Ухвала

від 29.01.2020 по справі 196/110/20

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 196/110/20

№ провадження 2/196/312/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2020 смт Царичанка

Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Гудим О.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар" про стягнення несплаченої орендної плати та розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2020 року, вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар" про стягнення несплаченої орендної плати та розірвання договору оренди землі передана для розгляду судді Гудим О.М.

29 січня 2020 року до відкриття провадження по справі головуюча по справі суддя Гудим О.М. заявила самовідвід, посилаючись на те, що представником позивача ОСОБА_1 в даній справі є адвокат Бойко Юрій Олександрович, який з 05.03.2014 року по 25.04.2018 року працював суддею Царичанського районного суду Дніпропетровської області та був звільнений 25 квітня 2018 року з посади судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області на підставі її наказу від 25.04.2018 року №2-К, винесеного на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 12.04.2018 року №1094/0/15-18 Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України , за її ж скаргою, в ході розгляду якої він неодноразово наголошував про виникнення у нього до неї неприязних стосунків. При цьому, її наказ Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України від 25.04.2018 року №2-К в подальшому оскаржувався ОСОБА_3 в судовому порядку, шляхом пред`явлення цивільного позову до неї, як голови суду. Після чого, ОСОБА_3 намагається постійно створити умови для подальшої конфронтації інтересів.

Отже, вказана вище обставина є обставиною, яка викликає сумнів у будь-кого у неупередженості та об`єктивності судді.

Таким чином, виходячи з принципів чисто людської моралі та з метою дотримання законності і принципу неупередженості, як складової частини при здійсненні судочинства, недопущення подальшого конфлікту інтересів, розвитку конфронтації з представником позивача - адвокатом Бойко Ю.О., а також з метою забезпечення доступу до правосуддя та неупередженого розгляду справи по суті з будь-якої точки зору, вважала за необхідне заявити про самовідвід.

Розглянувши заяву про самовідвід, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Заява про самовідвід судді Гудим О.М. заявлена до відкриття провадження по справі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, у разі, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Викладене в заяві про самовідвід свідчить про наявність обставин, які викликають сумнів в неупереджуності та об`єктивності судді.

Згідно з ч.1 ст.39 ЦПК України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі Білуга проти України , від 28.10.1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії , тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не уявляється за можливе винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Враховуючи, що самовідвід заявлено до відкриття провадження в справі, самовідвід є вмотивованим, з обґрунтуванням підстав, які свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів в неупередженості судді, при цьому заявлений суддею самовідвід не є перешкодою у доступі до правосуддя, а навпаки заявлений для належного забезпечення доступу до правосуддя та належного розгляду справи незалежним, неупередженим судом, а тому суд вважає за необхідне заяву про самовідвід задовольнити.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у статті 37 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, справа за розпорядженням голови суду передається до іншого суду, визначеного в порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.33, 36, 39, 40, 41 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити самовідвід головуючої судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області Гудим О.М. у цивільній справі №196/110/20 (№ провадження 2/196/312/2020) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар" про стягнення несплаченої орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Справу передати до канцелярії Царичанського районного суду Дніпропетровської області для виконання вимог, передбачених ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча О.М. ГУДИМ