306, адреса: 25018, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Холодноярська (Московська), 190) грошові кошти в розмірі 2 565 000,00 грн. (два мільйони п`ятсот шістдесят п`ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області (ідентифікаційний код 34924330, адреса: 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 185).

3. Стягнути з Державного підприємства "Сетам" (ідентифікаційний код 39958500, адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6) на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" (ідентифікаційний код 24145306, адреса: 25018, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Холодноярська (Московська), 190) грошові кошти в розмірі 135 000,00 грн. (сто тридцять п`ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування шкоди.

4. Стягнути з Державного підприємства "Сетам" (ідентифікаційний код 39958500, адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6) на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" (ідентифікаційний код 24145306, адреса: 25018, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Холодноярська (Московська), 190) судовий збір - 2025,00 грн. (дві тисячі двадцять п`ять гривень).

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.01.2020р.

Суддя О.В. Котков