Постанова

від 16.09.2020 по справі 344/5165/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/5165/17

Провадження № 22-ц/4808/512/20

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Горейко М.Д., Василишин Л.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представників апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення збитків за апеляційними скаргами ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Пастернак І.А. 20 січня 2020 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 31 січня 2020 року,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 поданий позов до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення збитків в розмірі 402 774 грн, з яких 324 965 грн упущеної вигоди, 87 809 грн прямих втрат.

В обґрунтування позову зазначено, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0689 га, кадастровий номер 2610100000:01:004:0084. На початку 2015 року мала наміри побудувати на цій земельній ділянці індивідуальний житловий будинок, у зв`язку з чим подала до Департаменту архітектури і містобудування пакет необхідних документів. 26.03.2015 року їй видано будівельний паспорт № 61/15-51.1.02 щодо забудови земельної ділянки, а 30.03.2015 року подано і зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт. На стадії будівництва фундаментів з урахуванням можливих наслідків економічної кризи в країні та підвищення цін на будівельні матеріали і роботи, оцінивши ризики консервації незавершеного будівництва, з метою надання об`єкту інвестиційної привабливості, нею прийнято рішення про зміну його функціонального призначення і здійснення реконструкції вже існуючого незавершеного будівництва індивідуального будинку під багатоквартирний. З цією метою укладено ряд договорів купівлі-продажу, згідно яких вона як продавець брала на себе зобов`язання передати у власність покупцям майнові права на квартири, які будуть створені в майбутньому, а покупці брали на себе обов`язок прийняти та оплатити вартість таких квартир. Так, згідно з п. 1.2. договору від 02.09.2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відчужила покупцю ОСОБА_9 майнові права на квартиру площею 89,99 кв.м. що знаходиться на 3 поверсі під номером АДРЕСА_1 . У пункті 1.5. договору встановлювалося, що право власності у покупця на квартиру виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та прийняття його до експлуатації, а пунктом 3.1.1. договору, визначалося, що всі роботи по будівництву будинку фізична особа-підприємець ОСОБА_3 виконає до IV кварталу 2015 року, та передасть у власність вказану квартиру і всі необхідні документи на її оформлення протягом 3 місяців з дня завершення будівництва. 29.12.2015 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції зареєстровано за № 1Ф 1431536330611 Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, яка належить до І-ІІІ категорії складності - під назвою Реконструкція незавершеного будівництва об`єкта індивідуального житлового будинку під багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 . Вона вчасно виконала свої зобов`язання по будівництву (реконструкції) будинку в строки визначені договором, ввела будинок в експлуатацію, розпочала процедуру підключення будинку до мереж, присвоєння йому поштової адреси, з метою вчасної передачі квартир інвесторам. Однак, у грудні 2015 року до Івано-Франківського міського суду поданий позов ОСОБА_4 , її дочкою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до неї про визнання незаконними дій щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на зазначеній земельній ділянці, зобов`язання знесення об`єкта будівництва і здійснення корегування проекту забудови земельної ділянки. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.12.2015 року за заявою позивачів забезпечено позов та заборонено їй та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно багатоквартирного будинку на зазначеній земельній ділянці, в тому числі щодо будівництва, підключення до комунікацій, присвоєння поштової адреси, реєстрації речових прав на дану земельну ділянку та розташованого на ній об`єкта нерухомого майна. Після скасування зазначеної ухвали про забезпечення позову в апеляційному порядку, відповідачі повторно звернулися із аналогічною заявою, і судом першої інстанції 10.05.2016 року повторно забезпечено позов забороною вчиняти дії стосовно багатоквартирного будинку на земельній ділянці щодо будівництва, підключення до комунікацій, присвоєння поштової адреси, а також реєстрації речових прав на дану земельну ділянку та розташовані на ній об`єкти нерухомого майна. 03.08.2016 року Івано-Франківським міським судом ухвалено рішення у справі № 344/17666/15-ц, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відмовлено. Цього ж дня постановлена ухвала про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову та рішення суду, ухвалене по суті позовних вимог, оскаржено ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , в апеляційному порядку, в результаті чого вона і надалі не могла вчиняти дії по підключенню будинку до мереж, передачі документів для реєстрації права власності інвесторів, присвоєнню поштової адреси будинку. 15.11.2016 року їй надійшла вимога ОСОБА_9 як особи, яка придбала майнові права на квартиру у вищевказаному будинку, про відмову від договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, повернення сплачених коштів та виплату штрафних санкцій (пені) у зв`язку із невиконанням умов договору. Оскільки, через вжиті судом за заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 заходи забезпечення позову, вона не мала можливості виконати перед ОСОБА_9 свої зобов`язання, тому погодилася на задоволення його претензії, надавши згоду на повернення коштів до 01.03.2017 року, а штрафних санкцій після продажу квартири, однак не пізніше 16 квітня 2017 року. 23.02.2017 року нею повернуто через банківську установу на рахунок, вказаний ОСОБА_9 , кошти у сумі 314 965.00 грн., які останній сплатив за квартиру. Ухвалами Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.03.2017 року залишено без змін рішення Івано-Франківського міського суду від 03.08.2016 року та ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03.08.2016 року про скасування заходів забезпечення позову. Однак, ОСОБА_9 станом на день скасування заходів забезпечення позову, вже відмовився від договору, нарахував штрафні санкції і вимагав їх повернення. Більше того, частина коштів, які ним вимагалися вже були йому сплачені, тому вона зобов`язана була компенсувати витрати які поніс ОСОБА_9 і сплатити йому штрафні санкціїу зв`язку із невиконанням нею умов договору. 11.04.2017 року вона сплатила ОСОБА_9 87 809 грн збитків і пеню. Незважаючи на той факт, що судові рішення про відмову в позові і про скасування заходів забезпечення позову набрали законної сили, квартира від якої відмовився ОСОБА_9 залишилася не проданою. У зв`язку із відмовою ОСОБА_9 від договору вона не отримала 314 965,00 грн за квартиру. Просила стягнути з відповідачів завдані їй збитки, в розмірі 402 774,00 грн: з яких 314 965,00 грн. розмір упущеної вигоди і 87 809,00 грн. прямі витрати, які вона понесла з метою відновлення свого порушеного права (а.с.2-3, том 1).

