Ухвала

від 22.01.2020 по справі 1-1081/2010

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №11-кп/824/19/2020 Головуючий в І інстанції ОСОБА_1

Категорія: 537, 539 КПК України Суддя - доповідач ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

22 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою директора ПП «Земельна Біржа» ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника особи,

яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_10

представника КЕВ ОСОБА_11 ,

В с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання директора ПП «Земельна Біржа» ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного на будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні №49-2474-08.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що з вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 р. щодо ОСОБА_12 за ст. 3 ст. 365 КК України вбачається, що речові докази у справі, а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2А, вирішено повернути в оперативне відання КЕВ м. Дніпропетровськ, крім того, матеріали клопотання про скасування арешту, накладеного на вказані будівлі не містять доказів, що будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року по кримінальній справі № 49-2474-08 відносно ОСОБА_12 , на законних підставах належать ПП «Земельна Біржа». Також суд врахував, що на момент постановлення ухвали, ПП «Земельна Біржа» оскаржує в Господарському суді право на вказане майно.

На вказану ухвалу суду першої інстанції директор ПП «Земельна Біржа» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного сулу м. Києва віл 02.05.2019 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання директора ПП «Земельна Біржа» ОСОБА_7 про скасування заборони накладеного на нерухоме майно будівель та споруд розташованих за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2а, з реєстраційним № 9824737, яка була накладена постановою про визнання речовим доказом від 30.03.2010 року, виданою Військовою прокуратурою Центрального регіону України, у кримінальній справі № 49-2474-08.

ОСОБА_7 стверджує, що ПП «Земельна Біржа» є власником будівель та споруд розташованих за адресою: Дніпропетровська обл. м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2а на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, ВРК № 16855 реєстр № 607. 27.04.2011. посвідчене приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13 .

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що йому стало відомо, що під час досудового слідства кримінальної справи № 49-2474-08. 14.05.2010 року в єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна була внесена заборона на нерухоме майно, а саме: нежитлових будівель, що розташовані за адресою Дніпропетровська обл.. м. Дніпропетровськ, проспекті Праці, будинок 2а на підставі Постанови Військової прокуратура Центрального регіон) України про визнання речовим доказом, Б/Н від 30.03.2010 року в кримінальній справа № 49-2474-08, реєстраційний № обтяження 9824737.

Крім цього, директор ПП «Земельна Біржа» зазначає, що як стало відому йому відомо вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року по кримінальній справі № 49-2474-08, посадову особу ЦСБУ МО «Укроборонбуд» - ОСОБА_12 визнано винним у вчинені злочину, передбаченою ч. 3 ст. 365 КК України, а речові докази, зокрема будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2А, вирішено повернути в оперативне володіння КЕВ м. Дніпропетровськ.

Апелянт вказує на те, що відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору. Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчою судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного. обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, проте питання зняття арешту (заборони на нерухоме майно) з нежитлових будівель, що розташовані за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр.-т. Праці, будинок 2-А судом вирішено не було.

Крім цього, директор ПП «Земельна Біржа» зазначає, що 11.07.2013 року Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 3/5005/5368/2012 винесено рішення, що набрало законної сили, яким відмовлено прокуратурі південного регіону України у визнанні недійсним результатів прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки - об`єктів нерухомості, розташованих за адресою АДРЕСА_1 та визнанні незаконним та скасуванні рішення державного реєстратора БТІ від 16.06.2011 року щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, розташованих за адресою м. Дніпропетровськ, Проспект Праці, 2-А за ПП «Земельна Біржа», крім того Вищий Господарський Суд України від 25.06.2014 по справі 3/5005/5368/2012 своєю постановою відмовив у касаційний скарзі Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, а відтак, на думку апелянта є незрозумілим, на які докази посилається прокурор з приводу оскарження права на майно з боку заявника.

Окрім того апелянт вказує на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними результатів проведення прилюдних торгів, які по суті є вимогою про визнання недійсною угоди купівлі-продажу, суд зазначив, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову з використанням механізму, передбаченої ст.ст. 215, 216 ЦК України (недійсність правочину, та правові наслідки його недійсності), адже у даному випадку захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволенні віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право для витребування майна у добросовісного набувача.

Також директор ПП «Земельна Біржа» зазначає, що Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі3/5005/5368/2012 було встановлено правомірність набуття та реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, розташованих за адресою м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А за ПП «Земельна Біржа» яке є добросовісним набувачем.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що заявник не надав доказів права власності на об`єкти нерухомості, то вони, на переконання апелянта є такими, що не відповідають дійсності, оскільки до клопотання були надані всі необхідні документ, а саме: копія свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Земельна Біржа» від 14.11.2007 року; копія свідоцтва про право власності від 27.04.2011 року; копія акту Державного виконавця від 26.04.2011 року; копія витягу про Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.06.2011 року; інформація з Державного реєстру речових прав від 17.09.2018 року.

Директор ПП «Земельна Біржа» стверджує, що надані документи відповідають вимогам ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Апелянт зазначає, що у відповідності до пунктів 3,4 частини 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаною чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому, згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Апелянт стверджує, що враховуючи, що 30.03.2010 року Військовою прокуратурою Центральною регіону України було винесено постанову про визнання речовим доказом та накладення обтяження нерухомою майна, у кримінальній справі № 49-2474-08, за ознаками злочин) передбаченого частиною 3 статті 365 КК України, та накладено обтяження (заборон) будь якою відчуження) будівель та споруд розташованих за адресою: Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А, тобто обтяження на нерухоме майно було накладено до набрання чинності КПК України 2012 року, тому, на думку апелянта, розгляд заяви про зняття арешту з нерухомого майна слід проводити за правилами КПК України 1960 року.

Крім цього директор ПП «Земельна Біржа» зазначає, що з моменту винесення вироку у кримінальній справі № 49-2474-08 і до цього часу обтяження, накладене на майно заявника не скасоване, що унеможливлює заявнику розпорядження своїм майном.

Також апелянт вказує на те, що у відповідності до норм ч. 1 ст. 330 КПК України (1960 року) при постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в статті 81 цього Кодексу. Речі, що не є речовими доказами в справі, повертаються їх законному володільцеві, хоч би останній і не пред`явив цивільного позову. Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

На думку директора ПП «Земельна Біржа», питання про зняття обтяження (заборони на нерухоме майно) з будівель та споруд, розташованих за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А, мало б бути вирішено ще 20.10.2010 року при винесенні вироку Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 49-2474-08, а спір про право власності на будівель та споруд розташованих за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А був вирішений 11.07.2013 року Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 3/5005/5368/2012.

Засуджений ОСОБА_12 та його захисник ОСОБА_14 , належним чином повідомлялись про день та час апеляційного розгляду, проте, в судове засідання не з`явились, будь - яких клопотань про відкладення розгляду не подавали, в зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у відсутність засудженого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_14 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПП " Земельна біржа" ОСОБА_10 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурорів та представника КЕВ, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на правильність та законність оскаржуваної ухвали суду, вивчивши матеріали судового провадження, сформовані за клопотанням директора ПП "Земельна біржа", обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 27.11.2018 р. директор ПП "Земельна біржа" звернувся до суду з клопотанням про скасування заборони на нерухоме майно арешту, накладеного, зокрема, на будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А, з реєстраційним №9824737, який був накладений постановою про визнання речовим доказом від 30.03.2010 р., виданою Військовою прокуратурою Центрального регіону України, у кримінальній справі №49-2474-08.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання директора ПП «Земельна Біржа» ОСОБА_7 про скасування арешту. При цьому, однією з підстав для відмови в задоволенні клопотання, суд першої інстанції зазначив те, що матеріали клопотання не містять доказів, що вказані в клопотанні об`єкти нерухомого майна на законних підставах належать ПП "Земельна біржа".

З такими висновками суду не може погодитись колегія суддів, виходячи з того, що як зі змісту клопотання, поданого до суду, так із доданих до нього додатків вбачається, що ПП «Земельна Біржа» є власником будівель та споруд розташованих за адресою: Дніпропетровська обл. м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2а на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, ВРК № 16855 реєстр № 607. 27.04.2011., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13 .

При цьому, на підтвердження права власності ПП "Земельна біржа" стосовно вищезазначеного майна суду до клопотання про скасування заборони на нерухоме майно, було надано: копію свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Земельна Біржа» від 14.11.2007 року; копію свідоцтва про право власності від 27.04.2011 року; копію акту Державного виконавця від 26.04.2011 року; копію витягу про Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.06.2011 року; інформацію з Державного реєстру речових прав від 17.09.2018 року. А відтак, надано всі документи, які відповідають вимогам ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в зв`язку з чим посилання суду про зворотнє, не відповідають дійсності та фактичним матеріалам провадження, а тому в цій частині апеляційна скарга є обґрунтованою та свідчить про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК України, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З приводу інших висновків суду, а саме, того, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 р. щодо ОСОБА_12 за ст. 3 ст. 365 КК України, речові докази у справі, а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2А, повернуто в оперативне відання КЕВ м. Дніпропетровськ, то такі доводи не можуть бути безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання про скасування арешту, оскільки, перш за все, вирок Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_12 був постановлений до виникнення у ПП "Земельна біржа" права власності на ці об`єкти нерухомості, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Більш того, як вбачається з матеріалів судового провадження, судом першої інстанції взагалі не з`ясовувалось питання про те, чи дійсно накладалась на будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2А заборона відчуження (арешт) та якою постановою слідчого і коли, як і не долучена копія вказаного процесуального документа до матеріалів даного судового провадження.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги директора ПП "Земельна біржа" ОСОБА_7 і підстав, викладених в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції неодноразово направлялися до Шевченківського районного суду м. Києва запити щодо направлення на адресу суду апеляційної інстанції частини матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_12 (№ 1-1081/2010), які містять постанову слідчого Військової прокуратури Центрального регіону України від 30.03.2010 р. та документи про її виконання. Однак, протягом тривалого часу до суду апеляційної інстанції вказані матеріали справи направлені не були, що позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення по суті клопотання, про яке висловлене було прохання в апеляційній скарзі.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого необхідно перевірити наявність в матеріалах кримінальної справи щодо ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 365 КК України оскаржуваної постанови слідчого та з врахуванням дати її постановлення (як посилався апелянт - 30.03.2010 р.), врахувати вимоги п. 9 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального Кодексу України, 2012 року, якими передбачено, що питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на що також обґрунтовано послався в апеляційній скарзі директор ПП "Земельна біржа".

Керуючись ст.ст.376, 405,407,418 , колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу директора ПП "Земельна біржа" ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання директора ПП "Земельна біржа"ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного на будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А у кримінальному провадженні №49-2474-08 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4