Постанова

від 15.08.2006 по справі 31-15-24/171-05-6799

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31-15-24/171-05-6799

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р. Справа № 31-15-24/171-05-6799

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

(згідно розпорядження Голови Одеського апеляційного господарського суду Балуха В. С. №63 від 04.07.2006 р., склад колегії суддів змінений  з колегії суддів у складі суддів:  Разюк Г. П., Петрова М. С. та  Колоколова С. І.  на  колегію суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Бєляновського В.В. та Шевченко В.В.),

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

позивача  –Добрикіної І.В.,                                                                                   

відповідача –Чекерес В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю „Жар-Птиця”, м. Одеса

на рішення господарського суду  Одеської області від  29 червня 2006 року                    

у справі № 31-15-24/171-05-6799                                                                                                                                                                                                                                                                                       

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Украгроспілка”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Жар-Птиця”, м. Одеса

про стягнення 258047 грн. 55 коп.,

    ВСТАНОВИЛА:

       11.07.2005 р. (вх. №7885) ТОВ „Украгроспілка” у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до ТОВ „Жар-Птиця” про стягнення основного боргу у розмірі 224194,20 грн., з урахуванням індексу інфляції у розмірі 50892,08 грн. та 3% річних у розмірі 13754,31 грн., що становить 288840,59 грн. (а.с. 2-6). Свої  вимоги воно мотивувало наступним.

       04.07.2003 р. між позивачем і відповідачем був укладений договір №01/07-ПО купівлі-продажу проса. 15.08.2003 р. між позивачем і відповідачем був укладений договір №28/08-ПО купівлі-продажу проса. Згідно до умов обох договорів відповідач продав позивачу продовольче просо однакової якості та специфікації у кількості 360 метричних тон та 738 метричних тон відповідно. Згідно обох договорів продаж товару було здійснено на умовах СРХерсонський КХП (Інкотермс-2000). Ціна за одну тону товару за обома договорами становить 600,00 грн., у т.ч. ПДВ –100,00 грн.. Умови платежу за обома договорами –передоплата. Завантаження товару за обома договорами повинно було бути виконано у термін до 01.10.2003 р.. На виконання вимог п.6.1 договору №01/07-ПО покупець здійснив на рахунок продавця передоплату у сумі 216000,00 грн. (360 тон*600 грн.), у т.ч. ПДВ –36000,00 грн.. Факт оплати зазначеної суми підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 10.07.2003 р., 15.07.2003 р., 01.08.2003 р. та 12.08.2003 р.. Згідно до накладної №18/09 від 18.09.2003 р. відповідач здійснив поставку товару у кількості 163,867 тон на загальну суму 98320,20 грн. (163,867 тон*600 грн.). Згідно до накладної №26/09 від 26.09.2003 р. відповідач здійснив поставку товару у кількості 133,277 тон на загальну суму 79966,20 грн. (133,277 тон*600 грн.). Всього було поставлено 297,144 тон на загальну суму 178286,40 грн.. Згідно до виписки з банківського рахунку відповідача останній здійснив на користь позивача повернення передоплати за товар у розмірі 16000,00 грн.. Розмір не поверненої передоплати за договором №01/07-ПО складає 216000 грн. – 178286,40 грн. –16000 грн. = 21713,60 грн.. На виконання вимог п.6.1 договору №28/08-ПО покупець здійснив на рахунок продавця передоплату у сумі 442800,00 грн. (738 тон*600 грн.), у т.ч. ПДВ –73000,00 грн.. Факт оплати зазначеної суми підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 15.08.2003 р., 20.08.2003 р., 28.08.2003 р., 09.09.2003 р., 12.09.2003 р., 16.09.2003 р., 18.09.2003 р. а також п/дорученням №3 від 25.09.2003 р.. Згідно до накладної №25/09 від 25.09.2003 р. відповідач здійснив поставку товару у кількості 203,159 тон на загальну суму 121895,40 грн. (203,159 тон*600 грн.). Згідно до накладної №6/10 від 06.10.2003 р. відповідач здійснив поставку товару у кількості 89,04 тон на загальну суму 53424,00 грн. (89,04 тон*600 грн.). Всього було поставлено 292,199 тон на загальну суму 175319,40 грн.. Згідно до виписки з банківського рахунку відповідача останній здійснив на користь позивача повернення передоплати за товар у розмірі 65000,00 грн.. Розмір не поверненої передоплати за договором №28/08-ПО складає 442800 грн. –175319,40 грн. –65000 грн. = 202480,60 грн.. Загальна сума заборгованості за обома договорами складає 224194,20 грн.. Індекс інфляції за весь період заборгованості, тобто з 01.10.2003 р. по 31.05.2005 р. становить 122,7%: жовтень-грудень 2003 р. –104,7%, січень-грудень 2004 р. –112,3%, січень-травень 2005 р. –105,7%. Отже сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 224194,20 грн.*122,7%:100% = 275086,28 грн.. Термін, на якій нараховуються відсотки: з 01.10.2003 р. по 31.05.2005 р. –20 місяців. Відсотки на місяць становлять: 3%:12 місяців  = 0,25% на місяць. Відсотки за період наявності боргу: 0,25%*20 місяців = 5%. Отже сума боргу з урахуванням 3% річних становить: 275086,28*5% = 13754,31 грн.. Загальна сума  заборгованості становить: 275086,28 грн. + 13754,31 грн. = 288840,59 грн.. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 525,526,549,550,612,625 ЦК України та ст.ст. 193,220,231,232 ГК України.

