Ухвала

від 27.01.2020 по справі 640/20810/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20810/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

27 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Мельничука В.П., Пилипенко О.Є., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Ельвен Хаус , Товариства з обмеженою відповідальністю Оліус Груп про визнання недійсним правочину, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - позивач, апелянт, ГУ ДФС у м. Києві) звернулось у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ельвен Хаус (далі - відповідач 1, ТОВ Ельвен Хаус), Товариства з обмеженою відповідальністю Оліус Груп (далі - відповідач 2, ТОВ Оліус Груп) про визнання недійсним правочину.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Ухвалою апеляційного суду від 28 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність вимогам статей 295 та 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Апелянту було надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

23 січня 2020 року позивач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому в обґрунтування причин поважності пропуску цього строку посилається на те, що апеляційна скарга вперше була подана в межах процесуальних строків, а друга - у найкоротший термін після отримання ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.

За результатами вивчення клопотання позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору фіскальним органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Оскільки підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені апелянтом у клопотанні, є неповажними, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 169, 248, 299, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропущення строку на апеляційне оскарження, зазначені у клопотанні Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Ельвен Хаус , Товариства з обмеженою відповідальністю Оліус Груп про визнання недійсним правочину - відмовити .

Повернути апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко

Судді В.П. Мельничук

О.Є. Пилипенко