20.11.2017 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено що 13.06.2017 року ОСОБА_3 відчужити належну їй квартиру, яка раніше була повернута їй ОСОБА_9 , за 99 949,00 грн. Розмір шкоди в частині упущеної вигоди зменшується на вартість отриманих за цю квартиру коштів, і становить вже не 314 965,00 грн., а 215 016, 00 грн. Загальний розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_3 , зменшився до 302 825,00 грн. Просить стягнути з відповідачів на її користь завдані їй забезпеченням позову збитки, в розмірі 302 825,00 грн, з яких 215 016,00 грн. розмір упущеної вигоди, 87 809,00 грн. прямі витрати, які вона зробила з метою відновлення свого порушеного права (а.с.66, том 2).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2020 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 по 43 003 грн. 20 коп. упущеної вигоди з кожного. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.101-105, том 2).

У апеляційних скаргах відповідачами ОСОБА_4 (а.с.115-127, том 2), ОСОБА_5 (а.с.65-76, том 3), ОСОБА_6 (а.с.24-35, том 3), ОСОБА_7 (а.с.51-62, том 3) та ОСОБА_8 (а.с.38-49, том 3) ставиться питання про скасування рішення суду і відмову у задоволенні позову з мотивів неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, апелянти звертають увагу на те, що ухвала про забезпечення позову від 28.12.2015 року не була звернута до примусового виконання (наявна постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження), а 27.04.2016 року взагалі скасована судом, тому не могла явитись перешкодою у виконанні позивачем умов договору перед ОСОБА_9 . Ухвала про забезпечення позову від 10.05.2016 року, залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.06.2016 року, на яку посилався суд першої інстанції, постановлена через 1,5 місяці після закінчення строку виконання позивачем договірних зобов`язань перед ОСОБА_9 оскільки 29.12.2015 року зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, що свідчить про завершення всого комплексу будівельних робіт і саме з вказаної дати розпочинався відлік трьохмісячного строку виконання позивачем своїх договірних зобов`язань перед ОСОБА_9 , то закінчився такий строк відповідно 29.03.2016 року, а ухвала постановлена пізніше, тому цим забезпеченням позову не могли бути спричинені збитки позивачу. Крім того, попри таку ухвалу, будинок було підключено, зокрема, до мереж водопостачання та водовідведення 29 і 30 червня 2016 року відповідно. Апелянти вказують, що після 12.01.2016 року, коли позивач передав будинок на баланс обслуговуючої компанії ПасічнаІФ , відповідна заборона, яка стосувалася виключно позивача,жодним чином не могла бути перепоною для здійснення відповідних дій обслуговуючою компанією та власниками квартир та не могла бути перепоною для надавачів комунальних послуг. Крім того, в ухвалі не містилося будь-яких заборон для органа місцевого самоврядування щодо присвоєння адреси. Ці обставини, на думку апелянта, спростовують позицію позивача про наявність причинно-наслідкового зв`язку між застосованими заходами забезпечення позову та достроковим розірванням договору з ОСОБА_9

