Постанова

від 28.01.2020 по справі 200/9502/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року справа №200/9502/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Ліневич Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 18 жовтня 2019 року у м. Слов`янську) та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 200/9502/19-а (суддя в І інстанції Загацька Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (далі - ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , платник податків) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначило про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД , оскільки у позивача наявні всі документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Наголосив, що ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що підтверджено фактичним отриманням товарів та послуг, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством. Вважав неправомірним посилання Офісу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентом, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб`єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, позаяк порушення норм законодавства його контрагентом не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Враховуючи наведене, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.05.2019 № 0004354614, № 0004364614 та № 0004344614.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволені.

Додатковим судовим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат по справі після ухвалення рішення суду - задоволено частково.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у сумі 33 000,00 грн. та витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, у розмірі 608,67 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційні скарги, в яких просив суд скасувати наведені рішення місцевого суду, прийняти нові, якими відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та у задоволенні заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду зазначено, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме факт формування податкового кредиту по операціях, що мають нереальних характер між позивачем та контрагентом ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД . Апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД складено документи для позивача на ідентифікований товар, тобто товар, що ідентифікується лише за найменуванням. Натомість суд першої інстанції взагалі не дослідив надані відповідачем докази правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та не оцінив їх достатьність, належність, допустимість і достовірність.

Апеляційна скарга на додаткове судове рішення мотивована тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 33 000,00 грн. є завищеним та неспівмірним зі складністю справи (категорія нереальність господарських операцій ), яка є типовою не зважаючи на ціну такого позову. Податковий орган наполягав на тому, що при вирішені питання про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, судом не були враховані критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У відзивах на апеляційну скаргу на рішення та додаткове рішення суду позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг. Представник відповідача не був допущений до участі в апеляційному суді, оскільки не надав документів на підтвердження повноважень на самопредставництво суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

12.04.2019 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД (код ЄДРПОУ 39122657) за травень 2017 року - показників декларацій з податку на додану вартість за травень, червень 2017 року та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств Офісом складено акт № 56/28-10-46-14/37014600 (т.1 а.с.38-52).

З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за травень 2017 року у сумі 1 969 706,60 грн.; п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ 181 793,40 грн. за червень 2017 року; п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за І півріччя 2017 року на суму 12 909 000,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.05.2019:

№ 0004354614, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом платежу у розмірі 2 954 559,90 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1 969 706,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 984 853,30 грн.;

№ 0004344614, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181 793,40 грн.;

№ 0004364614, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 909 000 грн. (т.1 а.с.53,55,56).

Відомостей щодо оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності позивача є: Код КВЕД 05.10 Добування кам`яного вугілля (основний); код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; код КВЕД 85.32 Професійно-технічна освіта; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів); код КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

01.02.2017 ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД укладено договір постачання № 2140-ДУ, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Відповідно до договору, його загальна вартість визначається шляхом підсумовування вартості товару, яка вказана у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору. Ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються у відповідній специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (т.1 а.с.87-89).

Відповідно до Специфікації від 10.05.2017 року до договору поставки № 2140-ДУ від 01.02.2017 ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД зобов`язується поставити на адресу ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля 1511,68 тон кукурудзи 3 класу (т.1 а.с.139).

Згідно Специфікації від 01.02.2017 до договору поставки № 2140-ДУ від 01.02.2017 ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД зобов`язується поставити на адресу ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля 802,26 тон кукурудзи 3 класу (т.1 а.с.157).

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний в судовому порядку недійсним та був діючим на момент виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД за юридичною адресою станом на час вчинення правочину підтверджується відповідним витягом (т.2 а.с.48-49).

На підтвердження виконання правочину поставки, позивачем надано наступні документи:

- податкові накладні: № 9 від 14.05.2017 на суму ПДВ 410 408,90 грн.; № 10 від 15.05.2017 на суму ПДВ 410 988,60 грн.; № 12 від 16.05.2017 на суму ПДВ 199 024,10 грн.; № 13 від 17.05.2017 на суму ПДВ 300 303,30 грн.; № 14 від 18.05.2017 на суму ПДВ 36 408,90 грн.; № 16 від 23.05.2017 на суму ПДВ 56 287,00 грн., № 2 від 11.05.2017 на суму ПДВ 34 665,60 грн.; № 3 від 12.05.2017 на суму ПДВ 60 315,20 грн.; № 5 від 13.05.2017 на суму ПДВ 142 581,60 грн.; № 8 від 14.05.2017 на суму ПДВ 375 010,40 грн.; № 11 від 16.05.2017 на суму ПДВ 545 817,60 грн.; № 15 від 18.05.2017 на суму ПДВ 34 536,80 грн.;

- видаткові накладні: № 1405/001 від 14.05.2017; № 1505/001 від 15.05.2017; № 1605/001 від 16.05.2017; № 1705/001 від 17.05.2017; № 1805/001 від 18.05.2017; № 2305/001 від 23.05.2017; № 1105/001 від 11.05.2017; № 1205/002 від 12.05.2017; № 1305/002 від 13.05.2017; № 405/001 від 14.05.2017; № 1605/002 від 16.05.2017; № 1805/002 від 18.05.2017;

- акти прийому-передачі: № 1405/001 від 14.05.2017; № 1505/001 від 15.05.2017; № 1605/001 від 16.05.2017; № 1705/001 від 17.05.2017; № 1805/001 від 18.05.2017; № 2305/001 від 23.05.2017; № 1105/001 від 11.05.2017; № 1205/002 від 12.05.2017; № 1305/002 від 13.05.2017; № 0405/001 від 14.05.2017; № 1605/002 від 16.05.2017; № 1805/002 від 18.05.2017;

- витяг з єдиного реєстру податкових накладних № 441002;

- платіжні доручення № 2116962552, № 2116962560, № 2116962609 від 28.09.2017;

- лист від 09.04.2019 №1/209 щодо надання на перевірку сертифікатів якості на товар по ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД за травень 2017 року;

- товарно-транспортні накладні з квитанціями портового терміналу ТОВ ДССК щодо визначення якості та кількості №100/2201-07 від 14.05.2017, №100/218-333 від 14.05.2017, №100/220-93 від 14.05.2017, №100/220-95 від 13.05.2017; №100/220-106 від 14.05.2017, №100/220-108 від 13.05.2017, №100/220-103 від 13.05.2017, №100/220-110 від 14.05.2017, №100/220-109 від 14.05.2017, №100/220-102 від 13.05.2017, №100/220-29 від 14.05.2017, №100/220-28 від 14.05.2017, №100/220-94 від 13.05.2017, №100/220-30 від 13.05.2017, №100/220-82 від 14.05.2017, №100/220-142 від 15.05.2017, №100/220-84 від 15.05.2017, №100/220-83 від 15.05.2017, №100/220-120 від 14.05.2017, №100/220-123 від 14.05.2017, №100/220-122 від 14.05.2017, №100/220-141 від 15.05.2017, №100/220-113 від 15.05.2017, №100/220-118 від 16.05.2017, №100/220-143 від 16.05.2017, №100/220-151 від 16.05.2017, №100/220-154 від 16.05.2017, №100/220-148 від 15.05.2017, №100/220-117 від 15.05.2017, №100/220-119 від 16.05.2017, №100/220-146 від 17.05.2017, №100/220-147 від 17.05.2017, №100/220-33 від 16.05.2017, №100/220-85 від 16.05.2017, №100/220-86 від 16.05.2017, №100/220-152 від 16.05.2017, №100/220-177 від 18.05.2017, №100/220-32 від 11.05.2017, №100/220-67 від 12.05.2017 , №100/218-192 від 12.05.2017, №100/220-70 від 13.05.2017, №100/220-77 від 13.05.2017, №100/220-76 від 13.05.2017, №100/220-74 від 13.05.2017, №100/220-35 від 13.05.2017, №100/220-79 від 14.05.2017, №100/220-80 від 14.05.2017, №100/220-72 від 14.05.2017, №100/220-88 від 14.05.2017, №100/220-87 від 14.05.2017, №100/220-81 від 14.05.2017, №100/220-89 від 14.05.2017, №100/220-90 від 14.05.2017 №100/220-34 від 14.05.2017, №100/220-112 від 14.05.2017, №100/220-41 від 13.05.2017, №100/220-101 від 15.05.2018, №100/220-144 від 16.05.2017, №100/220-145 від 16.05.2017, №100/220-124 від 18.05.2017, залізнична накладна № 44869576 від 19.05.2017;

- баланс обороту кредитора за період травень - вересень 2017 року;

- відображення позиції рядка кредитора за період травень - вересень 2017 року (т.1 а.с.140-156,160-241, т.2 а.с.1-47).

На підтвердження факту реалізації придбаної продукції (зерна 3 класу) позивачем надано договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 1 від 01.03.2016, відповідно до якого ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля (Комітент) доручає ТОВ ТРАНС КОМ (Комісіонеру) здійснити від свого імені за рахунок Комітенту угоду з продажу сільськогосподарської продукції за межами України. Згідно п.1.1 договору номенклатура, кількість, мінімальна ціна та умови поставки продукції, що підлягає продажу за договором, визначається специфікаціями (т.2 а.с.54-55).

Також між вказаними підприємствами було укладено додаткову угоду № 91 від 01.09.2016 до договору комісії № 1 та додаткову угоду № 1 від 01.03.2017 до договору комісії № 1 (т.2 а.с.56,57).

Відповідно до Специфікації № 28 від 10.05.2017 до договору комісії № 1 від 01.03.2016 ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля передано на комісію згідно договору комісії № 1 від 01.03.2016 ТОВ ТРАНС КОМ 2000,000 тон кукурудзи 3 класу (т.2 а.с.58).

Додатковою угодою до специфікації № 28 до договору комісії № 1 від 01.03.2016 внесено зміни в кількість продукції (т.2 а.с.59).

На підтвердження виконання зазначеного договору комісії позивачем надано наступні документи:

- акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції на комісію кукурудзи З класу від 11.05.2017, від 12.05.2017, від 13.05.2017, від 14.05.2017, від 14.05.2017, від 15.05.2017, від 16.05.2017, від 16.05.2017, від 17.05.2017, від 18.05.2017, від 18.05.2017, від 23.05.2017;

- акт сушіння кукурудзи від 25.05.2017, загальна кількість втрат після сушіння склала 14,094 тон;

- акт приймання-передачі послуг № 26 від 25.05.2017 (додатково до акту реєстр з підтверджуючими документами отримання таких послуг);

- податкова накладна № 2 від 25.05.2017;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 250 28.02.2017, № 256 від 28.02.2017, №275 від 03.03.2017, №290 від 07.03.2017, №303 від 09.03.2017, № 320 від 10.03.2017, №327 від 13.03.2017, № 472 від 31.03.2017, № 481 від 03.04.2017, №521 від 05.04.2017, №538 від 07.04.2017, №548 від 10.04.2017, №555 від 11.04.2017, №95 від 24.02.2017;

- реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості кожної окремої партії: ЕЛАК-170223-014 за 23.02.2017, ЕЛАК-170224-026 за 24.02.2017; ЕЛАК-170227-026 за 27.02.2017, ЕЛАК-170301-014 за 01.03.2017, ЕЛАК-170302-023 за 02.03.2017, ЕЛАК-170303-023 за 03.03.2017, ЕЛАК-170304-009 за 04.03.2017, ЕЛАК-170306-014 за 06.03.2017, ЕЛАК-170307-010 за 07.03.2017, ЕЛАК-170308-017 за 08.03.2017, ЕЛАК-170309-014 за 09.03.2017, ЕЛАК-170309-014 за 09.03.2017, ЕЛАК-170310-009 за 10.03.2017, ЕЛАК-170311-022 за 11.03.2017 року, ЕЛАК-170312-021 за 12.03.2017, ЕЛАК-170329-007 за 29.03.2017, ЕЛАК-170330-022 за 30.03.2017, ЕЛАК-170331-008 за 31.03.2017, ЕЛАК-170401-013 за 01.04.2017, ЕЛАК-170402-005 за 02.04.2017, ЕЛАК-170403-017 за 03.04.2017, ЕЛАК-170404-008 за 04.04.2017, ЕЛАК-170405-027 за 05.04.2017, ЕЛАК-170406-017 за 06.04.2017, ЕЛАК-170407-003 за 07.04.2017, ЕЛАК-170408-011 за 08.04.2017, ЕЛАК-170409-004 за 09.04.2017, ЕЛАК-170410-018 за 10.04.2017, ЕЛАК-170511-009 за 11.05.2017, ЕЛАК-170512-006 за 12.05.2017, ЕЛАК-170513-008 за 13.05.2017, ЕЛАК-170514-006 за 14.05.2017, ЕЛАК-170516-010 за 16.05.2017, ЕЛАК-170518-010 за 18.05.2017;

- акти розподілу умовної сушки: №АК-79, №АК-80,№АК-81, №АК-82, №АК-83, №АК-84, №АК-85, №АК-86, №АК-87, №АК-88, №АК-100, №АК-101, №АК-102, №АК-103, №АК-104, №АК-104, №АК-106, №АК-107, №АК-119, №АК-120, №АК-121;

- акти виконання робіт (надання послуг): №101 від 27.02.2017, №115 від 01.03.2017, №121 від 02.03.2017, №126 від 03.03.2017, №133 від 06.03.2017, №138 від 07.03.2017, №144 від 09.03.2017, №149 від 10.03.2017, №158 від 13.03.2017, №217 від 30.03.2017, №219 від 31.03.2017, №228 від 04.04.2017, №232 від 06.04.2017, №240 від 07.04.2017, №248 від 10.04.2017, №249 від 11.04.2017, №302 від 15.05.2017, №314 від 17.05.2017, №317 від 19.05.2017, №708 від 16.05.2017, №726 від 18.05.2017, №741 від 22.05.2017;

- контракт № 02/0217-GITK від 01.02.2017, який укладено між GRANT SNVEST LP та ТОВ ТРАНС КОМ на виконання договору комісії від 01.03.2016 № 1 за дорученням ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля постачальник здійснює зовнішньоекономічні правочини щодо продажу сільськогосподарської продукції (зернові культури та продукти їх переробки, олійні культури та продукти їх переробки, зернобобові) у відповідності до умов контракту та специфікацій до нього;

- специфікація №13 від 10.05.2017 до контракту №02/0217- GITK;

- митні декларації № UA504120/2017/104360 від 31.05.2017, № UА504120/2017/104361 від 31.05.2017;

- акти передачі права власності на товар згідно контракту №02/0217- GITK від 01.02.2017 від 14.05.2017, від 15.05.2017, від 16.05.2017, від 16.05.2017, від 16.05.2017, від 16.05.2017, від 16.05.2017, від 17.05.2017, від 18.05.2017, від 18.05.2017, від 19.05.2017, від 23.05.2017;

- акт приймання-передачі послуг з оформлення митних декларацій та надання послуг з декларування товару на експорт № 44 від 31.05.2017;

- податкова накладна № 15 від 31.05.2017;

- акти приймання-передачі послуг № 4 від 31.05.2017, № 76 від 15.05.2017, № 733 від 18.05.2017, № 63 від 23.05.2017, № 765 від 31.05.2017 між Комісіонером та ТОВ ДУНАЙСЬКА СУДОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ ;

- звіт комісіонера № 15 від 31.05.2017 до договору комісії з додатками;

- акт надання послуг № 47 від 31.05.2017;

- податкова накладна № 13 від 31.05.2017;

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 441465 на запит від 10.06.2019 № 441465;

- лист від 09.04.2019 № 1/211 щодо стану розрахунків комісіонера за відвантажений на експорт товар з платіжними дорученнями № 10,11,12 від 28.09.2017 (т.2 а.с.59-216).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судами, позивач вважав неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог ПК України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V ПК України (ст.ст.180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.187.1 ст.187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п.200.1 - 200.4 ст.200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 та 2 п.201.10 ст.201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст.44 ПК України, відповідно до п.п.44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Розділ III ПК України (ст.ст.133-142) регулює порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентом, надані необхідні документи.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Як встановлено судами, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону № 996-XIV.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з господарською діяльністю позивача та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ та обчислення податку на прибуток.

Необґрунтованими є доводи відповідача про не підтвердження фактичного виконання господарських операцій, які дублюють висновок акту перевірки та спростовані сукупністю приведених вище обставин.

Фактично доводи відповідача зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентом-постачальником та відсутність належної обачності у виборі контрагентів.

