Постанова

від 21.01.2020 по справі 910/5676/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

позивача: Вергелес Д.Є.,

відповідача-1: не з`явився,

відповідача-2: Лясковський В.В.,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019

(головуючий - Буравльов С.І., судді Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А.)

у справі №910/5676/18 Господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна юридична лабораторія інтелектуальної власності", 2) ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Настасенко Оксани Мирославівни

про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна юридична лабораторія інтелектуальної власності" (далі - Відповідач-1, Товариство) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) про (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 25.02.2019):

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 19 грудня 2017 року між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Настасенко О.М. (далі - Третя особа) та зареєстрованого в реєстрі за №2094 (далі - Договір);

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38827410 від 19.12.2017 15:41:31, прийняте державним реєстратором Третьою особою щодо реєстрації права власності на нежилі приміщення з №1 до №8 (групи приміщень №48) (в літ. "А"), загальною площею 97,3 м 2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1442772280000) (далі - Майно) за Відповідачем-2, номер запису про право власності 24029050, дата, час державної реєстрації - 19.12.2017 15:18:16.

2. Позов мотивований посиланням на обставини укладення Договору директором Товариства всупереч вимогам статей 92, 98 Цивільного кодексу України та 44 Статуту Товариства з перевищенням наданих йому повноважень, зважаючи на відсутність рішення загальних зборів Товариства про відчуження відповідного майна, прийнятого більшістю не менш як у 3/4 голосів учасників Товариства. При цьому Позивач вважає, що Відповідач-2 знав чи міг знати про передбачені Статутом Товариства обмеження повноважень директора.

3. Позивач вважає, що внаслідок укладення Договору порушені його корпоративні права та інтереси як учасника Товариства, адже він не надавав згоди на відчуження належного Товариству нерухомого майна. Посилаючись на постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 і від 01.07.2015 №3-327гс26, Позивач зазначає, що він як учасник може оспорити договір, укладений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 позов задоволений повністю.

5. Рішення мотивовано тим, що Договір укладений з порушенням вимог статті 98 Цивільного кодексу України та положень пункту 44 статуту Товариства без прийняття загальними зборами Товариства рішення про відчуження майна, що у відсотковому відношенні становить більше 82% всього майна Товариства. За висновком суду першої інстанції, укладення Договору призвело до позбавлення юридичної особи права власності на її майно та вплинуло на фактичний розмір статутного капіталу Товариства, частка Позивача в якому складає 50%, а отже безумовно зачіпає його корпоративні права.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

7. Постанова мотивована тим, що Договір відповідає вимогам чинного законодавства та установчим документам Товариства, адже генеральний директор Товариства мав повноваження на його укладення без згоди зборів учасників Товариства, а в подальшому Договір був схвалений Товариством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. Касаційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду апеляційної інстанції щодо обсягу та обмежень повноважень генерального директора Товариства положенням статті 98 Цивільного кодексу України та статуту Товариства. На думку Позивача, статутом Товариства не встановлено окреме обмеження для генерального директора Товариства на відчуження майна на певну суму, оскільки таке обмеження на відчуження майна, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна Товариства, встановлене вимогами щодо прийняття рішення загальних зборів з цього питання.

10. Також Позивач посилається на недоведеність обставин, які апеляційний господарський суд визнав встановленими, адже факт розрахунку за Договором не досліджувався судами, не підтверджений належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

11. При цьому Позивач зазначає про порушення його прав та інтересів як учасника Товариства внаслідок укладення Договору, оскільки недотримання встановленого статутом та законом порядку прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна Товариства, є порушенням права учасника на участь в управлінні справами Товариства.

12. Водночас Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції порушив положення процесуального права, оскільки не встановив, чи були порушені права та інтереси Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також прийняв докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні та подані без дотримання вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

13. Крім того, Позивач подав додаткові пояснення щодо відзиву Відповідача-2 на касаційну скаргу, в яких щодо порушення своїх прав та інтересів послався на пункти 27-28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України".

14. Позивач наводить як виключні обставини, що надали йому право діяти фактично в інтересах Товариства, відсутність у нього можливості звернутися до суду від імені Товариства, оскільки він є власником 50% частки у статутному капіталі Товариства, тобто не може самостійно представляти його інтереси та діяти від імені Товариства чи самостійно змінити директора Товариства, який би діяв у його інтересах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

16. Відповідач-2 вважає необґрунтованими доводи Позивача щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адже статут Товариства не містить обмежень для виконавчого органу щодо вирішення питань про відчуження майна на будь-яку суму.

17. На думку Відповідача-2, аргументи Позивача щодо відсутності дослідження судами питання здійснення розрахунків між відповідачами не відповідають змісту Договору.

18. Крім того, Відповідач-2 зазначає про відсутність порушення корпоративних прав Позивача, посилаючись на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.10.2019 у справі №916/2084/17.

19. Відповідач-1 у встановлений Судом строк відзив на касаційну скаргу не надав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

20. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і статуту Товариства учасниками Товариства є: ОСОБА_3 , що має частку на суму 310000,00 грн, яка складає 50% статутного фонду Товариства, та Позивач, що має частку на суму 310000,00 грн, яка складає 50% статутного фонду Товариства.

21. Положеннями статуту Товариства передбачено, що вищим органом Товариства є загальні збори учасників або призначених ними уповноважених, в порядку, встановленому законодавством, представників (п. 39 статуту).

22. Загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (п. 42 статуту).

23. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників (п. 43 статуту).

24. Рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна Товариства, та про ліквідацію Товариства приймаються кількістю голосів, встановленою чинним законодавством (п. 44 статуту).

25. До виключної компетенції загальних зборів належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів); вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства; призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (п. 57 статуту).

