Ухвала

від 16.11.2020 по справі 1-1081/2010

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-1081/2010 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/3266/2020 Суддя в II-й інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складів складі суддів:

ОСОБА_2 (головуючий),ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаряОСОБА_5

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника військового прокурора Центрального регіону України ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року клопотання представника приватного підприємства «Земельна Біржа» в особі директора ОСОБА_8 задоволено та скасовано заборону на нерухоме майно на підставі постанови про визнання речовим доказом від 30.03.2010 року Військової прокуратури Центрального регіону України в кримінальній справі № 49-2474-08, а саме, будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Праці, будинок 2 а, у порядку п.14 ч.1 ст.537 КПК України.

В обґрунтування мотивів прийнятого рішення суддя місцевого суду вказав на те, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року ОСОБА_9 засуджено за ч.3 ст.365 КК України до 8-ми років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та фінансово-господарськими функціями строком на 2 роки. Цим же вироком вирішено долю речових доказів, зокрема будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр-т Праці 2а, - повернуто в оперативне володіння квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровськ, однак заборона на вказане нерухоме майно, накладена на підставі постанови про визнання речовим доказом від 30.03.2010 року Військової прокуратури Центрального регіону України, залишилася не скасованою.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, заступник військового прокурора Центрального регіону України ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій вказав на незаконність ухвали у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Апелянт звернув увагу на те, що відповідно до вимог п. 9 перехідних положень КПК України арешт майна, застосований під час досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. За правилами п.5 ч.1 ст.81 КПК України 1960 року гроші, цінності та інші речі, які були об`єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави. Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року наведені вимоги Закону були дотримані, нерухоме майно повернуто державі шляхом передачі в оперативне володіння квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровськ. На переконання прокурора спір про право власності на зазначені речі, підлягав вирішенню в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ч.3 ст.330 КПК України 1960 року, які є аналогічними до правил повернення речових доказів та вирішення спорів щодо них, передбачених ст.100 КПК України. Окрім цього, на думку прокурора, розгляд клопотання у суді першої інстанції повинний був відбуватися за правилами ч.1 ст.411 КПК України 1960 року. Просив скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Представник приватного підприємства «Земельна Біржа» будучи належним чином повідомленим про місце та час апеляційного розгляду у судове засідання не з`явився, повідомлення про поважність причин неприбуття до початку апеляційного розгляду представником подано не було, у зв`язку із чим суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у його відсутність.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п.9 Перехідних положень КПК України, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до матеріалів клопотання, заборона на нерухоме майно, яка є предметом судового спору, була накладена постановою про визнання речовим доказом від 30.03.2010 року Військової прокуратури Центрального регіону України у порядку КПК України 1960 року.

Наведене, з огляду на положення п.9 Перехідних положень КПК України дає підстави для висновку про те, що клопотання представника приватного підприємства «Земельна Біржа» в особі директора ОСОБА_8 про скасування заборони на нерухоме майно на підставі постанови про визнання речовим доказом від 30.03.2010 року, повинно було розглядатися місцевим судом за правилами КПК України 1960 року.

Розгляд вказаного клопотання у порядку п.14 ч.1 ст.537 КПК України перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що указує на наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке, відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.

Між тим, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч.1 ст.411 КПК України 1960 року, питання, зв`язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора.

Та обставина, що клопотання представника приватного підприємства «Земельна Біржа» місцевим судом було розглянуте у відсутність прокурора, участь якого під час цього судового розгляду була обов`язковою, є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законну, обґрунтовану і справедливу постанову.

Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року про скасування заборони на нерухоме майно у порядку п.14 ч.1 ст.537 КПК України не може визнаватись законною, а тому вона підлягає скасуванню із поверненням справи на новий судовий розгляд у порядку КПК України 1960 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 419, 537, 539 КПК України,колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргувійськового прокурора Центрального регіону України ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року про задоволення клопотання представника приватного підприємства «Земельна Біржа» в особі директора ОСОБА_8 та скасування заборони на нерухоме майно на підставі постанови про визнання речовим доказом від 30.03.2010 року Військової прокуратури Центрального регіону України в кримінальній справі № 49-2474-08, а саме, будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Праці, будинок 2 а,скасувати.

Справу повернути на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва в порядку ст.411 КПК України 1960 року.

Ухвала у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4