Рішення

від 24.01.2020 по справі 325/1951/19

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2/325/20/2020

№ 325/1951/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020року. Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Васильцової Г.А.

секретарі - Міняйло А.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у сел. Приазовське цивільну справу за позовом представника позивача - фермерського господарства КІЛЬДЖИЄВ М.М. - адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ЧАЙКА про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області ,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,4501 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством ЧАЙКА 26 червня 2019 року;

визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 7,4501 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045, укладений між фермерським господарством КІЛЬДЖИЄВ М.М. та ОСОБА_2 11 січня 2010 року, який зареєстрований 09 серпня 2010 року Запорізькою РФ ДП Центр ДЗК за № 041027700034, на умовах оренди, визначених договором оренди тієї ж земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та фермерським господарством ЧАЙКА 26 червня 2019 року.

Позов обґрунтований тим, що 11.01.2010 року між позивачем (орендарем) та ОСОБА_2 (орендодавцем) строком на 10 років укладений договір оренди земельної ділянки площею 7,4499 га, для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради, кадастровий номер 2324581400:02:001:0045 , яка належить орендодавцю на праві власності. За умовами п.8 договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, та в цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію. Відповідно до п.41 договору та державної реєстрації договору, він зареєстрований та набув чинності 24 грудня 2009 року. За весь час дії договору від ОСОБА_2 жодних претензій з приводу невиконання орендарем умов договору не надходило. Під час дії договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 помер і його спадкоємцем є відповідач ОСОБА_1 .. Відповідно до п. 36 договору при зміні власника земельної ділянки договір оренди залишається в силі до кінця терміну його дії. 04 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 направив орендарю повідомлення про своє небажання продовжувати дію договору оренди землі, хоча термін дії договору спливає тільки у 2020 році. На це повідомлення позивач 10 липня 2019 року направив ОСОБА_1 лист про намір користуватись земельною ділянкою до кінця строку дії договору. Відповідно до ст..33 Закону України Про оренду землі орендар 03.09.2019 р. направив відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про намір поновлення договору оренди. 04 жовтня 2019 року з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання лист повернувся позивачу. Тобто заперечень від відповідача проти поновлення договору оренди землі позивач не отримував. 12 Серпня 2019 року із даних Державного земельного кадастру позивачем встановлено, що 26.06.2019 відповідач передав цю ж земельну ділянку іншій особі - ФГ Чайка , про що уклав договір оренди, який повинен бути визнаний недійсним, так як право оренди позивача не закінчилося. Позивач, відповідно до ч.1 ст.777 ЦК України, має переважне право на укладення договору оренди із орендодавцем. Позивач послався на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справі № 229/2960/17-ц від 21.03.2018, № 229/2961/17 від 15.03.2018, № 902/803/17 від 11.05.2018. Право орендаря підлягає судовому захисту шляхом визнання договору недійсним на підставі ст..ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою Приазовського районного суду від 25 жовтня 2019 року було відкрито провадження по справі та в порядку підготовки справи до розгляду за клопотанням представника позивача було витребувано з Приазовської районної державної адміністрації копію договору оренди (з наявними додатками) земельної ділянки площею 7,4500 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045 , укладеного між ОСОБА_1 та фермерським господарством ЧАЙКА 26 червня 2019 року .

Ухвалою Приазовського районного суду від 25 жовтня 2019 року в порядку забезпечення позову було заборонено будь-яким особам, крім ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. здійснювати будь-які господарські роботи в період до закінчення строку договору - до 09 серпня 2020 року на спірній земельній ділянці.

07 листопада 2019 року від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшли письмові пояснення по справі, в яких просить при вирішенні справи врахувати те, що при поновленні договору оренди землі, його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. В даному випадку орендар (позивач) в установленому законом порядку надіслав пропозицію про намір продовження дії договору оренди земельної ділянки від 03.09.2019 року, що свідчить про виконання ним вимог закону та умов договору оренди землі.

12 листопада 2019 року з Приазовської районної державної адміністрації надійшли витребувані судом докази, зазначені в ухвалі суду від 25 жовтня 2019 року.

