Постанова

від 18.07.2007 по справі 13/347-04

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/347-04

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 липня 2007 р.                                                                                   № 13/347-04  

                Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Перепічая В.С. ( головуючого ),

Вовка І.В., Гончарука П.А.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м.Києві  касаційну  скаргу  Вищого професійного училища № 11              м. Вінниці

на  постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року

у справі за позовомЗакритого акціонерного товариства “Калинівське будівельно-монтажне управління № 5”

доВищого професійного  училища № 11              м. Вінниці

простягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

У вересні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 68 334,57 грн., інфляційних сум 17731,15 грн. і пені в сумі 7 290,70 грн. у зв'язку з залученням  до виконання підрядних робіт за  укладеним між ними  контрактом №2(288) від 18.01.2001 року іншого підрядника та невиконання ним зобов'язання за цією угодою з оплати за виконані роботи.

Під час розгляду справи  в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги  та просив  стягнути  з відповідача заборгованість в сумі 68 334,57 грн., пеню в сумі  3 685,85 грн., інфляційні  суми 10 043.10 грн. і 3% річних у сумі 36 111,44 грн. у зв'язку з односторонньою відмовою  замовника від договору.

Доповідач –Вовк І.В.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.01.2007 року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 68 334,57 грн. та інфляційні суми 10 043,20 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від  17.04.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суд не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між позивачем і Вінницьким ПТУ № 11 (правонаступником якого є відповідач), було укладено контракт                  № 2 (288) від 18.01.2001 року, за умовами якого позивач (підрядник) зобов'язався виконати роботи з реконструкції гуртожитку, а відповідач (замовник) зобов'язався прийняти виконану роботу та здійснити розрахунки шляхом передачі 60%  квартир від їх загальної кількості.

Додатком до зазначеного контракту сторони узгодили найменування  робіт і витрат та ціну на виконання робіт (а.с. 20).

За додатковою угодою № 1 від 28.12.2002 року до цього контракту сторони встановили строки виконання підрядником робіт, з січня 2003 року по грудень 2003 року при стабільному фінансуванні об'єкта інвесторами, та визначили попередню вартість робіт у сумі 2664305 грн.

Розпорядженням виконкому Вінницької міської Ради № 262р від 08.06.1994 відповідачу надано дозвіл на проектування та переобладнання третього та четвертого блоків гуртожитку і зобов'язано розробити проектно-кошторисну документацію, та погодити у встановленому порядку.

Предметом генеральної угоди № 02 від 18.01.2001 року, укладеної між сторонами, є виконання робіт з реконструкції гуртожитку за умовами якого замовник забезпечує  виготовлення проектно-кошторисної документації, отримання дозволу на реконструкцію та здійснення розрахунків за виконані роботи з генпідрядником квартирами в кількості не менше 60% реконструйованого житла, а генпідрядник зобов'язався виконати весь комплекс будівельно-монтажних робіт і ввести об'єкт в експлуатацію.

Зазначена генеральна угода за п.9.1 контракту № 2 (288) від 18.01.2001 року є його невід'ємною частиною.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, пені та інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання за договором з оплати  за виконані роботи і відмовою від договору, та залученням до виконання робіт іншого підрядника.

Відповідно до ст.ст.161, 162 ЦК УРСР  зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом першої інстанції встановлено, що   позивачем виконано роботи за договором з реконструкції гуртожитку на суму   68 334,57 грн., а відповідач прийняв вказані роботи, але  взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав та  відмовився  від договору, залучивши до виконання робіт іншого підрядника за договором №7 від 18.12.2002 року.

Згідно з п.7.3 контракту  при розірванні  контракту в односторонньому порядку з ініціативи замовника, замовник  розраховується  з підрядником за виконані обсяги робіт грошовими коштами, виплачує неустойку і компенсує понесені підрядником збитки.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для стягнення  заборгованості в сумі 68 334,57 грн. та  інфляційних  сум               10 043 грн. з урахуванням вимог ст.214 ЦК УРСР та ст.625 ЦК України  й обґрунтовано задовольнив позов у цій частині.

У той же час, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені  у зв'язку   з відсутністю  в спірному контракті умов   про розмір неустойки за невиконання  зобов'язання  встановленого в п.7.3 договору   ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, прийняті судові рішення  відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають  залишенню  без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                    П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці    залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від  17.04.2007 року - без змін.

          Поновити  виконання рішення господарського суду Вінницької області від 19.01.2007 року.

Головуючий суддя                                                                    В. Перепічай

Судді                                                                                            І.Вовк

                                                                                                     П. Гончарук