ОСОБА_9 квартира була передана позивачем у строки, визначені умовами договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між позивачем та покупцем від 02.09.2015 року (до кінця IV кварталу 2015 року), весь комплекс будівельних робіт вважається завершеним з моменту державної реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тобто строк минав 29.03.2016 року, а уже між ОСОБА_9 та філією ПАТ Прикарпаттяобленерго 16.02.2016 року підписано договір про користування електричною енергією. Суд цим доказам не дав жодної оцінки.

Оскільки позивач виконувала умови договору перед ОСОБА_9 , то жодних передумов для розірвання договору між ними не було, а договір міг бути розірваний або за взаємною згодою сторін, або в судовому порядку (п.6.2. договору), а одностороння відмова від договору не передбачена самим договором і його дострокове розірвання не повинно було мати місця, але виникло за згодою позивача. Крім того, з огляду на положення пункту 4.2 договору сторони при підписанні договору на випадок прострочення виконання умов договору продавцем майнових прав передбачили сплату пені на користь покупця майнових прав, тобто таким чином забезпечувалися інтереси покупця.

Таким чином, на думку апелянтів, факт дострокового розірвання договору відбувся не в силу дії тих чи інших заходів забезпечення позову, а виключно волі сторін договору, відповідно вся відповідальність за правові та майнові наслідки такого розірвання має покладатися на сторін договору.

Позивач не довів і судом не встановлено факт оплати договору покупцем майнових прав на користь продавця майнових прав і суму такої оплати. Окрім того, платіжне доручення № 18 від 23.02.2017 року, представлене позивачем на підтвердження повернення коштів ОСОБА_9 позивачем за формою та змістом не свідчить про завершену фінансову операцію, тим більше, що отримувачем коштів за результатами цієї операції зазначена не сторона по договору, а інша особа (син покупця майнових прав ОСОБА_10 ), що суперечить умовам самого договору.

Крім того, квартира залишилася у власності позивача і виключно за її волевиявленням була продана за зниженою ціною, хоча продаж за середньоринковою ціною міг не лише покрити збитки, а й бути дохідним.

Тобто майно позивача не зменшилося у своїй вартості, тому жодних підстав для стягнення збитків чи упущеної вигоди у суду не було.

В оскаржуваному судовому рішенні відсутня будь-яка правова оцінка як самого договору від 13.06.2017 року, так і остаточний розрахунок упущеної вигоди позивача, суд не дав оцінки тому факту, що квартира відчужена позивачем на користь ОСОБА_11 за заниженою ціною, поклавши весь тягар відповідальності за добровільні та усвідомлені рішення і дії позивача на відповідачів.

Висновки суду суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між заходами забезпечення позову, вжитими судом, та невиконанням ОСОБА_3 договірних зобов`язань перед ОСОБА_9 та настанням шкоди.

