Постанова

від 15.08.2006 по справі 10/296/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/296/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р. Справа № 10/296/06

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:

Головуючого судді:       Петрова М.С.  

Суддів:                                       Разюк Г.П.

                                      Колоколова С.І.

При секретарі:  Федорові В.А.    

за участю представників сторін:

від позивача:      Сербін О.Є., довір. б/н від 15.08.06 р.

                              Гончарова С.В., довір. б/н від 15.08.06 р.

від відповідача:  Голобородько В.О., довіреність № Юр/2444 від 26.12.05 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги  Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.05.06 р.

та рішення господарського суду  Миколаївської області від 20.06.06р.

по справі № 10/296/06

за позовом: ПП „Міленіум-2000”;

до: Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (далі по тексту Миколаївський облавтодор)

про стягнення 64130,37 грн.

                                                       В С Т А Н О В И Л А:

29.05.06.р. ПП „Міленіум-2000” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського облавтодору” про стягнення з останнього 42037,50 грн. боргу за поставлені паливно-мастильні матеріали (далі по тексту ПММ), 9456,01 грн. боргу за надані транспортні послуги по доставці ПММ, а також пені у сумі 4549,4 грн., 3% річних –2021,61 грн., збитків від інфляції у сумі 6065,85 грн. за несвоєчасну сплату основного боргу.

В ході розгляду справи по суті ПП „Міленіум-2000” уточнило позовні вимоги, зменшивши суму позову на 9456,01 грн. у зв'язку із сплатою відповідачем цієї суми 11.07.2005р.

Ухвалою від 30.05.06 р. місцевий господарський суд порушуючи провадження у справі, одночасно, з метою вжиття заходів по забезпеченню позову наклав арешт на розрахунковий рахунок відповідача.

Миколаївський облавтодор не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 30.05.06 р. та рішенням від 20.06.06 р.,  13.06.06 р. направив до господарського суду Миколаївської області апеляційну скаргу  на вказану ухвалу, а 6.07.06 р. на рішення господарського суду першої інстанції, які надійшли до Одеського апеляційного господарського суду в один і той же день 11.07.06р.

14.07.2006р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду вищезазначені апеляційні скарги призначені до розгляду в одному апеляційному провадженні, оскільки прийняті по одній і тієї ж справі.

В апеляційній скарзі на ухвалу місцевого господарського суду від 30.05.06р. скаржник просить скасувати п.5 цієї ухвали щодо накладання арешту на розрахунковий рахунок Миколаївського облавтодору, оскільки всупереч вимогам ст.66 ГПК України арешт накладено не в межах суми позову, а на всі грошові кошти. При цьому скаржник вважає, що місцевий господарський суд не врахував, що надані до позову матеріали не свідчать однозначно про заборгованість відповідача.

В апеляційній скарзі на рішення господарського Миколаївської області від 20.06.06р. Миколаївський облавтодор просить скасувати це рішення і в позові відмовити, при цьому зазаначає на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, яке відбулося 20.06.06р., оскільки ухвала про відкладення розгляду справи із господарського суду була відправлена на адресу Миколаївського облавтодору 20.06.06р.

Таким чином, на думку відповідача місцевий господарський суд штучно виключив його із судового процесу і розглянув спір тільки за доказами позивача, яким не надав належної оцінки. Так, суд першої інстанції стягнув з відповідача ніби-то існуючий борг за поставлені ПММ згідно із накладними, які не мають ніякого відношення до цього спору. До того ж, до цих накладних позивач не додав довіреностей Миколаївського облавтодору на отримання його представниками ПММ і не міг їх надати, оскільки відповідач не надавав таких довіреностей і не отримував ці ПММ.

Крім того, скаржник вважає, що місцевий господарський суд неправильно підрахував розмір стягнутого держмита. Стягнув 3% річних по яким пройшов строк позовної давності, оскільки 3% річних є неустойкою, неправильно також розраховані пеня і збитки від інфляції.

Позивач відзив на позов не надав, але його представники в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 30.05.06р. (п.5) при призначенні справи до розгляду з метою забезпечення позову наклав арешт на розрахунковий рахунок Миколаївського облавтодору.

Відповідно із ст.67 ГПК України такого заходу забезпечення позову як накладання арешту на розрахунковий рахунок відповідача не має, арешт може бути накладений на майно або грошові кошти, тому судова колегія вважає, що п.5 оскарженої ухвали винесено з порушенням вимог ст.67 ГПК України, однак в судовому засіданні апеляційного суду Миколаївський облавтодор відповідно до ст.100 ГПК України надав письмову заяву про відмову від апеляційної скарги на п.5 ухвали господарського суду Миколаївської області від 30.05.06 р., оскільки місцевий господарський суд в своєму рішенні від 20.06.06 р. сам скасував п.5 ухвали від 30.05.06 р. Вказана відмова від апеляційної скарги на п.5 ухвали господарського суду Миколаївської області від 30.05.06 р. підлягає прийняттю, але у відповідності із ст.100 ГПК України про це буде винесена відповідна ухвала.

Щодо апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 20.06.06 р. то вона підлягає розгляду по суті.

15.09.04р. між позивачем та відповідачем укладено договір №17/126, за яким ПП „Міленіум-2000” зобов'язався передати у власність Миколаївського облавтодору ПММ, а останній сплатити їх вартість.

Як випливає із розділу 2 договору Миколаївський облавтодор зобов'язався сплачувати згідно із рахунками і накладними за поставлені ПММ протягом 10 банківських днів з моменту отримання ПММ на склад покупця.

Загальна сума договору складає 1 000 000 грн.

Згідно із п.3.1 договору поставки ПММ здійснюється по усній або письмовій заяві Покупця. За умовами п.3.2 договору ПММ вважаються поставленими після підписання акту прийому-передачі.

Додатком до договору №17/126 від 15.09.04р. сторони встановили, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити ПММ в кількості згідно рахунків і накладних. Доставка ПММ здійснюється автотранспотртом Продавця за рахунок Покупця.

Позивач стверджує, що на підставі вищезазначеного договору він поставив відповідачу дизпаливо на суму 42037,5 грн.

В підтвердження вказаної обставини позивач надав видаткові накладні          № РН-00150 від 27.12.04р., РН-0000167 від 27.12.04р. З вказаних видаткових накладних видно, що позивач поставив дизпаливо на замовлення по договору         № ДГ0000035 від 16.09.04р., при цьому в цих накладних не зазначені довіреності, за якими отримані ПММ, прізвище та посада особи, яка прийняла ПММ за цими накладними.

Вищезазначені накладні не можуть бути належними доказами поставки позивачем відповідачу ПММ на суму 42037,5 грн. за договором № 17/126 від 15.09.04р., оскільки по-перше: у цих накладних зазначений інший договір, а не той на підставі якого позивач просить стягнути борг за поставлені ПММ, по-друге: відсутні довіреності на отримання ПММ, не зазначено прізвище та посада особи, яка отримала ПММ, по-третє: згідно із умовами договору № 17/126 ПММ вважаються поставленими після підписання акту прийому-передачі ПММ, якого позивач не надав.

Відповідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів належними доказами факт поставки ПММ на суму 42037,5 грн., тому місцевий господарський суд помилково стягнув з відповідача цю суму.

Безпідставно стягнуті з відповідача і пеня, 3 % річних, збитки від інфляції за прострочення грошового зобов'язання в сумі 42037,5 грн., оскільки позивачем не доведено наявність цього основного боргу.

Крім того, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача пеню за прострочення оплати наданих йому позивачем транспортних послуг у сумі 9456,01 грн., оскільки договором № 17/126 від 15.09.04р. передбачено сплату пені за прострочення оплати вартості поставленого товару (ПММ), а не транспортних послуг.

Згідно із додатком до договору № 17/126 від 15.09.04р. доставка ПММ за цим договором здійснюється за рахунок відповідача. Але ж сторони не визначили строки оплати транспортних послуг, тому відповідно із ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайно не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач пред'явив відповідачу претензію (а.с.26) з вимогою про сплату транспортних послуг тільки 10.05.05р., таким чином Миколаївський облавтодор повинен був сплатити вартість цих послуг протягом семи днів від дня пред'явлення вимог, тобто останній день сплати 17.05.05р. З 18.05.05р. йде прострочення грошового зобов'язання у сумі 9456,01 грн.

Відповідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що з врахуванням позовних вимог ТОВ «Міленіум-2000»щодо періоду нарахування 3% річних і збитків від інфляції, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 283,68 грн., збитки від інфляції у сумі 643,01 грн. за прострочення грошового зобов'язання у сумі 9456,01 грн.    

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про те, що 3% річних є неустойкою, оскільки 3% річних є платою за користування чужими грошовими коштами.

За вищенаведених обставин апеляційна скарга Миколаївського облавтодору на рішення господарського суду Миколаївської області від 20.06.06 р. підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 20.06.06 р. частковому скасуванню.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Крім того, відповідно із п.2 ст.8 Декрету КМ України Миколаївському облавтодору необхідно повернути з державного бюджету України 42,5 грн. зайве сплаченого держмита при подачі апеляційної скарги.

           Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК  України, колегія суддів -                                            

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України»задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2006 р. скасувати частково, виклавши його в наступній редакції:

«Позов ТОВ «Міленіум-2000»задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (м. Миколаїв, вул. Галини Петрової,2А, р/р 260043014339108 в МФ ЦВ „Промінвестбанк”, МФО 326438, ОКПО 31159920) на користь ТОВ «Міленіум-2000» (м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,20б/29, р/р 26009283401001 в МФ „Приватбанк”, МФО 326610, ОКПО 30680835) 3% річних у сумі 283грн. 68 коп., збитки від інфляції у сумі 643 грн. 01 коп., витрати по сплаті держмита у сумі 9 грн. 29 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 1 грн. 71 коп..

В решті позову відмовити.

Накласти арешт на грошові кошти Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»у сумі 926 грн.69 коп.

2. Стягнути з ТОВ «Міленіум-2000»(м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,20б/29, р/р 26009283401001 в МФ „Приватбанк”, МФО 326610, ОКПО 30680835) на користь Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(м. Миколаїв, вул. Галини Петрової,2А, р/р 260043014339108 в МФ ЦВ „Промінвестбанк”, МФО 326438, ОКПО 31159920) витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги у сумі 268 грн.75 коп..

3.Видачу наказів доручити господарському суду Миколаївської області.

4.Повернути Дочірньому підприємству «Миколаївський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (м. Миколаїв, вул. Галини Петрової,2А, р/р 260043014339108 в МФ ЦВ „Промінвестбанк”, МФО 326438, ОКПО 31159920) з Державного бюджету України зайве сплачене держмито за подачу апеляційної скарги у сумі 42 грн. 25 коп., про що видати відповідну довідку.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                   М.С. Петров

Суддя                                                                                          Г.П.  Разюк   

          Суддя                                                                                     С.І. Колоколов