26. До компетенції зборів належить: створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень про них; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб виконавчого органу товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів (п. 59 статуту).

27. Управління Товариством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав учасників і участі в управлінні трудового колективу, учасники здійснюють свої права щодо управління товариством безпосередньо або через уповноважені ними органи відповідно до статуту (п.п. 61, 62 статуту).

28. Загальні збори Товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган Товариства та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства і є підзвітним загальним зборам учасників. Виконавчим органом Товариства, який здійснює одноособове керівництво його поточною діяльністю, є генеральний директор Товариства (п. 63 статуту).

29. Генеральний директор є підзвітним загальним зборам Товариства та організовує виконання їхніх рішень. Генеральний директор діє від імені Товариства, приймає рішення у межах та в порядку, встановлених рішенням загальних зборів і законом (п. 64 статуту).

30. Генеральний директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів. Генеральний директор товариства без довіреності діє від імені товариства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію товариства і вирішує питання діяльності товариства в межах та порядку, визначених тим статутом та рішенням загальних зборів. Генеральний директор має право розпоряджатися майном та грошовими коштами Товариства, має право підпису першого на фінансових, господарських та/або розпорядчих документах Товариства, має право відкриття будь-яких рахунків (поточних, депозитних, ощадних, необхідних для отримання кредитів, в цінних паперах, тощо) (п.п. 66, 67 статуту).

31. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства від 26.08.2015 ОСОБА_3 призначений генеральним директором Товариства з 27 серпня 2015 року.

32. 19 грудня 2017 року між Товариством (продавець) в особі генерального директора Баданіна Валерія Валентиновича, який діяв на підставі статуту та протоколу загальних зборів учасників Товариства від 26.08.2015, та Відповідачем-2 (покупець) укладений Договір.

33. За умовами Договору продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає від продавця у власність (купує) Майно і оплачує його вартість за ціною, в порядку та на умовах, визначених Договором.

34. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору ціна нежилих приміщень за домовленістю сторін складає 1266000,00 грн., з яких 1055000,00 грн. вартість нежилих приміщень, а 211000,00 грн. ПДВ. Ціна продажу сплачується покупцем в день укладення цього договору шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок продавця.

35. Водночас у пункті 2.7 Договору зазначено, що своїм підписом продавець підтверджує факт повного розрахунку Відповідачем-2 як покупцем за цим договором за нежилі приміщення і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру.

36. Згідно з фінансовими звітами Відповідача-1 за січень-вересень 2017 року, січень-грудень 2017 року та січень-березень 2018 року, витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у Головного управління статистики у м. Києві, станом на 30 вересня 2017 року в статті балансу "основні засоби" (код рядка 1010) зазначений показник 615,1 тис. грн., а загальний баланс Товариства (код рядка 1300, 1900) становив 749,4 тис. грн.; станом на 31 грудня 2017 року у статті балансу "основні засоби" (код рядка 1010) на початок звітного періоду зазначений показник 615,1 тис. грн., а на кінець звітного періоду 0 грн., а загальний баланс Товариства (код рядка 1300, 1900) становив 749,4 тис. грн.; станом на 31 березня 2018 року у статті балансу "основні засоби" (код рядка 1010) зазначено показник 0 тис. грн., а загальний баланс Товариства (код рядка 1300, 1900) становив 749,4 тис. грн.

37. Доказів прийняття загальними зборами Товариства рішення про відчуження Майна відповідачі не надали.

Позиція Верховного Суду

38. Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

39. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

40. Водночас згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнання права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

41. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

42. У статті 116 Цивільного кодексу України закріплені права учасників господарського товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема: брати участь в управлінні товариством, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

43. Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

44. При цьому відповідно до статей 92, 97 Цивільного кодексу України дієздатність юридичної особи реалізується через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

45. Відповідно до положень статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

46. Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

47. З викладеного вбачається, що за укладеним господарським товариством договором права та обов`язки набуває саме товариство як сторона договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору жодним чином не змінюється.

48. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

49. Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника.

50. Отже, підписання директором Товариства Договору без передбаченого статутом попереднього погодження учасниками Товариства може порушувати права та інтереси Товариства, а не корпоративні права Позивача.

51. Наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16. В ухвалах від 17.12.2019 у справі №916/1731/18 та від 13.01.2020 у справі №910/10734/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в зазначених постановах.

52. Суд враховує наведений висновок Великої Палати Верховного Суду при вирішенні даного спору, зважаючи на необхідність забезпечення сталості та єдності судової практики, дотримання принципу правової визначеності як одного із аспектів верховенства права, віднесеного до основних засад господарського судочинства.

53. Суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

54. Отже, Суд вважає слушними доводи Відповідача-2 про відсутність порушення корпоративних прав Позивача через укладення Договору, яке б могло бути підставою для задоволення заявлених ним позовних вимог про визнання недійсним Договору, та відхиляє посилання Позивача на пункти 27-28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України".

55. При цьому аргументи Позивача про наявність виключних обставин, що надали йому право діяти фактично в інтересах Товариства у зв`язку з тим, що він є власником 50% частки в статутному капіталі Товариства та не може самостійно представляти його інтереси, діяти від імені Товариства чи самостійно змінити директора Товариства, є безпідставними, оскільки наведений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від виконання учасником товариства одночасно функцій його директора або розміру частки учасника у статутному капіталі товариства.

56. Враховуючи відсутність порушення Договором прав та інтересів Позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, Суд не вбачає необхідності надавати оцінку законності Договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Зважаючи на викладене, оскільки відповідно до частини 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні, зокрема, його мотивувальної частини, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни постанови суду апеляційної інстанції шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

58. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

59. Понесені Позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги позовні вимоги залишились без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі №910/5676/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі №910/5676/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді Н. Губенко

В. Студенець