19 листопада 2019 року від представника відповідачів ФГ ЧАЙКА та ОСОБА_1 - адвоката Шкарупи П.В. надійшли відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що відповідач ФГ ЧАЙКА та ОСОБА_1 повністю не визнають позовні вимоги, вважають їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, з наступних підстав. Дійсно, 11 січня 2010 року між ОСОБА_2 спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , та ФГ Кільджиєв М.М. уклали договір оренди земельної ділянки. Згідно умов договору договір укладений на 10 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 91500,12 грн. Кадастровий номер земельної ділянки у договорі не зазначений. У вступній частині тексту договору фермерське господарство Кільджиєв ОСОБА_3 . визначено як орендатор , ОСОБА_2 - як орендодавець . Хоча по тексту відсутнє взагалі термін орендар . В акті прийому-передачі земельної ділянки не вказано до якого договору складений цей акт. Відсутні докази того, що договір оренди від 11.01.2020 пройшов державну реєстрацію у Приазовському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК в установленому законом порядку. В надписі про реєстрацію відсутні ініціали та прізвище посадової особи, яка провела державну реєстрацію. 04 липня 2019 року ОСОБА_1 направив позивачу повідомлення про те, що він не має намір продовжувати дію Договору від 11.01.2010 року, у зв`язку з чим попереджував позивача земельні ділянки не обробляти. На вказаний лист - повідомлення позивач направив лист, про те, що дійсно між ними укладений договір, але вони укладені на строк 10 років і кінцевий строк дії договору є 09 серпня 2020 року, до вказаної дати договір чинний, і буде здійснювати господарську діяльність. Позивач всупереч вимог ст..33 Закону України Про оренду землі надіслав ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі 11.01.2010, тобто не за місяць, а майже за 11 місяців до закінчення договору ( на думку позивача). Позивач пропонував ОСОБА_1 продовжити дію договору, укладеного 11 січня 2010 року, на 10 років, починаючи із 11 січня 2020 року, тоді як дата державної реєстрації - 09.08.2020 р. Виходячи з цих обставин є незрозумілим коли був укладений договір: 11.01.2010 чи 09.08.2020. Всупереч того, що ОСОБА_4 04.07.2019 повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати строк договору оренди, орендар продовжував обробляти земельну ділянку. 04.06.2019 ОСОБА_1 та ФГ Чайка на законних підставах уклали договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в установленому законом порядку. Реалізація переважного права первісного орендаря на укладення договору оренди земельної ділянки можлива лише за умови волевиявлення на це іншої сторони - орендодавця, який не має відповідно обов`язку на продовження строку договору з тим же орендарем.

Ухвалою Приазовського районного суду від 10 грудня 2019 року закрите підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті, задоволена заява представника відповідачів про забезпечення доказів: витребувано з ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області реєстраційну справу по договору оренди земельної ділянки 2324581400:02:001:0045 між Фермерським господарством КІЛЬДЖИЄВ М.М. та ОСОБА_1 .

21 грудня 2019 року з ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надійшла відповідь на витребувані судом докази, згідно якої повідомлено суд, що витребувані судом докази в архіві відділу у Приазовському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відсутні.

Ухвалою Приазовського районного суду від 08 січня 2020 року за клопотанням представника позивача було витребувано з відділу у Приазовському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відомості щодореєстрації договору оренди земельної ділянки між Фермерським господарством КІЛЬДЖИЄВ М.М. та ОСОБА_1 , реєстраційний номер 041027700036 від 09.08.2010 р, а також витяг з Книги реєстрації із зазначеним реєстраційним записом.

24 січня 2020 року з відділу у Приазовському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надійшла відповідь на виконання вимог ухвали суду від 08 січня 2020 року.

Представник позивача - адвокат Ковальов Д.В. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідачів - адвокат Шкарупа П.В. та відповідачі у судове засідання не з`явилися, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги позивача не визнають в повному обсязі, просять відмовити в їх задоволенні. При ухваленні рішення просить врахувати думку, викладену у відзивах на позовну заяву, та правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах.

Представники третіх осіб Приазовської районної державної адміністрації і Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явились без повідомлення про причини неявки.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,4499 га на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2324581400:02:001:0045, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 039348.

Відповідно до копії договору оренди із реєстраційної справи № 041027700036, між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем фермерським господарством Кільджиєв ОСОБА_5 укладений договір оренди земельної ділянки від 11.01.2010, за яким орендодавець надає в користування орендарю належну йому земельну ділянку загальною площею 7.4499 га рілля за плату строком на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур). В пунктах 35 і 36 договору зазначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної - особи-орендаря; достроково за згодою сторін після грошової компенсації затрат орендарю по обробітку земельної ділянки; шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін після повідомлення орендатора у письмовій формі за 6 місяців, за взаємною згодою сторін після закінчення с/г робіт, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. При зміні власника земельної ділянки договір оренди залишається в силі до кінця терміну дії договору.

