Рішення

від 20.01.2020 по справі 344/5165/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5165/17

Провадження № 2/344/240/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Личковської М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення 302 825 грн. збитків, з яких 215 016 грн. упущеної вигоди, 87 809 грн. прямі втрати,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення 302 825 грн. збитків, з яких 215 016 грн. упущеної вигоди, 87 809 грн. прямі втрати, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0689 га, кадастровий номер 2610100000:01:004:0084. На початку 2015 року, ОСОБА_1 висловила намір побудувати на власній земельній ділянці індивідуальний житловий будинок. У зв`язку із цим, вона звернулася через ЦНАП МВК до Департаменту архітектури і містобудування з пакетом документів. 26.03.2015 року ОСОБА_1 було видано Будівельний паспорт № 61/15-51.1.02 щодо забудови земельної ділянки Калуське шосе АДРЕСА_1 м. Івано- АДРЕСА_2 . В подальшому, ОСОБА_1 30.03.2015 року, було подано і зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт. На стадії будівництва фундаментів, ОСОБА_1 з`ясувала для себе, що внаслідок економічної кризи в країні, військовими діями на сході України, а також у зв`язку із значним подорожчанням будівельних матеріалів і робіт, виник значний ризик того, що самостійно завершити будівництво індивідуального житлового будинку вона не зможе. Ризик зупинення будівництва і консервація недобудованого індивідуального житлового будинку, призвели б до негативних наслідків як для замовника будівництва, так і для мешканців сусідніх земельних ділянок. У зв`язку із цим, нею було прийнято рішення, з метою надання об`єкту інвестиційної привабливості, змінити його функціональне призначення і здійснити реконструкцію вже існуючого незавершеного будівництва індивідуального будинку під багатоквартирний, що дало б можливість залучити додаткові інвестиції з метою зведення комфортного малоповерхового будинку на декілька сімей. При цьому, з метою здійснення такої реконструкції індивідуального будинку під багатоквартирний, нею було укладено ряд договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири, згідно яких вона як продавець брала на себе зобов`язання передати у власність покупцям майнові права на квартири, які будуть створені в майбутньому, а покупці брали на себе обов`язок прийняти та оплатити вартість таких квартир. Зокрема, 02.09.2015 року, такий договір було укладено з ОСОБА_7 . Згідно з п. 1.2. цього договору ФОП ОСОБА_1 відчужила покупцю ОСОБА_7 майнові права на квартиру площею 89,99 кв.м. що знаходиться на 3 поверсі під АДРЕСА_2 . При цьому, п. 1.5. Договору встановлювалося, що право власності у покупця на квартиру виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та прийняття його до експлуатації, а п. 3.1.1. Договору, визначалося, що всі роботи по будівництву будинку ОСОБА_1 виконає до IV кварталу 2015 року, та передасть у власність вказану квартиру і всі необхідні документи на її оформлення протягом 3 місяців з дня завершення будівництва. 29.12.2015 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції було зареєстровано за № 1Ф 1431536330611 Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, яка належить до І-ІІІ категорії складності - під назвою Реконструкція незавершеного будівництва об`єкта індивідуального житлового будинку під багатоквартирний будинок по АДРЕСА_3 , тобто будинок був повністю збудований і у відповідності до чинного законодавства прийнятий в експлуатацію. Таким чином, ОСОБА_1 вчасно виконала свої зобов`язання по будівництву (реконструкції) будинку в строки визначені договором, ввела будинок в експлуатацію, розпочала процедуру підключення будинку до мереж, присвоєння йому поштової адреси, з метою вчасної передачі квартир інвесторам. Однак, у грудні 2015 року до Івано-Франківського міського суду звернулися ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконними дій відповідачки - ОСОБА_1 щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий № 2610100000:01:004:0048 без належної документації та з істотним порушенням будівельних норм та протипожежних норм і правил, про зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт будівництва - багатоквартирний житловий будинок на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий №2610100000:01:004:0048 та зобов`язати ОСОБА_1 здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий №2610100000:01:004:0048 у відповідності до чинних будівельних норм, стандартів і правил та цільового призначення земельної ділянки. Було відкрито провадження у справі №344/17666/15-ц. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.12.2015 року суд розглянувши заяву позивачів (їхнього представника ОСОБА_9 ) про забезпечення позову, задоволив їхню заяву, і заборонив ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно багатоквартирного будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер №2610100000:01:004:008, в тому числі щодо будівництва, підключення до комунікацій, присвоєння поштової адреси також реєстрації речових прав на дану земельну ділянку та розташованій на ній об`єкта нерухомого майна. Не зважаючи на той факт, що дана ухвала була оскаржена одним із власників майнових прав на одну з квартир в цьому будинку - ОСОБА_10 в апеляційному порядку, і після її скасування судом апеляційної інстанції, вказані особи повторно звернулися із аналогічною заявою, і Івано-Франківський міський суд 10.05.2016 року повторно забезпечив позов, і своєю ухвалою заборонив ОСОБА_1 вчиняти дії стосовно багатоквартирного будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер №2610100000:01:004:008, щодо будівництва, підключення до комунікацій, присвоєння поштової адреси, а також реєстрації речових прав на дану земельну ділянку та розташованій на ній об`єкти нерухомого майна. 03.08.2016 року Івано-Франківським міським судом було прийнято рішення у даній справі № 344/17666/15-ц, яким у задоволенні позовних вимог позивачів було відмовлено повністю. В цей же день було винесено ухвалу про повне скасування вжитих судом заходів забезпечення позову. При цьому, суд скасовуючи забезпечення позову, вжите за клопотанням позивачів вказав, що даний позов було позбавлено будь-яких правових підстав. Однак, не погодившись із прийнятою ухвалою суду про скасування заходів забезпечення позову. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 оскаржили її в апеляційному порядку, з метою, щоб така не набрала законної сили. Окрім того, вказані особи оскаржили і саме ж рішення суду, яке було прийнято по-суті. Враховуючи факт оскарження ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ухвали від 03.08.2016 року про скасування забезпечення позову, така не набрала законної сили і тому залишалася чинною. ОСОБА_1 надалі не могла вчиняти дії по підключенню будинку до мереж, по передачі документів для реєстрації права власності інвесторів і по присвоєнню поштової адреси будинку. 15.11.2016 року, на адресу ОСОБА_1 надійшла вимога ОСОБА_7 , - особи, яка придбала майнові права на квартиру у вищевказаному будинку. В даній вимозі, ОСОБА_7 повідомив, що у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань по оформленню усіх необхідних документів і передачі повністю оплаченої ним квартири у його власність, він відмовляється від договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру укладеного між Возною і ним 02.09.2015 року, а тому просить (вимагає) повернути йому в повному обсязі сплачені за майнові права на квартиру кошти у розмірі 314 965,00 гривень. Окрім того, ОСОБА_11 у своїй претензії, з врахуванням умов договору, а саме пунктів, якими визначалася відповідальність за неналежне виконання умов договору зі сторони продавця, нарахував і виставив штрафні санкції (пеню) у зв`язку із невиконанням умов договору (а саме у зв`язку із не переданням квартири у власність). Оскільки, через вжиті судом за клопотанням ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 заходи забезпечення позову, ОСОБА_1 дійсно не мала можливість виконати перед ОСОБА_7 свої зобов`язання, остання, змушена погодитися на задоволення претензії ОСОБА_7 . При цьому, у своїй відповіді на претензію, ОСОБА_1 вказала ОСОБА_7 про те, що кошти, сплачені ним за квартиру, вона поверне до 01.03.2017 року, а штрафні санкції, після продажу квартири, однак до Пасхи (до 16 квітня 2017 року). 23.02.2017 року, ОСОБА_1 повернула через банківську установу на рахунок вказаний ОСОБА_7 , кошти, у сумі 314 965.00 грн., які останній сплатив за квартиру. 13.03.2017 року, Апеляційним судом Івано-Франківської області було прийнято ухвалу у справі № 344/17666/15-ц, якою було залишено без змін, рішення Івано-Франківського міського суду від 03.08.2016 року яким у позові ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 було відмовлено за безпідставністю. Окрім того, цього ж дня, 13.03.2017 року, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області, було залишено без змін, ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03.08.2016 року, про скасування заходів забезпечення позову. Однак, ОСОБА_7 станом на день скасування заходів забезпечення позову, вже відмовився від договору, нарахував штрафні санкції і вимагав їх повернення. Більше того, частина коштів, які ним вимагалися вже були йому сплачені, і ОСОБА_1 вже зобов`язана була компенсувати витрати які поніс останній і сплатити йому виставлені штрафні санкції. Зокрема, ОСОБА_1 зобов`язувалася сплатити штрафні санкції, у зв`язку із невиконанням нею умов договору. 11.04.2017 року, ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_7 87 809 грн. (виставлених збитків і пеню). Не зважаючи на той факт, що судові рішення про відмову в позові і про скасування заходів забезпечення позову вступили в законну силу, квартира від якої відмовився ОСОБА_12 залишилася не проданою. Більше того, одна з позивачів - ОСОБА_13 продовжує вчиняти дії, на перешкоджання ОСОБА_1 виконати умови інших договорів, які ще залишилися і передати квартири у власність покупцям. Зокрема, ОСОБА_14 , Недільська та інші позивачі, надалі продовжують розповсюджувати негативну інформацію і відносно ОСОБА_1 і відносно збудованого нею будинку, надалі поширюють неправдиву інформацію надаючи цьому будинку статусу незаконної будови . Проте, дані факти, вже були предметом інших позовів про відшкодування шкоди, в тому числі і про стягнення моральної шкоди за позовами про захист честі, гідності і ділової репутації. Як вбачається із вищевикладених обставин справи, через вжиті судом за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заходи забезпечення позову, ОСОБА_1 не змогла вчасно виконати покладені на неї зобов`язання по договору, що завдало їй збитки, через накладені арешти і неможливість передати квартиру у власність покупця ОСОБА_15 , ОСОБА_1 змушена була сплатити останньому штрафні санкції і відшкодувати йому інфляційні збитки, також у зв`язку із відмовою ОСОБА_7 від договору остання, не отримала 314 965,00 гнр. за квартиру. Просила позов задоволити та стягнути з відповідачів завдані їй забезпеченням позову збитки, в розмірі 402 774,00 грн. з яких 314 965,00 грн. розмір упущеної вигоди і 87 809,00 грн. прямі витрати, які вона зробила з метою відновлення свого порушеного права.

