Рішення

від 20.01.2020 по справі 756/31/20

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20.01.2020 Справа № 756/31/20

Справа № 756/31/20

Провадження № 2/756/2922/20

У х в а л а

20 січня 2020 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Жук М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від матері та передачу батькові,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від матері та передачу батькові.

Перевіривши позовну заяву й додані до неї матеріали, приходжу до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою України, проте тимчасово проживає на території Російської Федерації.

Вирішуючи питання щодо форми і змісту позовної заяви за участю іноземного елементу, суди України повинні керуватися як нормами ЦПК України, так і нормами Закону України Про міжнародне приватне право та нормами відповідних міжнародних договорів.

Визначення поняття іноземний елемент наведено у п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України Про міжнародне приватне право . Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

-хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

-об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

-юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.

Статтею 75 Закону України Про міжнародне приватне право передбачені загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом. Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.

Згідно із п. 12 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, яка набрала чинності для України 14.04.1995 року, (далі Конвенція), якщо в частинах II-V цього розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, подаються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб подаються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філія.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Конвенції правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти.

Таким чином, відповідно до вище зазначених норм права, вказана справа підсудна Оболонському районному суді м. Києва.

Розділом ХІ ЦПК України визначено порядок провадження у справах за участю іноземних осіб.

Статтею 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України Про міжнародне приватне право цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 498 ЦПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідачем у даній справі є громадянка України ОСОБА_2 , яка тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 6 Конвенції Договірні Сторони надають один одному правову допомогу, у тому числі, шляхом вручення документів.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Конвенції доручення про вручення документів повинні бути також зазначена точна адреса одержувача і найменування документа, що вручається. Таким чином, без зазначення у позовній заяві місця проживання відповідача, доручення про вручення документів не може бути виконане.

У разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою, використовується Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ вказаної Інструкції, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Згідно п. 2.3 розділу ІІ Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.

Відповідно до п. 8.4 розділу VIII Інструкції, з урахуванням статті 17 Конвенції доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.

Також слід зазначити, що положеннями ст. 79 Закону України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.

Статтею 80 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами права на суд слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога змагальності процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на публічне слухання , що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства, 16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).

Відтак суд, у разі відкриття провадження у справі, зобов`язаний повідомити про подачу позову, час і місце судового засідання всіх учасників процесу, в тому числі й нерезидента.

Позивачем подано до суду позовну заяву, її копію та додатки до позову, які не відповідають вищевказаним нормам законодавства.

На підставі зазначеного, оскільки відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою України, проте тимчасово проживає на території Російської Федерації, позивачу слід надати в двох примірниках належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на російську мову, для вручення їх відповідачці.

Крім того, згідно з вимогами ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840 грн. 80 коп.).

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік № 294-ІХ від 14.11.2019 року, який набрав чинності 01.01.2020 року, встановлено з 01.01.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102 гривні.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем в позовній заяві об`єднано дві вимоги немайнового характеру та сплачено за кожну вимогу судовий збір 768 грн. 40 коп. без урахування встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року.

Таким чином, позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 72 грн. 40 коп. за кожну вимогу немайнового характеру, враховуючи ставки судового збору, визначені ст. 4 Закону України Про судовий збір .

За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання належним чином засвідченого перекладу позовної заяви та усіх додатків до неї на російську мову для вручення їх відповідачці у двох примірниках та доказів оплати судового збору.

На виконання зазначеної ухвали позивач повинен усунути вищевказані недоліки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків у термін до 17 лютого 2020 року, але не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку, якщо недоліки позовної заяви у встановлений строк не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя