Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/2696/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/2696/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянувши господарську справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту"

про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача Глущенко В.В.;

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" (далі - ТОВ "БК "Квірту", відповідач) про стягнення 3 197 958,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2696/19 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

06.05.2019 позивачем подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог на підставі ст. 46 ГПК України. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 2 611 079,67 грн. пені та 1 185 884,45 грн. штрафу, а також зобов`язати відповідача поставити позивачу товар за договором № т-16/1802000612 від 14.02.2018, зокрема:

- кришку силового циліндра 8209-1401-1;

- насос масляний 450-6000-1;

- втулку силового циліндра 829-1301-2;

- поршень силового циліндра 8209-2100;

- турбокомпресор - ТК48-01;

- шатун силовий 8209-2200.

06.06.2019 було закрито підготовче провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.07.2019.

04.07.2019 до суду надійшла заява відповідача про відвід судді у справі.

Ухвалою суду від 04.07.2019 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" про відвід судді від розгляду справи № 910/2696/19 було визнано необґрунтованою; матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" про відвід судді разом з матеріалами справи № 910/2696/19 передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду для розгляду вказаної заяви; зупинено провадження у справі № 910/2696/19 до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою суду від 08.07.2019 (суддя Ярмак О.М.) у задоволенні заяви відповідача про відвід судді Удалової О.Г. було відмовлено.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.07.2019 про зупинення провадження у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

12.04.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду його необґрунтованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 поновлено провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.10.2019.

09.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов запит № 1349/19 від 09.10.2019 Північного апеляційного господарського суду про направлення до суду апеляційної інстанції матеріалів справи № 910/2696/19 для подальшого їх скерування разом з касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Пунктом 17.10 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6 - 8, 10, 12 - 14, 17 - 21, 31 - 33 частини першої статті 255 цього Кодексу, чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються усі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Крім того, згідно з п. 17.12 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Ухвалою від 10.10.2019 було зупинено провадження у справі № 910/2696/19 до перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 910/2696/19 судом касаційної інстанції та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2019 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 910/2696/19.

Відповідно до приписів ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 поновлено провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.12.2019.

24.12.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судове засідання 24.12.2019 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача не з`явився у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 відкладено розгляд справи та викликано відповідача для розгляду справи по суті на 16.01.2020.

У судове засідання 16.01.2020 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача не з`явився у судове засідання, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 16.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту (постачальник) було укладено договір про закупівлю товару № т-16/1802000612 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом строку, вказаного в графіку поставок (Додаток № 2), поставити та передати у власність Покупцю товари: Турбіни та мотори код згідно із ДК 021:2015 - 42110000-3 (Запасні частини до МК-8) (далі - товари), зазначені в підписаній Сторонами Специфікації, яка є додатком до договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, їх кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній Сторонами Специфікації.

За приписами п. 2.1 договору кількість товарів, що поставляються за Договором, зазначена в Специфікації до Договору.

Умовами п. 3.1 договору ціна цього Договору (сума, визначена в договорі) становить 17 000 001,00 грн. (сімнадцять мільйонів одна гривня 00 копійок), у тому числі податок на додану вартість - 2 833 333,50 грн. (два мільйони вісімсот тридцять три тисячі триста тридцять три гривні 50 коп).

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору, термін поставки товарів: партіями в період, зазначений в п. 1.1. розділу 1 цього договору, але не пізніше терміну згідно план-графіку (додаток № 2 до договору) з моменту укладення договору. Місце поставки (передачі) товарів: м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49, центральний склад ВРТП УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС .

Умовами п. 6.3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в строки та в порядку, визначених цим договором, та разом з документами, зазначеними в п. 4.3 розділу 4 договору.

За приписами п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків, та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Відповідно до специфікації та графіку поставок до договору, підписаних між контрагентами, останніми погоджено, зокрема, ціну за одиницю товару, найменування товару, кількість товару, виробника та термін поставки товару.

Згідно з рознарядкою щодо відпуску продукції, позивач просив відповідача направити покупцю товар відповідно до п. 6.3.3 договору (перелік товару наявний в рознарядці). Відповідна рознарядка була отримана відповідачем 14.09.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0815100229971.

Позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем, з простроченням встановлених договором строків, було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 5 464 201,00 грн, що підтверджується видатковими накладними постачальника № РН-000011 від 14.09.2018 на суму 183594,60 грн, № РН-000017 від 26.10.2018 на суму 2050406,40 грн, № РН-000019 від 21.11.2018 на суму 787200,00 грн та № Р-000020 від 30.11.2018 на суму 2448000,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач вказав, що внаслідок порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, останній частину товару не поставив взагалі, зокрема:

- кришку силового циліндра 8209-1401-1;

- насос масляний 450-6000-1;

- втулку силового циліндра 829-1301-2;

- поршень силового циліндра 8209-2100;

- турбокомпресор - ТК48-01;

- шатун силовий 8209-2200.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимоги, мотивуючи це тим, що позивач нараховував штрафні санкції з моменту, коли у відповідача ще не закінчився строк на поставку товару відповідно до графіку поставок. Крім того, відповідач зазначив, що позивач помилково нарахував постачальнику пеню та 7% штрафу з порушенням методики розрахунків.

За твердженнями позивача, відповідачем було поставлено товар за вказаними вище видатковими накладними з порушенням обумовлених між сторонами строків, а іншу частину товару не було поставлено взагалі, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в розмірі 2 611 079,67 грн та 7% штрафу 1 185 884,45 грн, у зв`язку з порушенням належного строку поставки товару та зобов`язати відповідача поставити непоставлений товар, згідно договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 620 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем, з простроченням встановлених договором строків, було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 5 464 201,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано, що внаслідок порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, останнім частину товару поставлено не було, зокрема:

- кришку силового циліндра 8209-1401-1;

- насос масляний 450-6000-1;

- втулку силового циліндра 829-1301-2;

- поршень силового циліндра 8209-2100;

- турбокомпресор - ТК48-01;

- шатун силовий 8209-2200.

Відповідно до узгоджених між сторонами специфікації та графіку поставок до договору, відповідач повинен був поставити товар: кришку силового циліндра 8209-1401-1, насос масляний 450-6000-1, втулку силового циліндра 829-1301-2, поршень силового циліндра 8209-2100 до 23.08.2018, турбокомпресор - ТК48-01 та шатун силовий 8209-2200 до 02.09.2018.

Отже, судом встановлено, що відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар у строк до 02.09.2019 включно, проте, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, відповідачем здійснено поставку товару частково. Доказів зворотного суду не надано.

Однак позивач, у своїй заяві про уточнення позовних вимог в переліку товарів, які відповідач не поставив, не вказав конкретну кількість непоставленого товару, внаслідок чого суд дійшов висновку про необхідність зазначити конкретну кількість товару, оскільки рішення має бути ефективним і таким, яке можна фактично виконати, крім того, у даному випадку, суд вбачає можливість не породжувати нові судові спори для захисту порушених прав позивача, а відтак судом, відповідно до матеріалів справи, самостійно визначено конкретну кількість товару, при цьому одночасно захищаються права як позивача, так і відповідача, зокрема:

- кришку силового циліндра 8209-1401-1 - 2 шт;

- насос масляний 450-6000-1 - 1 шт;

- втулку силового циліндра 829-1301-2 - 5 шт;

- поршень силового циліндра 8209-2100 - 8 шт;

- турбокомпресор - ТК48-01 - 1 шт;

- шатун силовий 8209-2200 - 8 шт.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 611 079,67 грн та 7% штрафу - 1 185 884,45 грн за поставку товару з порушенням належних договором строків.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Так, як неодноразово наголошував Верховний Суд України та Верховний Суд, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачена частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 № 3-24гс12, від 09.04.2012 № 3-88гс11, у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару, передбачена п. 7.2.2 договору.

Згідно з п. 7.2.2. договору за порушення строків поставки товару або недопоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товару, поставу якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товару, поставку якого прострочено.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару, у строк, який погоджений контрагентами в договорі, та прострочення поставки товару понад 30 днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд, з урахуванням фактичних обставин справи, дійшов висновку про правильність такого розрахунку, а тому з відповідача на користь позивача стягненню підлягає 2 611 079,67 грн. пені.

Здійснивши, перевірку заявленого позивачем розрахунку 7% штрафу від вартості товару, суд вважає його обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 185 884,45 грн штрафу у розмірі 7% вартості товару.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" підлягають частковому задоволенню на суму 3 796 964,12 грн. та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" поставити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" товар, а саме:

- кришку силового циліндра 8209-1401-1 - 2 шт;

- насос масляний 450-6000-1 - 1 шт;

- втулку силового циліндра 829-1301-2 - 5 шт;

- поршень силового циліндра 8209-2100 - 8 шт;

- турбокомпресор - ТК48-01 - 1 шт;

- шатун силовий 8209-2200 - 8 шт.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 2/30, офіс 640, ідентифікаційний код 35837814) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) пеню в розмірі 2 611 079,67 (два мільйони шістсот одинадцять тисяч сімдесят дев`ять грн 67 коп.), 7% штрафу в розмірі 1 185 884,45 (один мільйон сто вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 45 коп) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 58925,46 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять грн 46 коп).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 2/30, офіс 640, ідентифікаційний код 35837814) поставити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801)

- кришку силового циліндра 8209-1401-1 - 2 шт;

- насос масляний 450-6000-1 - 1 шт;

- втулку силового циліндра 829-1301-2 - 5 шт;

- поршень силового циліндра 8209-2100 - 8 шт;

- турбокомпресор - ТК48-01 - 1 шт;

- шатун силовий 8209-2200 - 8 шт., відповідно до специфікації та графіку поставок, які наведені у додатку № 2 до договору про закупівлю товару № 16/1802000612 від 14.02.2018.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення підписано 31.01.2020.

Суддя О.Г. Удалова