       09.09.2005 р. до матеріалів справи судом залучено уточнення позовних вимог (а.с. 73-74), в яких позивач, додатково пославшись на ст.ст. 536,538,693,1048 ЦК України, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 224194,20 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 02.10.2003 р. по 09.08.2005 р. у розмірі 33853,35 грн..    

      Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2005 р. (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено частково, а саме,  стягнено з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 224194,20 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами  за період з 02.10.2003 р. по 09.08.2005 р. у сумі 33853,35 грн., держмито у сумі 2580,48 грн. та ІТЗ судового процесу у сумі 118,00 грн. (а.с. 79-82).  

    Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2006 р. (а.с. 173-175) касаційну скаргу ТОВ „Жар-Птиця” - задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2005 р. - скасовано, а справу передано до господарського суду Одеської області на новий розгляд.

     Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2006 р. (а.с. 188) суддею Петровим В.С. прийнято справу №24/171-05-6799 до свого провадження та їй присвоєний №15-24/171-05-6799.

       Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2006 р. (а.с. 195) суддею Лєсогоровим В.М. прийнято справу №15-24/171-05-6799 до свого провадження та їй присвоєний №31-15-24/171-05-6799.

    27.06.2006 р. (вх. №13716) відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням директора ТОВ „Жар-Птиця” Чекереса В.М. з 29.06.2006 р. по 01.07.2006 р., оскільки наступне судове засідання призначено на 29.06.2006 р. о 12:00 (а.с. 205).

    Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2006 р. (а.с. 208) у задоволенні вказаного вище клопотання відмовлено, оскільки відповідач не надав суду доказів відрядження свого представника.

       Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2006 р. (складеним суддею Лєсогоровим В.М. 30.06.2006 р.) позов задоволено частково, а саме, стягнено з відповідача на користь позивача 113602,13 грн. -  сума попередньої оплати, 1136,01 грн.  - держмито та 51,94 грн. за ІТЗ судового процесу; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено; на позивача покладено судові витрати у справі по держмиту у сумі 1752,40 грн. та за ІТЗ судового процесу в сумі 66,06 грн. (а.с. 79-82). Таке рішення суд мотивував наступним. 14.11.2003 р. сторони уклали договір про частковий залік взаємних зобов'язань, згідно до умов якого сторони вирішили здійснити частковий залік взаємних зобов'язань, в т.ч. по договорам №1/07-ПО від 04.07.2003 р. та №28/08-ПО від 15.08.2003 р.. Внаслідок заліку за відповідачем залишилося  зобов'язання по поставці товару за обома договорами на загальну суму 113602,13 грн., що підтверджується актами звірки (а.с. 165,166). Статті 693 та 536 ЦК України не передбачають процентної ставки, а ст. 1048 ЦК України застосовується лише до договорів позики, застосування цієї статті до інших договорів ЦК України не передбачено. Договори №04/09-ТЭО від 01.09.2003 р., №41/09-ПО від 26.09.2003 р., №47/10-ПО від 05.10.2003 р., №2/07-ПО від 07.07.2003 р., №5/09-ТЭО від 27.09.2003 р. та їх виконання не впливають на зобов'язання сторін, які виникли з договорів №1/07-ПО від 04.07.2003 р. та №28/08-ПО від 15.08.2003 р.. Накладні №20/10 від 20.10.2003 р. на насіння соняшнику, №22/10 від 22.10.2003 р. на насіння соняшнику, №8/11 від 08.11.2003 р. на насіння соняшнику не мають відношення до прав та обов'язків сторін за договорами №1/07-ПО від 04.07.2003 р. та №28/08-ПО від 15.08.2003 р., оскільки за цими договорами предметом поставки є просо, а не насіння соняшнику. В обґрунтування рішення суд послався на ст. 217 ЦК України 1963 р.,  ст.ст. 1047,1053 ЦК України та ст. 265 ГК України.

       Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з тих підстав, що  у судовому засіданні від 20.06.2006 р. відповідач повідомив господарський суд, що у наступному засіданні буде подана зустрічна позовна заява до позивача за існуючою заборгованістю на суму 113479,54 грн.. 27.06.2006 р. відповідачем до місцевого суду було направлено клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 29.06.2006 р., у зв'язку зі знаходженням директора ТОВ „Жар-Птиця” Чекереса В.М. з 29.06.2006 р. по 01.07.2006 р. у відрядженні, з наданням доказів у наступному судовому засіданні. Оскаржене рішення суду винесене 29.06.2006 р. за відсутністю відповідача. Крім того, суд у рішенні застосував ст. 265 ЦК України, яка не регулює даний спір.     

      Розгляд справи було призначено на 15.08.2006р., про що  сторони, згідно приписів ст.98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

          Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на  викладених у ній підставах.

           Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

          За згодою представників сторін, згідно ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

        Заслухавши усні пояснення  представників сторін, ознайомившись з доводами  апеляційної скарги,  дослідивши обставини    справи та наявні у ній докази,  відповідність викладеним  у рішенні висновкам  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

        Як свідчать матеріали справи, 04.07.2003 р. між позивачем і відповідачем було укладено договір  №01/07-ПО, згідно умов якого Відповідач зобов'язувався поставити Позивачу на умовах  СРХерсонський КХП (Інкотермс-2000) у строк до 01.10.2003р.  просо у кількості 369,00 метричних тон по ціні 600,00 грн. за тону на загальну суму 216 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 36000,00 грн.), а Позивач оплатити цей товар на умовах передоплати (а.с.15).

          На виконання умов цього договору, Позивач здійснив попередню  оплату зазначеного товару у повному обсязі (а.с.16-19).

           На часткове виконання цього договору, Відповідач поставив Позивачу  297,144 тон проса (163,867 + 133,277) на загальну суму 178 286,49 грн. (а.с.20,21). Крім того, Відповідач 06.11.2003р. повернув Позивачу частину сплачених  останнім грошей у сумі 16000,00 грн. (а.с.22).

       З викладеного вбачається, що Відповідач не поставив Позивачу товар за цим договором (з урахуванням повернення ним частини грошей)  на суму 21 713,60 грн..

         З матеріалів справи також  вбачається, що 15.08.2003 р. між Позивачем і Відповідачем був також укладений  договір №28/08-ПО, згідно умов якого Відповідач зобов'язувався поставити Позивачу на умовах  СРХерсонський КХП (Інкотермс-2000) у строк до 01.10.2003р.  просо у кількості 738,00 метричних тон по ціні 600,00 грн. за тону на загальну суму 442 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 73000,00 грн.), а Позивач оплатити цей товар на умовах передоплати (а.с.23).

       На виконання умов цього договору, Позивач також здійснив попередню  оплату зазначеного товару у повному обсязі (а.с.24-30).

           На часткове виконання цього договору, Відповідач поставив Позивачу  292,199 тон проса  на загальну суму 175 319,40 грн. (а.с.31,22). Крім того, Відповідач 06.11.2003р.  повернув Позивачу частину сплачених  останнім  за цим договором грошей у сумі 65,00 грн. (а.с.33,34).

        З викладеного вбачається, що Відповідач не поставив Позивачу товар за цим договором (з урахуванням повернення ним частини грошей) на суму  202 480,60 грн..

            Викладене свідчить, що Відповідач не поставив Позивачу товар за вищезазначеними договорами (з урахуванням повернення ним частини грошей) на загальну суму - 224194,20 грн. (21713,60 грн. + 202480,60 грн.).

