Рішення

від 31.01.2020 по справі 911/2964/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2964/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, к.414, код 31023578)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітанікус» , (07722, Київська обл., Яготинський район, с. Сулимівка, вул. Кравченка, буд. 122-А, код 33444749)

про стягнення 18331,54 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітанікус» (відповідач) про стягнення 18331,54 грн. заборгованості, з яких: 14644,73 гривень основного боргу, 3161,09 гривень пені, 248,72 гривень інфляційних втрат, 277,00 гривень 3% річних за Договором поставки продукції № 08/2-02-13 від 08.02.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив відповідачу поставку товарів на умовах за Договору поставки продукції № 08/2-02-13 від 08.02.2013, проте відповідач за товар в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку. Також позивач, просить стягнути з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, суд розглядає справу в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України .

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду від 02.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відзив на позовну заяву не надіслав.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Грінвуд (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вітанікус (Покупець) укладено Договір поставки продукції № 08/2-02-13, відповідно до умов якого Постачальник протягом строку дії даного Договору передає у власність Покупцю товар, а Покупець на умовах та в порядку, визначених цим договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними у накладних, і приймає товар на їх підставі.

Згідно з п. 2.2. Договору, Покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах:оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару, але не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту початку перебігу строку. Моментом початку перебігу строку вважається підписання уповноваженим представником Покупця накладної на партії товару.

На виконання умов Договору поставки продукції № 08/2-02-13 позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 4056 від 23.08.2018, № 4072 від 23.08.2018, № 4118 від 27.08.2018., № 4489 від 19.09.2018, № 4498 від 20.09.2018, № 4506 від 20.09.2018, № 5032 від 22.10.2018, № 5570 від 20.11.2018, № 5571 від 20.11.2018, № 5590 від 20.11.2018, № 5654 від 21.11.2018, № 6186 від 19.12.2018, № 6203 від 19.12.2018, № 6384 від 27.12.2018, № 256 від 18.01.2019, № 281 від 18.01.2019, № 282 від 18.01.2019, № 918 від 18.02.2019 та № 1741 від 01.04.2019.

В свою чергу відповідач неналежним чином не виконав умови даного договору, не здійснивши оплату за товар, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 14 644,73 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, а також застосування правових наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору продукції № 08/2-02-13, який за правовою природою є господарським договором поставки.

Договір поставки укладений належним чином, сторонами не надано доказів припинення його дії, отже він є обов`язковим для сторін.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема видатковими накладними, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару. Відповідачем не заперечується факт отримання товару.

Також про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору, у тому числі відсутність заперечень щодо отримання товару за вказаними накладними.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 2.2. Договору, Покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах:оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару, але не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту початку перебігу строку. Моментом початку перебігу строку вважається підписання уповноваженим представником Покупця накладної на партії товару.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів звітування щодо реалізації отриманого за договором товару, у той час як зі змісту договору вбачається, що строків реалізації товару за відповідним правочином сторони не передбачили.

Оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України), виходячи з положень ст. 530 ЦК України строк є встановленим у разі зазначення даного періоду у часі, або вказівки на подію, яка неминуче має настати. В інших випадках строк є не встановленим.

З огляду на це, момент реалізації поставлено товару, з якою Договором пов`язаний момент обчислення строку оплати, в контексті ст. 530 ЦК України не є вказівкою на подію, яка неминуче має настати, оскільки настання даного моменту носить ймовірний характер, а не категоричний характер.

За таких обставин, оскільки строк оплати товару та механізм його визначення умовами договору належним чином не визначено, суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частини 1 статті 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором є таким, що настав, з моменту підписання спірних видаткових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" та пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

З огляду на викладене, підписання відповідачем видаткових накладних згідно договору без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов`язок по його оплаті у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття відповідного товару.

При цьому судом також враховано, що відповідно до п. 1.2 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Отже, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 14 644,73 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, строк оплати за вказаними вимогами настав, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3161,09 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що за невиконання умов Розділу 2 даного Договору Покупець сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що розрахунок пені здійснено з суми боргу сумарно по всім видатковим накладним починаючи з 02.04.2019 по 18.11.2019.

Разом з тим, видаткові накладні, на підставі яких передано товар датовані 23.08.2018, 23.08.2018, 27.08.2018, 19.09.2018, 20.09.2018 та 20.09.2018.

Тобто розрахунок здійснено без врахування того, що оплата по видатковим накладним здійснюється зі ст.692 ЦК України після прийняття товару, відтак позивачем не дотримано вимог ч.6 ст.232 ГК України щодо можливості нарахування пені з дня настання прострочення оплати в межах 6 місяців саме від дня прострочення по вказаним вище накладним, а тому позовні вимоги про стягнення пені по вказаним вище накладним задоволенню не підлягають.

Стосовно видаткових накладних № 5032 від 22.10.2018, № 5570 від 20.11.2018, № 5571 від 20.11.2018, № 5590 від 20.11.2018, № 5654 від 21.11.2018, № 6186 від 19.12.2018, № 6203 від 19.12.2018, № 6384 від 27.12.2018, № 256 від 18.01.2019, № 281 від 18.01.2019, № 282 від 18.01.2019, № 918 від 18.02.2019 та № 1741 від 01.04.2019, то судом було здійснено власний розрахунок пені за прострочення виконання оплати з урахуванням полежень ст. 692 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України та в межах періоду визначеного позивачем:

- видаткова накладна № 5032 від 22.10.2018 (за період 02.04.2019 по 22.04.2019) - 35,29 грн. пені;

- видаткова накладна № 5570 від 20.11.2018 (за період 02.04.2019 по 20.05.2019) - 35,13 грн. пені;

- видаткова накладна № 5571 від 20.11.2018 (за період 02.04.2019 по 20.05.2019) - 13,31 грн. пені;

- видаткова накладна № 5590 від 20.11.2018 (за період 02.04.2019 по 20.05.2019) - 43,61 грн. пені;

- видаткова накладна № 5654 від 21.11.2018 (за період 02.04.2019 по 21.05.2019) - 59,29 грн. пені;

- видаткова накладна № 6186 від 19.12.2018 (за період 02.04.2019 по 19.06.2019) - 30,11 грн. пені;

- видаткова накладна № 6203 від 19.12.2018 (за період 02.04.2019 по 19.06.2019) - 41,11 грн. пені;

- видаткова накладна № 6384 від 27.12.2018 (за період 02.04.2019 по 27.06.2019) - 102,58 грн. пені;

- видаткова накладна № 256 від 18.01.2019 (за період 02.04.2019 по 18.07.2019) - 77,33 грн. пені;

- видаткова накладна № 281 від 18.01.2019 (за період 02.04.2019 по 18.07.2019) - 38,77 грн. пені;

- видаткова накладна № 282 від 18.01.2019 (за період 02.04.2019 по 18.07.2019) - 63,78 грн. пені;

- видаткова накладна № 918 від 18.02.2019 (за період 02.04.2019 по 18.08.2019) - 38,07 грн. пені;

- видаткова накладна № 1741 від 01.04.2019 (за період 02.04.2019 по 30.09.2019) - 319,92 грн. пені;

Таким чином, загальний розмір пені становить 898,30 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 277,00 грн. 3% річних та 248,72 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочки з 02.04.2019 по 18.11.2019, які розраховані від загальної суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 277,00 грн. 3% річних та 248,72 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 644,73 грн. основного боргу, 898,30 грн. пені, 277,00 грн. 3% річних та 248,72 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітанікус» , (07722, Київська обл., Яготинський район, с. Сулимівка, вул. Кравченка, буд. 122-А, код 33444749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, к.414, код 31023578) 14 644 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн.73 коп. основного боргу, 898 (вісімсот дев`яносто вісім) грн. 30 коп. пені, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 00 коп. 3% річних, 248 (двісті сорок вісім) грн. 72 коп. інфляційних втрат та 1683 (одну тисячу шістсот вісімдесят три) грн. 88 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.01.2020

Суддя Т.Д. Лилак