17.11.2017 року ОСОБА_2 подала суду заперечення на позов, вважає вимоги позивача необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне. Основною складовою заявлених позовних вимог є вимога про стягнення з відповідачів упущеної вигоди в сумі 314 965,00 грн. Як зазначається в позовній заяві збитки в цій частині спричинено у зв`язку з відмовою ОСОБА_7 від раніше укладеного з позивачкою договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 02.09.2015 року, в результаті якої позивачка не отримала 314 965,00 грн., за які ОСОБА_7 мав придбати у неї квартиру площею 89,99 кв.м, що знаходиться на 3 поверсі під АДРЕСА_3 . Фактично, позивач позиціонує, як збитки загальну договірну ціну квартири, яку він не одержав за договором, при тому, що сам предмет договору (квартира) не вибув з його володіння та розпорядження та за діючими (реальними) середньо ринковими цінами міг бути відчужений щонайменше за вдвічі більшою ціною, ані ж ціна яку за неї не сплатив ОСОБА_7 Чим керувався позивач позиціонуючи суму еквівалентну максимум собівартості квартири як збитки (упущену вигоду) - в позовній заяві не зазначається, як і не зазначається, що саме перешкоджає йому здійснити продаж відповідної квартири зараз і за ринковою ціною (мінімум вдвічі більшою) та одержати реальну вигоду. Проте, в будь-якому випадку це залежало виключно від рішення самого позивача, а не від заходів забезпечення позову які діяли в минулому. Про це свідчить той факт, що позивачка ще 10.05.2017 року зареєструвала відповідну квартиру за собою, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був внесений державним реєстратором Косовим В.В. Косівської міської ради Івано-Франківської області запис про право власності №20338037 від 10.05.2017 року, а вже 13.06.2017 року позивач відчужив відповідну квартиру ( АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1244136626101) ОСОБА_16 згідно договору купівлі-продажу №1138 від 13.06.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюк Б.В., про що останнім до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений відповідний запис №20900254 від 13.06.2017 року. З огляду на вище наведене та враховуючи той факт, що однією з істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна є його оплатність, спростовується твердження позивачки про втрачену нею вигоду. Таким чином, навіть за умови одержання позивачем за вище згаданим договором від 13.06.2017 року суми меншої ніж та, що була передбачена в договорі з ОСОБА_7 , не може йтися про упущену позивачем вигоду, оскільки рішення про продаж квартири та умови такого продажу залежало виключно від останнього. Як вбачається з інформації яку оприлюднено в спеціалізованих друкованих засобах ціни на аналогічне житло починаються з суми щонайменше в двічі більшої ніж та, яка була вказана в договорі укладеному позивачкою з ОСОБА_7 Ціна за якою позивач мав намір відчужити квартиру ОСОБА_7 (3500 грн. за 1 м.кв.) становила лише 62% від прогнозованої середньорічної опосередкованої вартості спорудження житла в Івано-Франківській області на 2015 рік (5 623 грн. за 1 м.кв.), затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Українивід 11.11.2014 року №307 Про прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на 2015 рік , або ж 45,8% від того ж показника визначеного наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.10.2015 року №252 на 2016 рік Про прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на 2016 рік (7643 грн. за 1 м.кв.). Вище наведене свідчить про те, що фактично, укладений ОСОБА_7 з позивачем договір був збитковим для останнього в принципі і не передбачав одержання за ним будь-якої вигоди, яка б могла бути упущеною, а передбачав лише часткову компенсацію фактично понесених позивачем витрат на спорудження відповідного об`єкту. Разом з тим слід зауважити, що очевидним є факт відсутності у ОСОБА_7 права на односторонню відмову від договору, що в принципі давало позивачу право та можливість відмовити в задоволенні його Вимоги щодо розірвання договору і повернення сплачених коштів, заявленої ним 11.11.2016 року, або звернутися до суду за вирішенням даного питання. Щодо заявлених ОСОБА_7 до відшкодування збитків в сумі 87 809 грн., відповідні нарахування були проведені заявником необгрунтовано і не підлягали задоволенню в принципі. Щодо інфляційних збитків в сумі 34 481 грн. Як вбачається з розрахунку вказаної суми, викладеного в абз.1 на стор.3 вимоги від 11.11.2016 року, фактично, в ньому йшлося про відшкодування курсової різниці, а не інфляційних збитків, що є абсолютно відмінними поняттями і розраховуються також по різному. Як вбачається з вимоги в ній не міститься посилань на показники індексу інфляції за той чи інший період, як і не міститься перерахунку суми раніше здійсненого заявником платежу саме з урахуванням встановленого індексу інфляції. Не визначено відповідного права заявника і нормами чинного законодавства чи умовами самого договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 02.09.2015 року. Наявність відповідних ухвал була перепоною для подальшої реєстрації речових прав на відповідну квартиру за заявником, проте в будь-якому випадку не перепоною для її передачі по акту. Суми про відшкодування яких заявлено позов не відповідають визначенню збитків наведеному ст.22 ЦК України і не підлягають відшкодуванню. З огляду на наведене вважає заявлений позов не обґрунтованим, просила суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі (а.с.68-72).