    Факт наявності зазначеної заборгованості та визнання її Відповідачем також підтверджується пунктом 3.1 складеної та підписаної сторонами угоди від 14.11.2003р. про частковий залік взаємних зобов'язань (а.с.164). З цієї угоди також вбачається, що сторони узгодили зарахування взаємної заборгованості і що залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем за договорами, які є предметом цього спору,  складає 113602,13 грн.. Ця заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 05.07.2004р. (а.с.165).

     З матеріалів справи вбачається, що, у зв'язку з не виконанням Відповідачем у встановлені строки  поставки решти товару за вищезазначеними  договорами,  Позивач втратив інтерес щодо його отримання.

     За таких обставин, Позивач, відповідно до ч.3 ст. 612 ЦК України, мав право відмовитись від прийняття виконання та вимагати відшкодування збитків, повернення, відповідно до ст.1212 цього Кодексу, виконаного ним за цими договорами, тобто повернення частини передоплати.

          Відповідач, повернувши Позивачу частину сплачених тим за товар грошових коштів, фактично погодився з відмовою від  отримання Позивачем подальшого виконання  ним зобов'язань.

        З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача частини здійсненої ним передоплати в сумі 113 602,13 грн. за обома договорами, тобто суми, на яку не було поставлено товар, з урахуванням заліку взаємної заборгованості.  

           Судова колегія також погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог, оскільки зазначені вимоги не обгрунтовані і Позивач не оскаржив рішення в цій частині.

           Оскаржуючи рішення місцевого суду, Відповідач зазначив у скарзі  три обставини, які, на його думку, є  підставами  для  скасування рішення та відмови у позові.

      Так, по-перше, Відповідач послався на те, що  Позивач має перед ним заборгованість на таку ж суму за іншими зобов'язаннями і він (Відповідач)  збирався подати зустрічний позов на  зазначену   суму, а суд не надав йому такої змоги. По-друге, суд безпідставно відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи. По-третє, суд при ухваленні рішення безпідставно  застосував ст. 265 ЦК України, яка не регулює даний спір.     

        Судова колегія критично оцінює та не приймає до уваги доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі (щодо необхідності скасування рішення місцевого суду з тих підстав, що Позивач має перед ним заборгованість на таку ж суму і він (Відповідач)  збирався подати зустрічний позов  на зазначену   суму), виходячи з такого.

        По-перше, матеріали  справи не підтверджують факту звернення Відповідача до суду з клопотанням (заявою) про можливість надання йому можливості звернутись до суду з зустрічним позовом. По-друге, Позивач звернувся до суду з позовом  ще 11.07.2005р. і справа, з урахуванням скасування первісного судового рішення, розглядалась судом на протязі досить тривалого часу і, відповідно, Відповідач мав реальну змогу звернутись до суду з зустрічним позовом, що ним зроблено не було. По-третє, при наявності у Позивача заборгованості перед Відповідачем за іншими зобов'язаннями (договорами), останній  не позбавлений права звернутись до суду з позовом про її стягнення в загальному порядку.

      Та обставина, що місцевий суд відхилив клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.205,208), на думку судової колегії, не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки суд вмотивовано відхилив це клопотання, яке не було підтверджене будь-якими доказами.

    Посилання скаржника на те, що місцевий  суд при ухваленні рішення безпідставно  застосував ст. 265 ЦК України, яка не регулює даний спір, також не можуть прийматись до уваги і відхиляються судовою колегією, оскільки місцевий суд взагалі не посилався у рішенні на зазначену статтю ЦК України, а зробив посилання, серед інших норм матеріального права, на ст. 265 ГК України, яка регулює питання поставки  товарів.

      За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що зазначені Відповідачем в апеляційній скарзі доводи немотивовані і не підтверджуються доказами, а тому правових підстав для задоволення його скарги немає.

     Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України,  законність і обґрунтованість  рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах викладених в апеляційній скарзі,  судова колегія не встановила  будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

           З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст.104 ГПК України, правових підстав для  скасування рішення місцевого суду.

                Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

           Рішення господарського суду  Одеської області від  29.06.2006 р. у справі № 31-15-24/171-05-6799 - залишити без змін,  а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Жар-Птиця” на зазначене рішення - без задоволення.

           Постанова, згідно ст.105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                          Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                         Бєляновський В. В.

                                                                                                                     Шевченко В. В.