Постанова

від 21.04.2020 по справі 325/1951/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.04.2020 Справа № 325/1951/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №325/1951/19 Головуючий у 1 інстанції: Васильцова Г.А.

Провадження № 22-ц/807/1348/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21квітня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Фермерського господарства КІЛЬДЖИЄВ М.М. на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року по справі за позовом Фермерського господарства КІЛЬДЖИЄВ М.М. до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ЧАЙКА , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2019 року ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ ЧАЙКА , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

В обґрунтування своїх вимог зазначали, що 11 січня 2010 року між ними та ОСОБА_2 строком на 10 років укладений договір оренди земельної ділянки площею 7,4499 га, для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради, кадастровий номер 2324581400:02:001:0045, яка належить орендодавцю на праві власності. Договір зареєстрований 09 серпня 2010 року.

За умовами п.8 договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, та в цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

За весь час дії договору від ОСОБА_2 жодних претензій з приводу невиконання орендарем умов договору не надходило. Під час дії договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 помер і його спадкоємцем є відповідач ОСОБА_1 . Відповідно до п. 36 договору при зміні власника земельної ділянки договір оренди залишається в силі до кінця терміну його дії.

04 липня 2019 року ОСОБА_1 направив орендарю повідомлення про своє небажання продовжувати дію договору оренди землі, хоча термін дії договору спливає тільки у 2020 році. На це повідомлення позивач 10 липня 2019 року направив ОСОБА_1 лист про намір користуватись земельною ділянкою до кінця строку дії договору.

03 вересня 2019 року ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі направило ОСОБА_1 повідомлення про намір поновлення договору оренди, який повернувся 04 жовтня 2019 року з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання . Тобто заперечень від відповідача проти поновлення договору оренди землі позивач не отримував.

12 серпня 2019 року із даними Державного земельного кадастру позивачем встановлено, що 26 червня 2019 року ОСОБА_1 передав цю земельну ділянку іншій особі - ФГ Чайка , про що уклав договір оренди. Зазначений договір, на думку ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. є недійсним, оскільки право оренди позивача не закінчилося. А отже, договір, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Чайка не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Крім того, позивач, відповідно до ч.1 ст.777 ЦК України, має переважне право на укладення договору оренди із орендодавцем. Посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справі № 229/2960/17-ц від 21 березня 2018 року, № 229/2961/17 від 15 березня 2018 року № 902/803/17 від 11 травня 2018 року, ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. просило суд:

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,4501 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045, укладений між ОСОБА_1 та ФГ ЧАЙКА 26 червня 2019 року;

визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 7,4501 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045, укладений між ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. та ОСОБА_2 11 січня 2010 року, який зареєстрований 09 серпня 2010 року Запорізькою РФ ДП Центр ДЗК за № 041027700034, на умовах оренди, визначених договором оренди тієї ж земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ ЧАЙКА 26 червня 2019 року.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року позов ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,4501 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045, укладений між ОСОБА_1 та ФГ ЧАЙКА 04 червня 2019 року, зареєстрований 26 червня 2019 року. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині незадоволених позовних вимог ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та істотне порушення процесуального закону, просять скасувати рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, визнавши поновленим договір оренди земельної ділянки площею 7,4501 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045, укладений між ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. та ОСОБА_2 11 січня 2010 року, який зареєстрований 09 серпня 2010 року Запорізькою РФ ДП Центр ДЗК за № 041027700034, на умовах оренди, визначених договором оренди тієї ж земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ ЧАЙКА 26 червня 2019 року. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору оренди земельної, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ ЧАЙКА не оскаржено, тому колегією суддів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині не переглядається.

Так, відмовляючи у задоволенні вимог щодо поновлення договору оренди земельної ділянки укладеному між ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. та ОСОБА_2 на умовах оренди, визначених договором укладеним між ОСОБА_1 та ФГ ЧАЙКА , суд першої інстанції виходив з відсутності необхідних юридичних фактів, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною першою статті 33 Закону Про оренду землі . Зокрема, наявність повідомлення орендодавцем про відмову в поновленні договору оренди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. зазначають, що процедура реалізації переважного права позивача на поновлення договору оренди землі відповідно до законодавства розпочата саме направленням 03 вересня 2019 року відповідачу. Будь-яке листування між сторонами до цього повідомлення не стосується процедури поновлення договору оренди та не може вважатись запереченнями відповідача на пропозицію поновити договір оренди, якої ще не було. Висновок суду про те, що пропозиція позивача від 03 вересня 2019 року поновити договір оренди, відхилена відповідачем листом від 04 липня 2019 року є таким, що суперечить не тільки положенням ст. 33 ЗУ Про оренду землі , а й простій логіці.

Скаржник зазначає, що підставою для припинення переважного права орендаря на поновлення договору є недосягнення згоди сторін щодо орендної плати та інших істотних умов договору. Жодних інших підстав припинення переважного права позивача на поновлення договору оренди закон не передбачає. ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. вважає, що переважне право також припиняється та не може бути реалізоване ще за однієї умови: орендодавець не має наміру після закінчення строку дії договору передавати земельну ділянку в оренду будь-кому (орендарю чи іншими особам).

Втім, факт укладення ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки з іншою особою на певних умовах, свідчить про наявність наміру передавати земельну ділянку в оренду. Більше того, укладенням цього договору ОСОБА_1 проявив своє вільне волевиявлення щодо умов користування належною йому земельною ділянкою на наступні 49 років. Ці умови користування цілком влаштовують ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. , а отже, є можливим поновити договір саме на таких умовах.

Таким чином, скаржник просить змінити правовідношення, змінивши його на умовах, погоджених відповідачем як власником земельної ділянки, які повністю влаштовують позивача як користувача земельної ділянки, що передбачено ст. 16 ЦК України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20 березня 2020 року (а.с. 162), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М.

Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача,пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,4499 га на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2324581400:02:001:0045, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 039348 (а.с. 18).

Відповідно до копії договору оренди із реєстраційної справи № 041027700036, між ОСОБА_2 та ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. укладено договір оренди земельної ділянки від 11 січня 2010 року, за яким орендодавець надає в користування орендарю належну йому земельну ділянку загальною площею 7.4499 га рілля за плату строком на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур) (а.с. 20-22).

Судом встановлено, та визнається учасниками справи, що під час дії договору оренди земельної ділянки від 11 січня 2010 року помер орендодавець ОСОБА_2 , його спадкоємцем є ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 36 договору оренди, при зміні власника земельної ділянки договір оренди залишається в силі до кінця терміну дії договору.

04 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомив ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. про відсутність згоди на продовження дії договору оренди та попередив про те, щоб орендар не обробляв його земельну ділянку (а.с. 27).

10 липня 2019 ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. надіслано ОСОБА_1 відповідь на повідомлення від 04 липня 2019 року та зазначено, що за умовами договору стирок дії договору складає 10 років, та кінцевим строком дії договору є 09 серпня 2020 року (а.с. 28).

03 вересня 2019 року ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. надіслане ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди, яке повернулось за закінчення встановленого строку зберігання (а.с. 36-39).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України та Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються з положенням частини першої статті 777 ЦК України, якою закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Таким чином, перевіривши наявні у справі докази, та надавши їм належну оцінку, колегія суддів констатує, що переважне право ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки орендодавець, завчасно, до закінчення строку дії договору оренди землі, повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі, а тому відсутні підстави для задоволення позову ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. . Незгода орендодавця на поновлення договору оренди землі відповідно до вимог частини п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі виключає можливість визнання поновленим договору оренди землі, оскільки переважне право користування земельною ділянкою належить її власнику.

Вказаний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ФГ КІЛЬДЖИЄВ М.М. в частині визнання поновленим договору оренди.

Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства КІЛЬДЖИЄВ М.М. - залишити без задоволення.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 квітня 2020 року.

Головуючий

Судді: