Рішення

від 22.01.2020 по справі 120/3966/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2020 р. Справа № 120/3966/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чванової Д.Б.

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: Ладана О.А.

представника відповідача: Лозінської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2019 року № 262806-5506-0214 та № 262807-5506-0214 про визначення податкових зобов`язань за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 73862,97 грн. та 71760,18 грн. відповідно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним на підставі договорів оренди землі від 02.08.2013 року за № 17 та № 18, укладених з Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області, отримано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту). Оскільки вказані земельні ділянки фактично використовує юридична особа ФГ Брицьке , а фізична особа, яка їх отримала в користування з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу - фермерське господарство, а тому саме на останню покладений обов`язок зі сплати податкових зобов`язань. Водночас, як вказує позивач, в договорах оренди землі від 02.08.2013 року за № 17 та № 18 не було зазначено пункту, який би передбачав, що після створення юридичної особи на позивача покладений обов`язок укладати новий договір оренди земельної ділянки або вносити зміни до умов договору між ГУ Держземагентства у Вінницькій області та новоствореною юридичною особою - ФГ Брицьке . Тому, внесення плати за користування земельними ділянками в кінцевому результаті покладене лише на ФГ Брицьке . З урахуванням викладеного, оспорюванні податкові повідомлення - рішення, на переконання позивача, є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

02.01.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 78), згідно якого останній не погоджується з позицією позивача та просить відмовити в задоволенні позовних вимог з таких підстав. Так, вказує, що між ОСОБА_2 - Орендарем та ГУ Держземагентства у Вінницькій області - Орендодавцем були укладені договори оренди землі, що знаходиться на території Брицької сільської ради (за межами населеного пункту) Липовецького району Вінницької області від 02.08.2013 року за № 17 та № 18, дата державної реєстрації - 06.08.2013 року, термін дії зазначених договорів - 25 років та цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Так як орендарем цих земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_2 , ГУ ДПС у Вінницькій області і проведено нарахування позивачу орендної плати за 2019 рік та винесені податкові повідомлення-рішення від 10.10.2019 року № 262806-5506-0214 та № 262807-5506-0214, які є предметом оскарження у даній справі. Представник відповідача зазначає, що відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір орендної плати за землю. Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду. Так, позивач, що уклав договори оренди на земельні ділянки, в яких визначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства , є орендар таких земельних ділянок, а отже на нього покладений обов`язок сплати обов`язкових платежів з орендної плати за вказані земельні ділянки. За таких обставин представник відповідача вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства, а тому в позові просить суд відмовити.

У судовому засіданні 03.01.2020 року розгляд справи було відкладено на 22.01.2020 року.

13.01.2020 року позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 1013), у якій останній виклав свої пояснення та вказав, що орендна плата вноситься до місцевого бюджету орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11 Договорів оренди землі від 02.08.2013 року за 17 та № 18). Тобто, за користування даними земельними ділянками позивач повинен сплачувати саме орендну плату у відповідності до вимог п. 286.2 ст. 286 та ст. 288 ПК України. Водночас, питання оплати земельного податку, як для фізичної особи, на переконання позивача, прямо суперечить п. 11 умов Договорів оренди землі від 02.08.2013 року за 17 та № 18 та порядку встановленого п. 286.2 ст. 286 та ст. 288 ПК України, що ставить у можливе порушення п. 13 вищевказаних Договір та подальшому розірванню останніх з причин невиконання їх вимог. Таким чином позивач з посиланням на висновки, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №626/776/18, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц просив задовольнити адміністративний позов.

Правом подати заперечення на відповідь на відзив контролюючий орган не скористався.

У судовому засіданні 22.01.2020 року представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Зазначили, що згідно договорів оренди землі та актів передавання-приймання, позивачу було передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Укладання договорів оренди земельних ділянок стало передумовою для державної реєстрації ФГ "Брицьке". При цьому, після реєстрації фермерського господарства, саме господарство є фактичним користувачем земельних ділянок і, як наслідок, орендну плату за користування земельними ділянками сплачує фермерське господарство.

Представник ГУ ДПС у Вінницькій області у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначила, що землі сільськогосподарського (фермерського) призначення були передані в оренду саме ОСОБА_2 на підставі договорів від 02.08.2013 року за № 17 та № 18. У зв`язку із укладенням договорів оренди земельних ділянок, позивач набув статус орендаря. Тому, ФГ "Брицьке", на думку представника відповідача, не є належним платником орендної плати, а сплачені ним кошти можуть бути повернуті останньому як помилково сплачені за його заявою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням від 23.03.2012 року 12 сесії 6 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області "Про надання погодження земельної ділянки, для створення фермерського господарства" надано погодження ОСОБА_2 на отримання земельної ділянки площею 90 га із земель резервного фонду Брицької сільської ради для створення фермерського господарства.

02.08.2013 року між ОСОБА_2 (Орендар) та Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області (Орендодавець) було укладено договір оренди землі № 17, згідно якого Орендодавцем передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду Брицької сільської ради для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Брицької сільської ради (за межами населеного пункту) Липовецького району Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 44,0515 га, у тому числі рілля, за кадастровим номером: 0522280400:03:000:3042 (п. 2 Договору).

Договір укладено на 25 років з моменту укладання. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 47878,40 грн. за 1 рік (п.п. 8- 9 Договору).

Орендна плата вноситься до місцевого бюджету, орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11 Договору).

Також був складений акт передавання-приймання орендованої земельної ділянки, згідно якого Орендодавець передає земельну ділянку кадастровий номер: 0522280400:03:000:3042, площею 44,0515 га, а Орендар приймає вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.08.2013 року (реєстраційний номер: 7628359), орендарем даної земельної ділянки (суб`єктом іншого речового права) є фізична особа ОСОБА_2 .

Крім того, 02.08.2013 року між ОСОБА_2 (Орендар) та Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області (Орендодавець) було укладено договір оренди землі № 18, згідно якого, Орендодавцем передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду Брицької сільської ради для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Брицької сільської ради (за межами населеного пункту) Липовецького району Вінницької області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 44,8190 га, у тому числі рілля, за кадастровим номером: 0522280400:03:000:3041.

Договір укладено на 25 років з моменту укладання. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 49281,40 грн. за 1 рік (п.п. 8- 9 Договору).

Орендна плата вноситься до місцевого бюджету, орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11 Договору).

Також був складений акт передавання-приймання орендованої земельної ділянки від 02.08.2013 року, згідно якого Орендодавець передає земельну ділянку кадастровий номер: 0522280400:03:000:3041, площею 44,8190 га, а Орендар приймає вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.08.2013 року (реєстраційний номер: 7628650), орендарем даної земельної ділянки (суб`єктом іншого речового права) є фізична особа ОСОБА_2 .

У подальшому, 08.08.2013 року зареєстровано ФГ "Брицьке" (код ЄДРПОУ: 38344097) за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Статуту ФГ "Брицьке", його засновником є ОСОБА_2 , який є головою господарства та діє на основі єдиноначальності (п. 5.1. Статуту).

18 лютого 2019 року ФГ "Брицьке" подало до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік, в якій задекларувало річну суму орендної плати за договором від 02.08.2013 року за № 17 в розмірі 71760,18 грн. та за договором від 02.08.2013 року за № 18 в розмірі 73862,97 грн.

Також судом встановлено, що ФГ Брицьке перераховано (сплачено) орендну плату за 2019 рік, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями від 06.08.2019 року за № 238, від 04.07.2019 року за № 208, від 06.08.2019 року за № 189, від 17.05.2019 року за № 170, від 05.04.2019 року за № 131, від 21.03.2019 року за № 124, від 06.08.2019 року за № 113, від. 03.01.2019 року за № 84, від 04.09.2019 року за № 266, від 03.10.2019 року за № 289, від 26.11.2019 року за № 317.

Разом з тим, 10.10.2019 року ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення № 262806-5506-0214 та № 262807-5506-0214 про визначення ОСОБА_2 податкових зобов`язань за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 73862,97 грн. та 71760,18 грн. відповідно.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За змістом статті 1 Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 7 цього Закону встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтею 8 Закону Про фермерське господарство передбачено що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

У свою чергу, згідно з договорами оренди № 17 та № 18 від 02.08.2013 року та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендарем земельних ділянок є саме фізична особа ОСОБА_2 , а не ФГ Брицьке .

За правилами статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України від 6.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Положеннями статті 18 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом п. п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Положеннями ст. 54 ПК України визначено обов`язок нарахування суми податку фізичній особі контролюючим органом шляхом направлення податкового повідомлення - рішення, яке підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення.

За приписами ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Положеннями п. 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення її плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Пунктом 288.5 ст. 288 ПК передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (п. п. 288.5.1); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. п. 288.5.2); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у п. п. 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (п. п. 288.5.3).

Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У відповідності до п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Згідно з п. 286.5 ст. 286 даного Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями п. 286.1 ст. 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, зі змісту вищевказаних вимог слідує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є Договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Судом встановлено, що на підставі договорів оренди землі від 02.08.2013 року за № 17 та № 18, укладених з Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області, ОСОБА_2 отримано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу. Разом із тим, земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні ФГ Брицьке , проте позивач не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до положень статті 125 ЗК України право користування землею, так само як і суміжні права та обов`язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Таким чином, оскільки орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що саме на нього покладено обов`язок сплати орендної плати відповідно до укладених ним договорів оренди землі.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ Брицьке не змінює статусу позивача як орендаря земельних ділянок та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №808/3798/16 від 28.08.2018 та у справі №120/4362/18-а від 13.09.2019, висновки яких згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування судом.

Водночас, суд не бере до уваги посилання представника позивача на висновки, викладені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 року № 606/2032/16-ц та від 21.11.2018 року у справі № 27216525/14-ц, від 03.04.2019 №628/776/18 оскільки предметом перегляду цих справ в касаційному порядку були питання предметної юрисдикції. Крім того, суд звертає увагу, що дані справи розглядалися в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.

Стосовно тверджень позивача, що податковим органом не був врахований факт сплати ФГ "Брицьке" відповідних податкових зобов`язань, то суд їх оцінює критично з огляду на те, що ст. 43 Податкового кодексу України передбачає можливість повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань за заявою платника.

Крім того, недотримання контролюючим органом строку надсилання податкових повідомлень-рішень, який визначено у п. 286.5 ст. 286 ПК України, та винесення позивачу таких рішень після 01 липня року базового податкового періоду свідчить про недотримання відповідачем процедури надіслання (вручення) оскаржуваних рішень та є підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно пункту 287.5 статті 287 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), та без притягнення платника податків до відповідальності у формі штрафу або пені, однак, вказані обставини не впливають на правомірність самих податкових повідомлень-рішень. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі N 808/144/18 (К/9901/53065/18).

За сукупністю викладених обставин, суд приходить до переконання, що податкове повідомлення-рішення від 10.10.2019 року № 262806-5506-0214 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за 2019 рік в сумі 73862,97 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.10.2019 року № 262807-5506-0214 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за 2019 рік в сумі 71760,18 грн. винесені правомірно, а відтак не підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

В силу положень ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача у даній справі не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.01.20.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач : Головне управління ДПС у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович