Рішення

від 28.01.2020 по справі 280/4646/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Справа № 280/4646/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона про накладання арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона (далі - відповідач), в якому позивач просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банківських установах ТОВ Вневідомча охорона (ЄДРПОУ 31616053) для забезпечення погашення податкового боргу.

Ухвалою суду від 25.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 23.10.2019.

Ухвалою суду від 23.10.2019 провадження у справі зупинено до 17.12.2019, для надання сторонам додаткового часу для примирення.

Ухвалою суду від 17.12.2019 провадження у справі поновлено. Крім того, ухвалою суду від 17.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 09.01.2020.

Ухвалою суду від 09.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по суті на 21.01.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України та зазначає, що за ТОВ Вневідомча охорона рахується узгоджений податковий борг в розмірі 4 006 654,48 грн., у т.ч. з податку на додану вартість у розмірі 1 999 018,49 грн. та з податку на прибуток у розмірі 2 007 635,99 грн. Зазначає, що відповідачу у встановленому порядку була надіслана податкова вимога щодо погашення податкового боргу, проте, податкова заборгованість залишається не погашеною, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги та накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банківських установах. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідач для ведення господарської діяльності витрачає всі кошти отриманні від проведення господарської діяльності. Зазначає, що у разі задоволення позовних вимог та накладення арешту не буде сприяти погашенню податкового боргу, а навпаки призведе до повного зупинення господарської діяльності підприємства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що станом на день складання позову за ТОВ Вневідомча охорона рахується узгоджений податковий борг в розмірі 4 006 654,48 грн., у т.ч. з податку на додану вартість у розмірі 1 999 018,49 грн. та з податку на прибуток у розмірі 2 007 635,99 грн.

Позивач зазначає, що з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу контролюючим органом складено та направлено на адресу ТОВ Вневідомча охорона податкову вимогу, в якій відповідача зобов`язано погасити податкову заборгованість.

Податкова вимога відповідачем отримана 24.11.2017, проте податковий борг платником податків не погашено, що зумовило звернення позивача з позовом до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банківських установах.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

При вирішенні спору суд застосовує положення Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 липня 2017 №632, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 року за №948/30816 (далі - Порядок №632), який є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню судом як джерело права відповідно до статті 7 КАС України.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Аналогічні положення містять положення Порядку №632.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

На користь такого висновку також свідчить пункт 3 розділу VII Порядку №632, який встановлює, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, системний аналіз норм Податкового кодексу України та Порядку №632 щодо особливостей застосування арешту коштів на рахунку платника податків дає підстави для висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом.

До повноважень податкового органу законодавець відніс право цього суб`єкта владних повноважень звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, свідчить про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Звертаючись до суду з позовом, податковий орган доводить наявність у відповідача податкового боргу, при цьому до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім того, податковим органом не дотримані положення статті 94 Податкового кодексу України щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке за приписами Порядку №632 має передувати зверненню до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиції щодо питань застосування арешту висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові суду від 04 вересня 2018 року по справі №813/2018/17, від 20.11.2018 по справі №825/1722/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) до Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона (69063, м.Запоріжжя, вул.Тургенева/провулок Тихий, 42/12) про накладання арешту на кошти та інші цінності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова