Рішення

від 24.01.2020 по справі 918/118/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/118/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Єгоров В.С.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" про стягнення в сумі 1 989 384,69 грн., з яких: 1 534 962,55 грн. - основний борг, 176 913,76 грн. - пеня, 58 308,31 грн. - 3% річних та 219 200,07 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.04.2019 позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з КП "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1246199,91 грн. основного боргу, 176913,76 грн. пені, 90816,64 грн. 3% річних та 312767,67 грн. інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог про стягнення 14090,04 грн. інфляційних втрат відмовлено, вирішено питання судових витрат. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2019 у справі №918/118/19 залишено без змін.

Ухвалою від 15.07.2019 відстрочено Комунальному підприємству "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/118/19 від 22.04.2019 на шість місяців - по 22.10.2019 включно.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2019 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та рішення Господарського суду рівненської області від 22.04.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 14090,14 грн. інфляційних втрат у справі №918/118/19 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

18.11.2019 справа №918/118/19 повернулась до Господарського суду Рівненської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019 справу №918/118/19 передано на розгляд судді Горплюку А.М.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.11.2019 справу №918/118/19 прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2019.

Ухвалою від 03.12.2019 підготовче судове засідання відкладено на 17.12.2019.

Ухвалою від 17.12.2019 підготовче судове засідання відкладено на 16.01.2020.

Ухвалою суду від 16.01.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 24.01.2020.

У судовому засіданні 24.01.2020 представник позивача просив задоволити позов в частині переданій на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2020 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника - Педич Д.П. на розписці про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

27 жовтня 2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір поставки природного газу №3862/1617-БО-28, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (договір).

За пунктом 12 договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 1223,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 68,0; листопад - 185,0; грудень - 250,0 (IV кв. 2016 року - 503,0); січень - 275,0; лютий - 235,0; березень - 210,0 (Ш кв. 2017 року - 720,0).

Відповідно до пунктів 3.4 - 3.7. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Споживач зобов`язується подати не пізніше 7-го числі місяця, наступного за місцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акту. У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем постачальнику акту приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від поставки природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді.

На виконання умов договору в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 6 155 057,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2016 року на суму 469 768,26 грн., від 30 листопада 2016 року на суму 1 154 977,67 грн., від 31 грудня 2016 року на суму 1 906 406,49 грн., від 31 січня 2017 року на суму 996 538,49 грн., від 28 лютого 2017 року на суму 1 042 611,77 грн., від 31 березня 2017 року на суму 584 755,24 грн.

Ціна газу за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1183,20 грн., всього до сплати - 7099,20 грн., з 01 листопада 2016 року становить 6 819,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 363,80 грн., всього до сплати - 8 182,80 грн. (додаткова угода №1 від 31 жовтня 2016 року), з 01 грудня 2016 року становить 7148,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1429,60 грн., всього до сплати - 8577,60 грн. (додаткова угода №2 від 22 листопада 2016 року), з 23 грудня 2016 року становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%), всього до сплати - 5930,40 грн. (додаткова угода № 3 від 30 грудня 2016 року).

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (пункт 10.3. договору).

Відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, сплативши 4 908 858,01 грн., що підтверджується банківськими виписками, зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу), платіжним дорученням №3 від 29 листопада 2018 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.04.2019 позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з КП "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1246199,91 грн. основного боргу, 176913,76 грн. пені, 90816,64 грн. 3% річних та 312767,67 грн. інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог про стягнення 14090,04 грн. інфляційних втрат відмовлено, вирішено питання судових витрат. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2019 у справі №918/118/19 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2019 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та рішення Господарського суду рівненської області від 22.04.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 14090,14 грн. інфляційних втрат у справі №918/118/19 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Направляючи справу на новий розгляд в частині стягнення 14090,14 грн. інфляційних втрат Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не дали належної правової оцінки як наявної у відповідача перед позивачем заборгованості, так і періоду, потягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов`язання не здійснили перерахунку інфляційних втрат з урахуванням того, що нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням саме збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, справу було передано на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 14090,14 грн. інфляційних втрат, тому саме в цій частині судом здійснюється новий розгляд справи та приймається рішення.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та від 08.12.2018 у справі №913/63/18.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд вважає, що наданих розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги в частині яких справу було передано на новий розгляд, а саме стягнення 14090,14 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог. Відтак з відповідача підлягає до стягнення 212 грн. 61 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, 23, код ЄДРПОУ 13971076) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 14 090 (чотирнадцять тисяч дев`яносто) грн. 04 коп. інфляційних втрат та 212 (двісті дванадцять) грн. 61 коп. витрат зі сплати судового збору .

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2020 року.

Суддя А.М. Горплюк