Пунктами 18, 41 договору передбачено, що передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту її відведення та після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі, договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації у Приазовському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК.

Вказаний договір був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2010 р за № 041027700036. Наявний підпис посадової особи, яка провела державну реєстрацію та печатка філії.

Згідно листів відділу у Приазовському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 22-8-0.32-982/111-19 від 21.12.2019 і № 0-8-0.32-47/111-20 від 24.01.2020, за даними місцевого архіву відділу реєстраційна справа договору оренди земельної ділянки або інші документи за кадастровим номером 2324581400:02:001:0045 до відділу на зберігання не передавались, згідно книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Ботіївській сільській раді Приазовського району Запорізької області договір оренди земельної ділянки площею 7,4499 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2324581400:02:001:0045, укладений між ф\г ОСОБА_6 . та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.08.2010 за № 511 .

Згідно ст.. 202 Земельного кодексу України (в редакції станом на 09.08.2010 - день реєстрації договору оренди від 11.01.2010) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель (ч.1 цієї статті). Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (частина друга).

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом день реєстрації регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Порядок).

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку). Згідно пункту 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Отже, на час укладення позивачем договору оренди від 11 січня 2010 року його державна реєстрація була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

Виконання Порядку на час укладення договору оренди від 11.01.2010 забезпечувалося функціонуванням Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 3 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно й адміністраторами якої були підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру . Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, допоки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Таким чином, враховуючи наявність на договорі оренди від 11.01.2010 відмітки посадової особи, а також гербової печатки реєстраційного органу, він вважається належне зареєстрованим, про що у Державному реєстрі земель зроблений запис 09.08.2010 за № 511 з реєстраційним номером 041027700036.

За таких обставин аргументи представника відповідачів про відсутність реєстрації договору суд відхиляє.

Згідно акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 11.01.2010, на підставі укладеного договору оренди землі від 11.01.2010 орендодавець ОСОБА_2 та орендар ОСОБА_7 визначили межі земельної ділянки на місцевості, що посвідчили своїми підписами.

Відповідно до акту прийому - передачі земельної ділянки по договору оренди землі без дати, орендодавець ОСОБА_2 передав, а орендар фермерське господарство ОСОБА_7 . прийняв земельну ділянку площею 7,4499 га терміном на 10 років.

Судом встановлено, що під час дії договору оренди земельної ділянки від 11.01.2010 року помер орендодавець ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 - відповідач по справі.

Відповідно до п. 36 договору оренди, при зміні власника земельної ділянки договір оренди залишається в силі до кінця терміну дії договору.

Тобто на момент укладення договору орендодавець ОСОБА_2 погодився з його умовами, та питань стосовно них у нього не виникло.

Згідно матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 обґрунтованих доводів щодо не укладення цього договору чи його не виконання суду не приведено.

За таких обставин аргументи представника відповідачів про те, що не доведено факт передачі земельної ділянки орендарю за договором оренди від 11.01.2010, є не обґрунтованими та нічим не підтверджені. Відсутність в акті прийому - передачі об`єкта оренди дати його складання не заперечує, що така обставина відбулася, так як акт підписаний саме власником земельної ділянки ОСОБА_2 та орендарем.

За змістом приписів статей 210 і 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на час як укладення договору оренди так і його державної реєстрації), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.126 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 11.01.2010) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статті 18 і 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення договору від 11.01.2010, передбачали, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Виходячи зі змісту договору та наведених норм законів, договір оренди земельної ділянки від 11.01.2010 р укладений між орендарем - фермерським господарством КІЛЬДЖИЄВИМ М.М. та орендодавцем ОСОБА_2 , зареєстрований в установленому законом порядку 09.08.2010, набрав чинності 09.08.2010 р.

Зазначення лише у вступній частині договору про те, що фермерське господарство Кільджиєв М.М. є орендатор , а не орендар , на що вказує представник відповідачів, не є підставою для визнання договору неукладеним чи нечинним.

Згідно копії повідомлення ОСОБА_1 від 04.07.2019 року, ОСОБА_1 повідомив ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. про відсутність згоди на продовження дії договору оренди та попередив про те, щоб орендар не обробляв його земельну ділянку.

