Постанова

від 23.01.2020 по справі 951/813/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/813/19Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б. Провадження № 22-ц/817/117/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Гірський Б. О., Ткач З. Є.,

з участю секретаря - Костів Х.Ю.

заявника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу № 951/813/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2019 року ухваленого суддею Гриновець О.Б., повний текст якого виготовлений 14 листопада 2019 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересованої особи: ОСОБА_2 , служби у справах дітей Козівської районної державної адміністрації про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про видачу обмежувального припису. В обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказує на те, що у них із ОСОБА_2 під час спільного проживання без реєстрації шлюбу народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З серпня 2015 року вони не проживають разом і органом опіки і піклування визначено місце проживання дочки з матір`ю. В даний час дитина проживає з матір`ю ОСОБА_2 в Тернопільській області в смт.Козова.

З середини квітня 2017 року він регулярно відвідував доньку в школі, зустрічі відбувалися переважно в присутності педагогів. Відвідуючи дитину, він постійно зустрічався із її негативним та навіть ворожим ставленням до нього, проявами страху, невпевненості та іншими ознаками психологічного насильства. Це питання за його ініціативою неодноразово виносилось на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської міської ради, проте рекомендації ОСОБА_2 не виконувались. Так, під час чергового візиту 14 березня 2018 року він знайшов свою доньку у загрозливому психоемоційному стані та вирішив терміново її відвезти до психолога з метою надання дитині невідкладної психологічної допомоги. Проте реакція дитини на його слова, зауваження та дії виявилась неадекватною, що спричинило сумніви у вчителів школи щодо доброчесності його намірів. Результатом перешкоджання з боку вчителів школи у самозахисті доньки стало падіння, що спричинило легкі тілесні ушкодження дитині. Замість конструктивного пошуку шляхів виведення дитини з психоемоційної кризи ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про обмеження його у контактах з донькою шляхом видачі обмежувального припису, в чому їй було відмовлено. В даний час ОСОБА_2 відмовляється одержувати посилки для доньки, які він надсилає, що порушує економічні права дитини.

Заявник вважає, що є необхідність застосування обмежувального припису у вигляді покладення обов`язків на ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 її майном, в тому числі, за рахунок своєчасного отримання та передачі дитині подарунків від батька, що направляються транспортними компаніями або будь-яким іншим чином та направити ОСОБА_4 на проходження програми для кривдників та зобов`язати Службу у справах дітей Козівської РДА вжити дієвих заходів, направлених на усунення негативного впливу ситуації конфлікту між батьками на психіку неповнолітньої ОСОБА_6 ..

На підставі вищевказаного ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кривдником, а ОСОБА_3 особою, яка постраждала від домашнього насильства; видати обмежувальний припис, яким зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні особистим майном малолітньої дитини ОСОБА_3 шляхом своєчасного та в повному обсязі убезпечення доступу до такого майна; повідомити про видачу обмежувального припису уповноважені підрозділи виконавчих органів влади Козівської РДА з метою проведення профілактичної роботи з ОСОБА_7 щодо запобігання вчинення домашнього насильства по відношенню до доньки в подальшому; зобов`язати відповідні структурні підрозділи органу опіки і піклування забезпечити належний контроль за дотриманням прав та найкращих інтересів дитини зі сторони матері впродовж шести календарних місяців з моменту прийняття судового рішення - терміну дії обмежувального припису; зобов`язати відповідні структурні підрозділи органу опіки і піклування забезпечити систему послідовних кроків та вжити дієвих заходів, направлених на усунення негативного впливу ситуації конфлікту між батьками на психіку неповнолітньої ОСОБА_3 , формування її особистості, контролю за недопустимістю порушень прав дитини зі сторони обох батьків, а також дотримання ними принципу рівності прав та обов`язків щодо міни; зобов`язати заінтересованих осіб надати докази не дискримінації заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у відповідності з ч.2 ст.81 ЦПК України .

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересованої особи: ОСОБА_2 , служби у справах дітей Козівської районної державної адміністрації про видачу обмежувального припису відмовлено. Судові витрати пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднесено на рахунок держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити в повному обсязі. Зобов`язати заінтересованих осіб надати докази не дискримінації заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В обгрунтування вимог посилається на повне ігнорування судом прав та найкращих інтересів дитини. Вказує на те, що суд безпідставно та необгрунтовано відмовився визнати подарунки батька особистою власністю дитини, відмовився дати оцінку діянням матері, пов`язаним із ненаданням доступу дитині до її майна. Роблячи висновок, що відмова надати дитині доступ до її майна зі сторони матері свідчить лише про існування спору та конфлікту між батьками щодо того чи іншого способу у вихованні дитини та проігнорував зауваження, що в цей конфлікт втягується дитина та зазнає психологічного тиску. Крім того, суд не дав оцінку доказам, які вказують на втягування дитини в батьківський конфлікт та наявність ознак домашнього насильства.

У відзиві на апеляційну скаргу служба у справах дітей Козівської районної державної адміністрації просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує на те, що службою у справах дітей Козівської РДА проводиться робота щодо недопущення порушень прав дитини ОСОБА_8 її матір`ю та налагодження стосунків дитини з батьком. Зі сторони служби у справах дітей відсутні будь-які ознаки дискримінації дитини. Постійно проводиться розгляд отриманих звернень та вивчення викладених у них фактів в межах наданих законом повноважень. Про результати звернень ОСОБА_1 отримує відповіді у строки встановлені законодавством.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на викладені у ній доводи.

Інші сторони в судове засідання не з`явились хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення заявника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у справі не подано доказів вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 щодо її неповнолітньої дитини, та відсутні факти притягнення заінтересованої особи до адміністративної відповідальності за вчинення того чи іншого виду домашнього насильства.

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 травня 2008 року, ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_1

Сім`я проживала у місті Київ в квартирі заявника до 15 серпня 2015 року.

З 2015 року малолітня ОСОБА_3 проживає з матір`ю вТернопільській області в смт.Козова.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , наявний конфлікт щодо спільної участі у вихованні дитини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2018 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_8 , заінтересована ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, у задоволенні відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , покладено на службу у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, як орган опіки та піклування контроль за поведінкою ОСОБА_1 щодо виховання дочки ОСОБА_3 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.07.2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_9 , Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про видачу обмежувального припису.

Судом встановлено, що заявник у цій справі направляв посилки на ім`я ОСОБА_10 для вручення своїй доньці - ОСОБА_3 , які не були отримані в зв`язку із тим, що такі поштові відправлення не оплачені заявником - ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису вірно виходив з того, що не встановлено випадків домашнього насильства відносно малолітньої дитини, а також ризиків настання насильства у майбутньому.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України Про запобігання та протидію домашньому насильству , який набрав чинності 07 січня 2018 року. Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом України Про запобігання та протидію домашньому насильству визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Оскільки судом першої інстанції не встановлено випадків домашнього насильства відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , а також ризиків настання насильства у майбутньому, то суд першої інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

Безпідставними є доводи заявника, що оскаржуване судове рішення є немотивованим та не містить оцінки доводам заявника щодо домашнього насильства, оскільки суд повно і всебічно з`ясував обставини, на які учасники судового процесу посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень. У мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення наведено дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначено відповідно до них правовідносини.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Заявник не довів суду достовірними та достатніми доказами, що мало місце економічне та психологічне насильство матері відносно дочки.

Та обставина, що ОСОБА_9 не отримала посилки, яка була призначена для малолітньої доньки від заявника та не була оплачена останнім не свідчить, що мати дитини вчиняє економічне та психологічне насильство у розумінні Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству .

Оскаржуване судове рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які учасники судового процесу посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, тому доводи апеляційної скарги щодо вказаних обставин не заслуговують на увагу.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачили ці норми.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесені.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 28 січня 2020 року.

Головуючий: Г.М.Шевчук

Судді: Б.О. Гірський

З.Є. Ткач