Рішення

від 31.01.2020 по справі 120/3881/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 січня 2020 р. Справа № 120/3881/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Любивця Павла Васильовича до Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 Леонтіївни - адвокат Любивець Павло Васильович до Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.01.2017 позивач звернулась до відповідача із обґрунтованою заявою про приватизацію земельної ділянки площею 0,07 га, розташованої по АДРЕСА_1 область між земельними ділянками з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033.

Рішенням 9 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року їй відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви. Вказане рішення сільської ради скасовано постановою апеляційного суду 23.08.2018.

У вересні 2018 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою, в якій просила переглянути і задовольнити її заяву від 13 січня 2017 року про приватизацію земельної ділянки та надати їй дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га в натурі (на місцевості) для садівництва.

Однак, рішенням 17 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 10 жовтня 2018 року їй знову незаконно відмовлено у задоволенні вказаної вище заяви (яку розглянуто у другу чергу), у зв`язку із тим, що спірна земельна ділянка площею 0,07 га, являється частиною земельної ділянки загальною площею 0,25 га, на яку рішенням 6 сесії 7 скликання від 15 листопада 2016 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації іншій особі.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 11.12.2019 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

23.12.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи із наступного.

Прийняття органами державної влади рішень про надання дозволу на виготовлення технічної документації не можуть вважатися правомірними, оскільки процедура розроблення та затвердження технічної документації виключає можливість одночасного розроблення двома різними особами технічної документації щодо відведення однієї і тієї ж земельної ділянки.

27.12.2019 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача подано до суду пояснення щодо позову у яких заперечувала проти задоволення позовних вимог.

02.01.2020 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якому заперечував щодо обставин, що викладені у відзиві на позовну заяву та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

13 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про приватизацію земельної ділянки площею 0,07 га, розташованої по АДРЕСА_1 області між земельними ділянками з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033.

Рішенням 9 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року позивачу відмовлено у задоволенні вказаної вище заяви /а.с. 17/.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач оскаржила вказане вище рішення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 23 серпня 2018 року у справі № 133/1095/17 визнано незаконним та скасовано рішення 9-ї сесії 7-го скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її заяви від 13.01.2017 про приватизацію земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 області між земельними ділянками з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033.

У вересні 2018 року, позивач повторно звернулась до відповідача із заявою, в якій попросила переглянути і задовольнити її заяву від 13 січня 2017 року про приватизацію земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 області між земельними ділянками з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033 та надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га в натурі (на місцевості) для садівництва /а.с. 36/.

Однак, рішенням 17 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вказаної вище заяви, у зв`язку із тим, що спірна земельна ділянка площею 0,07 га, являється частиною земельної ділянки загальною площею 0,25 га, на яку рішенням 6 сесії 7 скликання від 15 листопада 2016 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації іншій особі /а.с. 40/.

При цьому, тим же рішенням 17 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 10 жовтня 2018 року внесено зміни в рішення 6 сесії 7 скликання Кордшівської сільської рада Козятинського району Вінницької області від 15 листопада 2016 року, яке стосується третьої особи, у якому зазначено: "розписати загальну площу 0,69 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а саме: земельна ділянка площею 0,44 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,25 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033".

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Натомість, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою стало те, що дозвіл на виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку надано іншій особі, що не відповідає вичерпному переліку, наведеному у частині 7 статті 118 ЗК України.

Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Крім того, постановою Апеляційного суд Вінницької області у постанові від 23.08.2018 року №133/1095/17 встановлено, що ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,69 га, а спірна земельна ділянка має площу 0,07 га і розташована по вул АДРЕСА_2 в с АДРЕСА_2 без номеру, з іншого боку вулиці ніж садиба ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи встановлене статтею 79 ЗК України визначення земельної ділянки як частини земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, не можна вважати, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одночасно, дослідивши заяву позивача від 24.09.2018 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, суд приходить до висновку, що позивач має намір отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є несформованою.

Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

З огляду на викладене, суд вважає оскаржуване рішення 17 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 10.10.2018 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про приватизацію земельної ділянки площею 0,07 га необґрунтованим та прийнятим без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак таким, що підлягає скасуванню, як протиправне.

Визначаючись щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення 17 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 10.10.2018 року, яким внесено зміни в пункт 1 рішення 6 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 15.11.2016 року.

Вказаним рішенням Кордишівської сільської ради внесла зміни до пункту І рішення 6 сесії 7 скликання від 15 листопада 2016 року, застосувавши термін "розписати загальну площу 0,69 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а саме: земельна ділянка площею 0,44 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,25 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033".

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно прийняте за ініціативою та за наслідком розгляду заяви ОСОБА_2

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 року вказано, що до компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Конституційним Судом України в рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення . Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання .

Отже, перевіряючи оскаржуване рішення Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 10.10.2018 року про внесення змін в рішення 6 сесії 7 скликання від 15.11.2016 року на предмет його обґрунтованості та законності прийняття, суд констатує відсутність заперечень щодо внесення змін до нього у суб`єкта, на реалізацію прав та інтересів якого спрямовувалось вказане рішення.

Крім того, рішення 6 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради від 15.11.2016 року не вичерпало своєї дії фактом виконання на момент внесення змін до нього.

За наведених обставин, Кордишівська сільська рада приймаючи оскаржуване рішення діяла у межах наданих повноважень та у спосіб, що відповідає Конституції та законам України, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 19, 44 Конституції України, ст. 12, 116, 118, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 17 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 10 жовтня 2018 року про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Кордишівська сільська рада Козятинського району Вінницької області (вул. Леніна, 2, с. Кордишівка, Козятинський район, Вінницька область, 22146, ЄДРПОУ 04328306);

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ).

Суддя Свентух Віталій Михайлович