Вважає некоректним є посилання суду на положення ст.ст.1166 та 1192 ЦК України, оскільки факту неправомірної поведінки відповідачів за позовом судом не встановлено, як і не встановлено факту недобросовісності їх дій чи зловживання процесуальним правом. Вказує, що позивач не довела, що вона могла і повинна була отримати визначені доходи і лише неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток. Не міститься в матеріалах справи і жодного доказу, який би свідчив про те, що позивачем вживалися будь-які заходи щодо отримання бажаного доходу (наприклад, подавалися оголошення про продаж квартири за бажаною ціною).

Просили рішення Івано-Франківського міського суду від 20.01.2020 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Правом на подання відзиву на апеляційні скарги ОСОБА_3 не скористалася, що не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явилися апелянти, яких представництво забезпечено, а також позивач та її представник.

Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про день місце та час розгляду справи, неодноразово направляючи судові повістки та усю поштову кореспонденцію разом із копіями апеляційних скарг за зазначеною нею у позові адресою ( АДРЕСА_2 ). Ця ж адреса міститься у інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . Однак, жодного разу позивач поштову кореспонденцію від суду не отримала. Копії апеляційних скарг та повідомлення про судове засідання вручено її представнику 30.07.2020 року .

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналізуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР слід розуміти їх так, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та її представника з огляду на їх неодноразову неявку у судове засідання та неповідомлення суд про причини неявки .

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.05.2016 року задоволено заяву про забезпечення позову представника позивачів Бандури В.О. у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії. Заборонено ОСОБА_3 вчиняти дії стосовно багатоквартирного будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №2610100000:01:004:0084 щодо будівництва, підключення комунікацій, присвоєння поштової адреси, а також реєстрації речових прав на дану земельну ділянку та розташовані на ній об`єкти нерухомого майна (а.с.4, том 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03.08.2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.03.2017 року, заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.05.2016 року скасовано(а.с.5, 10 том 1).

13.03.2017 року ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області рішення Івано-Франківського суду від 03.08.2016 року справі № 344/17666/15-ц, яким у задоволенні позовних вимог позивачів відмовлено - залишено без змін (а.с.6-9, том 1).

За договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 02.09.2015 року позивач, як фізична особа-підприємець, продала майнові права ОСОБА_9 на квартиру площею 89,99 кв.м, що знаходиться на третьому поверсі під АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.2. Договору покупець сплачує вартість майнових прав, розмір внеску 314 965,00 грн., строк внесення плати - 20.03.2016 року (а.с.11, том 1).

ОСОБА_9 направлена вимога позивачу від 11.11.2016 року про відмову від договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладеного 02.09.2015 року, і повернення протягом семиденного строку сплачених ним коштів на виконання договору в розмірі 314 965,00 грн., а також 34 481,00 грн. інфляційних втрат та 53328,32 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання. Підставою відмови від договору зазначено е, що протягом 11 місяців не передана йому оплачена (придбана) квартира (а.с.12-14, том 1).

26.11.2016 року позивач направила ОСОБА_9 відповідь на претензію відповідно до якої зобовязалась повернути кошти протягом трьох місяців, але не пізніше 01.03.2017 року шляхом перерахування коштів на рахунок та компенсувати штрафні санкції (неустойку) протягом десяти днів після продажу даної квартири іншим особам (а.с.15, том 1).

ОСОБА_9 22.02.2017 року звернувся до позивача із заявою перерахувати повернені йому кошти за квартиру на розрахунковий рахунок його сина ОСОБА_10 у відділенні ПАТ Кредобанк на вул. Галицька,27 м. Івано-Франківська МФО 325365, розрахунковий рахунок НОМЕР_2, код отримувача НОМЕР_1 (а.с.16, том 1).

Перерахування коштів у розмірі 314 965,00 грн на розрахунковий рахунок ОСОБА_10 позивач підтверджує платіжним дорученням №18 від 23.02.2017 року із зазначенням призначення платежу повернення раніше перерахованих коштів згідно договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 02.09.2015 р. без ПДВ (а.с.17, том 1).

За змістом розписки від 11.04.2017 року ОСОБА_9 отримав від позивача компенсацію штрафних санкцій за невиконання нею договору купівлі-продажу майнових прав від 02.09.2015 року в розмірі 87 809,00 грн (а.с.18, том 1).

