Постанова

від 30.01.2020 по справі 127/2397/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2397/19

Провадження № 22-ц/801/203/2020

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 рокуСправа № 127/2397/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Шемети Т.М., Ковальчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Куленко О.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ТОВ Простор-ВС - адвоката Шевчук О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Простор-ВС про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2019 року постановлену в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Медяної Ю.В., про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2019 року,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд судового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2019 року у справі №127/2397/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Простор-ВС про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за нововиявленими обставинами.

Подана заява обґрунтована тим, що в серпні 2019 року їй стало відомо, що відповідач веде протиправну господарську діяльність, порушує вимоги законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, діяльність відповідача загрожує життю працівників, що підтверджується постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року (справа №802/3730/14-а), рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року (справа №120/910/19-а), рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2019 року (справа №120/1194/19-а).

Зважаючи на викладене зазначила, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неповно досліджено обставини справи щодо звільнення її із займаної посади, не викликано для дачі особистих пояснень учасників справи, зокрема директора ТОВ Простор-ВС та працівників, які складали акт, щодо відсутності на робочому місці заявника.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2019 року у справі №127/2397/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Простор-ВС про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Ухвала місцевого суду мотивовано тим, що зазначені в заяві ОСОБА_1 доводи не носять характеру нововиявлених.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подану нею заяву задовольнити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2019 року скасувати, поновити її на посаді помічника керівника підприємства ТОВ Простор-ВС та стягнути з останнього на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2018 року по день поновлення на роботі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначені в заяві обставини є нововиявленими в розумінні чинного законодавства, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не бу-ли і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з роз`ясненнями викладеними в п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в ос-нову судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплину-ти на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вказана правова норма передбачає, що це мають бути обставини, які по-винні бути істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору, вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. При цьому, наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

В обґрунтування поданої заяви про перегляд рішення у зв`язку з ново-виявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2019 року заявник посилається на те, що істотними обставинами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є той факт, що відповідач веде протиправну господарську діяльність, що суперечить чинному законодавству України та підтверджується відповідними судовими рішення, крім того відповідач порушує вимоги законодавства та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, дана діяльність загрожує життю працівників, як наслідок, судом першої та апеляційної інстанції неповно досліджено обставини справи, щодо звільнення заявника із займаної посади, не викликано для дачі особистих пояснень директора ТОВ Простор-ВС та працівників, які склали акт, щодо відсутності на робочому місці заявника.

Зважаючи на викладене, просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Однак, як вірно зауважив суд першої інстанції, з урахуванням викладеного, обставини на які посилається заявник як на нововиявлені не є такими, оскільки вони не входять до переліку обставин, передбачених ст. 423 ЦПК України, які є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягає.

Нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Тобто, це повинні бути істотні обставини, які стосуються суті спору, його обґрунтованості, доведеності, а не ті, які стосуються обставин та строків подачі апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квіт-ня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із ново-виявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення право-суддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аргументи викладені в заяві про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2019 року поданій ОСОБА_1 щодо наявності доказів ведення відповідачем протиправної господарської діяльності, що суперечить чинному законодавству України та підтверджується відповідними судовими рішеннями, порушення ним вимог законодавства та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, загрози діяльності останнього життю працівників не відносяться до предмету розгляду даної справи та не є такими, що призвели до ухвалення незаконного рішення та відповідно не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи заяви з приводу необхідності в ході розгляду справи викликати для дачі особистих пояснень директора ТОВ Простор-ВС та працівників, які склали акт, щодо відсутності на робочому місці заявника теж вірно не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки, з урахуванням вищевикладеного, процесуальні недоліки, які можуть мати місце під час розгляду справи (зокрема, можливі порушення під час встановлення обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Викладене в апеляційній скарзі такий висновок не спростовує.

Місцевим судом було правильно застосовано норми процесуального права, доводи , викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.

Разом з тим, в матеріалах апеляційного провадження міститься відзив поданий адвокатом Шевчук О.В., а також її клопотання про приєднання доказу, в яких представник відповідача просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в процесі розгляду апеляційної скарги останньої у розмірі 5 000,00 грн на користь ТОВ Простор-ВС . На підтвердження надання ним правничої допомоги відповідачу надає копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер про надання правової допомоги ВН № 121617 та відповідний договір від 19 лютого 2019 року; звіт про витрачений час та види послуг в процесі надання правничої допомоги; копію рахунку від 27.12.2019 року на суму 5 000,00 грн; копію квитанції № 0.0.1598782611.1 від 29 01.2020 року.

Водночас, позивачка ОСОБА_1 зазначила, що представником ТОВ Простор-ВС адвокатом Шевчук О.В. не доведено реальність розміру понесених судових витрат для складення відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також пояснення іншої сторони, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Простор-ВС 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 267, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Простор-ВС 2 000,00 (дві тисячі) гривень витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2020 року.

Суддя-доповідач: О. Ю. Береговий

Судді: Т.М. Шемета

О.В. Ковальчук