Згідно наданих позивачем копій листів, 10.07.2019 фермерським господарством ОСОБА_7 . надіслане ОСОБА_1 відповідь на повідомлення від 04.07.2019 року та одночасно зазначено, що за умовами договору стирок дії договору складає 10 років, та кінцевим строком дії договору є 09 серпня 2020 року.

03 вересня 2019 року фермерським господарством Кільджиєв М.М. надіслане ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди.

З Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, позивач дізнався, що до закінчення строку укладеного 11.01.2010 договору оренди, земельна ділянка з кадастровим номером 2324581400:02:001:0045, яка на час отримання інформації належить ОСОБА_1 , передана в оренду фермерському господарству ЧАЙКА , про що здійснена державна реєстрація 26.06.2019.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2306252202019 від 28.08.2019 та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 189171503 від 18.11.2019, що надані сторонами містять таку ж інформацію. Крім того, в Інформації вказано, що підставою виникнення права оренди - є договір оренди землі б/н від 04.06.2019 між орендодавцем ОСОБА_1 , підставою виникнення права на земельну ділянку якого є свідоцтво про право на спадщину за законом, та орендарем фермерським господарством Чайка .

Згідно тексту укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 04.06.2019, який оспорюється, предметом цього договору є та ж земельна ділянка площею 7,4501 га з кадастровим номером 2324581400:02:001:0045, яка належить ОСОБА_1 .

За ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Статтями 13, 14 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на час укладення оспорюваного договору) передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України (в редакції станом на час укладення оспорюваного договору) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст..125 ЗК України, ст..ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакціях станом на час укладення оспорюваного договору) право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином на час укладення (04 червня 2019 року) та реєстрації (26.06.2019) оспорюваного договору оренди земельної ділянки між відповідачами був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 (11.01.2010), який зареєстрований 09 серпня 2010 року зі строком дії на 10 років і в установленому законом порядку не припинений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Згідно абз. 4 ч.2 ст.24 Закону України Про оренду землі , п.29 договору оренди землі від 11.01.2010, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті 152 ЗК України).

Таким чином, право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору з одним із відповідачів, було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захистові в обраний позивачем спосіб.

У зв`язку з тим, що спірний договір оренди не відповідає вимогам ч.2 ст.24 Закону України Про оренду землі , наявні законні підстави, передбачені ч.1 ст.203 ЦК України, для визнання його недійсним, відповідно до статті 215 ЦК України.

Наведена позиція відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 20.03.2019 року, справа № 587/2110/16-ц .

За таких обставин доводи представника позивача є обґрунтованими та враховуються судом, а аргументи представника відповідачів є безпідставними та відхиляються судом.

Щодо вимог про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 11.01.2010 на підставі ст..33 Закону України Про оренду землі , суд вважає відсутні підстави для задоволення позову в цій частині з наступних підстав.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 цього Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною першою статті 33 Закону Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Як встановлено при розгляді справи, в даному випадку: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, але орендодавець повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. В такому випадку причини відмови не мають значення, так як згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За таких обставин в цій частині аргументи представника відповідачів суд приймає та відхиляє помилкові аргументи представника позивача.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 709/433/17, провадження № 14-169цс19.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням вимог позову, судові витрати тільки в частині сплати судового збору в розмірі 1921,00 гривень (за одну вимогу) підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах - по 960,50 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81-82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов представника позивача - фермерського господарства КІЛЬДЖИЄВ М.М. - адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ЧАЙКА про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області , задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,4501 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045, укладений між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та фермерським господарством ЧАЙКА (ЄДРПОУ 23796071, юридична адреса: 72401, вул..Молодіжна, 6, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область) 04 червня 2019 року, зареєстрований 26 червня 2019 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь фермерського господарства КІЛЬДЖИЄВ М.М. (код ЄДРПОУ 33522842, місцезнаходження: 72431, Запорізька область, Приазовський район, с. Ботієве, вулиця Незалежності, 80) на відшкодування судових витрат:

- 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 коп. із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) ;

- 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 коп. із фермерського господарства ЧАЙКА (ЄДРПОУ 23796071, юридична адреса: 72401, вул..Молодіжна, 6, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Судовий розгляд по справі завершився 24 січня 2020 року.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28 січня 2020 року.

Суддя Г.А. Васильцова