Із договору купівлі-продажу квартири від 13.06.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюком Б.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1138, встановлено, що за цим договором покупець набула у власність трьохкімнатну квартиру під АДРЕСА_3 загальною площею 90,3 кв.м., житловою - 58,9 кв.м. за 99 949,00 грн. При цьому покупець зобов`язалася сплатити кошти продавцю у строк до 31.12.2017 року (а.с.33, 34-35).

Реєстрація права власності на квартиру під АДРЕСА_3 загальною площею 90,3 кв.м., житловою - 58,9 кв.м. за ОСОБА_11 підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна з 13.06.2017 року(а.с.73, том 1).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з положень 1166,1190 та 1192 ЦК України, встановивши, що через вжиті судом за заявою відповідачів заходи забезпечення позову, позивач виконати покладені на неї зобов`язання по договору, що завдало їй збитків на суму 215 016, 00 грн у зв`язку із відмовою ОСОБА_9 від договору, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачів на зазначену суму упущеної вигоди обґрунтована. При цьому судом не врахований як розрахунковий документ розписка про оплату на користь ОСОБА_9 неустойки (пені) на суму 87 800, 00 грн, а також порушена гранична сума розрахунків готівкою, тому в цій частині у задоволенні позову відмовлено.

З такими висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову не погоджується апеляційний суд, оскільки висновки суду суперечать обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовано положеннями статті 22 ЦК України.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, в тому числі, й завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

У частині третій статті 22 ЦК України вказано, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.

Позивач пов`язує заподіяння збитків їй з вини відповідачів саме із застосованими судом заходами забезпечення позову за заявою відповідачів у цивільному спорі, який виник з приводу будівництва будинку. Вказуючи фактично на умисне зловживання процесуальним правом відповідачами, позивач повинен довести розмір збитків та настання їх з вини відповідачів.

А суд, вирішуючи даний спір, повинен був врахувати, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) зловживання правом відповідачами; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між зловживанням правом зобов`язання та збитками; 4) вина.

У матеріалах справи міститься декларація про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з будівельною адресою АДРЕСА_1 , подана замовником ОСОБА_3 та зареєстрована Управлінням держархбудінспекції в Івано-Франківській області 20.07.2015 року № ІФ 083152010483 (а.с.70-71 (зворот), том 2).

Відповідно до пункту 3.1.1. договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 02.09.2015 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_9 , позивач зобов`язалася виконати всі роботи по будівництву будинку до кінця IV кварталу 2015 року та передати у власність покупця ОСОБА_9 квартиру і всі необхідні документи на її оформлення протягом трьох місяців з дня завершення будівництва. При тому, обов`язок продавця щодо передачі квартири вважається виконаним з моменту підписання акта покупцем.

Із матеріалів справи та інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що позов до ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання дій щодо будівництва багатоквартирного будинку незаконними та зобов`язання знести багатоквартирний будинок, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:01:004:0084 (справа № 344/17666/15-ц) поданий у грудні 2015 року. Провадження у зазначеній справі відкрито Івано-Франківським міським судом за позовом одного із позивачів 28 грудня 2015 року і у той же день постановлена ухвала про забезпечення позову, відповідно до якої заборонено ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно багатоквартирного будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 2610100000:01:004:0084, в тому числі щодо будівництва, підключення комунікацій, присвоєння поштової адреси, а також реєстрації речових прав на дану земельну ділянку та розташовані на ній об`єкти нерухомого майна. За позовом чотирьох інших позивачів провадження у справі відкрито 11 січня 2016 року.

Доказів про звернення ухвали про забезпечення позову від 28 грудня 2015 року до виконання та відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять.

Натомість, у матеріалах справи наявна постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.01.2916 року щодо виконання ухвали про забезпечення позову від 28.12.2016 року (а.с.57 (зворот), том 2).

Крім того, рішенням суду у справі № 344/17666/15-ц, яке набрало законної сили, встановлені обставини про те, що 20.07.2015 року ОСОБА_3 видано декларацію про початок виконання будівельних робіт для будівництва трьох поверхів, а 24.12.2015 року їй видано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок на три поверхи та цоколь, і уже 29.12.2015 року зареєстровано декларацію про готовність спірного об`єкта будівництва до експлуатації у встановленому законом порядку багатоквартирного житлового будинку в три поверхи та цоколь (а.с.7 (зворот), том 1).

Оскільки ці обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, тому доказуванню не підлягають.

Крім того, у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі житлового комплексу від 12 січня 2016 року, підписаний від імені ТОВ Пасічна -ІФ ОСОБА_11 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , відповідно до якого проведено обстеження активів житлового комплексу по АДРЕСА_4 , що передавався з балансу ФОП ОСОБА_3 на баланс ТОВ Пасічна -ІФ та встановлені показники активів житлового будинку, у якому зазначений рік введення в експлуатацію будинку - 2015, житловий комплекс об лаштований водопроводом, каналізацією, опаленням, електроосвітленням, газопостачанням, разом з житловим комплексом передана технічна документація: технічний паспорт на будинок, плани поверхів, схеми інженерного обладнання (а.с.150, том 2).

15 квітня 2016 року відкрито апеляційне провадження на ухвалу про забезпечення позову від 28 грудня 2015 року, а ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року ця ухвала про забезпечення позову скасована, а питання про забезпечення позову передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд вказав, що ухвала не конкретна і містить загальні посилання, з неї не зрозуміло які саме дії заборонено відповідачу вчиняти та стосується прав та інтересів осіб, які придбали майнові права на квартири.

Після нового розгляду заяви про забезпечення позову 10.05.2016 року Івано-Франківським міським судом постановлена ухвала, якою забезпечено позов та заборонено саме позивачу вчиняти дії стосовно багатоквартирного будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №2610100000:01:004:0084 щодо будівництва, підключення комунікацій, присвоєння поштової адреси, а також реєстрації речових прав на дану земельну ділянку та розташовані на ній об`єкти нерухомого майна.

Рішенням Івано-Франківського суду від 03.08.2016 року у задоволенні позову відмовлено та скасовані заходи забезпечення позову. За результатами перегляду рішення та ухвали у цій справі в апеляційному порядку після проведення будівельно-технічної експертизи, ухвалами Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2017 року рішення суду від 03.08.2016 року та ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову від 03.08.2016 року, залишені без змін, а відтак набрали законної сили 13 березня 2017 року.

Відповідно до пунктів 9, 11, 13 та 18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року №750), який визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, на об`єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно з будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання з дотриманням певних особливостей для житлових будинків в залежності від джерел надходження коштів для будівництва. Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації. Зареєстрована декларація є підставою для укладання договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води,газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

Оскільки позивач за договором з ОСОБА_9 зобов`язалася виконати всі роботи по будівництву будинку до кінця IV кварталу 2015 року та передати у власність покупця ОСОБА_9 квартиру і всі необхідні документи на її оформлення протягом трьох місяців з дня завершення будівництва, і уже 29.12.2015 року зареєстровано декларацію про готовність об`єкта будівництва (багатоквартирного будинку) до експлуатації, тому колегія суддів дійшла висновку, що на день постановлення ухвали про забезпечення позову (28.12.2015 року) уже були виконані усі передбачені проектною документацією згідно з будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.

Отже, ухвала в частині заборони здійснення будівництва на об`єкті уже не мала актуального значення.

Матеріали справи не містять доказів про те, що ця ухвала була звернута до виконання, а також доказів про те, коли позивачу стало відомо про її ухвалення, суду не представлено.

Проте, у матеріалах справи наявні акти технічної готовності мереж водовідведення, водопостачання, випробовування технологічних трубопроводів та випробовування системи водовідведення на пролив по АДРЕСА_4 , складені відповідно 30 та 29.06.2016 року (а.с. 58,59, 60,61 том 2)

Однак, суду не представлено доказів коли позивач на підставі декларації про готовність об`єкта будівництва (багатоквартирного будинку) до експлуатації звернулася із заявами для складання цих актів та для укладання договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності, а також доказів, що у зв`язку із забезпеченням позову їй було відмовлено відповідними службами у складанні відповідних актів та укладенні таких договорів і включення даних про об`єкт до державної статистичної звітності, як і доказів, коли до будинку в цілому почали подаватися вказані ресурси.