20.11.2017 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказав, що 13.06.2017 року ОСОБА_1 вдалося (незважаючи на всю негативну інформацію розповсюджену позивачами відносно ОСОБА_1 і будівлі, що нею збудована) відчужити належну їй квартиру, яка раніше була повернута їй ОСОБА_11 і отримати за цю квартиру 99 949,00 грн. Розмір шкоди в частині упущеної вигоди зменшується на вартість отриманих за цю квартиру коштів, і на даний час становить вже не 314 965,00 грн., а 215 016, 00 грн. Загальний розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_1 становить вже загалом не 402 774,00 грн., а 302 825,00 грн. Просить стягнути з відповідачів на її користь завдані їй забезпеченням позову збитки, в розмірі 302 825,00 грн, з яких 215 016,00 грн. розмір упущеної вигоди, 87 809,00 грн. прямі витрати, які вона зробила з метою відновлення свого порушеного права.

26.10.2018 року відповідачкою ОСОБА_2 подано доповнення до заперечення на позов, в якому зазначила, що позивачкою не надано жодного документального підтвердження, в тому числі банківських документів, які б підтверджували факт внесення ОСОБА_7 платежу в сумі 314 965,00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_1 , а зважаючи на те, що сім`ї Возної та ОСОБА_11 є давніми діловими партнерами, цілком ймовірно, що такого платежу і не було. Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.09.2018 р., право власності на квартиру АДРЕСА_5 тобто за тією адресою, яка була зареєстрована при будівництві спірного будинку, не зареєстровано взагалі. Слід відмітити і той факт, що незважаючи на те, що ухвала про забезпечення позову у справі №344/17666/15-ц втратила чинність ще 13.03.2017 року, органом місцевого самоврядування, незважаючи на звернення ОСОБА_1 , не присвоєні поштові адреса ні будинку по АДРЕСА_6 (а.с.144-145).

01.11.2018 року адвокатом Манченко О.В. в інтересах ОСОБА_4 подано відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає вимоги безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства (188-191).

16.01.2020 року ОСОБА_2 повторно подала додаткові письмові пояснення в яких просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.49, т.2)

Представник позивачки в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, просили відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав наведених у запереченні.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилася, подала суду письмові пояснення в яких просила, розгляд справи проводити без її участі в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.25, т.2).