Проте, податковим органом не надано, а також не містять матеріали справи, належних та допустимих доказів про фіктивність контрагентів.

В апеляційній скарзі Офіс наводить такі доводи в обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, як наявність податкової характеристики контрагента, яка свідчить про не можливість вчинення господарських операцій з позивачем.

Проте, такі твердження податкового органу не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні приписів ч. 2 ст. 71 КАС України.

Також, слід зазначити, що законодавством України, зокрема ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому, відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 816/809/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень процесуального закону, посилання Офісу на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, а вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 в справі № 816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 в справі № 816/809/17, від 14.08.2018 в справі № 815/3479/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічнаі позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 в справі № 815/4992/16.

За встановлених обставин у цій справі апеляційний суд зазначає, що у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 813/8137/13-а.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, що виключає реальність здійснення господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, колегія суддів також вважає неприйнятними, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що податковий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договору, що укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД , не мали реального характеру, та, як наслідок, про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість та податку на прибуток. Тому, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Доводи Офісу, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у цій справі рішення відсутні.

Надаючи оцінку доводам апелянта про прийняття місцевим судом додаткового судового рішення у цій справі з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Додаткове рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки таке судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає додаткове рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволена частка вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

В позові ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , окрім іншого, викладено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, та представником позивача на адресу суду надано заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат по справі після ухвалення рішення суду по адміністративній справі.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3).

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону № 5076-VI, ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).

Крім того, згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.7,9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень ст. 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Дерека Д.В. здійснює адвокатську діяльність, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4310, яке видано на підставі рішення ради Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16.05.2012 № 64. Здійснює адвокатську діяльність в адвокатському об`єднанні ПЕРШИЙ РАДНИК , відповідно до витягу з Єдиного Реєстру Адвокатів України.

На підтвердження поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення, представником позивача надано суду такі докази.

Договір про надання правової допомоги № 2568-ДУ від 01.04.2019, який укладено між позивачем та адвокатським об`єднанням ПЕРШИЙ РАДНИК .

Згідно п.п.3.1 - 3.3 вказаного договору приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг. Акт наданих послуг складається та підписується виконавцем за результатом надання послуг в день прийняття судом першої або апеляційної або касаційної інстанції судового рішення, яким закінчується розгляд справи у суді відповідної інстанції або у випадку настання інших обставин, що зумовлюють припинення надання правової допомоги за договором. Акт наданих послуг містить детальний опис наданих послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару). Такий акт наданих послуг невідкладно (в день його складання) направляється виконавцем клієнту. Клієнт зобов`язаний протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання акту наданих послуг прийняти надані виконавцем за цим договором послуги шляхом підписання отриманого акту наданих послуг або направити клієнту мотивовану відмову від приймання наданих послуг у разі невідповідності наданих послуг умовами цього договору з переліком виявлених недоліків і строком їх усунення. Пунктами 4.1 - 4.2 договору передбачено, що вартість послуг, розмір витрат виконавця та порядок розрахунків погоджується сторонами в Додаткових угодах, що є невід`ємною частиною даного договору.

Додаткова угода № 1 від 20.05.2019, яка укладена між позивачем та адвокатським об`єднанням ПЕРШИЙ РАДНИК , у відповідності до п.2.1 - 2.3 якої, загальна вартість послуг з надання правової допомоги виконавця, що надається клієнту згідно з цією додатковою угодою, розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката 2000 (дві тисячі) гривень/година та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах наданих послуг. Оплата наданих послуг здійснюється за фактом їх надання відповідно до наданого виконавцем рахунку впродовж 2 (двох) календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг, якщо сторони не домовляться по окремих послугах про часткову або повну їх попередню оплату. Крім оплати вартості послуг відповідно до цієї додаткової угоди клієнт компенсує документально підтверджені витрати (проїзні квитки, квитанції, чеки тощо), фактично понесені виконавцем для виконання договору та цієї додаткової угоди.

Акт надання послуг № 1 від 16.10.2019, в п.1 якого вказано, що відповідно до договору та на замовлення клієнта виконавець у період з 20.05.2019 по 16.10.2019 надав професійну правничу допомогу в рамках судової справи № 200/9502/19-а, яка розглядається Донецьким окружним адміністративним судом за позовом клієнта до Офісу про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2019 № 0004344614, № 0004354614, № 0004364614.

Відповідно до вказаного акту надання послуг позивачу надані наступні послуги з ведення справи в суді першої інстанції, а саме:

- первинний аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи - кількість витраченого часу 4 години (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 8 000,00 грн.);

- підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду позовної заяви від 24.07.2019 про визнання протиправним та скасування податкового повідомленння-рішення на 12 арк. з додатками на 100 арк. - кількість витраченого часу 6 годин (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 12 000,00 грн.);

- підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду заяви про усунення недоліків по справі № 200/9502/19-а від 02.08.2019 на 2 арк. - кількість витраченого часу 0,5 години (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 1 000,00 грн.);

- підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду клопотання про відкладення розгляду справи №200/9502/19-а від 07.08.2019, призначене на 15.08.2019 року - кількість витраченого часу 0,5 години (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 1 000,00 грн.);

- підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду відповіді на відзив по справі № 200/9502/19-а від 20.08.2019 на 16 арк. та інформації по спірним господарським операціям з посиланням на первинні документи в табличному вигляді на 1 арк. - кількість витраченого часу 8 годин (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 16 000,00 грн.);

- підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 200/9502/19-а від 20.08.2019 на 6 арк. з додатками на 378 арк. - кількість витраченого часу 6 годин (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 12 000,00 грн.);

- підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду по справі № 200/9502/19-а від 20.08.2019 на 3 арк. - кількість витраченого часу 0,5 години (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 1 000,00 грн.);

- підготовка та направлення відповідачу на виконання ч.9 ст.79 КАС України відповіді на відзив по справі № 200/9502/19-а від 20.08.2019 з додатками, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 20.08.2019 з додатками, заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду по справі № 200/9502/19-а від 20.08.2019 з додатками - кількість витраченого часу 1,5 години (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 3 000,00 грн.);

- участь у судовому засіданні 26.09.2019 по справі № 200/9502/19-а в Донецькому окружному адміністративному суді - кількість витраченого часу 1 година (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 2 000,00 грн.);

- участь у судовому засіданні 16.10.2019 по справі №200/9502/19-а в Донецькому окружному адміністративному суді - кількість витраченого часу 1,5 година (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 3 000,00 грн.);

- підготовка заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду по справі № 200/9502/19-а на 12 арк. з додатками на 15 арк. та направлення її до суду та відповідачу - кількість витраченого часу 3 години (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 6 000,00 грн.).

Рахунок на оплату № 16102019/1 від 16.10.2019, який виставлено ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля для оплати на підставі даних Акта прийому-передачі на загальну суму 65 608,67 грн.

Платіжне доручення від 18.10.2019 № 196109 про сплату ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля на користь адвокатського об`єднання ПЕРШИЙ РАДНИК 65 608,67 грн.

Банківська виписка адвокатського об`єднання ПЕРШИЙ РАДНИК від 18.10.2019 на загальну суму 65 608,67 грн., призначення платежу - оплата рахунку № 16102019/1 від 16.10.2019 по договору № 2568/ДУ від 01.04.2019, додаткової угоди № 1 від 20.05.2019 в судовій справі № 200/9502/19-а, без ПДВ.

Досліджуючи питання щодо співмірності розміру таких витрат із реальними адвокатськими послугами, наданими позивачу у цій справі, місцевий суд виходив з такого.

Згідно п.1 акту надання послуг № 1 від 16.10.2019 адвокатом Дерекою Д.В. замовнику надано наступні послуги: первинний аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи - кількість витраченого часу 4 години (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 8 000,00 грн.).

Аналізуючи п.1 наданого позивачем акту надання послуг № 1 від 16.10.2019, встановлено, що позивачем не обґрунтовано, яким чином відбувався первинний аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи і чому на таку підготовку витрачено саме таку кількість часу.

Щодо п.3 наданого акту надання послуг, суд першої інстанції зазначив, що витрати пов`язані з підготовкою та поданням до Донецького окружного адміністративного суду заяви про усунення недоліків по справі № 200/9502/19-а від 02.08.2019 включає в себе п.2 акту (підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду позовної заяви від 24.07.2019 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення на 12 арк. з додатками на 100 арк. - кількість витраченого часу 6 годин (ставка учасника грн./год. 2000 грн., усього 12 000,00 грн.).