Аналогічно суду не представлено доказів про те, коли позивач звернулася із відповідною заявою до виконавчого комітету міської ради про присвоєння багатоквартирному будинку поштової адреси, а також підтвердження того, що під час чинності ухвал про забезпечення позову із зазначеної причини поштова адреса об`єкту присвоєна не була.

Без виконання цих умов передати у власність усіх покупців за договорами купівлі-продажу майнових прав квартири у будинку позивач не мала б можливості.

Отже, днем завершення будівництва є 29.12.2015 року, а згідно з умовами договору від 02.09.2015 року, позивач зобов`язалася передати у власність покупця ОСОБА_9 квартиру і всі необхідні документи на її оформлення протягом трьох місяців з дня завершення будівництва, тобто останнім днем було 30 березня 2016 року.

Матеріали справи містять інформацію про те, що на адвокатський запит адвоката Бандури В.О., який діяв в інтересах відповідачів по справі, ПАТ Прикарпаттяобленерго видані копії документів, які підтверджують передачу квартири позивачкою ОСОБА_9 (а.с.1-5, 34-39, том 2)

Так, представлена копія акта приймання-передачі квартири від 30 грудня 2015 року (а.с.2, 39, том 2), згідно якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (виконавець) та ОСОБА_9 (замовник) склали акт про те, що згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 02 вересня 2015 року виконавець передав , а замовник прийняв квартиру АДРЕСА_5 . Разом з цим актом представлена копія договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 02.09.2015 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_9 , яка ідентична з копією цього договору, представленого стороною позивача на обґрунтування позовних вимог (а.с.3,38 том 2, а.с.11, том 1).

При цьому ПАТ Прикарпаттяобленерго підтвердило факт надання послуг електропостачання до зазначеної квартири , представивши копію договору про користування електричною енергією № 24096616 від 16.02.2016 року, укладеного з ОСОБА_9 щодо постачання електричної енергії до об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.5,37 том 2).

Ці обставини свідчать про те, що у встановлений договором строк (до 30 березня 2016 року), а саме ще 30 грудня 2015 року позивач передала ОСОБА_9 квартиру та основний документ, необхідний для оформлення права власності на неї - акт прийому передачі квартири.

Позивачем не обґрунтовано яка обставина стала перешкодою для оформлення ОСОБА_9 права власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 02.09.2015 року та акта прийому передачі квартири від 30 грудня 2015 року і який документ вона не мала можливості видати для оформлення покупцем своїх праву зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову.

На запит відповідача (апелянта) ОСОБА_4 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради представлені документи про резервування ОСОБА_3 поштової адреси після здачі в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку - АДРЕСА_4 (а.с.63-83том 2).

Позивачем також не подано суду доказу про присвоєння об`єкту будівництва - багатоквартирному будинку з будівельною адресою АДРЕСА_4 .

Приймаючи до уваги обов`язок держави щодо забезпечення кожній особі права на доступ до суду, а також те, що відповідачі, реалізовуючи це своє конституційне право, звернулися з позовом до суду та заявою про забезпечення позову, вважаючи свої права порушеними позивачем, суду не представлено безспірних доказів про зловживання цими правами відповідачами за позовом.

Крім того, позивачем не обґрунтований розмір збитків, заявлений до відшкодування. Так, суду не надано жодних доказів, які б підтверджували факт оплати ОСОБА_9 майнових прав за договором від 02.09.2015 року на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , так і факту повернення йому коштів за договором і виплати неустойки. Такими доказами можуть бути лише первинні розрахункові документи бухгалтерського обліку, визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які підтверджують здійснення господарської операції на користь певної особи.

Також позивач не подала доказів про те, що до відчуження квартири на користь ОСОБА_11 вона приймала усіх можливих заходів з метою продажу квартири на максимально вигідних умовах.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі представлені сторонами докази по справі, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, що в результаті винних дій виключно відповідачів, які полягали у зловживанні процесуальним правом на звернення до суду із заявою про забезпечення доказів, спричинені збитки позивачу у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення збитків відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

М.Д.Горейко

Повний текст постанови складено 28.09.2020р.