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, подав суду письмові пояснення в яких просив, розгляд справи проводити без його участі в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.27, т.2).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, подав суду письмові пояснення в яких просив, розгляд справи проводити без його участі в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.29-32, т.2).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.05.2016 року задоволено заяву представника позивачів ОСОБА_9 у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання незаконними дій та зобов»язання вчинити дії, про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії стосовно багатоквартирного будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер №2610100000:01:004:0084 щодо будівництва, підключення комунікацій, присвоєння поштової адреси, а також реєстрації речових прав на дану земельну ділянку та розташовані на ній об`єкти нерухомого майна (а.с.4).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03.08.2016 року заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.05.2016 року - скасовано(а.с.5), дана ухвала ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.03.2017 року залишена без змін (а.с.10).

13.03.2017 року ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області рішення Івано-Франківського суду від 03.08.2016 року справі № 344/17666/15-ц, яким у задоволенні позовних вимог позивачів відмовлено - залишено без змін(а.с.6-9).

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідачів збитків упущеної вигоди то суд виходить з наступного.

Так, згідно договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 02.09.2015 року ФОП ОСОБА_1 продала майнові права ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_7 . Відповідно до п. 2.2. Договору покупець сплачує вартість майнових прав, розмір внеску 314 965,00 грн., термін внесення 20.03.2016 року(а.с.11).

Проте, вимогою щодо розірвання договору і повернення сплачених коштів від 11.11.2016 року ОСОБА_7 повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що відмовляється від договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру укладеного між ними 02.09.2015 року, і вимагає від неї повернути йому протягом 7-ми днів з моменту отримання даної Вимоги, сплачені ним за майнові права на квартиру кошти у розмірі 314 965,00 грн., а також 34 481,00 грн. інфляційних втрат і 53328,32 грн. пені за прострочення зобов`язання. Підставою відмови є те, що ОСОБА_7 виконав свій обов»язок по оплаті коштів в повному обсязі. А здійснити передачу квартири за актом приймання - передачі та надати документи, необхідні для реєстрації за ним права власності на неї ОСОБА_1 не може, у зв»язку із накладеною судом забороною вчиняти будь-які дії пов»язані із підключенням будинку до комунікацій, присвоєння поштової адреси, а також передачею (реєстрацією)речових прав(а.с.12-14).

26.11.2016 року ФОП ОСОБА_1 направила ОСОБА_7 відповідь на претензію відповідно до якої зобов»язалась повернути кошти протягом трьох місяців, але не пізніше 01.03.2017 року шляхом перерахування коштів на рахунок та компенсацію виставлених штрафних санкцій протягом десяти днів після продажу даної квартри(а.с.15).

Згодом, 22.02.2017 року ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_1 з проханням повернення йому сплачені ним кошти 02.09.2015 року за квартиру АДРЕСА_8 на розрахунковий рахунок його сина ОСОБА_18 у відділенні ПАТ КРЕДОБАНК на вул. Галицька,27 м. Івано-Франківська МФО 325365 рахунок 2620801869923 код отримувача 3211816976(а.с.16).

Як вбачається із платіжного доручення №18 від 23.02.2017 року підприємець ОСОБА_1 повернула раніше перераховані кошти згідно договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 02.09.2015 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_18 у розмірі 314 965,00 грн.(а.с.17).

Згодом, як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 13.06.2017 року ОСОБА_1 передала у власність іншій аособі, а саме, ОСОБА_16 квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна 1244136626101. Відповідно до п. 2.1. договору продаж предмету договору за домовленістю сторін вчиняється за 99 949, 00 грн. в термін до 31.12.2017 року(а.с.33, 34,35).

Реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_4 -Франківську за ОСОБА_16 підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна від 16.11.2017 року(а.с.73-76).

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальними правилами під шкодою розуміється зменшення або втрата певного майнового блага, зокрема зменшення або втрата майна потерпілого, що тягне за собою виникнення майнової шкоди. У названій статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, спричинену майну, та підстави його виникнення. Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Виходячи з цього, предметом доказування у даному спорі є: факт неправомірних дій відповідача, виникнення шкоди саме у заявленому до стягнення розмірі, причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіянням шкоди, наявність вини заподіювача шкоди. Відсутність хоча б однієї із цих обставин не тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування шкоди. Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини правопорушника, а відтак, у спорах про відшкодування шкоди (збитків) обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на відповідача, а позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, факт заподіяння матеріальної шкоди та її розмір, а також причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та матеріальною шкодою.

За загальними правилами під шкодою розуміється зменшення або втрата певного майнового блага, зокрема зменшення або втрата майна потерпілого, що тягне за собою виникнення майнової шкоди.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.159 ЦПК України у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Отже, через вжиті судом за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заходи забезпечення позову, ОСОБА_1 не змогла вчасно виконати покладені на неї зобов`язання по договору, що завдало їй збитки, у зв`язку із відмовою ОСОБА_7 від договору остання, не доотримала 215 016,00 гнр. за квартиру АДРЕСА_4 . Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідачів 215 016,00 грн. упущеної вигоди підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про сплату ОСОБА_19 штрафних санкцій та інфляційних збитків через накладені арешти і неможливість передати квартиру у власність покупця ОСОБА_15 , ОСОБА_1 змушена була сплатити останньому штрафні санкції і відшкодувати йому інфляційні збитки та понесла прямі витрати направлені на відновлення порушеного права - майнову шкоду, то суд прийшов до висновку, що у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до розділу 4 п. 4.2 договору від 02.09.2015 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , за порушення строку передачі квартири більше ніж на шість місяців, що виникло по вині продавця, продавець сплачує пеню у розмірі 1% за кожен місяць прострочення від вартості квартири. Після семи місяців прострочення продавець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення(а.с.11 на звороті).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою на підтвердження нарахування такої пені за договором, суду не надано жодних розрахунків.

А згідно наданої копії розписки від 11.04.2017 року, у якій ОСОБА_7 засвідчує про факт отримання від підприємця ОСОБА_1 компенсації пред»явлених штрафних санкцій за не виконання ОСОБА_1 договору купівлі- продажу майнових прав від 02.09.2015 року, а саме, в частині не передання йому квартири у визначені строки. Підтверджує отримання ним від ОСОБА_1 . 87 800 грн. - пені(а.с.18).

Проте, відповідно до ст. 1087 ЦК України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Типові форми NN КО-1, КО-2, КО-3, КО-4, КО-5). Форма типового документа від 15.12.2004 №637, підприємці можуть здійснювати розрахунки один з одним, з юридичними особами і зі звичайними фізичними особами як у готівковій, так і в безготівковій формі. У свою чергу, готівковими розрахунками є платежі готівкою за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Готівкові розрахунки здійснюють з використанням РРО, а в установлених законодавством випадках - без них .

З 04.01.2017 р. готівкове обмеження (50 000 грн) між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня застосовується не за товари, роботи та послуги, як було раніше, а при будь-яких розрахунках.

За п. 2.3 Положення №637, підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління НБУ. 10 тис. грн - для розрахунків між собою для суб`єктів господарювання. 50 тис. грн - для розрахунків, у яких хоча б однією стороною (платником або одержувачем коштів) є звичайна фізособа.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону про РРО підприємці зобов`язані видавати розрахунковий документ на повну суму проведеної операції. При застосуванні РРО такими розрахунковими документами є: фіскальний касовий чек, розрахункова квитанція, спрощена розрахункова квитанція. А якщо підприємець не застосовує РРО, тоді він усе одно зобов`язаний видавати розрахунковий документ, що засвідчує факт купівлі, із зазначенням дати продажу. Цього вимагає ч. 11 ст. 8 Закону про захист прав споживачів. Розрахунковими документами можуть виступати: квитанція, товарний чек, розписка в одержанні грошей. Розписка є письмовим підтвердженням певної операції. У цьому випадку - передачі та одержання готівкових коштів. Для надання документу статусу первинного він повинен містити обов`язкові реквізити.

Проте, позивачкою не було дотримано вимог Положення від 15.12.2004 №637 при складені розписки: не зазначено реквізити, порушено готівкове обмеження 50 000 грн., відсутній попередній розрахунок пені згідно договору, а тому суд вважає копію розписки неналежним доказом, крім того, договором від 02.09.2015 року не передбачено стягнення компенсації штрафних санкцій, про що зазначено у копії розписки.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивачки є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 1166, 1190, 1192 ЦК України, ст. ст.12, 13, 206, 258, 263, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов фіз ичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення 302 825 грн. збитків, з яких 215 016 грн. упущеної вигоди, 87 809 грн. прямі втрати - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - невідомий, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_9 , ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер - невідомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - невідомий, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - невідомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер - невідомий, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_11 - по 43 003 (сорок три тисячі три) грн. 20 коп. упущеної вигоди з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 31.01.2020 року.

Суддя Пастернак І.А.