Рішення

від 27.01.2020 по справі 420/6846/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6846/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Токмілової Л.М.

за участі:

секретаря судового засідання - Сердюк І.С.

представника позивача - Попова М.С.

представника відповідача - Жукової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЛВ" (ЄДРПОУ 19204231, місце знаходження: вул. М. Боровського 33, м. Одеса, 65031) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2019 р. до Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-ЛВ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2019 року № 0003861407 ГУ ДПС в Одеській області на суму 157 055,00 грн. за податковими зобов`язанням та 52 352,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку. За результатами вказаної перевірки відповідачем по справі складено акт № 165/15-32-05-08/1920423 від 17.10.2019 р., відповідно до якого контролюючий орган дійшов до висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю " Комфорт-ЛВ " п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104703 грн., у тому числі за березень 2019 року в сумі 104703 грн.

На підставі зазначеного акту Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2019 року № 0003861407, яким збільшено податкове зобов`язання ТОВ Комфорт-ЛВ на 157 055,00 грн. та застосовано штрафні санкції на 52 352,00 грн., загалом у сумі 209 407,00 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення рішення протиправним з тих підстав, що його взаємовідносини з контрагентом є реальними, зобов`язання виконувались згідно укладеного договору, на підтвердження виконання зобов`язань за договором було складено відповідні первинні документи, які у сукупності підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та з прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

19.11.2019 року ухвалою судді відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.12.2019 року за вх.№ 46295/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, вважаючи його не обґрунтованим з огляду на наступне.

Позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Комфорт-ЛВ , код за ЄДРПОУ 19204231, була проведена з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ Гранбуд-Експо , код за ЄДРПОУ 42248970, за період з 01.03.2019 по 31.03.2019 року. Згідно Договору поставки №01/19-02 від 15.02.2019 року ТОВ Гранбуд-Експо являється Постачальник , а ТОВ Комфорт-ЛВ являється Покупцем .

Перевіркою встановлено, що відповідно до залізничних накладних, наданих посадовими особами під час перевірки, відправником товару являється ТОВ Бантишівський щебінь , оплату залізничних послуг здійснює ТОВ Бантишівський щебінь , відправлення товару відбувається зі станції Новоукраїнка (місто, де знаходиться ТОВ Бантишівський щебінь , Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул.. Короленка 2/А).

Згідно зареєстрованих податкових накладних в ІС ЄРПН встановлено, що за період березень 2019 року підприємством ТОВ Гранбуд-Експо не задекларовано придбання послуг по зберіганню щебню гранітного фракції 5-20мм у підприємства ТОВ Бантишівський щебінь , не встановлено послуг оренди площадок та приміщень, де міг би зберігатися щебінь гранітний фракції 5-20мм, не встановлено відшкодування залізничного тарифу підприємству ТОВ Бантишівський щебінь в сумі 162 777,79 грн. Враховуючи викладене не має можливості дослідити та перевірити від кого ТОВ Комфорт-ЛВ отримував товар.

На момент складання акту перевірки згідно інформаційних баз ДПС України ІС Податковий блок місцезнаходження ТОВ Гранбуд-Експо : 04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, будинок 13, офіс 1002; стан платника - 65. Платник з наступного року (Основне місце обліку); засновник, - ОСОБА_1 , адреса засновника: АДРЕСА_1 ; директор та головний бухгалтер - Капуціян Марина Вікторівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 08.02.2019 по теперішній час.

Згідно проведеного аналізу встановлено, що підприємство ТОВ Гранбуд-Експо надало до ГУ ДПС у м. Києві ДПІ у Шевченківському м. Києва податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2019 року від 07.04.2019 року №17719202, в якому вказано: працювало у штаті 1 особа, за трудовими договорами (контрактами) 1 осіб, за цивільно-правовими договорами 0 осіб. Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби (продовження додатку 4) за березень 2019 року - не надавався. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за березень 2019 року - не надавався. Фінансовій звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 року підприємством ТОВ Гранбуд-Експо - не надавався. Декларація з податку на прибуток за 2018 року підприємством ТОВ Гранбуд-Експо надано до ГУ ДПС у м. Києві ДПІ у Шевченківському м. Києва 01.03.2019 року №25744165, в якій відсутні будь-які дані.

За результатами аналізу наявних трудових ресурсів відповідачем встановлено, з однієї сторони - незначна кількість працюючих та з другої сторони значний обсяг фактично оформлених ТОВ Гранбуд-Експо операцій по реалізації ТМЦ передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (робочих - менеджерів, тощо). Викладене свідчить про відсутність персоналу на підприємстві ТОВ Гранбуд-Експо , який міг би займатися придбанням та наданням різноманітних послуг.

Таким чином, первинні документи надані до перевірки свідчать про сумнівність здійснення фінансово- господарських операцій, а саме: придбання щебню гранітного фракції 5-20мм.

На думку відповідача, зазначені вище дані і факти, що, доводять нереальність господарської операції, дозволяють зробити наступні висновки щодо складених ТОВ Комфорт-ЛВ для цілей оподаткування документів: укладений між ТОВ Комфорт-ЛВ та ТОВ Гранбуд-Експо договір не опосередковувався виконанням операцій, які становлять його предмет.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, відповідачем встановлено порушення ТОВ Комфорт-ЛВ п.44.1 ст.44. п.198.1. п 198.2. п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 104703 грн., в тому числі за березень 2019 року в сумі 104703грн.

Ухвалою судді від 10.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість і відповідність висновків за результатами перевірки фактичним обставинам.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що з 03.10.2019 року по 09.10.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі направлення від 02.10.2019 року № 642/05-08 та наказу від 25.19.2019 р. № 313, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-ЛВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранбуд-Експо" за період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем по справі складено акт № 165/15-32-05-08/1920423 від 17.10.2019 р., відповідно до якого контролюючий орган дійшов до висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт-ЛВ" п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104 703 грн., у тому числі за березень 2019 року в сумі 104 703 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки 07.11.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003861407, яким збільшено податкове зобов`язання ТОВ Комфорт-ЛВ на 157 055,00 грн. та застосовано штрафні санкції на 52 352,00 грн., загалом у сумі 209 407,00 грн.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п. 200.2 ст. 200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п. 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що взаємовідносини між Позивачем та ТОВ Гранбуд-Експо відбувались згідно укладеного 15.02.2019 р. договору поставки, предметом якого була поставка на адресу ТОВ Комфорт-ЛВ щебню залізничною дорогою, власником якого є ТОВ Гранбуд-Експо .

Згідно документів, доданих до позовної заяви, у період з 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р. Позивачем за договором, укладеним 15.02.2019 р., було зроблено три заявки до ТОВ Гранбуд-Експо на відвантаження в адресу ТОВ Комфорт-ЛВ щебню гранітного фракції 5-20. По кожній заявці був виставлений рахунок, відправлено та отримано заявлений об`єм товару, що підтверджується залізничними накладними, виписані податкові накладні, а також здійснена оплата за умовами договору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угода між позивачем та контрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Дослідивши зміст договору поставки від 15.02.2019 р., укладеного між ТОВ Комфорт-ЛВ та ТОВ Гранбуд-Експо , суд дійшов висновку, що він містить всі істотні умови, які передбачені законодавством. Зазначений договір є чинними, ніким не скасованим, а його виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Гранбуд-Експо в період з 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р. було надано наступні первинні документи:

- договір поставки № 01/19-02 від 15.02.2019 р.;

- специфікація №1 від 01.03.2019 р. до договору поставки № 01/19-02 від 15.02.2019р.;

- заявки на відвантаження товару: № 05/03 від 04.03.2019 р., № 07/03 від 06.03.2019р., № 09/03 від 07.03.2019 р.;

- рахунки на оплату: № 3 від 13.03.2019 р. на суму 157 731,00 грн., № 4 від 15.03.2019 р. на суму 156 829, 68 грн., № 5 від 18.03.2019 р. на суму 313 659,36грн.;

- видаткові накладні: № 3 від 15.03.2019 р. на загальну суму 156 379, 02 грн., №4 від 17.03.2019 р. на загальну суму 63092,40 грн., №5 від 18.03.2019 р., на загальну суму 95089,26 грн., №6 від 19.03.2019 р. на загальну суму 126 184, 80 грн., № 7 від 20.03.2019 р. на загальну суму 187474, 56 грн.;

- залізничні накладні: №42602979 від 15.03.2019 р., № 42672949 від 17.03.2019 р., №42703108 від 18.03.2019 р., № 42749416 від 19.03.2019 р., № 42783704 від 20.03.2019 р., № 42789669 від 20.03.2019 р., № 42783720 від 20.03.2019 р.;

- податкові накладні: № 3 від 15.03.2019 р. на загальну суму 156379,02 грн., № 4 від 17.03.2019 р. на загальну суму 63092,40 грн., № 5 від 18.03.2019 р. на загальну суму 95089,26 грн., № 6 від 19.03.2019 р. на загальну суму 126184,80 грн., № 7 від 19.03.2019 р. на загальну суму 187474,60 грн.

До того ж, Позивачем в березні 2019 року здійснено повну оплату поставленого товару згідно вищезазначених документів, що підтверджується платіжними дорученнями №6487 від 18.03.2019 р. на суму 157 731,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 26 288,50 грн; № 6499 від 20.03.2019 р. на суму 200000,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 33 333,33 грн; № 6505 від 22.03.2019 р. на суму 100000,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн., № 6558 від 27.03.2019 р. на суму 100000,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн., № 6612 від 29.03.2019 р. на суму 70489,04 грн у т.ч. ПДВ 20% - 11748,17 грн.

Таким чином суд зазначає, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ Гранбуд-Експо в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

В акті перевірки Відповідач зазначає про відсутність можливості дослідити та перевірити, від кого ТОВ Комфорт-ЛВ отримував товар, оскільки відправка товару та оплата залізничних послуг здійснювалась ТОВ Бантишівський щебінь з міста, де знаходиться ТОВ Бантишівський щебінь . У свою чергу ТОВ Гранбуд-Експо за березень не задекларовано придбання послуг по зберіганню щебню гранітного фракції 5-20мм у підприємства ТОВ Бантишівський щебінь , не встановлено послуг оренди площадок та приміщень, де міг би зберігатися щебінь гранітний фракції 5-20 мм, не встановлено відшкодування залізничного тарифу підприємству ТОВ Бантишівський щебінь в сумі 162 777,79грн.

З боку Позивача на підтвердження реальності господарської операції з ТОВ Гранбуд-Експо до суду надані наступні документи: договір поставки № 242 від 11.03.2019 р. укладений між ТОВ Бантишівський щебінь та ТОВ Гранбуд-Експо , згідно якого ТОВ Бантишівський щебінь поставив та передав у власність ТОВ Гранбуд-Експо щебінь; картка рахунку ТОВ Гранбуд-Експо за березень 2019 року, якою підтверджується отримання щебню від ТОВ Бантишівський щебінь та повна його сплата; сертифікат відповідності № UA1.059.000961 9-17. дійсний з 26.06.2017 до 25.06.2019 року, виданий органом сертифікації ДП Кривбасстандартметрологія . Даний сертифікат видано виробнику продукції ТОВ Бантишівський щебінь на щебінь гранітний та суміші з природнього каміння; паспорт якості № 230119/04 від 23.01.2019 р., виданий ТОВ Бантишівський щебінь , згідно якого доставлена проба щебню гранітного відповідає фр.5-20 мм.; виписка з банківського рахунку ТОВ Комфорт-ЛВ у АТ ПрокредитБанк в період з 01.03.2019 по 31.03.2019 р., з якої вбачається, що ТОВ Комфорт-ЛВ перерахувало кошти за щебінь згідно договору поставки на банківський рахунок ТОВ Гранбуд-Експо у повному обсязі; виробничі звіти про витрати сировини і матеріалів на випуск готової продукції за березень 2019 р. на 34 арк., з яких вбачається, що щебінь фр.5-20 мм. було використано для виготовлення бетону; договір поставки № 01/02/01 від 01.02.2012 р. укладений між ТОВ Комфорт-ЛВ та КП БУДОВА , згідно якого ТОВ Комфорт-ЛВ поставив та передав у власність КП БУДОВА бетонну суміш (яка була вироблена з поставленого щебню); виписка з банківського рахунку ТОВ Комфорт-ЛВ у АТ ПрокредитБанк у період з 01.03.2019 по 31.03.2019 р., з якої вбачається, що КП БУДОВА перерахувало кошти за бетонну суміш згідно договору поставки на банківський рахунок ТОВ Комфорт-ЛВ у повному обсязі.

Таким чином, позивачем спростовуються вищевикладені твердження контролюючого органу щодо нереальності операцій, проведених згідно умов договору поставки № 01/19-02, неможливості встановити наявність, походження та факт отримання товару для здійснення будівельних робіт.

Також, надаючи оцінку правовідносинам позивача з контрагентом, відповідач, як на підстави відсутності реальності господарських операцій, посилається на відсутність декларування ТОВ Гранбуд-Експо будь-яких витрат на водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, послуг оренди, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності. Директор та головний бухгалтер в одній особі. Встановлено, що ТОВ Гранбуд-Експо здійснювало господарську діяльність протягом незначного періоду, у штаті згідно даних за перший квартал 2019 р. працювала 1 особа, за трудовими договорами (контрактами) 1 особа, за цивільно-правовими договорами 0 осіб. Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби ТОВ Гранбуд-експо за березень 2019 року - не надавався. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за березень 2019 року - не надавався. Фінансовій звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 року - не надавався. Таким чином неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Оскільки можливість вчинення даних господарських операцій у підприємства ТОВ Гранбуд-Експо відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ Комфорт-ЛВ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

З приводу наведеного суд зазначає, що якщо контрагент ТОВ Гранбуд-Експо не виконав свого зобов`язання зі сплати відповідних податків, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ "Комфорт-ЛВ", як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, слід зазначити, що обставини, зазначені відносно контрагента ТОВ КОМФОРТ-ЛВ , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умови договору не виконано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ "Комфорт-ЛВ" не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно норм податкового законодавства та усталеної судової практики по застосуванню судами норм податкового законодавства в ході проведення позапланових виїзних перевірок, вбачається наступні основні правові позиції на противагу твердженням податкового органу щодо нереальності господарських операцій на підставі не доведення ланцюгу походження товарів/послуг та за взаємовідносинами з постачальниками-контрагентами (чи, навпаки, не встановлення факту реальності господарських операцій як підстава їх нереальності).

Згідно Постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а: "відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку".

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Слід зазначити, що Глава 4 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначає застосування в Україні конвенції та практики суду як джерело права.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами та доведення ланцюгу походження товарів.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

В Акті перевірки вказано, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Перевіркою встановлено, що первинні документи є формально складеними та недостовірними.

Відповідно абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Як вбачається з діючої редакції Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи вже не мають такої функції як фіксування фактів здійснення господарських операцій відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг" від 03.11.2016. Редакцію закону, яка вказувала, що дійсно, первинні документи повинні підтверджувати факт здійснення господарської діяльності, законодавці вирішили прибрати, оскільки факт здійснення чи нездійснення господарської операції має вирішуватись тільки судом, податковий орган не має право відхиляти первинні документи з' огляду на те, що вони не підтверджують факт реальності господарської операції, а також визнавати первинні документи фактично фіктивними нібито з огляду на нереальність породжуваних наслідків.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Отже, які істотні недоліки в первинних та/або зведених облікових документах допущені ТОВ "Комфорт-ЛВ" , в Акті перевірки не вказано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наявність первинних документів у позивача щодо господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранбуд-Експо" не оспорюється контролюючим органом в Акті перевірки. Не оспорюється також відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліку, у томі числі в деклараціях з ПДВ. Також є неоспореним фактом реєстрація податкових накладних в ЄРПН, будь-яких рішень контролюючим органом щодо зупинення податкових накладних або відмови в їх реєстрації не приймалось.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд дійшов висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 07.11.2019 року № 0003861407, слід задовольнити.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3 141,12 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 141,12 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 КАС України, суд-,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЛВ" (ЄДРПОУ 19204231, місце знаходження: вул. М. Боровського 33, м. Одеса, 65031) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2019 року № 0003861407 ГУ ДПС в Одеській області на суму 157 055,00 грн. (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятдесят п`ять гривень) за податковими зобов`язанням та 52 352,00 грн. ( п`ятдесят дві тисячі триста п`ятдесят дві гривні) за штрафними санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЛВ" (ЄДРПОУ 19204231, місце знаходження: вул. М. Боровського 33, м. Одеса, 65031) судові витрати у розмірі 3141,12 грн. (три тисячі сто сорок одна гривня дванадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 27 січня 2020 року .

Суддя /підпис/ Л.М. Токмілова

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду:

Секретар с/з І.С. Сердюк

.