Стосовно п.4 акту надання послуг №1 від 16.10.2019 в оскаржуємому рішенні зазначено, що в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи вмотивоване тим, що відповідач має намір скористатися правом, передбаченим ст. 163 КАС України, а саме надати заперечення на відповідь на відзив та докази на підтвердження своєї позиції, однак на дату подання цього клопотання відповідь на відзив на позовну заяву від відповідача не отримано.

Згідно вимог п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Відповідно ч. 1 ст. 164 КАС України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду заперечення на відповідь на відзив є правом відповідача та клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 07.08.2019, призначене на 15.08.2019, також було правом позивача, та не потребувало обов`язкового подання.

Щодо п.6 акту надання послуг № 1 від 16.10.2019, а саме, підготовка та подання до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 200/9502/19-а від 20.08.2019 на 6 арк. з додатками на 378 арк. - кількість витраченого часу 6 годин, судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, таке клопотання, як доказ на підтвердження обставин щодо зібрання адвокатом необхідних доказів, не містить детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для їх зібрання. Також подання доказів окремо від позовної заяви відповідно до клопотання про долучення доказів, а не одночасно з позовною заявою відповідно до вимог п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, не мало впливу на хід розгляду справи.

Також, пункти акту надання послуг № 1 від 16.10.2019 № 7, № 11: підготовка та подання до суду заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду по справі від 20.08.2019; підготовка заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду, не передбачені умовами договору про надання правової допомоги № 2568-ДУ від 01.04.2019 та додаткової угоди № 1 від 20.05.2019.

В п. 8 акту надання послуг № 1 від 16.10.2019 вказано, що представником позивача витрачено 1,5 години на підготовку та направлення відповідачу на виконання ч.9 ст.79 КАС України відповіді на відзив по справі № 200/9502/19-а від 20.08.2019 з додатками, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 20.08.2019 з додатками, заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду по справі від 20.08.2019 з додатками, проте підготовка відповіді на відзив включено до п.5 акту, підготовка клопотання про долучення доказів була включена до п.6 акту, підготовка заяви від 20.08.2019 була включена до п.7 акту.

Отже, зазначені послуги дублюють одна одну. Надання послуги з направлення вказаних документів відповідачу не потребує спеціальних професійних навиків.

Безспірним є факт підготовки та подання до Донецького окружного адміністративного суду позовної заяви від 24.07.2019 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень адвокатом Дерекою Д.В, підготовки та подання до суду відповіді на відзив по справі № 200/9502/19-а від 20.08.2019, участі адвоката Дереки Д.В в судових засіданнях Донецького окружного адміністративного суду.

Враховуючи те, що наданими представником позивача доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у цій справі не обґрунтовано у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а присудження на користь позивача судових витрат на правничу професійну допомогу в сумі 33 000,00 грн. - відповідає складності справи та обсягу наданих представником позивача послуг.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вони спростовані матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами щодо понесених витрат позивача на правничу допомогу.

Також колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на переїзд в сумі 608,67 грн.

Так, згідно зі ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Як вбачається з витягу з Єдиного Реєстру Адвокатів України, місце роботи адвоката Дереки Д.В. розташоване - Київській обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка.

Представником позивача надано суду квиток АТ Укрзалізниця на 24.09.2019 на потяг за маршрутом жд. станція Київ Пасажирський (м. Київ) - Слов`янськ, вартістю 229,37 грн. (купе) та на 26.09.2019 на потяг за маршрутом Слов`янськ - Київ Пасажирський вартістю 379,30 грн. (2 клас), на загальну суму 608,67 грн.

Відповідно, витрати на переїзд можуть бути відшкодовані в сумі вартості наданих позивачем квитків, а саме 608,67 грн.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, колегія суддів вважає, що задовольняючи частково заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, з прийняттям додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 33000,00 грн. та витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників у розмірі 608,67 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу, місцевим судом дотримано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 135, 139, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року справі та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 200/9502/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 28 січня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук