Постанова

від 21.01.2020 по справі 826/14116/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14116/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Собківа Я.М.,

за участю секретаря Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2019 у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Завод 410 ЦА до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Завод 410 ЦА звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2018 № 0003574101.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2019 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.05.2018 №0003574101.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.

Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та положенням закону, оскільки позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України при документальному оформленні нереального руху товарів, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2018 року.

Представник апелянта до судового засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2018 року, про що складено акт від 19.04.2018 №1049/28-10-41-01/01128297, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ряд.21 (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за січень 2018 року у розмірі 10 007 937,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2018 № 0003574101, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 007 937,00 грн. за січень 2018 року.

Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у матеріалах справи наявні первинні документи, позивачем нормативно обґрунтувано спірні правовідносини, а отже висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеним позивачем із контрагентами.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2018 року слугувало, на думку відповідача, документальне оформлення позивачем нереального руху товарів, що потягло за собою завищення значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) у відносинах із наступними контрагентами:

- TOB Виробничо-комерційна фірма Соти (код ЄДРПОУ 39745565) - ПДВ на суму 45 602,39 грн (стор. 33-34 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Портавіа (код ЄДРПОУ 38370368) - ПДВ на суму 4 307 159,76 грн (стор. 45 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Імпера груп (код ЄДРПОУ 38677154) - ПДВ на суму 27 908,91 грн (стор. 46 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB АвиаТехКомплект (код ЄДРПОУ 31800911) - ПДВ на суму 30 930,11 грн (стор. 48 - 50 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Авіатехконтакт (код ЄДРПОУ 39444367) - ПДВ на суму 45 373,98 грн (стор.54 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Тейра (код ЄДРПОУ 40249588) - ПДВ на суму 91 422,08 грн (стор. 61 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB От Груп Компані (код ЄДРПОУ 38834182) - ПДВ на суму 96 700,00 грн (стор. 64 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Компанія інженерної взаємодії в авіації (код ЄДРПОУ 34484981) - ПДВ на суму 98 294,43 грн (стор. 67 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB МД Пром (код ЄДРПОУ 39615874) - ПДВ на суму 960,00 грн (стор. 69 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Гелікоптер (код ЄДРПОУ 36759858) - ПДВ на суму 22 615,76 грн (стор. 72 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Чиста вода-М (код ЄДРПОУ 32851349) - ПДВ на суму 139 268,22 грн (стор. 76 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Торговий дім Укрспецсервіс (код ЄДРПОУ 37063548) - ПДВ на суму 42 000,00 грн (стор. 80 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB ПромАвіаПідшипник (код ЄДРПОУ 39816358) - ПДВ на суму 14 796,09 грн (стор. 82 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Підшипникцентр (код ЄДРПОУ 39294627) - ПДВ на суму 88 135,21 грн (стор. 86 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Агротрейд-сервіс (код ЄДРПОУ 38263998) - ПДВ на суму 414 102,92 грн (стор. 89 та додаток 4 до Акту перевірки);

- ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) - ПДВ на суму 12 672,00 грн (стор. 92 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Рек балтелектрон (код ЄДРПОУ 40549758) - ПДВ на суму 189 253,69 грн (стор. 95 та додаток 4 до Акту перевірки);

- ПАТ Інноваційно-промисловий центр (код ЄДРПОУ 30524318) - ПДВ на суму 14 701,50 грн (стор. 97 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Аксарія (код ЄДРПОУ 38870325) - ПДВ на суму 253 343,17 грн (стор. 99 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Сервіс Авіа (код ЄДРПОУ 39748058) - ПДВ на суму 102 879,61 грн (стор. 103 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Континент авіа (код ЄДРПОУ 24279165) - ПДВ на суму 848 010,55 грн (стор. 107 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Медіаколо (код ЄДРПОУ 32799294) - ПДВ на суму 748 619,06 грн (стор. 115 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Імперіал груп Україна (код ЄДРПОУ 37034370) - ПДВ на суму 126 559,12 грн (стор. 120 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Фалкон-Авіа (код ЄДРПОУ 38801309) - ПДВ на суму 447 378,68 грн (стор. 121 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Листехпоставка (код ЄДРПОУ 35774330) - ПДВ на суму 15 301,09 грн (стор. 123 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Спец авіа сервіс (код ЄДРПОУ 36365141) - ПДВ на суму 835 161,16 грн (стор. 124 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Антеі сервіс (код ЄДРПОУ 30957707) - ПДВ на суму 198 565,20 грн (стор. 126 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Авіа Комплект (код ЄДРПОУ 32431152) - ПДВ на суму 37 886,72 грн (стор. 127 та додаток 4 до Акту перевірки);

- TOB Промелектроніка (код ЄДРПОУ 24510970) - ПДВ на суму 712 335,52 грн (стор. 129 та додаток 4 до Акту перевірки).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями і іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас у силу норм пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України, пунктом 200.1 якої визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість має бути обов`язково також підтверджений податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З Акту перевірки вбачається, що відповідач висновки щодо нереальності руху товарів обґрунтовує відсутністю первинних документів, а саме: відсутністю інформації щодо походження товару, тобто не встановлено наявність імпортерів та виробників в ланцюгах постачання, а також відсутністю ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності.

Так, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТOB Континент-Авіа (код 24279165); ПАТ Інноваційно-промисловий центр (код 30524318); TOB Авіа ТехКомплект (код 31800911), TOB МЕДІАКОЛО (код 32799294); TOB Чиста вода-м (код 32851349); TOB Компаній інженерної взаємодії в авіації (код 34484981); TOB Гелікоптер (код 36759858); TOB Імперіал груп Україна (код 37034370); TOB Торговий дім Укрспецсервіс (код 37063548); TOB Агротрейд-Сервіс (код 38263998); TOB Портавіа (код 38370368); TOB Імпера груп (код 38677154); TOB Фалкон-Авіа (код 38801309); TOB ОТ ГРУП КОМПАНІ (код 38834182); TOB Аксарія (код 38870325); TOB ТД Підшипникцентр (код 39194627); TOB Авіа техконтакт (код 39444367); TOB МД пром (код 39615874); TOB Сервіс Авіа (код 39748058); TOB Промавіапідшипник (код 39816358); TOB Тейра (код 40249588); TOB РЕК Балтелектрон (код 40549758); ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ); TOB ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (код 24510970); TOB АНТЕЙ-СЕРВІС (код 30957707); TOB АВІА-КОМПЛЕКТ (код 32431152); TOB ЛИСТЕХПОСТАВКА (код 35774330); TOB Спец Авіа Сервіс (код 36365141); TOB ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНА ФІРМА СОТИ (код 39745565).

Основний вид діяльності позивача - виробництво повітряних і космічних літальних апаратів супутнього устаткування. Згідно договорів укладених з зазначеними контрагентами позивачем реалізовано авіаційні двигуни, споживчу теплову енергію, комплектуючі (Код ДК 021:2015-34731000-0), (РГК 1:1 НС-14 (РГК), Код ДК 021:2015-34731000-0), шину+камеру, послуги комісії, природній газ, бортову інтегровану апаратуру навігації та посадки КУРС-93М-В, реєстратору твердотільного звукової інформації ОРТ, бак паливний, поводок, шестерня, чохол, перехідник, муфта, обігрівач кока, напівкільце, профіль ущільнювач, гайка, болт, крюк, фіксатор, магнітну головку, стрічку, арматуру світофільтру, лампу, плату, вузол крена, двигун-генартор, патрубок ПТС-60-90-Вр, здійснено ремонт авіадвигуна Д-36.

Крім того, були укладені договори поставки товару, згідно номенклатурних переліку, асортименту, кількості товарів та ціни, передбачених у Специфікаціях (Додатках), що є невід`ємними частинами Договорів.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними договорами позивачем надано суду копії наступних документів: службові записки, матеріальні перепустки на ввезення матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виробів, накладні, платіжні доручення, картки складського обліку, сертифікації, рахунками-фактури, товарно-транспортні документи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вказав, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. А з матеріалів справи можливо встановити наявність взаємозв`язку між витратами на придбання товарів (робіт, послуг) і здійснюваними ним видами господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що апеляційна скарга містить посилання на висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, проте такі доводи апелянта не містять посилання у взаємозв`язку з твердженнями суду першої інстанції.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків податкового органу, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05 березня 2019 року у справі №814/344/14, відповідно до якої не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Отже, повідомлені відповідачем обставини самі по собі не є достатніми для зменшення позивачу від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), та з тексту акту перевірки позивача можливо встановити, що станом момент укладення договорів та виписки податкових накладних за січень 2018 року на підставі вказаних договорів, контрагенти позивача зареєстровані юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Водночас, апелянтом при апеляційному оскарженні не наведено переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених між позивачем та його контрагентами господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування показників податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

Відхиляються колегією суддів посилання в апеляційній скарзі на порушення та невідповідності у ланцюгу постачання контрагентів, позаяк в контексті вимог податкового законодавства такі порушення не можуть бути достатньою підставою для висновку про порушення саме покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо декларування суми витрат і/чи податкового кредиту, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2018 року у справі №805/5048/15-а, у справі № 825/722/14.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що беручи до уваги наявні у матеріалах справи первинні документи та нормативне обґрунтування спірних правовідносин, висновки контролюючого органу не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеним позивачем з ТOB Континент-Авіа ; ПАТ Інноваційно-промисловий центр ; TOB Авіа ТехКомплект ; TOB МЕДІАКОЛО ; TOB Чиста вода-м ; TOB Компаній інженерної взаємодії в авіації ; TOB Гелікоптер ; TOB Імперіал груп Україна ; TOB Торговий дім Укрспецсервіс ; TOB Агротрейд-Сервіс ; TOB Портавіа ; TOB Імпера груп ; TOB Фалкон-Авіа ; TOB ОТ ГРУП КОМПАНІ ; TOB Аксарія ; TOB ТД Підшипникцентр ; TOB Авіа техконтакт ; TOB МД пром ; TOB Сервіс Авіа ; TOB Промавіапідшипник ; TOB Тейра ; TOB РЕК Балтелектрон ; ФОП ОСОБА_2 ; TOB ПРОМЕЛЕКТРОНІКА ; TOB АНТЕЙ-СЕРВІС ; TOB АВІА-КОМПЛЕКТ ; TOB ЛИСТЕХПОСТАВКА ; TOB Спец Авіа Сервіс ; TOB ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНА ФІРМА СОТИ , а позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність поставки та подальшого використання придбаного товару, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Відтак, враховуючи нормативне регулювання даних правовідносин та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2019 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 27.01.2020)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Я.М. Собків